Архів: 2007|2006| 2005| 2004

Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у 2007 році

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці

порівняно з 2006 роком:

- щодо економічної активності населення працездатного віку:

§ збільшення рівня економічної активності з 71,2% до 71,7% населення відповідного віку;

§ збільшення рівня зайнятості з 65,9% до 66,7% населення відповідного віку;

§ зростання обсягів самостійної зайнятості – на 3,6%;

§ зниження рівня безробіття економічно активного населення відповідного віку:

ú визначеного за методологією МОП з 7,4% до 6,9%;

ú зареєстрованого з 3,8% до 3,3%;

§ зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 15,7%;

- зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 39,7% до 45,4%;

- зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати на 29,7%;

- зростання реальної заробітної плати на 12,5%;

- зменшення обсягів вивільнення працівників з причин скорочення штатів на 26,9%;

- зменшення кількості працівників, які:

§ переведені з ініціативи адміністрації на скорочений графік роботи – на 18,5%;

§ знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації – на 7,7%;

§ вчасно не отримали заробітну плату – на 27,8%;

- зменшення суми боргу з виплати заробітної плати на 17,1%.

Доповідь підготовлено за матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, даними державних статистичних спостережень підприємств, установ та організацій, адміністративною інформацією державної служби зайнятості.

При використанні даних посилання на джерело інформації є обов'язковим.

Динаміка основних показників ринку праці

	Одиниця виміру	2007р.	2006р.	2007р. до 2006р., у %
Економічно активне населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		22322,3	22245,4	100,3
працездатного віку		20606,2	20545,9	100,3
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		62,6	62,2	х
працездатного віку		71,7	71,2	х
Зайняте населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		20904,7	20730,4	100,8
працездатного віку		19189,5	19032,2	100,8
Рівень зайнятості населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		58,7	57,9	х
працездатного віку		66,7	65,9	х
Кількість населення віком 15-70 років, зайнятого у неформальному секторі економіки	тис. осіб	4661,7	4623,3	100,8
	у % до загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи	22,3	22,3	х
Безробітне населення (за методологією МОП)
у віці 15-70 років	тис. осіб	1417,6	1515,0	93,6
працездатного віку		1416,7	1513,7	93,6
зареєстроване у державній службі зайнятості, працездатного віку		673,1	784,5	85,8
Рівень безробіття населення (за методологією МОП)	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		6,4	6,8	х
працездатного віку		6,9	7,4	х
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку	у % до економічно активного населення працездатного віку	3,3	3,8	х
	у % до населення працездатного віку	2,4	2,8	х
Рівень економічної неактивності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		37,4	37,8	х
працездатного віку		28,3	28,8	х
Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості	тис. осіб	2419,7	2700,4	89,6
з них працевлаштовано		1098,6	1070,8	102,6
Рівень працевлаштування	у % до тих, які перебували на обліку	45,4	39,7	х
Взяли участь у громадських роботах	тис. осіб	422,1	437,4	96,5
Проходили професійне навчання	тис. осіб	229,4	203,4	112,8
Потреба в робочій силі	на кінець періоду, тис. осіб	169,7	170,5	99,5
Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, вакантну посаду	на кінець періоду, осіб	4	5	80,0
Середній розмір допомоги по безробіттю	у грудні, гривень	339,27	251,48	134,9
Середній розмір допомоги по безробіттю	у % до законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати	73,8	62,9	х
Кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю	на кінець періоду, тис. осіб	468,3	558,1	83,9
	у % до тих, які перебували на обліку на кінець періоду	72,9	73,5	х
Кількість працівників, які знаходились у відпустках з ініціативи адміністрації	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	1,1	1,2	х
Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації переведені на скорочений графік роботи	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	4,4	5,4	х
Рівень прийому робочої сили	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	29,7	28,2	х
Рівень вибуття працівників	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	30,7	29,9	х
Середньомісячна заробітна плата:- номінальна	гривень	1351	1041	129,7
- реальна	у % до відповідного періоду попереднього року	112,5	118,3	х
Сума заборгованості із виплати заробітної плати	на кінець періоду, млн. грн.	668,7	806,4	х
Сума заборгованості із виплати заробітної плати	у % до 1 січня	82,9	84,0	х
Кількість працівників, яким вчасно не виплачено заробітну плату	на кінець періоду, тис. осіб	119,4	165,3	72,2

1. Показники економічної активності

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15–70 років у 2007р., порівняно з 2006р., збільшилась на 0,3% і становила 22,3 млн. осіб, з яких 20,9 млн.осіб або 93,6% були зайняті економічною діяльністю, а решта 1,4 млн.осіб – відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні.

Структуру та динаміку економічної активності населення наведено в діаграмі 1.

Діаграма 1

Економічна активність населення віком 15-70 років у 2000–2007рр.

Чисельність економічно активного населення працездатного віку у 2007р., порівняно з 2006р., зросла на 0,3% та становила відповідно 20,6 млн. осіб або 92,3% від зазначеної категорії населення віком 15–70 років.

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років збільшився з 62,2% у 2006р. до 62,6% у 2007р., а населення працездатного віку - з 71,2% до 71,7% відповідно. Зростання рівня економічної активності спостерігалось у міській та сільській місцевості.

Діаграма 2

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років у 2006–2007рр.

Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком 30 - 49 років, проте найнижчий – у молоді віком 15–24 років та осіб пенсійного віку.

Таблиця 1. Рівень економічної активності населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2006-2007рр.

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку¹
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку¹
2007р.
Все населення	62,6	41,8	82,2	85,8	84,5	63,3	21,6	71,7
жінки	57,1	36,6	73,8	80,9	83,6	54,9	19,7	68,2
чоловіки	68,9	46,8	90,5	90,8	85,6	73,7	24,7	75,0
міське населення	61,6	39,5	83,2	86,4	85,0	61,6	13,5	71,4
сільське населення	65,1	47,1	79,4	84,2	83,4	67,7	36,6	72,3
2006р.
Все населення	62,2	40,8	81,4	85,1	84,7	63,4	21,4	71,2
жінки	56,8	36,1	73,4	80,1	83,0	55,7	19,3	67,8
чоловіки	68,2	45,4	89,3	90,3	86,6	72,9	24,6	74,5
міське населення	61,3	38,7	82,6	86,0	85,2	61,9	13,2	70,9
сільське населення	64,2	46,2	78,3	83,1	83,4	67,3	35,7	71,8

1. Показники зайнятості

Чисельність зайнятого населення віком 15–70 років у 2007р., порівняно з 2006р., збільшилась на 174,3 тис. осіб, або на 0,8% та становила 20,9 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 19,2 млн., або 91,8%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період в цілому по Україні з 57,9% до 58,7%, а у населення працездатного віку з 65,9% до 66,7%.

Діаграма 3

Рівень зайнятості населення віком 15–70 років

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 30 – 49 років, а найнижчий – молоді у віці 15 - 24 років та осіб віком 60 – 70 років.

Таблиця 2. Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2006-2007рр.

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку¹
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку¹
2007р.
Все населення	58,7	36,6	76,5	80,8	79,7	60,3	21,6	66,7
жінки	53,7	32,0	68,4	76,7	78,6	53,0	19,7	63,6
чоловіки	64,3	41,0	84,5	85,1	81,0	69,4	24,7	69,8
міське населення	57,4	34,2	77,3	81,4	79,9	58,6	13,5	66,3
сільське населення	61,5	42,3	74,4	79,5	79,3	64,7	36,6	67,8
2006р.
Все населення	57,9	35,1	75,4	79,9	79,6	60,4	21,3	65,9
жінки	53,0	30,6	68,1	75,2	77,9	53,7	19,3	62,8
чоловіки	63,5	39,4	82,6	84,7	81,5	68,7	24,5	69,0
міське населення	56,8	32,5	76,3	80,7	80,0	58,9	13,2	65,5
сільське населення	60,5	41,5	73,1	77,9	78,6	64,4	35,7	67,0

Зростання рівнів зайнятості населення спостерігалось по всіх регіонах країни. Найбільший приріст зазначеного показника зафіксовано у Івано-Франківській, Луганській (1,3 в.п.), Тернопільській (1,6 в.п.), Чернівецькій (1,8 в.п) областях та м. Севастополі (1,3 в.п.). Найвищий рівень зайнятості у 2007р. був у м.Києві (64,4%), а найнижчий – у Тернопільській області (52,7%) (таблиця 3).

Таблиця 3. Зайняте населення за регіонами

(в середньому за період)

	2007р.				2006р.
	всього, у віці 15–70 років		з них працездатного віку		всього, у віці 15–70 років		з них працездатного віку
	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %
Україна	20904,7	58,7	19189,5	66,7	20730,4	57,9	19032,2	65,9
Автономна Республіка Крим	916,5	59,6	843,0	67,8	908,6	59,0	834,8	66,8
Вінницька	726,8	58,3	656,9	66,7	722,6	57,7	653,3	66,2
Волинська	433,9	58,2	400,3	63,8	430,2	57,6	396,8	63,3
Дніпропетровська	1582,4	59,3	1454,5	68,3	1582,0	58,9	1451,5	67,8
Донецька	2135,0	59,8	1997,8	70,3	2132,3	59,2	1998,5	69,7
Житомирська	570,4	58,5	513,8	65,9	568,1	57,9	512,5	65,5
Закарпатська	547,6	59,4	514,5	66,1	543,3	59,0	508,5	65,4
Запорізька	850,4	58,9	777,6	67,6	850,6	58,6	778,2	67,2
Івано-Франківська	535,7	52,8	492,2	58,2	522,3	51,5	483,6	57,4
Київська	795,1	59,3	731,9	68,3	791,7	58,8	727,0	67,5
Кіровоградська	462,4	58,1	420,5	67,6	458,9	57,1	418,8	66,6
Луганська	1066,7	57,1	990,9	66,4	1054,6	55,8	986,1	65,4
Львівська	1077,3	56,6	976,7	61,8	1070,1	56,1	970,0	61,5
Миколаївська	547,1	58,4	505,1	66,8	542,7	57,7	502,7	66,1
Одеська	1059,7	57,4	966,9	64,8	1039,2	56,2	950,9	63,7
Полтавська	695,2	59,2	646,0	69,9	692,7	58,6	630,8	68,0
Рівненська	471,8	56,6	440,1	62,7	465,4	55,7	436,7	62,3
Сумська	543,1	58,5	512,3	69,3	542,2	57,9	513,7	68,9
Тернопільська	423,5	52,7	385,7	58,4	411,7	51,1	374,0	56,7
Харківська	1311,5	59,2	1206,6	67,7	1305,8	58,8	1199,5	66,9
Херсонська	505,7	58,7	462,0	66,5	504,6	58,3	461,0	65,9
Хмельницька	589,1	58,5	521,3	64,7	585,0	57,9	515,4	63,7
Черкаська	585,2	58,2	527,5	67,2	580,8	57,4	524,0	66,4
Чернівецька	376,0	56,5	326,8	59,2	363,4	54,7	315,3	57,3
Чернігівська	503,9	59,2	443,2	66,5	502,3	58,4	439,6	65,3
м. Київ	1405,3	64,4	1307,2	72,4	1375,6	63,6	1283,1	71,3
м. Севастополь	187,4	62,7	168,2	70,4	183,7	61,4	165,9	69,3

Серед зайнятого населення віком 15-70 років, кожен п'ятий працівник був зайнятий у сільському господарстві або промисловості, сьомий – в торгівлі.

Збільшення кількості зайнятих впродовж 2007р. відбулося у будівництві (на 12,4%), в діяльності готелів та ресторанів (на 8,6%), торгівлі (на 5,1%). Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване у сільському господарстві, освіті та промисловості.

Збереглася тенденція до збільшення питомої ваги працюючих у секторі самостійної зайнятості та скорочення частки найманих працівників.

Таблиця 4. Кількість зайнятого населення за статусами зайнятості

	В середньому за період
	2007р.			2006р.
	всього	міське населення	сільське населення	всього	міське населення	сільське населення
Всього, тис.осіб	20904,7	14309,7	6595,0	20730,4	14182,1	6548,3
у тому числі у % до підсумку
працюючі за наймом	80,7	92,9	54,1	81,0	93,4	54,0
самозайняті (включаючи роботодавців та безкоштовно працюючих членів сім’ї)	19,3	7,1	45,9	19,0	6,6	46,0

Розвиток самостійної зайнятості відбувався в основному за рахунок активізації трудових відносин у неформальному секторі економіки України. Кількість зайнятих у цьому секторі економіки у 2007р. складала 4,7 млн. осіб, або 22,3% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років. Динаміку цього показника характеризують дані, наведені у діаграмі 4.

Діаграма 4

Зайнятість населення віком 15-70 років у неформальному секторі економіки у 2000-2007рр.

Неформальний сектор економіки у 2007р., як і в 2006р., був переважаючим місцем прикладання праці для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. Проте у міській місцевості зайнятість у цьому секторі не набула суттєвого розповсюдження завдяки більш сприятливій кон'юнктурі на ринку праці.

Наразі, відбулися структурні зміни у складі зайнятих у неформальному секторі економіки. Так, частка працюючих за наймом за усною домовленістю збільшилась з 28,4% у 2006р. до 28,8% у 2007р., при цьому питома вага осіб, які працювали самостійно, скоротилась з 69,6% до 69,4% відповідно.

Сільськогосподарське виробництво залишається переважаючим видом діяльності неформального сектору економіки (70,5% зайнятих у цьому секторі, або 72,2% усіх зайнятих у зазначеному виді діяльності). Іншими розповсюдженими видами економічної діяльності населення у цьому секторі економіки були торгівля та будівництво (таблиця 5).

Таблиця 5. Зайнятість у неформальному секторі економіки за видами економічної діяльності

	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.
Всього, тис. осіб	2985,1	3276,4	3484,7	3461,1	3939,5	4436,3	4623,3	4661,7
у тому числі, у % до підсумку:
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво	71,1	73,2	74,4	73,1	70,2	72,0	71,6	70,5
Будівництво	4,7	4,4	4,7	5,9	6,1	6,9	7,7	9,0
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів	15,9	15,2	13,8	13,7	15,0	12,8	11,8	11,0
Діяльність транспорту та зв'язку	1,4	1,7	1,6	1,5	1,6	1,4	1,2	1,2
Інші види економічної діяльності	6,9	5,5	5,5	5,8	7,1	6,9	7,7	8,3

У неформальному секторі економіки в основному працюють особи працездатного віку, їх частка у 2007р. складала 80,2%.

Таблиця 6. Зайнятість населення у неформальному секторі економіки за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2007 році

	Всього			У тому числі за віковими групами (років), у % до загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи						Працездатного віку¹, тис. осіб
	тис. осіб	у % до
	тис. осіб	загальної кількості зайнятих	відповідного періоду минулого року	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	4661,7	22,3	100,8	29,3	18,5	17,6	17,3	21,2	63,5	3737,5
жінки	2263,7	22,3	100,6	29,9	17,5	16,3	15,8	23,2	68,2	1629,5
чоловіки	2398,0	22,3	101,0	28,8	19,3	18,9	18,9	19,3	57,5	2108,0
міське населення	1319,8	9,2	100,0	12,7	9,4	9,0	8,2	7,4	15,2	1215,0
сільське населення	3341,9	50,6	101,2	61,0	43,3	38,2	39,1	52,9	96,2	2522,5

2. Показники безробіття

Тенденція щодо скорочення обсягів безробіття збереглася у 2007р. Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2007р., порівняно з 2006р., скоротилася на 97,4 тис. осіб, або на 6,4% та становила 1,4 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міської місцевості (1,0 млн. осіб), решту – сільські жителі (379,4 тис. осіб). Загальне скорочення безробіття населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 97,0 тис. осіб, або на 6,4%).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні знизився на 0,4 в.п. та становив 6,4% економічно активного населення зазначеного віку.

Цей показник був на рівні з Мальтою та Румунією та нижчим, ніж в середньому по країнах Євросоюзу (діаграма 5).

Діаграма 5

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у країнах Євросоюзу (27 країн) та в Україні у 2007 році

у % до економічно активного населення у віці 15 років і старше , для України – у віці 15-70 років

Примітка: Джерело даних – інтернет-сторінка Євростату:

http://www.europa.eu.int/comm/eurostat (станом на 01.04.2008р.)

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) знизився з 7,4% у 2006р. до 6,9% у 2007р. Більш суттєве зниження цього показника спостерігалося серед жінок, на відміну від чоловіків, та серед міського населення ніж серед сільського населення.

Діаграма 6

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2006 – 2007рр.

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався серед молоді віком 15-24 роки. Проте, у порівнянні з відповідним періодом 2006р. спостерігалось його скорочення.

Таблиця 7. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2006-2007 рр.

(% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку¹
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку¹
2007р.
Все населення	6,4	12,5	6,9	5,8	5,7	4,7	0,0	6,9
жінки	6,0	12,5	7,3	5,3	6,0	3,5	-	6,7
чоловіки	6,7	12,4	6,6	6,2	5,4	5,8	0,1	7,0
міське населення	6,8	13,6	7,1	5,8	6,0	4,9	0,1	7,1
сільське населення	5,4	10,2	6,2	5,7	4,9	4,3	-	6,2
2006р.
Все населення	6,8	14,1	7,3	6,2	6,0	4,7	0,1	7,4
жінки	6,6	15,3	7,2	6,2	6,1	3,7	-	7,4
чоловіки	7,0	13,2	7,4	6,2	5,9	5,7	0,2	7,3
міське населення	7,3	16,1	7,6	6,2	6,1	4,9	0,2	7,7
сільське населення	5,8	10,1	6,7	6,2	5,7	4,4	0,0	6,6

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) в 2 рази перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 1,6 раза, чоловіків – у 2,9 раза, міського населення – у 3,2 раза, сільського населення – у 1,1 раза більше).

Діаграма 7

Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання у 2006–2007рр.

у % до економічно активного населення працездатного віку

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років знизився в усіх регіонах. Найбільше зниження цього показника відбулося у Закарпатській (на 0,8 в.п.), Волинській, Чернівецькій, Одеській, Харківській областях та м.Севастополі (на 0,7 в.п. у кожній).

Слід зазначити, що максимальне значення цього показника спостерігалось у Рівненській області ( 9,0%), а мінімальне – у м.Києві (3,1%).

Таблиця 8. Безробітне населення (за методологією МОП) за регіонами

(в середньому за період)

	2007р.				2006р.
	всього населення, у віці 15–70 років		з нього, працездатного віку		всього населення, у віці 15–70 років		з нього, працездатного віку
	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %
Україна	1417,6	6,4	1416,7	6,9	1515,0	6,8	1513,7	7,4
Автономна Республіка Крим	43,9	4,6	43,9	4,9	48,6	5,1	48,5	5,5
Вінницька	47,1	6,1	47,1	6,7	50,7	6,6	50,7	7,2
Волинська	38,4	8,1	38,4	8,8	41,5	8,8	41,3	9,4
Дніпропетровська	82,5	5,0	82,4	5,4	85,4	5,1	85,4	5,6
Донецька	125,7	5,6	125,4	5,9	129,3	5,7	129,2	6,1
Житомирська	53,5	8,6	53,5	9,4	57,0	9,1	57,0	10,0
Закарпатська	37,0	6,3	36,9	6,7	41,3	7,1	41,3	7,5
Запорізька	54,3	6,0	54,3	6,5	58,3	6,4	58,3	7,0
Івано-Франківська	46,8	8,0	46,8	8,7	47,0	8,3	47,0	8,9
Київська	49,6	5,9	49,6	6,3	52,0	6,2	51,9	6,7
Кіровоградська	40,8	8,1	40,8	8,8	41,3	8,3	41,3	9,0
Луганська	75,6	6,6	75,6	7,1	82,4	7,2	82,4	7,7
Львівська	90,4	7,7	90,4	8,5	96,8	8,3	96,8	9,1
Миколаївська	50,5	8,5	50,5	9,1	53,0	8,9	53,0	9,5
Одеська	48,5	4,4	48,5	4,8	56,0	5,1	56,0	5,6
Полтавська	48,8	6,6	48,8	7,0	52,2	7,0	52,2	7,6
Рівненська	46,7	9,0	46,7	9,6	48,0	9,3	48,0	9,9
Сумська	44,3	7,5	44,3	8,0	45,8	7,8	45,8	8,2
Тернопільська	39,8	8,6	39,8	9,4	41,8	9,2	41,8	10,1
Харківська	74,2	5,4	74,2	5,8	85,5	6,1	85,4	6,6
Херсонська	45,6	8,3	45,6	9,0	48,4	8,8	48,4	9,5
Хмельницька	52,0	8,1	52,0	9,1	55,2	8,6	55,2	9,7
Черкаська	52,8	8,3	52,8	9,1	56,9	8,9	56,9	9,8
Чернівецька	35,2	8,6	35,2	9,7	37,3	9,3	37,3	10,6
Чернігівська	42,3	7,7	42,3	8,7	45,5	8,3	45,5	9,4
м. Київ	45,0	3,1	44,7	3,3	50,1	3,5	50,1	3,8
м. Севастополь	6,3	3,3	6,2	3,6	7,7	4,0	7,0	4,0

Основними причинами незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2007р. виступали: звільнення за власним бажанням (38,2%), вивільнення з причин економічного характеру² (28,9%), непрацевлаштованість після закінчення навчальних закладів (17,4%), звільнення у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору (10,3%).

Діаграма 8

Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2006-2007рр.

у % до загальної кількості безробітних

Серед населення у віці 15-70 років понад третини (13,3 млн.) складала категорія економічно неактивного населення, з них кожен другий був пенсіонером за віком, по інвалідності та на пільгових умовах, кожен четвертий - учнем або студентом, кожен сьомий - зайнятий в домогосподарстві. Зазначена група населення також включає незайнятих осіб, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за 2006р. ця категорія осіб працездатного віку скоротилася на 15,7% та у 2007р. становила 170,3 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у 2007р. складала 126,6 тис. осіб, або 1,6% економічно неактивного населення працездатного віку (у 2006р. відповідно – 162,7 тис. осіб, або 2,0%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 8,2%, проти 6,9%, розрахованого за методологією МОП (у 2006р. – 9,0% та 7,4% відповідно).

Діаграма 9

Пропозиція робочої сили працездатного віку у 2007 році

у % до економічно активного населення працездатного віку

За адміністративними даними державної служби зайнятості послугами цієї установи у 2007р. скористалися 2,4 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 10,4% менше, ніж у 2006р. Серед таких осіб майже кожен другий (49,0%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (25,3%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Статус безробітних впродовж 2007р. набули 969,0 тис. незайнятих осіб, що на 13,2% менше, ніж у 2006р. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2006р., зменшилась на 14,2% та становила у 2007р. 673,1 тис. осіб, що складає близько половини (47,5%) кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.

Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2007р. склав 3,3% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,3%), порівняно з чоловіками (2,4%) та у населення сільскої місцевості (5,7%), порівняно з міськими жителями (2,2%).

За показником рівня зареєстрованого безробіття серед країн СНД Україна посідає разом з Киргизстаном друге-третє місце після Вірменії (діаграма 10).

Діаграма 10

Рівень зареєстрованого безробіття серед країн СНД у 2007 році

у % до економічно активного населення, на кінець звітного періоду

Примітка: По Таджикистану дані наведено на кінець листопада.

Джерело інформації: Статистичний довідник "Содружество Независимых Государств в 2007 году" (за попередніми даними національних статистичних служб).

Для зареєстрованого безробіття притаманна суттєва регіональна диференціація. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття у 2007р. спостерігався у Тернопільській області, а найнижчий – у м.Києві (таблиця 9).

Таблиця 9. Зареєстроване безробіття за регіонами

	2007р.				2006р.
	Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб	у % до:			Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб	у % до:
		економічно активного населення працездатного віку	населення працездатного віку	безробітних працездатного віку (за методологією МОП)		економічно активного населення працездатного віку	населення працездатного віку	безробітних працездатного віку (за методо-логією МОП)
Україна	673,1	3,3	2,4	47,5	784,5	3,8	2,8	51,8
Автономна Республіка Крим	22,2	2,5	1,8	50,6	29,1	3,3	2,4	60,0
Вінницька	31,3	4,4	3,3	66,5	35,7	5,1	3,7	70,4
Волинська	18,2	4,1	3,0	47,4	22,8	5,2	3,7	55,2
Дніпропетровська	34,8	2,3	1,7	42,2	42,7	2,8	2,0	50,0
Донецька	41,6	2,0	1,5	33,2	47,9	2,3	1,7	37,1
Житомирська	26,9	4,7	3,5	50,3	30,2	5,3	4,0	53,0
Закарпатська	19,1	3,5	2,5	51,8	23,4	4,3	3,1	56,7
Запорізька	26,4	3,2	2,3	48,6	30,1	3,6	2,7	51,6
Івано-Франківська	26,9	5,0	3,3	57,5	30,4	5,7	3,7	64,7
Київська	20,2	2,6	1,9	40,7	23,0	3,0	2,2	44,3
Кіровоградська	20,2	4,4	3,3	49,5	24,1	5,2	3,9	58,4
Луганська	29,7	2,8	2,0	39,3	31,9	3,0	2,2	38,7
Львівська	37,0	3,5	2,4	40,9	47,9	4,5	3,1	49,5
Миколаївська	21,0	3,8	2,8	41,6	26,0	4,7	3,5	49,1
Одеська	24,2	2,4	1,7	49,9	27,1	2,7	1,9	48,4
Полтавська	32,6	4,7	3,6	66,8	35,8	5,2	3,9	68,6
Рівненська	30,1	6,2	4,4	64,5	33,2	6,8	4,9	69,2
Сумська	23,6	4,2	3,2	53,3	27,8	5,0	3,8	60,7
Тернопільська	29,3	6,9	4,6	73,6	35,1	8,4	5,5	84,0
Харківська	38,9	3,0	2,2	52,4	41,3	3,2	2,3	48,4
Херсонська	19,4	3,8	2,8	42,5	23,6	4,6	3,4	48,8
Хмельницька	25,0	4,4	3,2	48,1	26,7	4,7	3,4	48,4
Черкаська	29,6	5,1	3,9	56,1	34,8	6,0	4,5	61,2
Чернівецька	16,9	4,7	3,1	48,0	22,2	6,3	4,2	59,5
Чернігівська	21,0	4,3	3,2	49,6	23,8	4,9	3,6	52,3
м.Київ	5,6	0,4	0,3	12,5	6,3	0,5	0,4	12,6
м.Севастополь	1,4	0,8	0,6	22,6	1,6	0,9	0,7	22,9

Слід зазначити, що впродовж 2007р. показник середньої тривалості зареєстрованого безробіття, як аналогічний показник, серед безробітних працездатного віку (за методологією МОП), у порівнянні з 2006р. не змінився та становив 6 місяців. При цьому кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, за цей період зменшилась на 11,9% та на кінець 2007р. становила 74,7 тис. осіб, або 11,6% від загальної кількості зареєстрованих безробітних. Кількість безробітних працездатного віку (за методологією МОП), які шукали роботу понад один рік, також скоротилася на 15,6% і складала у 2007р. 312,9 тис. осіб (23,0% від загальної кількості тих, які шукали роботу).

За адміністративними даними державної служби зайнятості кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, в установах, організаціх на кінець 2007р. становила 169,7 тис., що на 0,5% менше, ніж на кінець 2006р. Динаміку попиту та пропозиції характеризують дані, наведені в таблиці 10.

Таблиця 10. Попит та пропозиція робочої сили

(на кінець року)

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, вакантних посад, тис. осіб		Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб
	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.
Січень	823,2	932,6	177,7	214,5	5	4
Лютий	838,2	953,1	174,4	212,4	5	4
Березень	803,1	937,6	194,6	221,5	4	4
Квітень	757,4	892,3	200,7	237,2	4	4
Травень	707,7	829,7	212,4	255,5	3	3
Червень	656,2	767,6	214,8	250,9	3	3
Липень	631,5	738,1	211,1	246,1	3	3
Серпень	615,4	715,4	218,1	245,4	3	3
Вересень	599,9	701,5	213,3	237,9	3	3
Жовтень	578,5	682,8	207,4	226,6	3	3
Листопад	619,9	731,4	195,3	199,6	3	4
Грудень	660,3	780,9	169,7	170,5	4	5

Найбільше зниження потреби в працівниках у 2007р. відбулося в таких видах економічної діяльності, як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (на 14,9%), торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (на 10,4%) та сільське господарство, мисливство та лісове господарство (на 10,3%).

У загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне четверте було в переробній промисловості, восьме – в торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, десяте – в будівництві або в державному управлінні.

Таблиця 11. Попит на робочу силу за видами економічної діяльності у 2007 році

(тис. осіб, на кінець року)

	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць		У тому числі на
	усього	у % до 2006р.	місця робітників	посади службовців	місця, які не потребують професійної підготовки
Усього	169,7	99,5	96,9	49,6	23,2
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	7,3	89,7	3,9	1,2	2,2
Промисловість	57,4	102,8	42,7	7,3	7,4
добувна промисловість	8,1	99,7	7,3	0,5	0,3
переробна промисловість	42,8	102,7	30,7	5,8	6,3
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	6,5	107,9	4,7	1,0	0,8
Будівництво	16,7	98,5	12,5	2,2	2,0
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	21,6	89,6	12,1	6,1	3,4
Діяльність готелів та ресторанів	2,6	110,6	1,7	0,2	0,7
Діяльність транспорту та зв’язку	13,1	114,5	8,3	3,6	1,2
Фінансова діяльність	3,6	98,8	0,1	3,1	0,4
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	13,1	85,1	6,3	3,6	3,2
Державне управління	16,8	118,5	3,5	12,8	0,5
Освіта	4,1	98,5	1,3	2,0	0,8
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	9,0	105,3	2,4	6,1	0,5
Інші види економічної діяльності	4,4	76,5	2,1	1,4	0,9

За регіонами найбільше зниження потреби в працівниках на кінець 2007р., порівняно з відповідним періодом 2006р., відбулося у Луганській (на 75,4%), Хмельницькій (на 49,5%) та Закарпатській (на 40,9%) областях. Найбільше зростання цього показника спостерігалось у Херсонській області (в 1,9 раза). Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) за регіонами країни найбільше знизилося у Тернопільській (з 33 до 17 осіб) та Херсонській (з 15 до 7 осіб) областях. Водночас суттєве зростання цього показника спостерігалось у Луганській (з 5 до 15 осіб) та Хмельницькій (з 15 до 23 осіб) областях (таблиця 12).

Таблиця 12. Попит та пропозиція робочої сили за регіонами

(на кінець року)

	Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб		Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб
	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.
Україна	660,3	780,9	169,7	170,5	4	5
Автономна Республіка Крим	21,5	29,3	6,4	5,3	3	6
Вінницька	32,5	37,3	2,2	2,7	15	14
Волинська	16,5	19,3	3,6	3,3	5	6
Дніпропетровська	35,3	41,3	18,9	17,6	2	2
Донецька	38,6	46,0	25,0	28,8	2	2
Житомирська	25,7	29,5	3,9	2,7	7	11
Закарпатська	18,0	21,5	2,1	3,6	9	6
Запорізька	26,6	31,9	6,8	7,2	4	4
Івано-Франківська	25,6	29,8	1,3	1,5	20	20
Київська	20,9	22,5	7,4	6,1	3	4
Кіровоградська	20,9	25,0	3,5	3,0	6	8
Луганська	27,2	33,4	1,8	7,2	15	5
Львівська	33,3	42,5	4,0	4,7	8	9
Миколаївська	22,0	25,4	2,7	2,3	8	11
Одеська	27,1	29,4	5,8	5,6	5	5
Полтавська	33,8	37,8	6,2	4,6	5	8
Рівненська	27,2	32,9	3,6	3,0	8	11
Сумська	22,6	27,0	2,0	1,9	11	14
Тернопільська	30,0	35,7	1,8	1,1	17	33
Харківська	36,8	43,5	10,7	12,5	3	3
Херсонська	18,9	22,8	2,9	1,5	7	15
Хмельницька	24,1	30,4	1,1	2,1	23	15
Черкаська	30,8	35,1	1,3	1,3	24	27
Чернівецька	16,1	20,6	1,5	1,6	11	13
Чернігівська	21,2	22,8	4,5	4,4	5	5
м.Київ	5,7	6,7	36,2	32,3	0,2	0,2
м.Севастополь	1,4	1,5	2,5	2,6	1	1

Найбільша потреба підприємств була у кваліфікованих робітниках з інструментом (28,7% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець 2007р.), робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (18,7%) і працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, промисловості, будівництва та транспорту (13,6%).

Упродовж 2007р. відбулося зниження кількості вільних робочих місць (вакансій), передбачених для окремих працівників професій, зазначених у таблиці 13. Зокрема, порівняно з 2006р. потреба у працівниках найпростіших професій у сільському господарстві скоротилась на 37,9%, у кваліфікованих робітниках у галузі точної механіки, ручних ремесел та друкування – на 14,9%, у робітниках, що обслуговують машини, та складальниках машин – на 13,4%, у кваліфікованих робітниках з видобутку корисних копалин і на будівництві – на 11,3%, у працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг – на 9,1%. При цьому зросла потреба підприємств на фахівців у галузі фізичних, математичних та технічних наук – на 21,8%, службовців, пов’язаних з інформацією, – на 23,3%, службовців, що обслуговують клієнтів, – на 20,5%.

Таблиця 13. Попит та пропозиція робочої сили за професійними групами

(на кінець року)

	Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб		Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб
	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.
Усього	660,3	780,9	169,7	170,5	4	5
у т.ч. за професійними групами:
Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)	47,5	55,2	11,1	10,6	4	5
Професіонали	38,1	44,0	16,5	14,5	2	3
з них
Професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук	9,3	10,5	5,1	4,2	2	3
Професіонали в галузі біологічних, агрохімічних та медичних наук	4,3	5,0	4,5	4,6	1	1
Фахівці	55,3	67,6	15,6	15,4	4	4
з них
Технічні фахівці в галузі прикладних наук та техніки	11,9	14,1	4,3	3,7	3	4
Технічні службовці	36,3	42,4	6,4	5,3	6	8
з них
Службовці, пов'язані з інформацією	25,8	31,1	2,7	2,2	9	14
Службовці, що обслуговують клієнтів	10,5	11,3	3,7	3,1	3	4
Працівники сфери торгівлі та послуг	86,7	100,5	15,1	14,5	6	7
з них
Робітники, що надають персональні та захисні послуги	51,6	60,5	10,0	9,3	5	6
Продавці та демонстратори	35,1	40,0	5,1	5,2	7	8
Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства	35,9	37,9	1,4	1,9	25	20
Кваліфіковані робітники з інструментом	68,8	79,5	48,8	50,7	1	2
з них
Робітники з видобутку корисних копалин і на будівництві	17,3	20,4	17,4	19,6	1	1
Робітники металургійних та машинобудівних професій	33,1	36,9	26,9	26,6	1	1
Робітники в галузі точної механіки, ручних ремесел та друкування	3,0	3,6	0,6	0,7	5	5
Інші кваліфіковані робітники з інструментом	15,4	18,6	3,9	3,8	4	5
Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин	120,4	138,5	31,7	33,4	4	4
з них
Робітники, що обслуговують промислове устаткування	23,0	25,2	5,4	5,4	4	5
Робітники, що обслуговують машини, та складальники машин	29,2	34,5	12,3	14,2	2	2
Водії та робітники з обслуговування пересувної техніки та устаткування	68,2	78,8	14,0	13,8	5	6
Найпростіші професії³	171,3	215,3	23,1	24,2	7	9
з них
Найпростіші професії торгівлі та сфери послуг	47,3	56,9	11,0	12,1	4	5
Найпростіші професії в сільському господарстві та подібних галузях	45,4	61,8	0,6	1,0	71	60
Найпростіші професії у видобувних галузях, будівництві, промисловості та транспорті	66,5	80,3	11,3	10,9	6	7

Примітка: Назви професійних груп приведені у відповідність до нової редакції Класифікатора професій (ДК 003:2005), яку прийнято і надано чинності наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 року №375.

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках.

Зокрема найвищий рівень навантаження незайнятого населення на вільні робочі місця характерний для професій кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства, працівників найпростіших професій в сільському господарстві.

Порівняно з відповідними даними по країнах СНД, показник навантаження в Україні був нижчим, ніж у Вірменії, Киргизстані та Таджикистані, але вищим, ніж у Білорусі, Росії, Молдові та Казахстані (таблиця 14).

Таблиця 14. Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) у 2006–2007рр.

(на кінець року, осіб)

	2007р.	2006р.
Україна	4	5
Азербайджан	4	5
Білорусь	1	1
Вірменія	95	78
Казахстан	3	4
Киргизстан	21	12
Молдова	2	3
Росія	2	2
Таджикистан	5	5

Примітка: По Таджикистану дані наведено на кінець листопада.

Джерело інформації: Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в 2007 году", січень 2008р.

За сприяння державної служби зайнятості у 2007р. було працевлаштовано 1098,6 тис. осіб, або близько половини (45,4%) незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2006р. – 1070,8 тис. та 39,7% відповідно). Із зазначеної кількості 36,8 тис. громадян отримали роботу шляхом надання дотацій роботодавцям, а 25,5 тис. осіб організували власну справу за рахунок виплат одноразової допомоги по безробіттю.

Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному періоді через державну службу зайнятості, жінки складали 48,9%, а молодь у віці до 35 років – 49,8%.

У 2007р. кожен четвертий незайнятий громадянин отримав роботу у переробній промисловості, п’ятий – у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві або торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення порівняно з 2006р. спостерігалося у переробній промисловості (на 16,7 тис. осіб), сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 11,2 тис. осіб), операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (на 5,0 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб більше половини складали місця робітників, 22,3% – посади службовців, 20,2% – місця, які не потребують спеціальної підготовки.

Зростання рівня працевлаштування населення спостерігалось в усіх регіонах країни (таблиця 15).

Таблиця 15. Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за регіонами у 2007 році

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку впродовж звітного періоду – всього, тис. осіб	Кількість працевлаштованих у 2007р.		Рівень працевлаштування, %
		тис. осіб	у % до 2006р.	2007р.	2006р.
Україна	2419,7	1098,6	102,6	45,4	39,7
Автономна Республіка Крим	88,4	39,3	100,5	44,5	37,5
Вінницька	105,0	46,7	100,9	44,5	39,7
Волинська	71,6	35,3	101,6	49,3	42,5
Дніпропетровська	150,5	74,7	101,1	49,6	43,3
Донецька	171,7	80,1	110,8	46,6	39,5
Житомирська	90,1	39,9	99,3	44,3	40,4
Закарпатська	64,1	30,2	101,1	47,1	40,8
Запорізька	101,3	44,9	100,2	44,3	40,1
Івано-Франківська	99,5	47,9	102,8	48,1	42,9
Київська	68,1	32,8	104,4	48,2	41,0
Кіровоградська	74,3	33,3	102,9	44,9	38,8
Луганська	104,9	45,7	103,4	43,6	38,6
Львівська	121,5	51,4	105,8	42,3	34,0
Миколаївська	72,9	31,5	102,4	43,3	36,9
Одеська	87,5	38,8	104,3	44,4	39,8
Полтавська	108,3	45,6	101,4	42,1	38,1
Рівненська	89,7	35,0	102,6	39,0	33,8
Сумська	82,4	37,1	98,9	45,0	40,6
Тернопільська	95,2	37,4	102,0	39,3	33,9
Харківська	132,2	60,9	101,9	46,0	41,1
Херсонська	72,7	34,0	105,3	46,7	39,6
Хмельницька	83,6	38,3	102,1	45,8	40,2
Черкаська	105,0	46,9	102,1	44,7	39,5
Чернівецька	52,9	20,1	100,1	38,0	31,4
Чернігівська	71,7	32,0	101,0	44,6	40,4
м.Київ	47,7	35,3	102,1	74,1	67,6
м.Севастополь	6,9	3,5	100,1	50,9	44,7

Слід відмітити, що кількість незайнятих громадян, які були зняті з обліку без вирішення питання працевлаштування у 2007р., порівняно з відповідним періодом 2006р., скоротилася на 188,0 тис. осіб, або на 22,1% та становила 660,8 тис. осіб.

Одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація оплачуваних громадських робіт, які забезпечують тимчасову зайнятість. На таких роботах упродовж 2007р. працювали 422,1 тис., що на 3,5% менше, ніж у 2006р. В основному, це були особи, які мали статус безробітних (99,6%). Середня тривалість громадських робіт у розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, у 2007р. становила 12,3 дня проти 12,5 дня у 2006р. Загалом на організацію та проведення таких робіт у 2007р. було витрачено 134,7 млн.грн., що на 21,0% більше, ніж у 2006р.

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних, державною службою зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних закладах усіх типів упродовж 2007р. проходили професійне навчання 229,4 тис. безробітних, що на 12,8% більше, ніж у 2006р., з них завершили навчання у зазначеному періоді 188,8 тис. осіб. Із загальної кількості безробітних, які завершили навчання, 68,4% – навчалися з метою підвищення своєї кваліфікації, 22,2% – пройшли перепідготовку на іншу професію, а решта (9,4%) – вперше отримали професійну освіту.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям у 2007р. становили 1,7 млрд.грн. Середній розмір допомоги у грудні 2007р. склав 339,27 грн., що дорівнює 73,8% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (460 грн.).

Із загальної кількості зареєстрованих безробітних, які отримували допомогу по безробіттю на кінець 2007р. (468,3 тис. осіб), кожен третій отримав 160,00 грн., четвертий – 160-235 грн., кожен сьомий – понад 561 грн.

Діаграма 11

Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу впродовж зазначеного місяця, становила 457,0 тис. осіб, або 71,1% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного на кінець 2007р.

4. Використання робочої сили

Використання робочої сили у 2007р. характеризувалося подальшим зменшенням обсягів вимушеної неповної зайнятості та підвищенням ефективного використання робочого часу.

Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації були переведені на скорочений робочий день (тиждень), у 2007р. порівняно з попереднім роком зменшилась на 18,5%, а у промисловості – на 16,5%. На 7,7% скоротилася кількість працівників, яким надавались вимушені адміністративні відпустки, у промисловості – відповідно на 6,1%. Розміри вимушеної неповної зайнятості характеризують нижче наведені дані (таблиця 16).

Таблиця 16. Динаміка вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності

	Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації
	працювали неповний робочий час				перебували у відпустках
	тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників		тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників
	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.
Усього	505,5	620,4	4,4	5,4	126,5	137,2	1,1	1,2
з них
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги	49,3	69,2	6,3	7,6	8,6	12,5	1,1	1,4
Промисловість	274,7	329,1	8,4	9,8	87,8	93,6	2,7	2,8
Будівництво	38,8	50,2	7,8	10,5	15,4	17,6	3,1	3,7
Діяльність транспорту і зв'язку	88,8	96,6	9,1	9,7	6,3	4,0	0,6	0,4

Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини протягом 2007р. в середньому 152 години, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) – 222 год., в промисловості – 146 та 221 год. відповідно. Загалом питома вага втрат із названих причин у фонді робочого часу, що відповідає режиму роботи підприємств, скоротилась і становила 0,6% (у 2006р. – 0,8%).

Загалом у 2007р. кожним працівником у середньому відпрацьовано 1689 годин, що складає 87,4% фонду робочого часу, встановленого на підприємствах, у 2006р. ці показники складали 1672 та 87,0% відповідно.

У 2007р. порівняно з попереднім роком спостерігалось зростання мобільності робочої сили. Коефіцієнт валового обороту робочої сили (відношення кількості прийнятих і вибулих до середньооблікової кількості працівників) становив 60,4% проти 58,1% у 2006р. (таблиця 17).

Таблиця 17. Рух робочої сили

	Кількість штатних працівників
	тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників
	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.
Прийнято	3388,1	3220,9	29,7	28,2
Вибуло	3500,5	3417,2	30,7	29,9
у тому числі
у зв’язку зі скороченням штатів	97,4	133,2	0,9	1,2
з причин плинності кадрів	3040,2	2949,7	26,6	25,8

Характерно, що переважна більшість працівників (86,8%), як і в 2006 році, залишила робочі місця за власним бажанням. Кількість працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів, зменшилась на 26,9%, при цьому по відношенню до середньооблікової кількості штатних працівників її частка також зменшилась – на 0,3 в.п.

5. Заробітна плата найманих працівників

У 2007р. зберігалися високі темпи зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати, які істотно перевищували темпи зростання ВВП (107,3%), що в значній мірі було обумовлено активною соціальною політикою держави. Не зважаючи на достатньо високі темпи зростання заробітної плати, її номінальний рівень залишається низьким. Це ставить вимоги щодо підняття оплати праці на якісно новий рівень, що має означати перехід від практики дешевої робочої сили до гідної праці, відновлення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати.

Діаграма 12

Динаміка номінальної заробітної плати у 2006-2007рр.

Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2007р. становила 1351 грн. та перевищила на 29,7% відповідний показник у попередньому році й більш ніж удвічі прожитковий мінімум для працездатної особи, що діяв у грудні (568 грн.).

Одним з основних важелів політики держави у сфері оплати праці є підвищення в законодавчому порядку соціальних гарантій – мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Зокрема впродовж 2007р. мінімальний рівень оплати праці поступово підвищувався з 400 грн. у січні до 460 грн. у грудні. Проте в Україні він є значно нижчим від відповідних стандартів країн ЄС і становить 63 євро. Наприклад серед держав, які нещодавно приєдналися до ЄС рівень мінімальної заробітної плати у грудні 2007р. складав від 92 євро у Болгарії до 288 – у Чехії.

У 2007р. темпи зростання номінальної заробітної плати залишилися майже на рівні попереднього року і коливалися від 17,3% у державному управлінні до 35,2% у фінансових установах. Разом з тим у виробничих видах діяльності зростання заробітної плати порівняно з 2006р. відбувалося більш високими темпами – від 21,1% у целюлозно-паперовому виробництві, видавничій діяльності до 35,0% у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції.

Диференціація розміру заробітної плати у 2007р., як і раніше, визначалася видом економічної діяльності. Найбільш оплачуваними в країні були працівники фінансових установ та авіаційного транспорту, у яких розмір заробітної плати у 2 рази перевищив середній по економіці. Серед промислових видів діяльності на підприємствах по виробництву коксу, продуктів нафтоперероблення та добування паливно-енергетичних корисних копалин рівень оплати праці був у 1,5 раза вищий ніж середній по економіці та на третину – ніж по промисловості.

Разом з тим рівень оплати праці працюючих у закладах охорони здоров’я та освіти залишається нижчим на 21,6%–35,6% за середній показник по економіці. Це свідчить про низьку вартість робочої сили у видах діяльності, які забезпечують надання соціально важливих послуг.

Також при збереженні постійно високих темпів приросту значно нижчою залишається заробітна плата працівників сільського господарства, рибальства та рибництва, а також виробництва текстилю, одягу, хутра. Співвідношення рівня оплати праці в зазначених видах діяльності з середнім по економіці не перевищує 59%.

Динаміка рівня номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності наведена у таблиці 18.

Таблиця 18. Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності за 2007р.

	У середньому на одного штатного працівника
	грн.	у % до		Довідково: 2006р.
	грн.	середнього рівня	попереднього року	Довідково: 2006р.
Усього	1351	100,0	129,7	1041
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги	733	54,3	132,6	553
Лісове господарство та пов’язані з ним послуги	1100	81,4	129,3	851
Рибальство, рибництво	721	53,4	118,9	607
Промисловість	1554	115,0	128,2	1212
Будівництво	1486	110,0	130,4	1140
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	1145	84,7	127,4	898
Діяльність готелів та ресторанів	944	69,9	128,4	735
Діяльність транспорту та зв'язку	1670	123,6	125,7	1328
діяльність наземного транспорту	1563	115,7	127,4	1227
діяльність водного транспорту	1412	104,5	129,2	1093
діяльність авіаційного транспорту	2704	200,1	131,7	2053
додаткові транспортні послуги та допоміжні операції	1872	138,5	123,7	1513
діяльність пошти та зв’язку	1485	109,9	124,7	1191
Фінансова діяльність	2770	205,0	135,2	2050
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	1595	118,0	133,6	1193
з них дослідження і розробки	1741	128,9	131,6	1323
Державне управління	1852	137,1	117,3	1578
Освіта	1060	78,4	131,4	806
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	871	64,4	132,3	658
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	1145	84,7	127,4	898
з них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	1109	82,1	131,7	842

Диференціація розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності є головним чинником міжрегіональних відмінностей.

Найвищу заробітну плату у 2007р., як і раніше, отримували працівники підприємств м.Києва (у 1,7 раза більше ніж в середньому по країні), а також регіонів, де сконцентровані підприємства гірничо-металургійного комплексу: Донецької, Дніпропетровської, Запорізької областей, а також Київської області (на 0,8–13,6% більше). Найнижчі показники (відповідно на 23,9–30,2% нижче) були у працівників Тернопільської, Волинської, Чернігівської, Херсонської та Вінницької областей.

Завдяки високим темпам зростання номінальної заробітної плати та підвищенню розміру мінімальної заробітної плати, спостерігається позитивна тенденція скорочення частки низькооплачуваних і збільшення середньо та високооплачуваних працівників. Якщо у грудні 2006р. нарахування понад 1000 грн. мали 43,6% працівників, то у 2007р. більше половини (57,2%).

Діаграма 13

Розподіл кількості найманих працівників за розмірами номінальної заробітної плати, нарахованої за грудень 2007 року

Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить про відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників як у сфері послуг, так і виробництва. Наприклад, в установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний та професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у грудні 2007р. лише у 13,1% працюючих нарахована заробітна плата перевищувала 2000 грн., в установах охорони здоров’я та соціальної допомоги ще менше – у 6,9%. Разом з тим серед зайнятих у сфері фінансової діяльності зазначена категорія складала майже половину.

Такі ж відмінності у рівнях оплати праці спостерігаються у виробничих видах діяльності. Так, на підприємствах металургійного виробництва та з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення більше половини працівників отримали заробітну плату понад 2000 грн., разом з тим на підприємствах текстильного виробництва, виробництва одягу, хутра та виробництва шкіри, виробів зі шкіри зазначена категорія не перевищувала 5% працюючих.

Розмір номінальної заробітної плати останніми роками перестав бути залежним від показників використання найманої робочої сили та робочого часу за рахунок їхньої стабілізації. Тенденція до зростання середньомісячної номінальної заробітної плати зумовлена збільшенням фонду оплати праці.

Нарахований фонд оплати праці штатних працівників у 2007р. зріс на 29,5% і становив 185,1 млрд. грн. У структурі фонду оплати праці суттєвих змін не зафіксовано: 61,2% складав фонд основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками та посадовими окладами), третину (33,3%) – фонд додаткової заробітної плати. Основними складовими останнього були доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів і премії за виробничі результати (69,0% від фонду додаткової заробітної плати). Питома вага інших заохочувальних та компенсаційних виплат (матеріальна допомога, соціальні пільги тощо) залишилась незначною і склала 5,5% фонду оплати праці.

6. Реальна заробітна плата

В останні роки спостерігається стабільна динаміка збільшення реальної заробітної плати. Показник формується під впливом відносного зростання як номінальної заробітної плати, так і споживчих цін, та є одним з важливих індикаторів стану рівня життя населення.

Щорічну динаміку реальної заробітної плати характеризують дані, наведені у таблиці 19.

Таблиця 19. Індекси реальної заробітної плати

(у відсотках)

	Грудень до грудня попереднього року	До попереднього року	2007р. до відповідного року
2002р.	115,6	118,2	228,3
2003р.	113,8	115,2	198,2
2004р.	120,8	123,8	160,1
2005р.	131,5	120,3	133,1
2006р.	111,7	118,3	112,5
2007р.	110,5	112,5	х

Серед регіонів темпи приросту реальної заробітної плати у 2007р. коливалися в межах від 6,4% у Дніпропетровській області до 16,0% у Волинській та Житомирській, що обумовлено регіональною диференціацією зростання розмірів заробітної плати та споживчих цін.

7. Стан виплати заробітної плати

Важливим чинником щодо забезпечення соціальних гарантій працівників є фактор своєчасності виплати заробітної плати. Аналіз динаміки заборгованості з виплати заробітної плати працівникам за останні роки свідчить про постійне її скорочення, при чому починаючи з 2005р. суттєвих змін у динаміці загальної суми боргу майже не відбувається. Динаміку заборгованості ілюструє графік.

Діаграма 14

Динаміка суми заборгованості з виплати заробітної плати

(на 1 січня відповідного року)

Упродовж 2007р. заборгованість із виплати заробітної плати коливалась у межах від 806 млн.грн. на початку 2007р. до 669 млн.грн. на 1 січня 2008р. Це найнижчий показник заборгованості з виплати заробітної плати за весь період державних статистичних спостережень.

На 1 січня 2008р. загальний обсяг заборгованості склав 3,4% фонду оплати праці, нарахованого за грудень 2007р., проти 5,4% на цю ж дату в минулому році. У регіональному розрізі найвищим рівень такого співвідношення був у Кіровоградській (11,3% фонду оплати праці) та Луганській (8,4%) областях, а найнижчим – у містах Києві (0,2%) та Севастополі (0,3%).

Протягом 2007р. загальна сума невиплаченої заробітної плати скоротилась у переважній більшості регіонів України, найсуттєвіше – у Хмельницькій (на 16,1 млн.грн.) та Дніпропетровській (на 14,3 млн.грн.) областях.

Скорочення загальної суми невиплаченої заробітної плати було забезпечено в основному завдяки поліпшенню розрахунків по заробітній платі з найманими працівниками економічно активних підприємств, що характеризують дані, наведені у таблиці 20.

Таблиця 20. Динаміка заборгованості з виплати заробітної плати за типами підприємств

(на 1 січня, млн.грн.)

	2008р.			Довідково:
	усього	у % до		2006р.	2007р.
	усього	2007р.	підсумку	2006р.	2007р.
Усього	668,7	82,9	100,0	960,3	806,4
у тому числі
економічно активні підприємства	245,8	77,9	36,8	462,1	315,4
підприємства-банкрути	343,3	87,0	51,3	369,2	394,7
економічно неактивні	79,6	82,6	11,9	129,0	96,3

Протягом 2007р. заборгованість працівникам економічно активних підприємств зменшилась на 22,1%, або на 69,6 млн.грн., і на 1 січня 2008р. становила 245,8 млн.грн.

Найбільш вагоме зменшення суми невиплаченої заробітної плати у 2007р. зафіксовано у сфері сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг, а також на підприємствах, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

У регіональному розрізі зменшення суми боргу економічно активних підприємств спостерігалося у 22 регіонах, де темпи зниження складали від 8,2% у Кіровоградській області до 72,2% у м.Севастополі. У решті регіонів зафіксоване збільшення боргу – від 5,4% у Херсонській області до 3,3 раза в Закарпатській.

На 1 січня 2008р. вчасно не отримали заробітну плату 119,4 тис. осіб, що становить 1,1% загальної кількості працівників, охоплених спостереженням. Рік тому ці показники складали відповідно 165,3 тис. осіб та 1,5%. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 1501 грн., що на 11,1% більше середньомісячної заробітної плати за 2007р.

Серед регіонів найбільша питома вага працівників, яким не виплачено заробітну плату, зафіксована у Луганській (4,9% від загальної кількості штатних працівників регіону), Кіровоградській (2,4%), Харківській (2,1%) та Київській (2,0%) областях.

Тривалість і розмір заборгованості з виплати заробітної плати працівникам окремих видів діяльності наведено у таблиці 21.

Таблиця 21. Стан виплати заробітної плати на 1 січня 2008р.

	Кількість працівників економічно активних підприємств, яким не виплачено заробітну плату, на 1 січня 2008р.					Сума боргу в середньому на одного працівника, грн.
	тис. осіб	у % до загальної кількості працівників	у т.ч. за кількістю місяців, %
	тис. осіб	у % до загальної кількості працівників	до 3	від 3 до 6	понад 6
Усього	119,4	1,1	82,7	6,7	10,6	1501
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги	5,2	0,8	64,7	11,0	24,3	1225
Промисловість	80,4	2,6	85,5	5,7	8,8	1418
Будівництво	10,7	2,2	81,1	8,1	10,8	1804
Діяльність транспорту та зв’язку	6,7	0,7	78,7	13,2	8,1	1573
Освіта	0,5	0,0	87,6	3,3	9,1	1850
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	1,3	0,1	98,4	0,0	1,6	292

Сума заробітної плати, не виплаченої працівникам підприємств-банкрутів, протягом 2007р. зменшилась на 13,0% і на початок 2008р. становила 343,3 млн.грн. У Сумській, Рівненській, Хмельницькій, Донецькій та Вінницькій областях частка таких підприємств складала більше двох третин загальної суми боргу (від 79% до 71%).

Якщо в цілому по країні на економічно неактивні підприємства припадає восьма частина суми боргу, то ситуація в регіонах має значні відмінності. Найбільше заборгували своїм працівникам економічно неактивні підприємства Тернопільської, Київської та Волинської областей (64–43% від загальної суми боргу в регіоні). У Полтавській області та м.Києві на таких підприємствах утворено близько третини загальної суми невиплаченої заробітної плати. Загалом заборгованість на економічно неактивних підприємствах у 2007р. зменшилась на 17,4% як за рахунок погашення боргу працівникам так і у зв’язку з початком процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

____________________________________________

¹ Жінки віком 15-54 років, чоловіки - 15-59 років, див. методологічні визначення та поняття.

² Вивільнені з причин скорочення штату працівників через реорганізацію або ліквідацію діяльності.

³ Включаючи осіб без професії.

 Розраховано як відношення кількості незайнятих осіб, працевлаштованих державною службою зайнятості, до загальної кількості осіб, які перебували на обліку впродовж звітного періоду.

8. Основні методологічні визначення та поняття

*Обстеження населення з питань економічної активності*	Проводяться органами державної статистики з 1995 року. У 1995-1998рр. проводилися раз на рік, 1999-2003рр. - щоквартально, в останньому місяці кожного кварталу, а з січня 2004 року впроваджені в практику постійної роботи Держкомстату України з щомісячною періодичністю.
*Основа проведення обстежень*	Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками (фахівцями з інтерв'ювання) шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15-70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає сукупність домогосподарств, відібраних в усіх регіонах країни на науково обґрунтованих засадах, з урахуванням схеми ротації, за якою кожне відібране домогосподарство повинно опитуватися 6 разів.
*Охоплення населення опитуванням*	Щомісячна вибіркова сукупність домогосподарств становить 18,5 тисяч. Впродовж 2007 року було опитано 141,9 тис. респондентів віком 15-70 років, що складає 0,40% постійного населення України зазначеного віку. Кількість проведених інтерв'ю становила 393,2 тис. Рівень участі відібраних домогосподарств в обстеженні складав: у міській місцевості – 80,3% та 89,2% в сільській місцевості.
*Охоплення населення опитуванням*	Обстеженню підлягають: усі члени домогосподарства у віці 15-70 років (включно), які постійно проживають в цьому домашньому господарстві (незалежно від наявності прописки та її характеру). Обстеженню не підлягають: а) домогосподарства, у яких: - всі особи молодші 15 та старші 70 років; - проживає одинока особа, яка має явні розумові чи інші відхилення, через які неспроможна надати об'єктивну інформацію, необхідну для заповнення анкет. б) особи, які належать до нижче зазначених категорій: ,- студенти та учні всіх типів навчальних закладів, які виїхали та тимчасово проживають в іншій місцевості і підлягають опитуванню за місцем їх навчання; .- особи, які перебувають на військовій строковій службі (крім осіб, призваних на військово-навчальні збори), а також курсанти, які проживають в казармах; - особи, які перебувають в інституціональних закладах (у місцях позбавлення волі, будинках - інтернатах, будинках для осіб похилого віку тощо); .- особи, які в період відвідування домогосподарства були тимчасово відсутні та їхнє повернення не очікується впродовж наступних 12 місяців.
*Період проведення обстежень*	Опитування населення здійснюється у третій декаді кожного місяця з 21 по 30 (31) число (включно).
*Звітний період*	Звітним періодом є обстежуваний тиждень (з понеділка по неділю), що включає 15 число місяця.
*Методологічна основа*	Основні визначення та поняття, розроблені за рекомендаціями Міжнародної Організації Праці та 13-ої Міжнародної конференції статистиків праці від 29 жовтня 1982 року, з урахуванням національних особливостей законодавчої та нормативної бази.
*Економічно активне населення*	Складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж звітного періоду займалися економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікувалися як «зайняті» або «безробітні», визначені за методологією МОП.
*Рівень економічної активності*	Визначається як відношення (у відсотках) чисельності економічно активного населення віком 15-70 років до всього населення означеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
*Зайняті економічною діяльністю (надалі - зайняті)*	Вважаються особи віком 15–70 років, які: - працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину: - за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; - працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності; - особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
*Рівень зайнятості*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15–70 років до всього населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
*Безробітні, визначені за методологією МОП*	Особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам: а) не мали роботи (прибуткового заняття); б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві; в) були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві. До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також проходять навчання за направленням державної служби зайнятості.
*Рівень безробіття, визначений за методологією МОП*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.
*Зареєстровані безробітні*	Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” (стаття 2) - це працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку чи інших, передбачених законодавством, доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (відповідно до змін, внесених згідно із Законом України від 23.02.2006р. № 3483-IV).
*Рівень зареєстрованого безробіття*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної чисельності населення працездатного віку. З метою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення з питань економічної активності проводиться розрахунок середньомісячної чисельності зареєстрованих безробітних (за квартал, І півріччя, 9 місяців, рік). Відповідний показник рівня безробіття визначається по відношенню до економічно активного населення працездатного віку за відповідний період.
*Рівень працевлаштування*	Відношення (у відсотках) чисельності працевлаштованих осіб до кількості незайнятих, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж певного періоду.
*Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)*	Показник розраховується як відношення кількості зареєстрованих у державній службі зайнятості громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, до кількості вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами та організаціями на відповідну дату.
*Економічно неактивне населення*	Особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні». До складу цієї категорії населення включаються незайняті особи, які належать до таких соціальних груп: - пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; - учні та студенти; - особи, які зайняті в домашньому господарстві; - особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу; - особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її знайти; - інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні з інших причин.
*Зайняті у неформальному секторі економіки*	Визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки здійснюється починаючи з 1999 року відповідно до "Методики визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки України", затвердженої наказом Держкомстату України від 29.02.2000р. №73. Вказана методика розроблена на основі положень Резолюції щодо статистики зайнятості в неформальному секторі, що прийнята на 15-ій Міжнародній конференції статистиків праці (МКСП) у 1993 році. За національною методологією до неформального сектору включаються всі особи, які були зайняті на незареєстрованих підприємствах, що за своїм розміром (чисельністю працюючих) відносяться до сектору домашніх господарств. Віднесення підприємств до неформального сектору повинно одночасно відповідати наступним критеріям: - ринкова спрямованість; - обмежене число працівників; - відсутність державної реєстрації підприємницької діяльності. З урахуванням національних особливостей щодо поширення неформальних трудових відносин, критерії визначення кількості зайнятих у цьому секторі розширені за рахунок включення осіб, які працювали за усною домовленістю з роботодавцем в офіційному секторі, тобто без укладення офіційного трудового договору (контракту), що надає їм мінімальні соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства.
*Рівень участі зайнятого населення у неформальному секторі економіки*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятих у неформальному секторі економіки віком 15–70 років до всього зайнятого населення зазначеного віку або за відповідною соціально-демографічною ознакою.
*Оцінка надійності основних показників економічної активності населення*	У додатках 1-3 наведені результати розрахунків величини стандартної та граничної похибок вибірки для довірчої імовірності 0,95 та коефіцієнта варіації для оцінки відносних показників економічної активності, зайнятості та безробіття за 2007 рік по Україні та регіонах. Коефіцієнт варіації (CV) використовується як показник придатності даних для аналізу. Так, якщо CV <= 5%, то оцінка вважається надійною; якщо 5% < CV <= 10% - оцінка є придатною для кількісного та якісного аналізу. Якщо 10% < CV <= 25% - оцінка придатна лише для якісного аналізу, 25% < CV <= 50% оцінка вважається не надійною, CV понад 50% - інформація не оприлюднюється через неприйнятність її до застосування.
*Середньооблікова кількість штатних працівників*	Охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством та отримують заробітну плату, крім працівників малих підприємств та зайнятих у фізичних осіб. У цій кількості також не враховуються тимчасово відсутні працівники, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством), зайняті на умовах договорів цивільно-правового характеру, сумісники. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу. Показник обчислюється в середньому за період (місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік). За звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця. За певний період обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному періоді та діленням одержаної суми на кількість місяців у зазначеному періоді.
*Номінальна заробітна плата*	Нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Номінальна заробітна плата включає обов’язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок з доходів фізичних осіб, збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
*Реальна заробітна плата*	Характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги і рівня податків й обов’язкових платежів.
*Індекс реальної заробітної плати*	Характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари та послуги і ставок податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої номінальної заробітної плати (без урахування податку з доходів фізичних осіб та відрахувань до фондів державного соціального страхування) на індекс споживчих цін за той же період.
*Заборгованість з виплати заробітної плати*	Це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам облікового складу, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам та працюючим за договорами, а також звільненим працівникам. При цьому заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок з доходу фізичних осіб та суми зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена.
*Умовні позначення, що використовуються у доповіді*	0,0 (нуль) - явище існувало, але у вимірах, менших за ті, що можуть бути виражені використаними в таблиці цифровими розрядами; Х (знак ікс) - заповнення рубрики за характером явища не має сенсу; – (тире) - явища не було; "з них" - означає, що наведені не всі доданки загальної суми; "у тому числі" - означає, що наведені всі доданки загальної суми

Додаток 1

Оцінка надійності показника рівня економічної активності населення у віці 15-70 років за регіонами у 2007 році

	Рівень економічної активності населення у віці 15 - 70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV),%
Україна	62,6	0,2	0,4	0,3
Автономна Республіка Крим	62,5	1,4	2,7	2,2
Вінницька	62,1	1,0	2,0	1,6
Волинська	63,3	1,2	2,4	1,9
Дніпропетровська	62,4	1,1	2,2	1,8
Донецька	63,3	0,8	1,6	1,3
Житомирська	64,0	0,8	1,6	1,3
Закарпатська	63,4	0,9	1,8	1,4
Запорізька	62,7	1,2	2,4	1,9
Івано-Франківська	57,4	1,6	3,1	2,8
Київська	63,0	0,9	1,8	1,4
Кіровоградська	63,2	1,3	2,5	2,1
Луганська	61,1	1,0	2,0	1,6
Львівська	61,3	1,1	2,2	1,8
Миколаївська	63,7	0,9	1,8	1,4
Одеська	60,0	1,4	2,7	2,3
Полтавська	63,4	1,2	2,4	1,9
Рівненська	62,2	1,3	2,5	2,1
Сумська	63,3	1,3	2,5	2,1
Тернопільська	57,7	1,8	3,5	3,1
Харківська	62,6	0,9	1,8	1,4
Херсонська	64,0	2,0	3,9	3,1
Хмельницька	63,7	0,9	1,8	1,4
Черкаська	63,5	0,8	1,6	1,3
Чернівецька	61,8	2,3	4,5	3,7
Чернігівська	64,2	1,2	2,4	1,9
м.Київ	66,5	1,1	2,2	1,7
м.Севастополь	64,8	1,9	3,7	2,9

Додаток 2

Оцінка надійності показника рівня зайнятості населення у віці 15-70 років за регіонами у 2007 році

	Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV), %
Україна	58,7	0,2	0,4	0,3
Автономна Республіка Крим	59,6	1,5	2,9	2,5
Вінницька	58,3	1,2	2,4	2,1
Волинська	58,2	1,8	3,5	3,1
Дніпропетровська	59,3	1,1	2,2	1,9
Донецька	59,8	0,8	1,6	1,3
Житомирська	58,5	0,8	1,6	1,4
Закарпатська	59,4	0,8	1,6	1,3
Запорізька	58,9	1,1	2,2	1,9
Івано-Франківська	52,8	1,3	2,5	2,5
Київська	59,3	1,0	2,0	1,7
Кіровоградська	58,1	1,1	2,2	1,9
Луганська	57,1	1,1	2,2	1,9
Львівська	56,6	1,3	2,5	2,3
Миколаївська	58,4	1,0	2,0	1,7
Одеська	57,4	1,5	2,9	2,6
Полтавська	59,2	1,0	2,0	1,7
Рівненська	56,6	1,5	2,9	2,7
Сумська	58,5	1,1	2,2	1,9
Тернопільська	52,7	1,5	2,9	2,8
Харківська	59,2	1,0	2,0	1,7
Херсонська	58,7	1,7	3,3	2,9
Хмельницька	58,5	0,8	1,6	1,4
Черкаська	58,2	1,1	2,2	1,9
Чернівецька	56,5	2,8	5,5	5,0
Чернігівська	59,2	1,3	2,5	2,2
м. Київ	64,4	1,1	2,2	1,7
м. Севастополь	62,7	2,5	4,9	4,0

Додаток 3

Оцінка надійності показника рівня безробіття населення у віці 15-70 років за регіонами у 2007 році

	Рівень безробіття населення у віці 15-70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV), %
Україна	6,4	0,2	0,4	3,1
Автономна Республіка Крим	4,6	0,7	1,4	15,2
Вінницька	6,1	0,7	1,4	11,5
Волинська	8,1	1,2	2,4	14,8
Дніпропетровська	5,0	0,5	1,0	10,0
Донецька	5,6	0,5	1,0	8,9
Житомирська	8,6	1,0	2,0	11,6
Закарпатська	6,3	0,7	1,4	11,1
Запорізька	6,0	0,8	1,6	13,3
Івано-Франківська	8,0	0,8	1,6	10,0
Київська	5,9	0,6	1,2	10,2
Кіровоградська	8,1	1,1	2,2	13,6
Луганська	6,6	0,7	1,4	10,6
Львівська	7,7	0,9	1,8	11,7
Миколаївська	8,5	0,9	1,8	10,6
Одеська	4,4	0,5	1,0	11,4
Полтавська	6,6	0,6	1,2	9,1
Рівненська	9,0	0,9	1,8	10,0
Сумська	7,5	1,0	2,0	13,3
Тернопільська	8,6	0,9	1,8	10,5
Харківська	5,4	0,6	1,2	11,1
Херсонська	8,3	1,0	2,0	12,0
Хмельницька	8,1	0,8	1,6	9,9
Черкаська	8,3	1,1	2,2	13,3
Чернівецька	8,6	1,1	2,2	12,8
Чернігівська	7,7	0,8	1,6	10,4
м. Київ	3,1	0,3	0,6	9,7
м. Севастополь	3,3	1,0	2,0	30,3