Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги у 2008 році
З метою дослідження доступності для населення послуг охорони здоров’я, ліків та медичних товарів, а також отримання інформації щодо самооцінки стану здоров’я та рівня захворюваності населення, Держкомстатом України у жовтні 2008р. проведене опитування осіб, які входять до складу 10,6 тис. домогосподарств, що брали участь у вибірковому обстеженні умов їхнього життя. Результати обстеження доповнюють систему показників охорони здоров’я, які регулярно досліджуються органами статистики.
Підсумки опитування, розповсюджені на всі домогосподарства України, свідчать, що чотири дев’ятих населення (у 2007р. – 43%) оцінювало стан свого здоров’я як “добрий” (додаток 1). Найвища частка таких осіб (77–68%) була серед дітей до 14 років (за оцінкою батьків), підлітків, чоловіків та жінок у віці 18–29 років. Добрий стан свого здоров’я серед населення у працездатному віці відмітили 54% чоловіків та 48% жінок.
У середньому майже кожна друга особа серед дорослих вважала стан свого здоров’я “задовільним”. Такий стан здоров’я мали відповідно кожна четверта дитина у віці до 14 років та підліток у віці до 18 років.
Оцінила стан свого здоров’я як “поганий” кожна дев’ята пересічна особа (у 2007р. – кожна восьма). Найбільша частка населення, яке погано себе почувало, спостерігалася серед осіб непрацездатного віку – так оцінили стан свого здоров’я 29% чоловіків та 34% жінок (проти 30% та 35% – у 2007р.).
Самооцінка стану здоров’я міським та сільським населенням
|
|
|
Порівняння самооцінки здоров’я серед міського та сільського населення свідчить, що серед останніх майже в усіх статево-вікових групах частка осіб, які почували себе добре, вища. Це пов’язано зі значно меншим негативним впливом несприятливих екологічних, техногенних факторів та психоемоційних перевантажень, притаманних способу життя мешканців сучасних міст, особливо мегаполісів. Найбільша частка населення, яке оцінило стан свого здоров’я як “добрий”, відмічена у Львівській, Волинській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській, Одеській, Миколаївській областях, у м.Севастополі та в Автономній Республіці Крим (63–48%), а найнижча – у Кіровоградській, Херсонській, Сумській, Харківській, Чернігівській, Житомирській та Донецькій областях (38–31%). При цьому для Донецької та Харківської областей характерні високий рівень урбанізації та розвитку промисловості. Для інших регіонів з низькою оцінкою стану здоров’я населенням (крім Херсонської області) характерна вища, порівняно з середньою по країні, частка осіб похилого віку у структурі населення. Також для них характерний вищий за середній по країні рівень бідності.
Кожні три з чотирьох опитаних осіб повідомили, що у 2008р. хворіли (додаток 1). Найнижча частка таких осіб склалася, як і у 2007р., серед чоловіків у віці 18–29 років (відповідно 55% і 53%). Найвищий рівень захворюваності спостерігався, як і у 2007р., серед дітей у віці 3–6 років (відповідно 85%) та серед жінок і чоловіків непрацездатного віку – відповідно 93% та 88%, що на 2 та 5 в.п. більше, ніж у 2007р. В усіх статево-вікових групах захворюваність міського населення була значно вищою, ніж сільського.
Більшість осіб, які перенесли захворювання, відмітили їхні негативні довготермінові наслідки: зокрема, кожна сьома особа відчула вплив на повсякденну працездатність (у 2007р. – кожна шоста), близько третини, як і в 2007р., – на життєву активність, тобто можливість займатися фізичною працею, відвідувати культурні заклади, вести активний спосіб життя. За даними опитування негативний вплив перенесених захворювань на повсякденну працездатність більш поширений серед сільського населення порівняно з міським.
Із загальної кількості опитаних осіб 37% (у 2007р. – 34%) мали хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям (додаток 2). Найбільш поширеними були гіпертонія, серцеві захворювання – про наявність однієї з цих хвороб повідомила відповідно кожна третя особа, яка має хронічні захворювання. Кожна шоста особа серед тих, які мають проблеми зі здоров’ям, хворіє на артроз або артрит (у т.ч. ревматоїдний), кожна одинадцята – має захворювання з груп хронічного бронхіту, емфіземи легенів, кожна дванадцята – має виразку шлунку або 12-палої кишки. Серед мешканців міст, які мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, більш поширені, порівняно з сільським населенням, бронхо-легеневі захворювання, хвороби органів травлення, алергія (за виключенням алергічної астми), діабет, катаракта та інсульт.
Найвища частка хронічних хворих або осіб, які мають проблеми зі здоров’ям, спостерігалася серед жінок та чоловіків непрацездатного віку (відповідно 80% та 72%), жінок 30–54 років та чоловіків у віці 30–59 років (38% та 32%). Такі хронічні захворювання як гіпертонія, серцеві захворювання, артроз, артрит (у т.ч. ревматоїдний), катаракта більш притаманні особам старших статево-вікових груп. Серед дітей та підлітків у віці до 18 років, які мають хронічні захворювання, майже кожний четвертий хворий на хронічний бронхіт, кожний восьмий має серцеві захворювання або хворий на алергію (за виключенням алергічної астми). Серед чоловіків у віці 30–59 років, які повідомили, що мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, майже кожний четвертий страждає на гіпертонію, кожний п’ятий має серцеві захворювання, кожний шостий має виразку шлунку або 12-палої кишки, кожний сьомий хворіє на артроз, артрит (у т.ч. ревматоїдний), кожний дев’ятий хворий на хронічний бронхіт, емфізему легенів. Серед жінок у віці 30–54 років кожна четверта потерпає від гіпертонії, кожна п’ята має серцеві захворювання, кожна восьма страждає від мігрені або частого головного болю, майже кожна дев’ята має артроз, артрит (у т.ч. ревматоїдний).
За даними опитування частка домогосподарств, в яких хто-небудь потребував медичної допомоги, порівняно з 2007р. незначно збільшилася (на 0,4 в.п.) і становила 97%. Повідомили, що протягом року зверталися за медичною допомогою 82% опитаних осіб (у 2007р. – 78%). Серед них 94% зазначили, що зверталися до поліклініки (крім стоматолога), 15% – до стоматолога у державній медичній установі, 6% – до приватного стоматолога, 4% – до сімейного лікаря у поліклініці, 3% – до швидкої медичної допомоги. Відвідали платну медичну установу або лікаря з приватною практикою (крім стоматолога) лише 2% осіб, які зверталися за медичною допомогою. Звернулися за допомогою до народного цілителя, гомеопата, знахаря, екстрасенса і т.ін. – 1% таких осіб (додаток 3).
Доступність медичної допомоги значною мірою залежить від фінансової спроможності домогосподарств. Частка осіб, які скористалися послугами приватного стоматолога або звернулися за медичною допомогою до платної медичної установи чи приватного лікаря (крім стоматолога) становила від 4% до 1% від числа тих, які зверталися за медичною допомогою у групі 10% найменш забезпечених за рівнем середньодушових загальних доходів домогосподарств і серед домогосподарств, середньодушові загальні доходи яких нижче прожиткового мінімуму. У групі більш забезпечених домогосподарств десятого дециля частка таких осіб була в 3–7 разів більшою.
Із загальної кількості осіб, які повідомили, що зверталися до лікаря протягом останніх 12 місяців, майже троє з п’яти пояснили це хворобою або проблемою зі здоров’ям, майже двоє з п’яти осіб – необхідністю проходження профілактичного огляду, 1,5% – необхідністю отримання документу, сертифікату, листа-довідки та іншими адміністративними причинами, по 1,2% – нещасним випадком або травмою та необхідністю поновити рецепти.
За даними опитування у жовтні 2008р. частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, склала 13% від загальної кількості домогосподарств, що на 5 в.п. менше, ніж у 2007р. (додаток 4).
Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств, як і в опитуванні попереднього року, вказала занадто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я. Кожне сьоме серед найменш забезпечених домогосподарств першої децильної групи та серед домогосподарств, середньодушові загальні доходи яких нижче прожиткового мінімуму, при потребі не змогли отримати ліки, медичні товари та послуги, в той час як серед більш забезпечених домогосподарств десятого дециля – кожне чотирнадцяте (додаток 4).
Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, три чверті респондентів повідомили про випадки неможливості придбання необхідних, але занадто дорогих ліків. Така ситуація склалася у кожному десятому пересічному домогосподарстві (у 2007р. – у кожному восьмому).
Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. У трьох з семи домогосподарств, у яких хто-небудь з членів при потребі не отримав медичну допомогу (у кожному вісімнадцятому пересічному), хворі не мали можливості відвідати лікаря. У чотирьох з п’яти таких випадків опитувані пояснили це високою вартістю послуг, у кожному десятому – відсутністю медичного спеціаліста потрібного профілю (у сільській місцевості – 16%), у кожному одинадцятому – занадто довгою чергою.
Дев’ять з десяти домогосподарств, які при потребі у придбанні медичного приладдя, відвідуванні стоматолога, протезуванні, проведенні медичних обстежень та отриманні лікувальних процедур змушені були відмовитися від цих видів медичної допомоги, зазначили причиною відмови їх високу вартість.
Майже кожне п’яте (у 2007р. – кожне третє) домогосподарство (відповідно 2% та 7% усіх домогосподарств), члени яких потребували, але не отримали медичної допомоги, повідомило про випадки недоступності для хворих членів родини необхідного лікування у стаціонарних лікувальних установах. Майже усі такі домогосподарства вказали, що вимушена відмова від належного лікування викликана занадто високою його вартістю. Одночасно, серед осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні, як і раніше, дев’ять з десяти брали з собою до лікарні медикаменти, більше, ніж три чверті – їжу, майже дві третини – постільну білизну. Частка осіб, які не брали нічого з перерахованого, як і раніше, склала лише 6%.
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств у січні–вересні 2008р. основну частину ліків та медичного приладдя населення купувало в аптечних закладах, а медичні послуги надавалися громадянам переважно лікувальними установами. Разом з тим, кожна чотирнадцята гривня (у січні–вересні 2007р. – кожна п’ятнадцята) з коштів, витрачених населенням на оплату послуг охорони здоров’я, була направлена на оплату послуг, отриманих у неформальному секторі економіки (на хабарі, грошову винагороду громадянам, які займаються наданням медичної допомоги без відповідного юридичного оформлення цієї діяльності тощо).
За оцінкою опитаних негативний вплив на стан здоров’я населення продовжують чинити наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС (додаток 5). Серед опитаних 55% осіб (у 2007р. – 53%) повідомили, що на стан їхнього здоров’я частково або серйозно вплинули наслідки цієї катастрофи. Частка таких осіб вища, порівняно з іншими регіонами, у Закарпатській області, м.Києві, Житомирській, Черкаській, Волинській, Київській, Чернігівській, Рівненській, Вінницькій, Харківській, Тернопільській, Чернівецькій, Кіровоградській та Сумській областях (96%–61%).
Оцінили як “частковий” вплив на здоров’я наслідків аварії половина населення, серед якого 3% повідомили, що отримують виплати, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Серйозний вплив наслідків відмітили 2% опитаних осіб (у 2007р. – 3%), серед яких кожна шоста особа (у 2007р. – кожна п’ята) повідомила, що отримує відповідні виплати. Відсутність будь-якого впливу на стан здоров’я відмітили 45% опитаних осіб (у 2007р. – 47%), серед яких, як і в попередньому опитуванні, 0,2% осіб отримують чорнобильські виплати.
Здоров’я конкретної людини в значній мірі залежить від способу її життя, наявності шкідливих звичок, зокрема – тютюнокуріння.
За даними опитування шкідливу звичку курити, як і у 2007р., мала, незалежно від рівня матеріальної забезпеченості, чверть населення у віці 12 років і старшому, кожен третій з яких курить понад 20 років (додаток 6).
Порівняно з 2007р. зменшилася частка осіб, які курять 16 і більше років, та зросла частка осіб з менш тривалим стажем куріння.
Серед дорослих чоловіків курять, як і у 2007р., майже кожні три з п’яти осіб у віці 18–59 років, кожна третя особа непрацездатного віку. Слід відмітити, що, порівняно з 2007р., серед чоловіків працездатного віку частка таких, які курять, збільшилася на 1,0–2,1 в.п., а серед непрацездатних осіб – зменшилася на 1,1 в.п. Серед жінок тютюнокуріння найбільш поширене в активному дітородному віці: повідомили, що курять, 13% (у 2007р. – 11%) жінок у віці 18–29 років. Викликає також занепокоєння куріння дітей та підлітків. За даними опитування курять 0,4% дітей 12–13 років, 4% хлопців та 0,5% дівчат у віці 14–15 років. Серед підлітків у віці 16–17 років курять 15% хлопців та 1,9% дівчат (у 2007р. – відповідно 16% та 3%).
Розподіл населення, яке повідомило, що курить, за кількістю викурених сигарет за добу
Серед осіб, які курять, 37% у середньому викурюють за добу від 16 до 20 сигарет, 31% – від 6 до 10 сигарет.
Програмою опитування було передбачене вивчення питання щодо народжуваності дітей жінками у віці 15 років і старшому (додаток 7). Підсумки дослідження свідчать, що за своє життя народжували дітей чотири з п’яти жінок відповідного віку. Найчастіше першу дитину жінки народжували у віці 20–24 роки (майже кожні три з п’яти матерів). У віці 15–19 років первістка народила майже кожна п’ята жінка; у віці 25–29 років – кожна шоста; у віці 30 років і старшому народили вперше 6% жінок, які народжували дітей.
За даними опитування, частка жінок, які народжували дітей, зросла порівняно з опитуванням у жовтні 2007 року на 0,7 в.п., причому збільшення відбулося в основному за рахунок міських жінок, серед яких цей показник зріс на 1,1 в.п., тоді як серед сільських він зменшився на 0,3 в.п.
За даними демографічної статистики народжуваність в Україні зросла з 10,2 народжених на 1000 жителів у 2007р. до 11,0 – у 2008р. Це найвищий рівень народжуваності за останні 15 років. Така ситуація пояснюється як вступом у найбільш активний репродуктивний вік (20–24 роки) жінок 1984–1988рр. народження (в ці роки спостерігалася найбільша, починаючи з 1963р., кількість народжених дівчаток), так і можливим впливом збільшеного з квітня 2005 року розміру виплат одноразової допомоги при народженні дитини.
Майже половина жінок повідомили, що народили двох дітей, двоє з п’яти – одну дитину, і лише кожна восьма народила трьох і більше дітей. При цьому частка матерів, які народили трьох і більше дітей, вища серед сільських жінок, ніж серед міських. У сільській місцевості народили трьох дітей 16% жінок проти 7% – у містах, чотирьох – відповідно 4% і 0,8%, п’ять і більше – 3% і 0,3%.
Слід відмітити, що серед жінок, які народжували дітей, збільшилася частка таких, які народили одну дитину та трьох дітей і зменшилася частка матерів, які народили двох та чотирьох і більше дітей.
Майже в усіх регіонах країни переважала частка жінок, які повідомили, що народили двох дітей. Найбільша частка жінок, які народили одну дитину, – у мм.Севастополі та Києві, Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській областях, Автономній Республіці Крим та Запорізькій області (54%–40%), трьох і більше дітей – у Чернівецькій, Волинській, Рівненській, Житомирській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Закарпатській, Херсонській, Тернопільській, Миколаївській, Чернігівській, Черкаській, Львівській та Одеській областях (26%–15%).