Архів: 2007|2006| 2005| 2004

Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у І півріччі 2007 року

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці

порівняно з І півріччям 2006 року:

- щодо економічної активності населення працездатного віку:

§ збільшення рівня економічної активності з 71,2% до 71,6% населення відповідного віку;

§ збільшення рівня зайнятості з 65,9% до 66,5% населення відповідного віку;

§ зниження рівня безробіття економічно активного населення відповідного віку:

ú визначеного за методологією МОП з 7,4% до 7,1%;

ú зареєстрованого з 4,2% до 3,7%;

§ зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 16,3%;

- зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 31,6% до 36,8%;

- зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати на 26,7%;

- зростання реальної заробітної плати на 12,0%;

- зменшення обсягів вивільнення працівників з причин скорочення штатів на 10,7%;

- зменшення кількості працівників, які:

§ переведені з ініціативи адміністрації на скорочений графік роботи – на 17,9%;

§ знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації – на 12,0%;

§ вчасно не отримали заробітну плату – на 54,9%;

- зменшення суми боргу з виплати заробітної плати на 23,6%.

Доповідь підготовлено за матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, даними державних статистичних спостережень підприємств, установ та організацій, адміністративною інформацією державної служби зайнятості.

При використанні даних посилання на джерело інформації є обов'язковим.

Динаміка основних показників ринку праці

	Одиниця виміру	І півріччя 2006р.	І півріччя 2007р.	І півріччя 2007р. до І півріччя 2006р., у %
Економічно активне населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		22255,9	22296,3	100,2
працездатного віку		20549,4	20584,5	100,2
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		62,2	62,6	х
працездатного віку		71,2	71,6	х
Зайняте населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		20737,4	20828,5	100,4
працездатного віку		19032,0	19117,3	100,4
Рівень зайнятості населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		57,9	58,5	х
працездатного віку		65,9	66,5	х
Безробітне населення (за методологією МОП)	тис. осіб
у віці 15-70 років		1518,5	1467,8	96,7
працездатного віку		1517,4	1467,2	96,7
зареєстроване у державній службі зайнятості, працездатного віку		871,2	751,4	86,2
Рівень безробіття населення (за методологією МОП)	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		6,8	6,6	х
працездатного віку		7,4	7,1	х
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку	у % до економічно активного населення працездатного віку	4,2	3,7	х
	у % до населення працездатного віку	3,1	2,7	х
Рівень економічної неактивності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		37,8	37,4	х
працездатного віку		28,8	28,4	х
Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості	тис. осіб	1761,0	1582,9	89,9
з них:
працевлаштовано		556,3	582,3	104,7
Рівень працевлаштування	у % до тих, які перебували на обліку	31,6	36,8	х
Взяли участь у громадських роботах	тис. осіб	238,8	240,3	100,6
Проходили професійне навчання	тис. осіб	118,9	135,7	114,2
Потреба в робочій силі	на кінець періоду, тис. осіб	250,9	214,8	85,6
Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, вакантну посаду	на кінець періоду, осіб	3	3	100,0
Середній розмір допомоги по безробіттю	у червні, гривень	220,06	283,68	128,9
Середній розмір допомоги по безробіттю	у % до законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати	62,9	67,5	х
Кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю	на кінець періоду, тис. осіб	536,8	457,2	85,2
	у % до тих, які перебували на обліку на кінець періоду	71,7	71,4	х
Кількість працівників, які знаходились у відпустках з ініціативи адміністрації	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	1,0	0,9	х
Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації переведені на скорочений графік роботи	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	4,5	3,7	х
Рівень прийому робочої сили	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	13,2	14,4	х
Рівень вибуття працівників	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	13,0	14,4	х
Середньомісячна заробітна плата: - номінальна	гривень	967	1225	126,7
- реальна	у % до відповідного періоду попереднього року	122,9	112,0	х
Сума заборгованості із виплати заробітної плати	на кінець періоду, млн. грн.	1101,0	840,7	76,4
	у % до 1 січня	114,6	104,3	х
Кількість працівників, яким вчасно не виплачено заробітну плату	на кінець періоду, тис. осіб	458,0	206,4	45,1

1. Показники економічної активності

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15–70 років у І півріччі 2007р., порівняно з відповідним періодом 2006р., збільшилась на 0,2% і становила 22,3 млн. осіб. Із зазначеної кількості громадян 20,8 млн. осіб або 93,4% були зайняті економічною діяльністю, а решта – 1,5 млн. осіб відповідно до методології Міжнародної Організації Праці (МОП) класифікувалися як безробітні. Чисельність економічно активного населення працездатного віку за цей період також збільшилась на 0,2% та становила відповідно 20,6 млн. осіб, або 92,3% від зазначеної категорії населення віком 15–70 років.

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років зріс з 62,2% до 62,6%, а для населення працездатного віку – з 71,2% до 71,6%.

Діаграма 1

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років

У порівнянні з І півріччям 2006 року, збільшення рівня економічної активності спостерігалось майже по всіх вікових групах та категоріях населення. Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком 30–39 років, а найнижчий – для молоді віком 15–24 років та осіб пенсійного віку (таблиця 1).

Таблиця 1. Рівень економічної активності населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у І півріччі 2006-2007рр.

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку¹
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку¹
І півріччя 2006р.
Все населення	62,2	40,1	81,0	85,1	84,9	63,9	21,3	71,2
жінки	56,7	35,1	72,9	80,2	83,4	55,9	18,9	67,6
чоловіки	68,4	44,9	89,1	90,2	86,6	73,8	25,0	74,6
міське населення	61,2	37,8	82,5	85,9	85,6	62,1	13,0	70,8
сільське населення	64,5	45,9	77,5	83,3	83,3	68,5	36,0	72,1
І півріччя 2007р.
Все населення	62,6	40,8	82,1	85,9	84,8	63,2	21,7	71,6
жінки	56,9	35,8	72,8	81,1	84,1	54,3	19,5	68,0
чоловіки	68,9	45,6	91,4	90,8	85,6	74,3	25,3	75,0
міське населення	61,4	38,4	83,3	86,5	85,3	61,3	13,8	71,3
сільське населення	65,2	46,6	79,2	84,4	83,9	68,1	36,5	72,4

2. Показники зайнятості

Чисельність зайнятого населення віком 15–70 років у І півріччі 2007р., порівняно з І півріччям 2006р., збільшилась на 91,1 тис. осіб, або на 0,4% та становила 20,8 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 19,1 млн. або 91,8%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період в цілому по Україні з 57,9% до 58,5%, а у населення працездатного віку з 65,9% до 66,5%.

Діаграма 2

Рівень зайнятості населення віком 15–70 років

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався серед осіб віком 30–39 років, а найнижчий – у молоді віком 15–24 роки та осіб у віці 60–70 років. Наразі, зайнятість серед чоловіків була більшою, порівняно з жінками. Трудова активність більш висока у сільського населення, особливо серед молоді та осіб передпенсійного та пенсійного віку (таблиця 2).

Таблиця 2. Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у І півріччі 2006-2007рр.

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку
І півріччя 2006р.
Все населення	57,9	35,1	75,0	79,2	79,6	60,9	21,3	65,9
жінки	52,9	30,3	67,7	74,5	78,2	53,8	18,9	62,6
чоловіки	63,6	39,7	82,2	84,1	81,3	69,6	25,0	69,1
міське населення	56,7	32,5	76,3	79,9	80,1	59,1	13,0	65,4
сільське населення	60,7	41,5	71,8	77,6	78,6	65,4	36,0	67,2
І півріччя 2007р.
Все населення	58,5	36,1	76,3	80,5	79,6	59,8	21,7	66,5
жінки	53,4	31,9	67,4	76,2	78,8	52,1	19,5	63,3
чоловіки	64,1	40,1	85,0	84,9	80,5	69,4	25,3	69,5
міське населення	57,2	33,8	77,2	81,1	79,8	57,8	13,8	66,0
сільське населення	61,4	41,8	74,0	79,2	79,1	64,9	36,5	67,6

Серед регіонів країни найвищий рівень зайнятості у І півріччі 2007р. був у м.Києві (64,1%) та м.Севастополі (63,4%), а найнижчий – у Тернопільській (52,8%) та Івано-Франківській (52,9%) областях (таблиця 3).

Таблиця 3. Динаміка зайнятості населення за регіонами України

(в середньому за період)

	І півріччя 2006р.				І півріччя 2007р.
	всього, у віці 15–70 років		з них працездатного віку		всього, у віці 15–70 років		з них працездатного віку
	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %
Україна	20737,4	57,9	19032,0	65,9	20828,5	58,5	19117,3	66,5
Автономна Республіка Крим	904,7	58,7	829,1	66,4	914,8	59,5	837,0	67,3
Вінницька	728,2	58,2	659,8	66,8	724,6	58,2	658,3	66,9
Волинська	431,2	57,8	400,1	63,9	434,6	58,3	402,1	64,1
Дніпропетровська	1580,8	58,9	1457,0	68,0	1588,3	59,5	1463,3	68,8
Донецька	2119,9	58,9	1988,6	69,4	2119,1	59,4	1984,4	69,9
Житомирська	572,7	58,4	516,7	66,0	573,2	58,8	518,0	66,5
Закарпатська	541,1	58,8	506,4	65,1	546,2	59,3	513,4	66,0
Запорізька	849,8	58,6	781,2	67,4	848,4	58,8	778,9	67,7
Івано-Франківська	533,1	52,6	491,8	58,4	536,4	52,9	496,9	58,8
Київська	791,9	58,8	724,9	67,3	796,9	59,5	733,1	68,4
Кіровоградська	457,6	56,9	414,7	66,0	459,4	57,7	416,8	67,0
Луганська	1051,9	55,7	979,2	65,0	1060,3	56,7	985,2	66,0
Львівська	1064,9	55,9	969,0	61,4	1072,3	56,3	972,8	61,6
Миколаївська	546,2	58,0	502,1	66,0	546,9	58,3	504,2	66,6
Одеська	1030,9	55,8	941,0	63,0	1048,3	56,8	954,1	63,9
Полтавська	692,8	58,6	647,2	69,7	689,2	58,7	645,5	69,9
Рівненська	463,6	55,5	430,5	61,4	465,6	55,8	432,1	61,6
Сумська	545,6	58,3	515,9	69,2	541,5	58,4	511,2	69,2
Тернопільська	424,0	52,6	380,2	57,6	424,1	52,8	383,9	58,1
Харківська	1304,7	58,7	1195,9	66,7	1308,5	59,1	1201,5	67,4
Херсонська	503,6	58,2	459,7	65,7	501,4	58,2	456,6	65,7
Хмельницька	584,8	57,9	511,3	63,2	586,1	58,2	513,0	63,7
Черкаська	588,0	58,1	523,2	66,3	585,9	58,3	521,2	66,4
Чернівецька	362,8	54,6	315,2	57,3	366,1	55,0	317,0	57,4
Чернігівська	504,1	58,6	443,5	65,8	502,7	59,1	441,2	66,2
м.Київ	1371,4	63,4	1278,5	71,1	1398,2	64,1	1302,3	72,1
м.Севастополь	187,1	62,6	169,3	70,5	189,5	63,4	173,3	72,5

У І півріччі 2007р. кожний п'ятий працівник був зайнятий в сільському господарстві або промисловості; майже кожний сьомий – в торгівлі.

Зростання обсягів зайнятості населення відбулося в діяльності готелів та ресторанів (на 10,8%), будівництві (на 8,6%), торгівлі (на 4,5%). Скорочення спостерігалось у сільському господарстві та освіті.

Збереглася тенденція до збільшення питомої ваги працюючих у секторі самостійної зайнятості та скорочення частки найманих працівників (таблиця 4).

Таблиця 4. Кількість зайнятого населення за статусами зайнятості

	В середньому за період
	І півріччя 2006р.			І півріччя 2007р.
	всього	міське населення	сільське населення	всього	міське населення	сільське населення
Всього, тис.осіб	20737,4	14166,8	6570,6	20828,5	14250,0	6578,5
у тому числі у % до підсумку
працюючі за наймом	81,0	93,5	53,9	80,6	92,9	53,9
самозайняті (включаючи роботодавців та безкоштовно працюючих членів сім’ї)	19,0	6,5	46,1	19,4	7,1	46,1

Кількість працівників неформального сектору² у І півріччі 2007р. порівняно з І півріччям 2006р. збільшилась на 23,0 тис. осіб та складала 4,6 млн. осіб або 22,2% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років.

Сільськогосподарське виробництво залишається переважаючим видом діяльності неформального сектору (71,4% зайнятих у цьому секторі або 72,3% всіх зайнятих у зазначеному виді діяльності). Кількість зайнятих в особистих селянських господарствах складала 3,1 млн. осіб. Проте, відбулися деякі структурні зміни у сферах прикладання праці неформального сектору. Так, спостерігалось скорочення частки працюючих у торгівлі (на 0,5 в.п) та сільському господарстві (на 0,3 в.п.), а зростання зайнятості відбулося у будівництві (на 0,9 в.п.) та діяльності готелів та ресторанів (на 0,1 в.п.).

Слід зазначити, що переважна більшість (71,8%) зайнятих у неформальному секторі працювала самостійно, а решта виконували роботу за наймом на основі усної домовленості з роботодавцем.

Неформальний сектор економіки був єдиним місцем прикладання праці для кожної другої особи, з числа зайнятих сільських жителів. Проте у міській місцевості зазначена зайнятість не набула суттєвого розповсюдження завдяки більш широким можливостям знайти роботу.

Із загальної кількості зайнятих у цьому секторі економіки понад три чверті осіб (80,0%) були у працездатному віці. Найвищий рівень участі населення у неформальному секторі спостерігається серед молоді віком 15-24 роки та пенсіонерів у віці 60-70 років (таблиця 5).

Таблиця 5. Зайнятість населення у неформальному секторі економіки за статтю, віковими групами та місцем проживання у І півріччі 2007 року

	Всього			У тому числі за віковими групами (років), у % до загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи						Працездатного віку, тис. осіб
	тис. осіб	у % до
	тис. осіб	загальної кількості зайнятих	відповідного періоду минулого року	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	4616,7	22,2	100,5	28,9	18,5	17,4	17,2	21,2	63,4	3691,7
жінки	2249,8	22,3	100,5	30,4	17,4	16,1	15,5	23,6	68,7	1617,9
чоловіки	2366,9	22,0	100,5	27,8	19,4	18,6	19,1	18,9	56,9	2073,8
міське населення	1299,6	9,1	99,0	12,8	9,1	8,7	8,3	7,3	15,6	1196,7
сільське населення	3317,1	50,4	101,1	59,7	44,4	38,3	38,7	52,4	96,6	2495,0

3. Показники безробіття

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у цілому по країні у І півріччі 2007р., порівняно з відповідним періодом 2006р., скоротилася на 50,7 тис. осіб, або на 3,3% та становила 1,5 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міської місцевості (1,1 млн. осіб), решту – сільські жителі. Скорочення безробіття відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 50,2 тис. осіб).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні знизився на 0,2 в.п. та становив 6,6% економічно активного населення зазначеного віку, що нижче, ніж в середньому по країнах Євросоюзу (7,1%).

Діаграма 3

Порівняння показника рівня безробіття населення, визначеного за методологією МОП, по Україні та країнах Євросоюзу у І півріччі 2007 року

у % до економічно активного населення у віці 15-74 років, для України – у віці 15-70 років

Примітка. Джерело інформації - інтернет-сторінка Євростату: http://www.europa.eu.int/comm/eurostat

(станом на 18.10.2007р.).

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) у І півріччі 2007р. знизився на 0,3 в.п. та становив 7,1% економічно активного населення цієї вікової групи. Зазначений показник був нижчим серед жінок працездатного віку (6,9%), порівняно з чоловіками (7,3%) та у сільського (6,7%) на відміну від міського населення (7,3%).

Незважаючи на те, що у І півріччі 2007р. рівень безробіття серед молоді у віці 15-24 роки був найвищим, у порівнянні з відповідним періодом 2006р. він знизився (таблиця 6).

Таблиця 6. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у І півріччі 2006-2007рр.

(% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку
І півріччя 2006р.
Все населення	6,8	12,6	7,4	6,9	6,2	4,7	0,1	7,4
жінки	6,6	13,8	7,0	7,1	6,2	3,7	0,0	7,5
чоловіки	7,0	11,7	7,8	6,8	6,2	5,7	0,2	7,3
міське населення	7,2	14,1	7,5	6,9	6,4	4,9	0,1	7,6
сільське населення	5,9	9,5	7,3	6,9	5,6	4,5	0,0	6,8
І півріччя 2007р.
Все населення	6,6	11,5	7,1	6,3	6,2	5,3	0,0	7,1
жінки	6,1	10,8	7,4	5,9	6,4	4,0	0,0	6,9
чоловіки	7,0	12,0	7,0	6,5	6,0	6,5	0,0	7,3
міське населення	6,9	12,1	7,3	6,3	6,5	5,6	0,0	7,3
сільське населення	5,8	10,2	6,7	6,2	5,6	4,8	0,0	6,7

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) в 1,9 раза перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 1,5 раза, чоловіків – у 2,7 раза, міського населення – у 3 рази більше). У сільській місцевості цей показник майже дорівнював показнику зареєстрованого безробіття та становив 6,7% економічно активного населення працездатного віку.

Діаграма 4

Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку

за статтю та місцем проживання у І півріччі 2006–2007рр.

у % до економічно активного населення працездатного віку

Слід зазначити, що максимальне значення рівня безробіття (за методологією МОП) спостерігалось у Рівненській та Тернопільській областях (9,3%), а мінімальне – у м.Києві (3,1%).

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років у порівнянні з І півріччям 2006 року знизився в усіх регіонах. Найбільше зниження цього показника відбулося у м.Києві (на 0,7 в.п.), АР Крим та Закарпатській області (на 0,4 в.п.) (таблиця 7).

Таблиця 7. Динаміка безробіття населення (за методологією МОП) за регіонами

(в середньому за період)

	І півріччя 2006р.				І півріччя 2007р.
	всього, у віці 15–70 років		з них, працездатного віку		всього, у віці 15–70 років		з них, працездатного віку
	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %
Україна	1518,5	6,8	1517,4	7,4	1467,8	6,6	1467,2	7,1
Автономна Республіка Крим	51,6	5,4	51,4	5,8	48,2	5,0	48,2	5,4
Вінницька	53,1	6,8	53,0	7,4	52,8	6,8	52,8	7,4
Волинська	41,2	8,7	41,2	9,3	39,9	8,4	39,9	9,0
Дніпропетровська	87,7	5,3	87,7	5,7	86,6	5,2	86,6	5,6
Донецька	129,1	5,7	129,0	6,1	126,2	5,6	126,2	6,0
Житомирська	59,0	9,3	59,0	10,2	57,9	9,2	57,9	10,1
Закарпатська	36,6	6,3	36,5	6,7	34,2	5,9	34,2	6,2
Запорізька	56,2	6,2	56,2	6,7	53,5	5,9	53,5	6,4
Івано-Франківська	49,5	8,5	49,5	9,1	48,3	8,3	48,3	8,9
Київська	51,8	6,1	51,8	6,7	49,0	5,8	49,0	6,3
Кіровоградська	41,1	8,2	41,1	9,0	40,1	8,0	40,1	8,8
Луганська	85,4	7,5	85,4	8,0	82,3	7,2	82,3	7,7
Львівська	93,7	8,1	93,7	8,8	90,2	7,8	90,2	8,5
Миколаївська	55,4	9,2	55,4	9,9	53,8	9,0	53,8	9,6
Одеська	55,1	5,1	55,1	5,5	53,1	4,8	53,1	5,3
Полтавська	50,5	6,8	50,5	7,2	49,7	6,7	49,7	7,1
Рівненська	48,6	9,5	48,6	10,1	48,0	9,3	48,0	10,0
Сумська	43,4	7,4	43,4	7,8	43,2	7,4	43,2	7,8
Тернопільська	45,1	9,6	45,1	10,6	43,3	9,3	43,3	10,1
Харківська	82,0	5,9	81,8	6,4	78,8	5,7	78,8	6,2
Херсонська	45,3	8,3	45,3	9,0	45,1	8,3	45,1	9,0
Хмельницька	57,4	8,9	57,4	10,1	55,8	8,7	55,8	9,8
Черкаська	59,9	9,2	59,9	10,3	58,9	9,1	58,9	10,2
Чернівецька	37,2	9,3	37,2	10,6	36,9	9,2	36,9	10,4
Чернігівська	42,6	7,8	42,6	8,8	42,5	7,8	42,5	8,8
м.Київ	54,5	3,8	54,5	4,1	44,4	3,1	43,8	3,3

Примітка: дані по м.Севастополю не публікуються у зв'язку з низькою надійністю (коефіцієнт варіації перевищував 50%), див. методологічні пояснення.

Основними причинами безробіття, як зареєстрованого, так і визначеного за методологією МОП, найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням; вивільнення з економічних причин³; неможливість знайти роботу після закінчення навчальних закладів.

Слід зазначити, що зберігаються позитивні тенденції щодо скорочення кількості безробітних, які не працювали з вищезазначених причин. Зокрема, за цей період кількість безробітних (за методологією МОП), які втратили роботу з економічних причин, зменшилася на 3,5%, звільнених за власним бажанням – на 5,9%, не влаштованих після закінчення навчального закладу – на 1,7%. Структура основних причин безробіття населення наведена нижче.

Діаграма 5

Основні причини безробіття населення у віці 15-70 років у І півріччі 2006–2007рр.

Продовжує скорочуватись кількість незайнятих осіб працездатного віку, які припинили пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за І півріччя 2006р. ця категорія осіб скоротилася на 16,3% та становила у І півріччі п.р. 175,3 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у І півріччі 2007р. складала 125,1 тис. осіб, або 1,5% економічно неактивного населення працездатного віку (у І півріччі 2006р. відповідно – 184,4 тис. осіб, або 2,2%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 8,5%, проти 7,1%, розрахованого за методологією МОП (у І півріччі 2006р. – 9,1% та 7,4% відповідно).

Діаграма 6

Пропозиція робочої сили працездатного віку у І півріччі 2007 року

у % до економічно активного населення працездатного віку

За адміністративними даними державної служби зайнятості послугами цієї установи у І півріччі 2007р. скористалися 1,6 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 10,1% менше, ніж у І півріччі 2006р. Серед таких осіб майже кожен другий (48,9%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (25,3%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Статус безробітних впродовж І півріччя 2007р. набули 475,1 тис. незайнятих осіб, що на 10,2% менше, ніж у І півріччі 2006р. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з І півріччям 2006р., зменшилась на 13,8% та становила у І півріччі 2007р. 751,4 тис. осіб, що складає понад половину кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.

Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за І півріччя 2007р. склав 3,7% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,7%), порівняно з чоловіками (2,7%) та у населення сільскої місцевості (6,5%), порівняно з міськими жителями (2,4%).

За показником рівня зареєстрованого безробіття Україна посідає третє місце після Вірменії та Таджикистану серед країн СНД.

Діаграма 7

Рівень зареєстрованого безробіття серед країн СНД у червні 2007 року

Примітка: По Таджикистану дані наведено на кінець травня.

Джерело інформації: Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение

стран Содружества Независимых Государств в І полугодии 2007 года", июль 2007р.

Для зареєстрованого безробіття притаманна суттєва регіональна диференціація. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття у І півріччі 2007р. спостерігався у Тернопільській області, а найнижчий – у м.Києві (таблиця 8).

Таблиця 8. Зареєстроване безробіття за регіонами

	І півріччя 2006р.				І півріччя 2007р.
	Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб	у % до:			Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб	у % до:
		економічно активного населення працездатного віку	населення працездатного віку	безробітних працездатного віку (за методологією МОП)		економічно активного населення працездатного віку	населення працездатного віку	безробітних працездатного віку (за методологією МОП)
Україна	871,2	4,2	3,1	57,4	751,4	3,7	2,7	51,2
Автономна Республіка Крим	33,5	3,8	2,7	65,2	26,4	3,0	2,2	54,8
Вінницька	41,9	5,9	4,4	79,1	37,3	5,2	3,9	70,6
Волинська	25,9	5,9	4,2	62,9	20,1	4,5	3,3	50,4
Дніпропетровська	47,0	3,0	2,2	53,6	37,6	2,4	1,8	43,4
Донецька	51,0	2,4	1,8	39,5	44,4	2,1	1,6	35,2
Житомирська	33,0	5,7	4,3	55,9	29,1	5,1	3,8	50,3
Закарпатська	25,5	4,7	3,4	69,9	20,8	3,8	2,7	60,8
Запорізька	32,7	3,9	2,9	58,2	29,4	3,5	2,6	55,0
Івано-Франківська	32,6	6,0	4,0	65,9	28,7	5,3	3,5	59,4
Київська	25,8	3,3	2,5	49,8	22,1	2,8	2,1	45,1
Кіровоградська	27,3	6,0	4,4	66,4	23,2	5,1	3,8	57,9
Луганська	33,7	3,2	2,3	39,5	32,4	3,0	2,2	39,4
Львівська	51,9	4,9	3,4	55,4	40,6	3,8	2,6	45,0
Миколаївська	29,9	5,4	4,0	54,0	23,5	4,2	3,2	43,7
Одеська	30,4	3,1	2,1	55,2	27,1	2,7	1,9	51,0
Полтавська	39,6	5,7	4,4	78,4	36,4	5,2	4,0	73,2
Рівненська	36,2	7,6	5,3	74,5	33,3	6,9	4,9	69,4
Сумська	30,2	5,4	4,1	69,6	26,1	4,7	3,6	60,4
Тернопільська	41,6	9,8	6,5	92,2	34,8	8,1	5,4	80,4
Харківська	44,8	3,5	2,5	54,8	42,9	3,4	2,4	54,4
Херсонська	26,9	5,3	3,9	59,4	22,1	4,4	3,2	49,0
Хмельницька	30,5	5,4	3,9	53,1	29,8	5,2	3,8	53,4
Черкаська	39,7	6,8	5,1	66,3	33,7	5,8	4,4	57,2
Чернівецька	25,9	7,3	4,8	69,6	19,6	5,5	3,6	53,1
Чернігівська	25,6	5,3	3,9	60,1	22,6	4,7	3,4	53,2
м.Київ	6,4	0,5	0,4	11,7	5,9	0,4	0,3	13,5
м.Севастополь	1,7	1,0	0,7	: *	1,5	0,8	0,6	: *

* Дані по м.Севастополю не публікуються у зв'язку з низькою надійністю (коефіцієнт варіації перевищував 50%), див. методологічні пояснення.

Середня тривалість зареєстрованого безробіття за останні 12 місяців не змінилася та на кінець червня 2007р. становила 7 місяців. Наразі кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, зменшилась порівняно з даними за відповідний період 2006р., на 17,3% та на кінець червня п.р. становила 73,4 тис. осіб, або 11,5% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних.

За адміністративними даними державної служби зайнятості кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, установах, організаціх на кінець червня 2007р. становила 214,8 тис., що на 14,4 % менше, ніж на цю дату 2006р. Динаміку попиту та пропозиції характеризують дані, що наведені в таблиці 9.

Таблиця 9. Попит та пропозиція робочої сили

(на кінець періоду)

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб		Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб
	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.
Січень	932,6	823,2	214,5	177,7	4	5
Лютий	953,1	838,2	212,4	174,4	4	5
Березень	937,6	803,1	221,5	194,6	4	4
Квітень	892,3	757,4	237,2	200,7	4	4
Травень	829,7	707,7	255,5	212,4	3	3
Червень	767,6	656,2	250,9	214,8	3	3

Зниження потреби в працівниках у І півріччі 2007р. відбулося у переважній більшості видів економічної діяльності, окрім виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, а також державного управління.

У загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне четверте було в переробній промисловісті, сьоме – в торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, одинадцяте – в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві.

Таблиця 10. Попит на робочу силу за видами економічної діяльності у І півріччі 2007 року

(тис. осіб, на кінець червня)

	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць		У тому числі на
	всього	у % до відповідного періоду 2006р.	місця робітників	посади службовців	місця, які не потребують професійної підготовки
Всього	214,8	85,6	122,2	56,9	35,7
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	19,0	72,3	9,6	1,9	7,5
Промисловість	68,4	85,3	49,9	7,9	10,6
добувна промисловість	7,5	69,8	6,6	0,6	0,3
переробна промисловість	54,5	85,5	38,5	6,5	9,5
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	6,4	112,8	4,8	0,8	0,8
Будівництво	18,4	77,1	14,0	2,4	2,0
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	29,9	77,5	18,1	6,7	5,1
Діяльність готелів та ресторанів	3,7	89,2	2,4	0,3	1,0
Діяльність транспорту та зв’язку	14,5	98,7	9,1	3,9	1,5
Фінансова діяльність	3,9	97,1	0,3	3,4	0,2
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	17,2	98,5	7,5	5,7	4,0
Державне управління	17,8	107,0	3,7	13,4	0,7
Освіта	4,3	97,9	1,3	2,3	0,7
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	12,0	99,0	3,7	7,2	1,1
Інші види економічної діяльності	5,7	66,7	2,6	1,8	1,3

За регіонами України найбільше зниження потреби в працівниках на кінець червня 2007р., порівняно з відповідним періодом 2006р., відбулося у Хмельницькій (на 68,7%) та Закарпатській (на 62,9%) областях. Найбільше зростання цього показника спостерігалось у Житомирській області (на 15,7%). Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) за регіонами країни найбільше знизилося у Черкаській області (з 15 до 13 осіб). Водночас суттєве зростання цього показника спостерігалось у Хмельницькій (з 4 до 13 осіб) та Закарпатській (з 3 до 7 осіб) областях (таблиця 11).

Таблиця 11. Попит та пропозиція робочої сили за регіонами

(на кінець червня)

	Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб		Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб
	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.
Україна	767,6	656,2	250,9	214,8	3	3
Автономна Республіка Крим	26,4	19,8	10,9	9,9	2	2
Вінницька	33,1	28,7	5,4	4,4	6	6
Волинська	24,2	18,9	6,9	4,9	3	4
Дніпропетровська	42,5	34,4	20,9	21,3	2	2
Донецька	48,9	43,4	36,7	30,0	1	1
Житомирська	30,7	27,3	4,7	5,5	6	5
Закарпатська	23,4	19,4	7,9	2,9	3	7
Запорізька	29,0	25,2	10,0	7,8	3	3
Івано-Франківська	29,9	27,0	3,5	2,7	8	10
Київська	22,8	19,9	10,2	9,3	2	2
Кіровоградська	23,0	19,0	5,6	4,3	4	4
Луганська	31,8	30,4	10,9	7,6	3	4
Львівська	49,6	36,8	7,1	4,9	7	8
Миколаївська	24,1	18,9	5,7	3,7	4	5
Одеська	25,9	21,8	10,2	8,3	3	3
Полтавська	34,6	31,1	7,6	7,0	5	4
Рівненська	33,2	30,6	4,5	5,1	7	6
Сумська	28,0	23,6	5,0	3,4	6	7
Тернопільська	32,4	27,2	3,4	3,0	9	9
Харківська	39,4	38,6	15,4	12,4	3	3
Херсонська	22,0	17,7	4,4	4,1	5	4
Хмельницька	24,9	23,7	5,6	1,8	4	13
Черкаська	34,3	28,0	2,3	2,2	15	13
Чернівецька	21,2	16,1	2,7	2,3	8	7
Чернігівська	24,2	21,4	6,1	5,8	4	4
м.Київ	6,5	5,9	32,7	36,7	0,2	0,2
м.Севастополь	1,6	1,4	4,6	3,5	0,3	0,4

Зниження потреби підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакансій) спостерігалось у всіх професійних групах, крім фахівців. Зокрема, зростання потреби відбулося у технічних фахівцях в галузі прикладних наук та техніки, а також у службовцях, пов'язаних з інформацією (таблиця 12).

Таблиця 12. Попит та пропозиція робочої сили за професійними групами

(на кінець червня)

	Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб		Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб
	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.
Всього	767,6	656,2	250,9	214,8	3	3
у т.ч. за професійними групами:
Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)	53,3	49,5	12,8	12,3	4	4
Професіонали	39,6	35,8	18,2	17,3	2	2
з них
Професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук	10,0	9,2	5,5	5,3	2	2
Професіонали в галузі біологічних, агрохімічних та медичних наук	4,3	3,8	5,5	4,9	0,8	0,8
Фахівці	66,2	57,3	19,0	20,4	3	3
з них
Технічні фахівці в галузі прикладних наук та техніки	14,2	12,1	4,9	5,1	3	2
Технічні службовці	41,4	37,4	7,1	6,9	6	5
з них
Службовці, пов'язані з інформацією	30,8	26,7	3,0	3,3	10	8
Службовці, що обслуговують клієнтів	10,6	10,7	4,1	3,6	3	3
Працівники сфери торгівлі та послуг	102,4	86,1	24,4	20,4	4	4
Робітники, що надають персональні та захисні послуги	58,8	48,7	15,4	13,5	4	4
Продавці та демонстратори	43,6	37,4	9,0	6,9	5	5
Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства	32,9	31,1	5,8	3,7	6	8
Кваліфіковані робітники з інструментом	81,6	68,3	65,4	56,4	1	1
з них
Робітники з видобутку корисних копалин і на будівництві	21,9	17,7	24,4	20,5	0,9	0,9
Робітники металургійних та машинобудівельних професій	36,1	30,9	33,4	30,0	1	1
Інші кваліфіковані робітники з інструментом	20,2	16,5	6,6	5,0	3	3
Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин	139,5	119,7	50,6	41,7	3	3
з них
Робітники, що обслуговують промислове устаткування	49,4	45,6	7,1	6,5	7	7
Робітники, що обслуговують машини, та складальники машин	37,0	30,4	21,7	15,9	2	2
Водії та робітники з обслуговування пересувної техніки та устаткування	53,2	43,6	21,9	19,4	2	2
Найпростіші професії⁴	210,7	171,0	47,6	35,7	4	5
з них
Найпростіші професії торгівлі та сфери послуг	65,2	54,5	16,2	14,0	4	4
Найпростіші професії у видобувних галузях, будівництві, промисловості та транспорті	76,5	63,2	23,8	17,4	3	4

Примітка: Назви професійних груп приведені у відповідність до нової редакції Класифікатора професій (ДК 003:2005), яку прийнято і надано чинності наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 року №375.

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках.

Зокрема найвищий рівень навантаження незайнятого населення на вільні робочі місця характерний для професій кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства, працівників найпростіших професій та технічних службовців.

Порівняно з відповідними даними по країнах СНД, показник навантаження в Україні був нижчим, ніж у Вірменії та Киргизстані, Азербайджані, Таджикистані, але вищим, ніж у Білорусі, Росії, Молдові (таблиця 13).

Таблиця 13. Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) у І півріччі 2006–2007рр.

(на кінець періоду, осіб)

	2006р.	2007р.
Україна	3	3
Азербайджан	4	4
Білорусь	1	1
Вірменія	95	156
Казахстан	4	3
Киргизстан	15	20
Молдова	3	2
Росія	2	1
Таджикистан	5	5

Примітка: По Таджикистану дані наведено на кінець травня.

Джерело інформації: Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в 2006 году", липень 2007р.

За сприянням державної служби зайнятості за І півріччя 2007р. було працевлаштовано понад 582,3 тис. незайнятих осіб, або більше третини (36,8%) незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у І півріччі 2006р. – 556,3 тис. та 31,6% відповідно).

Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному періоді через державну службу зайнятості, майже половину складали жінки (48,2%) та молодь у віці до 35 років (48,9%). Майже кожен четвертий отримав роботу у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, п’ятий – в переробній промисловості, торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення, порівняно з І півріччям 2006р., спостерігалося у переробній промисловості (на 10,0 тис. осіб); сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 7,7 тис. осіб); операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (на 3,8 тис. осіб).

Зростання рівня працевлаштування населення спостерігалось в усіх регіонах країни (таблиця 14).

Таблиця 14. Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за регіонами у І півріччі 2007 року

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку впродовж звітного періоду – всього, тис. осіб	З них працевлаштовано, тис. осіб	У % до
		З них працевлаштовано, тис. осіб	загальної кількості незайнятих громадян	відповідного періоду 2006р.
Україна	1582,9	582,3	36,8	104,7
Автономна Республіка Крим	58,7	23,8	40,5	102,7
Вінницька	68,6	26,6	38,8	98,5
Волинська	46,7	17,6	37,6	102,3
Дніпропетровська	94,5	39,3	41,5	104,6
Донецька	110,7	40,1	36,2	120,9
Житомирська	59,9	20,2	33,7	105,5
Закарпатська	43,0	15,3	35,7	101,7
Запорізька	65,3	25,0	38,3	100,1
Івано-Франківська	64,8	24,2	37,3	107,6
Київська	44,8	17,6	39,4	107,9
Кіровоградська	47,3	17,8	37,7	101,6
Луганська	70,3	23,8	33,8	110,3
Львівська	81,2	24,0	29,5	103,1
Миколаївська	46,5	17,5	37,7	99,1
Одеська	55,4	22,3	40,3	106,3
Полтавська	71,2	25,3	35,6	102,4
Рівненська	61,9	17,4	28,1	102,5
Сумська	55,0	19,8	35,9	107,8
Тернопільська	62,6	19,8	31,6	97,2
Харківська	88,1	32,3	36,7	101,3
Херсонська	45,7	17,8	38,9	119,8
Хмельницька	57,0	22,0	38,7	101,4
Черкаська	67,8	25,4	37,5	101,8
Чернівецька	35,8	10,4	29,2	93,9
Чернігівська	48,4	17,3	35,7	112,6
м.Київ	27,5	17,9	65,2	105,0
м.Севастополь	4,2	1,8	42,2	100,3

Слід відмітити, що кількість незайнятих громадян, які були зняті з обліку без вирішення питання працевлаштування у І півріччі 2007р., порівняно з відповідним періодом 2006р., скоротилася на 92,8 тис. осіб, або на 21,2% та становила 344,4 тис. осіб.

Одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація оплачуваних громадських робіт. На таких роботах упродовж І півріччя 2007р. працювали 240,3 тис. безробітних осіб, що на 0,6% більше, ніж у І півріччі 2006р. Середня тривалість громадських робіт у розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, у І півріччі 2007р., як і у відповідному періоді 2006р., становила 11,6 дня. При цьому на організацію та проведення таких робіт у І півріччі 2007р. було витрачено 61,8 млн.грн., що на 31,9% більше, ніж у відповідному періоді 2006р.

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних державною службою зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних закладах усіх типів упродовж І півріччя 2007р. проходили професійне навчання 135,7 тис. безробітних, що на 14,2% більше ніж у І півріччі 2006р., з них завершили навчання у зазначеному періоді 103,5 тис. осіб. Із загальної кількості безробітних, які завершили навчання, 68,1% – навчалися з метою підвищення своєї кваліфікації, 21,6% – пройшли перепідготовку на іншу професію, а решта (10,3%) – вперше отримали професійну освіту.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям у І півріччі 2007р. становили 790,5 млн.грн. Середній розмір допомоги у червні 2007р. склав 283,68 грн., що дорівнює 67,5% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (420 грн.).

Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу впродовж зазначеного місяця, становила 498,8 тис. осіб, або 77,9% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного на кінець І півріччя 2007р.

4. Використання робочої сили

Використання робочої сили у І півріччі 2007р. характеризувалося подальшим зменшенням обсягів вимушеної неповної зайнятості та підвищенням ефективного використання робочого часу.

Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації були переведені на скорочений робочий день (тиждень), за січень–червень 2007р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилась на 17,9%, а у промисловості – на 15,3%. На 12,0% скоротилася кількість працівників, яким надавались вимушені адміністративні відпустки, у промисловості – відповідно на 10,1%. Розміри вимушеної неповної зайнятості характеризують нижче наведені дані (таблиця 15).

Таблиця 15. Динаміка вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності

	Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації
	працювали неповний робочий час				перебували у відпустках
	тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників		тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників
	І півріччя		І півріччя		І півріччя		І півріччя
	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.
Всього	512,9	420,9	4,5	3,7	116,1	102,1	1,0	0,9
з них
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги	52,0	35,5	5,7	4,5	9,8	6,0	1,1	0,8
Промисловість	277,0	234,4	8,2	7,1	79,2	71,2	2,3	2,2
Будівництво	42,1	30,4	9,0	6,1	16,0	12,9	3,4	2,6
Діяльність транспорту і зв'язку	81,8	76,3	8,2	7,8	4,0	5,4	0,4	0,6

Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини протягом січня–червня 2007р. в середньому 122 години, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) – 150 год., в промисловості – 116 та 152 год. відповідно. Загалом питома вага втрат із названих причин у фонді робочого часу, що відповідає режиму роботи підприємств, скоротилась і становила 0,7% (у I півріччі 2006р. – 1,0%).

Загалом за січень–червень 2007р. кожним працівником у середньому відпрацьовано 832 години, що складає 89,2% фонду робочого часу, встановленого на підприємствах, у січні-червні 2006р. ці показники складали 825 та 88,7% відповідно.

Впродовж І півріччя 2007р. відбувалось зростання мобільності робочої сили, при чому рівень звільнення дорівнював рівню прийому. Коефіцієнт валового обороту робочої сили (відношення кількості прийнятих і вибулих до середньооблікової кількості працівників) становив 28,8 %, проти 26,2% у 2006р. (таблиця 16).

Таблиця 16. Рух робочої сили

	Кількість штатних працівників
	тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників
	І півріччя		І півріччя
	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.
Прийнято	1499,5	1640,1	13,2	14,4
Вибуло	1483,6	1638,1	13,0	14,4
у тому числі :
у зв’язку зі скороченням штатів	59,6	53,2	0,5	0,5
з причин плинності кадрів	1278,3	1414,9	11,2	12,4

Характерно, що переважна більшість працівників (86,4%), як і в січні–червні 2006р., залишила робочі місця за власним бажанням. Кількість працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів скоротилась на 10,7%, разом з тим по відношенню до середньооблікової кількості штатних працівників її частка залишилась без змін (0,5%).

5. Заробітна плата найманих працівників

У І півріччі п.р зберігалися високі темпи зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати, які істотно перевищували темпи зростання ВВП (107,9%), що в значній мірі було обумовлено активною соціальною політикою держави, легалізацією доходів від трудової діяльності, а також зменшенням обсягів неповної зайнятості.

Діаграма 8

Динаміка номінальної заробітної плати у 2006-2007рр.

Середньомісячна номінальна заробітна плата у I півріччі 2007р. становила 1225 грн. та перевищила на 26,7% відповідний показник у попередньому році та в 2,2 раза розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що діяв у цьому періоді п.р. (561 грн.).

Державна політика у сфері оплати праці у даний час орієнтується на низькооплачувані верстви населення і реалізується передусім шляхом підвищення законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати. Впродовж І півріччя 2007р. мінімальний рівень оплати праці у законодавчому порядку підвищився з 400 грн. у січні п.р. до 420 грн. у червні. Це дозволило наблизити розмір мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатної особи. У І півріччі 2007р. таке співвідношення досягло 74,9%, проти 70,6% у відповідному періоді попереднього року.

Високі темпи приросту заробітної плати зафіксовано у виробничій сфері діяльності, зокрема, на підприємствах сільського господарства, мисливства та лісового господарства (32,2%), будівництва (31,8%) та з виробництва електричного, електронного та оптичного устатковання (29,7%), на відміну від видів економічної діяльності, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів: охорона здоров’я та надання соціальної допомоги (22,6%), освіта (20,7%) та державне управління (17,9%).

Диференціація розміру заробітної плати у I півріччі п.р., як і раніше, визначалася видом економічної діяльності. Найбільш оплачуваними в країні у січні-червні були працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, у яких розмір заробітної плати був у 2 рази вищим за середній по економіці. Серед промислових видів діяльності на підприємствах з добування паливно-енергетичних корисних копалин, металургійного виробництва та виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення рівень оплати праці у 1,5–1,6 раза перевищив середній по країні.

Разом з тим рівень оплати праці працюючих у закладах освіти та охорони здоров’я залишається на третину нижчим за середній показник по економіці. В цілому кожен четвертий працівник цієї сфери отримує заробітну плату на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Також при збереженні постійно високих темпів приросту значно нижчою залишається заробітна плата працівників сільського господарства, рибальства та рибництва, а також виробництва текстилю, одягу, хутра, шкіри та виробів зі шкіри. Співвідношення рівня оплати праці в зазначених видах діяльності з середнім по економіці не перевищує 64%.

Динаміка рівня номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності наведена у таблиці 17.

Таблиця 17. Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності за січень-червень 2007р.

	У середньому на одного штатного працівника
	грн.	у % до відповідного періоду попереднього року	Довідково: січень-червень 2006р.
Усього	1225	126,7	967
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги	638	132,0	483
Лісове господарство та пов’язані з ним послуги	1034	129,1	801
Рибальство, рибництво	648	116,6	555
Промисловість	1440	127,4	1130
Будівництво	1320	131,8	1001
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	1059	125,7	843
Діяльність готелів та ресторанів	868	127,4	681
Діяльність транспорту та зв'язку	1564	122,7	1275
діяльність наземного транспорту	1457	125,1	1165
діяльність водного транспорту	1277	126,0	1014
діяльність авіаційного транспорту	2467	128,4	1922
додаткові транспортні послуги та допоміжні операції	1767	121,1	1459
діяльність пошти та зв’язку	1392	120,1	1159
Фінансова діяльність	2489	133,2	1869
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	1417	131,2	1080
з них дослідження і розробки	1496	126,1	1186
Державне управління	1672	117,9	1418
Освіта	932	120,7	772
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	754	122,6	615
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	966	124,9	774
з них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	975	123,6	789

Надмірна диференціація розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності підприємств є головним чинником регіональної диференціації.

Найвищу заробітну плату у І півріччі 2007р. традиційно отримували працівники підприємств м.Києва (2058 грн.) та регіонів, де сконцентровані підприємства гірничо-металургійного комплексу: Донецької (1405 грн.), Дніпропетровської (1373 грн.), Запорізької областей (1270 грн.). Найнижчі показники були у західних та поліських регіонах: Тернопільській (843 грн.), Волинській (902 грн.), Чернігівській (908 грн.), Вінницькій (915 грн.) та Хмельницькій (936 грн.) областях.

Останніми роками спостерігається позитивна тенденція скорочення низькооплачуваних і зростання частки середньо- та високооплачуваних працівників. Якщо у червні минулого року нарахування понад 1000 грн. мали 39,2% працівників, то у червні поточного року майже половина (48,1%).

Діаграма 9

Розподіл кількості найманих працівників за розмірами номінальної заробітної плати, нарахованої за червень 2007 року

Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить про наявність значної міжгалузевої диференціації та відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників як у сфері послуг, так і виробництва. Наприклад, в установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний та професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у червні 2007р. у 44,0% працюючих нарахована заробітна плата була понад 1000 грн., в установах охорони здоров’я та соціальної допомоги цей показник склав 27,3%. Разом з тим, серед зайнятих у сфері фінансової діяльності зазначена категорія становила майже три чверті (72,1%).

Ще більш високий ступінь диференціації спостерігається у виробничих видах діяльності. Так, на підприємствах по виробництву коксу та продуктів нафтоперероблення, а також у добувній промисловості понад три чверті працівників – 87,4% та 76,8% відповідно, отримали заробітну плату більше 1000 грн., а кожен третій у цих видах діяльності отримав заробітну плату, яка перевищувала 2000 грн. Разом з тим на підприємствах текстильної промисловості та пошиття одягу, виробництва шкіри та шкіряного взуття категорія працівників, заробітна плата яких була більше 1000 грн. не перевищувала 25% працюючих.

Таким чином в економіці країни рівень заробітної плати практично визначається належністю до певної сфери економічної діяльності, а не формується під впливом загальновизнаних світовою практикою чинників, якими є кількість, якість та результати праці. І як наслідок вартість робочої сили у видах діяльності, які забезпечують надання соціально важливих послуг, залишається низькою.

Порівняно з I півріччям 2006р. суттєвих змін у структурі фонду оплати праці не зафіксовано: 63,3% складав фонд основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками та посадовими окладами), ще майже третину (31,5%) – фонд додаткової заробітної плати. Основними складовими останнього були доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів та премії за виробничі результати (72,1% від фонду додаткової заробітної плати). Питома вага інших заохочувальних та компенсаційних виплат (матеріальна допомога, соціальні пільги тощо) залишилась незначною і склала 5,3% фонду оплати праці.

6. Реальна заробітна плата

Одним із важливих індикаторів стану рівня життя населення є показник реальної заробітної плати. За 6 місяців 2007р., порівняно з відповідним періодом минулого року темп приросту цього показника склав 12,0%.

Серед регіонів темпи приросту реальної заробітної плати у січні–червні п.р. порівняно з відповідним періодом минулого року коливалися в межах від 6,2% у Дніпропетровській області до 15,5% в Івано-Франківській, що обумовлено регіональною диференціацією зростання розмірів заробітної плати та споживчих цін.

Динаміку реальної заробітної плати характеризують дані, наведені у таблиці 18.

Таблиця 18. Динаміка реальної заробітної плати

	Індекс реальної заробітної плати до відповідного періоду попереднього року, %
	2006р.	2007р.
Січень	122,8	113,6
Січень–лютий	122,6	113,2
Січень–березень	123,6	112,3
Січень–квітень	123,9	111,9
Січень–травень	123,4	112,1
Січень–червень	122,9	112,0

7. Стан виплати заробітної плати

Важливим чинником щодо забезпечення соціальних гарантій працівників є фактор своєчасності виплати заробітної плати. Аналіз динаміки загальної суми боргу з виплати заробітної плати працівникам за останні роки свідчить про постійне її скорочення, проте існує тенденція коливання показника упродовж року: збільшення у першому півріччі і скорочення на кінець року. Так, протягом І півріччя 2007р. загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати збільшилась на 4,3%, або на 34,3 млн.грн. Це значно нижчі показники приросту, ніж були зафіксовані у цьому періоді торік: 14,6%, або 140,7 млн.грн.

Діаграма 10

Динаміка суми заборгованості з виплати заробітної плати у січні–червні 2006–2007рр.

у % до 1 січня відповідного року

Обсяг невиплаченої заробітної плати на 1 липня п.р. дорівнював 840,7 млн.грн., або 5,3% фонду оплати праці, нарахованого за червень п.р. (проти 8,8% рік тому). Має місце значне коливання цього співвідношення за видами економічної діяльності: від 31,2% у рибальстві, рибництві до 0,1% у державному управлінні та освіті. У регіональному розрізі найвищий рівень такого показника зафіксовано у Кіровоградській (14,6%), Луганській (10,8%) та Донецькій (10,1%) областях, а найнижчий (0,4%) – у м.Києві.

Основна частка заборгованої заробітної плати на початок липня не виплачена підприємствами промисловості (54,2%) і сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг (17,3%), при цьому з кожних 100 невиплачених гривень 24 заборгували своїм працівникам підприємства Донецької області, 10 – Луганської.

Збільшення загальної суми заборгованості з виплати заробітної плати у січні–червні п.р. зумовлено, здебільшого, зростанням боргів працівникам економічно активних підприємств (на 14,1%, або на 44,6 млн.грн.), (таблиця 19).

Таблиця 19. Структура заборгованості з виплати заробітної плати у І півріччі 2007 року

	на 1 січня, рн..грн.	на 1 липня
	на 1 січня, рн..грн.	рн..грн.	у % до підсумку

Усього по підприємствах	806,4	840,7	100,0
у тому числі:
економічно активні	315,4	360,0	42,8
банкрути	394,7	380,3	45,2
економічно неактивні	96,3	100,4	12,0

На 1 липня 2007р. заборгованість на економічно активних підприємствах становила 360,0 млн.грн., з неї 61,0% (219,7 млн.грн.) – це борг за роботи, виконані у січні–травні п.р. На відповідну дату попереднього року заборгованість із виплати поточної заробітної плати становила 62,9% загальної суми боргу економічно активних підприємств, або 372,0 млн.грн.

Серед видів економічної діяльності найбільш суттєвий приріст суми невиплаченої заробітної плати протягом січня–червня п.р. зафіксовано у промисловості – на 54,6 млн.грн., або на 38,3%, в основному за рахунок підприємств, зайнятих добуванням вугілля, лігніту і торфу (на 26,7 млн.грн., або на 97,1%) та виробництвом транспортних засобів та рн.ування (на 20,4 млн.грн., або у 2,6 раза).

На підприємствах сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг заборгованість з виплати заробітної плати зменшилася на 13,7 млн.грн., або 31,0%.

У регіональному аспекті зростання суми боргу на економічно активних підприємствах спостерігалося у 16 регіонах країни, найвищими темпами – у Закарпатській (у 3,0 р.), Херсонській і Харківський (у 1,9 р.), Сумській (в 1,8 р.) областях та м.Севастополі (у 1,7 р.). Зменшення боргу у решті регіонів складало від 12,0% в Одеській області до 70,7% у Тернопільській.

На початок липня 2007р. вчасно не отримали заробітну плату 206,4 тис. осіб, що становить 1,8% від загальної кількості штатних працівників, зайнятих в економіці. Серед них майже чверть працівників (24,2%) мала заборгованість терміном більше трьох місяців, тоді як рік тому таких працівників рн. п’ята частина (20,8%). Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 1365 грн., що на 11,4% більше середньомісячної заробітної плати за січень–червень п.р.

Діаграма 11

Кількість працівників економічно активних підприємств, яким не виплачено заробітну плату, за тривалістю заборгованості

у % до загальної кількості працівників, які мали заборгованість

Заборгованість із виплати заробітної плати з бюджетів усіх рівнів з початку п.р. зменшилась майже удвічі і на 1 липня становила 0,2 млн. рн.., або 0,1% обсягу боргу економічно активних підприємств. Більше половини (55,9%) зазначеної суми складали борги за рахунок коштів державного бюджету.

Упродовж січня-червня п.р. заборгованість працівникам із виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності збільшилася майже на третину і на 1 липня склала 9,6 млн.грн. За цей же період обсяг заборгованості потерпілим на виробництві за рахунок власних коштів підприємств зменшився на 9,9% і на початок липня становив 14,0 млн.грн.

Сума заробітної плати, не виплаченої працівникам підприємств-банкрутів порівняно з 1 січня п.р. зменшилася на 3,7% і на 1 липня становила 380,3 млн.грн.

У регіональній структурі найбільша частка боргу підприємств-банкрутів припадає на Донецьку (33,4%) та Луганську (10,0%) області. Більше половини суми заборгованості підприємств-банкрутів (61,1%) утворена у промисловості, ще 21,1% – у сільському господарстві та мисливстві.

У Черкаській, Рівненській, Вінницькій, Хмельницькій, Донецькій та Запорізькій областях зазначеними підприємствами не виплачено на початок липня п.р. близько двох третин загальної суми боргу (від 68,2% до 60,3%). У Дніпропетровській, Івано-Франківській, Сумській, Чернівецькій областях частка боргу таких підприємств склала більше половини (від 50,0% до 55,9%).

Якщо в цілому по країні на підприємства, які призупинили виробничо-господарську діяльність (економічно неактивні) припадає восьма частина суми боргу, то ситуація у регіонах має значні відмінності. Найбільше заборгували своїм працівникам економічно неактивні підприємства Тернопільської, Волинської та Київської областей (відповідно 65,0%, 40,0% та 39,6% від загальної суми боргу в регіоні). У м.Києві на таких підприємствах утворено близько третини загальної суми невиплаченої заробітної плати, у Полтавській області – понад чверть.

За видами економічної діяльності найбільша частка боргу економічно неактивних підприємств утворена у сільському господарстві (34,6%) і промисловості (26,2%).

1 Жінки віком 15-54 років, чоловіки -15-59 років, див. методологічні визначення та поняття.

2 Див. методологічні пояснення.

³ Вивільнення у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності або штату працівників підприємств, установ, організацій.

⁴ Включаючи осіб без професії.

8. Основні методологічні визначення та поняття

*Обстеження населення з питань економічної активності*	Проводяться органами державної статистики з 1995 року. У 1995–1998рр. проводилися раз на рік, 1999–2003рр. – щоквартально, в останньому місяці кожного кварталу, а з січня 2004 року впроваджені в практику постійної роботи Держкомстату України з щомісячною періодичністю.
*Основа проведення обстежень*	Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками (статистиками) шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15–70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає сукупність домогосподарств, відібраних в усіх регіонах країни на науково обґрунтованих засадах, з урахуванням схеми ротації, за якою кожне відібране домогосподарство повинно опитуватися 6 разів.
*Охоплення населення опитуванням*	Щомісячна вибіркова сукупність домогосподарств становить 18,5 тисяч. Впродовж січня-червня 2007 року було опитано 87,4 тис. респондентів віком 15-70 років, що складає 0,25% постійного населення України зазначеного віку. Кількість проведених інтерв’ю становила 196,5 тис. Рівень участі відібраних домогосподарств в обстеженні складав: у міській місцевості – 80,3% та 88,6% в сільській місцевості. Обстеженню підлягають: усі члени домогосподарства у віці 15–70 років (включно), які постійно проживають у цьому домашньому господарстві (незалежно від наявності прописки та її характеру). Обстеженню не підлягають: а) домогосподарства, у яких: - всі особи молодші 15 та старші 70 років; - проживає одинока особа, яка має явні розумові чи інші відхилення, через які неспроможна надати об’єктивну інформацію, необхідну для заповнення анкет; б) особи, які належать до нижче зазначених категорій: ,- студенти та учні всіх типів навчальних закладів, які виїхали та тимчасово проживають в іншій місцевості і підлягають опитуванню за місцем їх навчання; .- особи, які перебувають на військовій строковій службі (крім осіб призваних на військово-навчальні збори), а також курсанти, які проживають у казармах; .- особи, які перебувають в інституціональних закладах (у місцях позбавлення волі, будинках – інтернатах, будинках для осіб похилого віку тощо);-- .- особи, які в період відвідування домогосподарства були тимчасово відсутні та їхнє повернення не очікується впродовж наступних 12 місяців.
*Період проведення обстежень*	Опитування населення здійснюється у третій декаді кожного місяця з 21 по 30 (31) число (включно).
*Звітний період*	Звітним періодом є обстежуваний тиждень (з понеділка по неділю), що включає 15 число місяця.
*Методологічна основа*	Основні визначення та поняття, розроблені за рекомендаціями Міжнародної Організації Праці та 13-ої Міжнародної конференції статистиків праці від 29 жовтня 1982 року з урахуванням національних особливостей законодавчої та нормативної бази.
*Економічно активне населення*	Складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж звітного періоду займалися економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікувалися як «зайняті" або «безробітні", визначені за методологією МОП.
*Рівень економічної активності*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості економічно активного населення віком 15–70 років до всього обстеженого населення означеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
*Зайняті економічною діяльністю* *(надалі – зайняті)*	Вважаються особи віком 15–70 років, які: - працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину: - за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; - працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності; «- особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
*Рівень зайнятості*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15–70 років до всього населення означеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
*Безробітні, визначені за методологією МОП*	Особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам: а) не мали роботи (прибуткового заняття); б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки, протягом останніх чотирьох тижнів, з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві; в) були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві. До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також ті, що проходять навчання за направленням державної служби зайнятості населення.
*Рівень безробіття, визначений за методологією МОП*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.
*Зареєстровані безробітні*	Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” (стаття 2) це – працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку чи інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (відповідно до змін, внесених згідно із Законом України від 23.02.2006р. № 3483-IV).
*Рівень зареєстрованого безробіття*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної чисельності населення працездатного віку. З метою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення з питань економічної активності, проводиться розрахунок середньої за період (квартал, 1 півріччя, 9 місяців, рік) чисельності зареєстрованих безробітних. Відповідний показник рівня безробіття визначається по відношенню до економічно активного населення працездатного віку за відповідний період.
*Рівень працевлаштування*	Відношення (у відсотках) чисельності працевлаштованих осіб до кількості незайнятих, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж певного періоду.
*Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)*	Показник розраховується як відношення кількості зареєстрованих у державній службі зайнятості громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, до кількості вільних робочих місць та вакантних посад про які роботодавці повідомили в службу зайнятості.
*Економічно неактивне населення*	Особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті" або «безробітні". До складу цієї категорії населення включаються незайняті особи, які належать до таких соціальних груп: - учні та студенти; - пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; - особи, які зайняті в домашньому господарстві; - особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу; - особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її шукати; - особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні з інших причин.
*Зайняті у неформальному секторі економіки*	Визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки здійснюється починаючи з 1999 року відповідно до «Методики визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки України», затвердженої наказом Держкомстату України від 29.02.2000р. №73. Вказана методика розроблена на основі положень Резолюції щодо статистики зайнятості в неформальному секторі, що прийнята на 15-ій Міжнародній конференції статистиків праці (МКСП) у 1993 році. За національною методологією до неформального сектору включаються всі особи, які були зайняті на незареєстрованих підприємствах, що за своїм розміром (чисельністю працюючих) відносяться до сектору домашніх господарств. Віднесення підприємств до неформального сектору повинно одночасно відповідати наступним критеріям: - ринкова спрямованість; - обмежене число працівників; - відсутність державної реєстрації підприємницької діяльності. З урахуванням національних особливостей щодо поширення неформальних трудових відносин, критерії визначення кількості зайнятих у цьому секторі розширені за рахунок включення осіб, які працювали за усною домовленістю з роботодавцем в офіційному секторі, тобто без укладення офіційного трудового договору (контракту), що надає їм мінімальні соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства.
*Рівень участі зайнятого населення у неформальному секторі економіки*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятих у неформальному секторі економіки віком 15–70 років до всього зайнятого населення зазначеного віку або за відповідною соціально-демографічною ознакою.
Оцінка надійності основних показників економічної активності населення, отриманих на базі щомісячних вибіркових обстежень	У додатках 1 – 3 наведені результати розрахунків величини стандартної та граничної похибок вибірки для довірчої імовірності 0,95 та коефіцієнта варіації для оцінки відносних показників зайнятості та безробіття у І півріччі п.р. по Україні та регіонах. Коефіцієнт варіації (CV) використовується як показник придатності даних для аналізу. Так, якщо CV <= 5%, то оцінка вважається надійною; якщо 5% < CV <= 10% - оцінка є придатною для кількісного та якісного аналізу. Якщо 10 < CV <= 25% - оцінка придатна лише для якісного аналізу, 25% < CV <= 50% оцінка вважається не надійною, CV понад 50% - інформація не оприлюднюється через неприйнятність її до застосування. До уваги користувачів! Надійність показника рівня безробіття по м. Севастополю є низькою, тому інформація не оприлюднюється (коефіцієнт варіації у І півріччі 2007р. перевищував 50%).
*Середньооблікова кількість штатних працівників*	Охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством та отримують заробітну плату, крім працівників малих підприємств та зайнятих у фізичних осіб. У цій кількості також не враховуються тимчасово відсутні працівники, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством), зайняті на умовах договорів цивільно-правового характеру, сумісники. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу. Показник обчислюється в середньому за період (місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік). За звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця. За певний період обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному періоді та діленням одержаної суми на кількість місяців у зазначеному періоді.
*Номінальна заробітна плата*	Нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Номінальна заробітна плата включає обов’язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок з доходів фізичних осіб, збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
*Реальна заробітна плата*	Характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги і рівня податків й обов’язкових платежів.
*Індекс реальної заробітної плати*	Характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари та послуги і ставок податку з доходів фізичних осіб та обов’язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої номінальної заробітної плати (без урахування податку з доходів фізичних осіб та відрахувань до фондів державного соціального страхування) на індекс споживчих цін за той же період.
*Заборгованість з виплати заробітної плати*	Це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам облікового складу, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам та працюючим за договорами, а також звільненим працівникам. При цьому заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок з доходу фізичних осіб та суми зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена.
*Умовні позначення, що використо-вуються у доповіді*	0,0 (нуль) – явище існувало, але у вимірах, менших за ті, що можуть бути виражені використаними в таблиці цифровими розрядами; X (знак ікс) – заповнення рубрики за характером явища не має сенсу; : (дві крапки) – дані не наведені через високий рівень коефіцієнта варіації; «з них» – означає, що наведені не всі доданки загальної суми; «у тому числі» – означає, що наведені всі доданки загальної суми.

Додаток 1

Оцінка надійності показника рівня економічної активності населення у віці 15-70 років за регіонами у І півріччі 2007 року

	Рівень економічної активності населення у віці 15 - 70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV), %
Україна	62,6	0,3	0,5	0,4
Автономна Республіка Крим	62,7	1,6	3,2	2,6
Вінницька	62,4	1,3	2,6	2,1
Волинська	63,6	1,2	2,4	2,0
Дніпропетровська	62,8	1,1	2,1	1,7
Донецька	62,9	1,0	2,0	1,6
Житомирська	64,8	1,3	2,5	2,0
Закарпатська	63,0	1,2	2,4	1,9
Запорізька	62,5	1,4	2,7	2,2
Івано-Франківська	57,6	1,8	3,5	3,1
Київська	63,1	0,7	1,5	1,2
Кіровоградська	62,8	1,9	3,6	3,0
Луганська	61,1	1,3	2,6	2,1
Львівська	61,0	1,2	2,4	2,0
Миколаївська	64,1	0,9	1,7	1,4
Одеська	59,7	1,4	2,7	2,3
Полтавська	62,9	1,4	2,8	2,2
Рівненська	61,6	1,5	2,9	2,4
Сумська	63,0	1,3	2,5	2,0
Тернопільська	58,2	1,9	3,7	3,2
Харківська	62,7	1,0	2,0	1,7
Херсонська	63,5	2,8	5,6	4,5
Хмельницька	63,8	1,3	2,5	2,0
Черкаська	64,2	1,1	2,1	1,6
Чернівецька	60,5	2,4	4,7	3,9
Чернігівська	64,1	1,8	3,5	2,8
м.Київ	66,2	1,4	2,7	2,1
м.Севастополь	65,1	3,5	6,9	5,4

Додаток 2

Оцінка надійності показника рівня зайнятості населення у віці 15-70 років за регіонами у І півріччі 2007року

	Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV), %
Україна	58,5	0,3	0,6	0,6
Автономна Республіка Крим	59,5	1,7	3,4	2,9
Вінницька	58,2	1,4	2,8	2,4
Волинська	58,3	1,7	3,4	3,0
Дніпропетровська	59,5	1,1	2,2	1,9
Донецька	59,4	1,0	2,0	1,7
Житомирська	58,8	1,0	1,9	1,6
Закарпатська	59,3	1,3	2,5	2,2
Запорізька	58,8	1,2	2,4	2,1
Івано-Франківська	52,9	1,4	2,7	2,6
Київська	59,5	0,8	1,6	1,3
Кіровоградська	57,7	1,8	3,5	3,1
Луганська	56,7	1,7	3,2	2,9
Львівська	56,3	1,6	3,2	2,9
Миколаївська	58,3	0,8	1,6	1,4
Одеська	56,8	1,5	3,0	2,7
Полтавська	58,7	1,3	2,5	2,2
Рівненська	55,8	1,7	3,4	3,1
Сумська	58,4	1,1	2,2	2,0
Тернопільська	52,8	1,5	2,9	2,8
Харківська	59,1	1,3	2,5	2,1
Херсонська	58,2	2,2	4,2	3,7
Хмельницька	58,2	1,4	2,7	2,3
Черкаська	58,3	1,6	3,2	2,8
Чернівецька	55,0	3,1	6,0	5,6
Чернігівська	59,1	1,9	3,7	3,2
м.Київ	64,1	1,4	2,7	2,1
м.Севастополь	63,4	3,9	7,7	6,2

Додаток 3

Оцінка надійності показника рівня безробіття населення у віці 15-70 років за регіонами у І півріччі 2007року

	Рівень безробіття населення у віці 15-70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV), %
Україна	6,6	0,2	0,5	3,6
Автономна Республіка Крим	5,0	0,8	1,6	16,0
Вінницька	6,8	1,0	2,0	14,7
Волинська	8,4	1,3	2,5	15,5
Дніпропетровська	5,2	0,8	1,6	15,4
Донецька	5,6	0,6	1,2	10,9
Житомирська	9,2	1,4	2,7	15,2
Закарпатська	5,9	0,9	1,7	14,7
Запорізька	5,9	1,0	2,0	17,0
Івано-Франківська	8,3	1,3	2,6	15,9
Київська	5,8	0,9	1,8	15,5
Кіровоградська	8,0	1,2	2,4	15,0
Луганська	7,2	1,1	2,2	15,7
Львівська	7,8	1,3	2,5	16,7
Миколаївська	9,0	1,1	2,2	12,4
Одеська	4,8	0,8	1,6	16,7
Полтавська	6,7	1,0	1,9	14,5
Рівненська	9,3	1,0	2,0	11,0
Сумська	7,4	1,0	1,9	13,0
Тернопільська	9,3	1,0	2,0	10,8
Харківська	5,7	0,9	1,8	15,8
Херсонська	8,3	1,6	3,1	19,3
Хмельницька	8,7	1,0	2,0	11,9
Черкаська	9,1	1,7	3,3	18,7
Чернівецька	9,2	1,9	3,7	20,7
Чернігівська	7,8	0,9	1,8	11,5
м.Київ	3,1	0,4	0,8	12,9

Примітка: дані по м.Севастополю не публікуються у зв’язку з низькою надійністю (коефіцієнт варіації перевищував 50%), див. методологічні пояснення.