Архів: 2006| 2005| 2004

Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у І півріччі 2006 року

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці

порівняно з І півріччям 2005 року:

- збільшення рівня зайнятості населення у віці 15–70 років з 56,8% до 57,9%;

- зниження рівня безробіття населення у віці 15–70 років (за методологією МОП) з 7,9% до 6,8%;

- зменшення рівня зареєстрованого безробіття населення працездатного віку з 4,8% до 4,2%;

- зростання попиту на робочу силу на 22,0%;

- зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 29,4% до 31,6%;

- зменшення кількості економічно неактивного населення працездатного віку на 2,5%;

- зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати на 33,4%;

- зростання реальної заробітної плати на 22,9%;

– збільшення обсягів вивільнення працівників з причин скорочення штатів на 8,8%;

- зменшення кількості працівників, які:

- переведені з ініціативи адміністрації на скорочений графік роботи – на 28,5%;

- знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації – на 23,4%;

- вчасно не отримали заробітну плату – на 33,8%;

- зменшення суми боргу з виплати заробітної плати на 17,9%.

Доповідь підготовлено за матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, даними державних статистичних спостережень підприємств, установ та організацій, адміністративною інформацією державної служби зайнятості.

При використанні даних посилання на джерело інформації є обов'язковим.

Динаміка основних показників ринку праці

	Одиниця виміру	І півріччя 2005р.	І півріччя 2006р.	І півріччя 2006р. до І півріччя 2005р., у %
Економічно активне населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		22117,7	22255,9	100,6
працездатного віку		20360,0	20549,4	100,9
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		61,7	62,2	х
працездатного віку		70,5	71,2	х
Зайняте населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		20373,4	20737,4	101,8
працездатного віку		18626,2	19032,0	102,2
Рівень зайнятості населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		56,8	57,9	х
працездатного віку		64,5	65,9	х
Безробітне населення (за методологією МОП)
у віці 15-70 років	тис. осіб	1744,3	1518,5	87,1
працездатного віку		1733,8	1517,4	87,5
зареєстроване у державній службі зайнятості, працездатного віку		975,8	871,2	89,3
Рівень безробіття населення (за методологією МОП)	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		7,9	6,8	х
працездатного віку		8,5	7,4	х
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку	у % до економічно активного населення працездатного віку	4,8	4,2	х
	у % до населення працездатного віку	3,5	3,1	х
Рівень економічної неактивності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		38,3	37,8	х
працездатного віку		29,5	28,8	х
Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості	тис. осіб	1905,6	1761,0	92,4
з них
працевлаштовано		560,6	556,3	99,2
Рівень працевлаштування	у % до тих, які перебували на обліку	29,4	31,6	х
Взяли участь у громадських роботах	тис. осіб	242,8	238,8	98,4
Проходили професійне навчання	тис. осіб	118,0	118,9	100,8
Потреба в робочій силі	на кінець періоду, тис. осіб	205,7	250,9	122,0
Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, вакантну посаду	на кінець періоду, осіб	4	3	75,0
Середній розмір допомоги по безробіттю	у червні, гривень	175,01	220,06	125,7
Середній розмір допомоги по безробіттю	у % до законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати	60,3	62,9	х
Кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю	на кінець періоду, тис. осіб	574,6	536,8	93,4
	у % до тих, які перебували на обліку на кінець періоду	66,9	71,7	х
Кількість працівників, які знаходились у відпустках з ініціативи адміністрації	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	1,3	1,0	х
Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації переведені на скорочений графік роботи	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	6,3	4,5	х
Рівень прийому робочої сили	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	13,2	13,2	х
Середньомісячна заробітна плата: - номінальна	гривень	724,61	966,90	133,4
- реальна	у % до відповідного періоду попереднього року	117,0	122,9	х
Сума заборгованості із виплати заробітної плати	на кінець періоду, млн. грн.	1341,3	1101,0	82,1
Сума заборгованості із виплати заробітної плати	у % до 1 січня	120,7	114,6	х
Кількість працівників, яким вчасно не виплачено заробітну плату	на кінець періоду, тис. осіб	692,1	458,0	66,2

1. Показники економічної активності

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15–70 років у І півріччі 2006р., порівняно з І півріччям 2005р., збільшилась на 0,6% і становила 22,2 млн. осіб. Із зазначеної кількості громадян 20,7 млн. осіб або 93,2% були зайняті економічною діяльністю, а решта – 1,5 млн. осіб відповідно до методології Міжнародної Організації Праці (МОП) класифікувалися як безробітні. Чисельність економічно активного населення працездатного віку за цей період збільшилась на 0,9% та становила відповідно 20,5 млн. осіб, або 92,3% від зазначеної категорії населення віком 15–70 років.

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років зріс з 61,7% до 62,2%, а для населення працездатного віку – з 70,5% до 71,2%.

Діаграма 1

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років

Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком від 30 до 49 років, проте найнижчий – для молоді віком 15–24 років та осіб пенсійного віку.

Таблиця 1. Рівень економічної активності населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у І півріччі 2006 року

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку1
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку1
Все населення	62,2	40,1	81,0	85,1	84,9	63,9	21,3	71,2
жінки	56,7	35,1	72,9	80,2	83,4	55,9	18,9	67,6
чоловіки	68,4	44,9	89,1	90,2	86,6	73,8	25,0	74,6
міське населення	61,2	37,8	82,5	85,9	85,6	62,1	13,0	70,8
сільське населення	64,5	45,9	77,5	83,3	83,3	68,5	36,0	72,1

1 Жінки віком 15-54 років, чоловіки -15-59 років, див. методологічні визначення та поняття.

2. Показники зайнятості

Чисельність зайнятого населення віком 15–70 років у І півріччі 2006р., порівняно з І півріччям 2005р., збільшилась на 364,0 тис. осіб, або на 1,8% та становила 20,7 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 19,0 млн. або 91,8%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період в цілому по Україні з 56,8% до 57,9%, а у населення працездатного віку з 64,5% до 65,9%.

Діаграма 2

Рівень зайнятості населення віком 15–70 років

Найвищий рівень зайнятості населення, як і раніше, спостерігається серед осіб віком 30–49 років, а найнижчий – у молоді віком 15–24 роки та осіб у віці 60–70 років.

Таблиця 2. Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами

та місцем проживання у І півріччі 2006 року

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку
Все населення	57,9	35,1	75,0	79,2	79,6	60,9	21,3	65,9
жінки	52,9	30,3	67,7	74,5	78,2	53,8	18,9	62,6
чоловіки	63,6	39,7	82,2	84,1	81,3	69,6	25,0	69,1
міське населення	56,7	32,5	76,3	79,9	80,1	59,1	13,0	65,4
міське населення	60,7	41,5	71,8	77,6	78,6	65,4	36,0	67,2

Серед регіонів країни найвищий рівень зайнятості у І півріччі 2006р. був у м.Києві (63,4%), а найнижчий – у Івано-Франківській та Тернопільській областях (52,6%) (дані таблиці 3).

Таблиця 3. Динаміка зайнятості населення за регіонами України

( в середньому за період)

	І півріччя 2005р.				І півріччя 2006р.
	всього, у віці 15–70 років		з них працездатного віку		всього, у віці 15–70 років		з них працездатного віку
	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %
Україна	20373,4	56,8	18626,2	64,5	20737,4	57,9	19032,0	65,9
Автономна Республіка Крим	886,5	57,5	823,0	65,9	904,7	58,7	829,1	66,4
Вінницька	713,8	56,9	646,3	65,5	728,2	58,2	659,8	66,8
Волинська	422,4	56,5	385,6	61,8	431,2	57,8	400,1	63,9
Дніпропетровська	1551,3	57,6	1408,6	65,6	1580,8	58,9	1457,0	68,0
Донецька	2094,8	57,8	1947,1	67,5	2119,9	58,9	1988,6	69,4
Житомирська	565,1	57,3	499,0	63,6	572,7	58,4	516,7	66,0
Закарпатська	530,8	57,8	497,4	64,2	541,1	58,8	506,4	65,1
Запорізька	837,0	57,5	767,9	66,1	849,8	58,6	781,2	67,4
Івано-Франківська	510,0	50,3	468,5	55,9	533,1	52,6	491,8	58,4
Київська	778,5	57,7	705,7	65,6	791,9	58,8	724,9	67,3
Кіровоградська	447,8	55,3	404,7	63,9	457,6	56,9	414,7	66,0
Луганська	1040,4	54,7	965,2	63,6	1051,9	55,7	979,2	65,0
Львівська	1044,9	54,8	941,7	59,8	1064,9	55,9	969,0	61,4
Миколаївська	534,2	56,7	493,7	64,8	546,2	58,0	502,1	66,0
Одеська	1028,7	55,6	923,9	61,8	1030,9	55,8	941,0	63,0
Полтавська	680,6	57,5	614,2	66,1	692,8	58,6	647,2	69,7
Рівненська	454,3	54,4	432,8	62,1	463,6	55,5	430,5	61,4
Сумська	539,6	57,4	509,5	67,9	545,6	58,3	515,9	69,2
Тернопільська	408,3	50,5	365,2	55,6	424,0	52,6	380,2	57,6
Харківська	1281,4	57,7	1170,3	65,2	1304,7	58,7	1195,9	66,7
Херсонська	484,0	55,7	452,3	64,5	503,6	58,2	459,7	65,7
Хмельницька	583,1	57,6	513,0	63,4	584,8	57,9	511,3	63,2
Черкаська	560,8	55,2	511,9	64,7	588,0	58,1	523,2	66,3
Чернівецька	360,5	54,3	315,3	57,6	362,8	54,6	315,2	57,3
Чернігівська	503,7	58,1	444,5	65,6	504,1	58,6	443,5	65,8
м.Київ	1346,1	63,1	1253,9	70,5	1371,4	63,4	1278,5	71,1
м.Севастополь	184,8	62,1	165,0	68,5	187,1	62,6	169,3	70,5

У І півріччі 2006р. кожен четвертий зайнятий громадянин працював у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві; кожен п'ятий – у промисловості; кожен сьомий – у оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту.

Найбільше зростання обсягів зайнятості населення відбулося в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послугах з ремонту (на 120,6 тис. осіб або 4,3%), сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 96,0 тис. осіб або 2,1%), будівництві (на 56,5 тис. осіб або 5,2%), фінансовій діяльності (на 52,3 тис. осіб або 23,7%), транспорті і зв’язку (на 46,4 тис. осіб або 3,4%) та освіті (на 46,2 тис. осіб або 2,9%).

Слід зазначити, що збільшення обсягів зайнятості населення відбулося в основному за рахунок активізації розвитку трудових відносин у неформальному секторі економіки України. Так, кількість працюючих у цьому секторі за І півріччя 2006р. порівняно з відповідним періодом 2005р. зросла на 9,0% та становила 4,6 млн. осіб, або 22,0% загальної кількості зайнятих економічною діяльністю (у І півріччі 2005р. – 4,2 млн. осіб або 20,5% відповідно).

Внаслідок поширення зайнятості в особистих селянських господарствах, сільськогосподарське виробництво залишається переважаючим видом діяльності неформального сектору економіки (72,2% зайнятих у цьому секторі або 69,5 % всіх зайнятих у зазначеному виді діяльності ). Наразі кількість осіб віком 15–70 років працюючих у особистих селянських господарствах збільшилась на 252,1 тис. осіб, або на 8,8% та досягла 3,1 млн. осіб. Іншими розповсюдженими видами економічної діяльності неформального сектору виступають оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту; будівництво; транспорт та зв’язок.

Діаграма 3

Рівень участі зайнятого населення у неформальному секторі економік

у відповідних видах економічної діяльності у І півріччі 2006року

Слід зазначити, що переважна більшість (72,0%) зайнятих у неформальному секторі працювала самостійно, а решта виконували роботу за наймом на основі усної домовленості з роботодавцем.

Неформальний сектор економіки був єдиним місцем прикладання праці для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. Проте у міській місцевості зайнятість у цьому секторі не набула таких масштабів завдяки більш сприятливій кон'юнктурі ринку праці та наявності попиту на робочу силу в офіційному секторі.

Таблиця 4. Зайнятість населення у неформальному секторі економіки за статтю,

віковими групами та місцем проживання у І півріччі 2006 року

	Всього			У тому числі за віковими групами (років), у % до загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи						Працездатного віку, у %
	тис. осіб	у % до
	тис. осіб	загальної кількості зайнятих	відповідного періоду минулого року	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	4563,1	22,0	109,0	29,3	19,4	17,7	16,1	20,0	65,8	19,0
жінки	2226,0	22,2	106,8	29,6	19,0	16,6	14,9	21,9	72,2	17,9
чоловіки	2337,1	21,8	111,2	29,1	19,8	18,7	17,4	18,2	58,1	20,0
міське населення	1296,0	9,1	106,4	13,1	10,5	9,1	7,8	6,4	16,6	8,9
сільське населення	3267,1	49,7	110,1	60,7	43,5	38,0	36,3	51,1	97,0	42,8

Із загальної кількості зайнятих у цьому секторі економіки понад три чверті осіб (79,3%) були у працездатному віці. Найвищий рівень участі населення у неформальному секторі спостерігається серед молоді віком 15-24 роки та пенсіонерів.

3. Показники безробіття

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у цілому по країні у І півріччі 2006р., порівняно з відповідним періодом 2005р., скоротилася на 225,8 тис. осіб, або на 12,9% та становила 1,5 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міської місцевості (1,1 млн. осіб), решту – сільські жителі (411,6 тис. осіб). Загальне скорочення безробіття населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 216,4 тис. осіб або на 12,5%).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні знизився на 1,1 в.п. та становив 6,8% економічно активного населення зазначеного віку, що нижче, ніж в середньому по країнах Євросоюзу (8,3%). Як і в Євросоюзі, рівень безробіття населення України впродовж січня-червня п.р. мав тенденцію до скорочення. Найменше значення цього показника в Україні, як і в країнах Євросоюзу було зафіксовано у червні (діаграми 4-5).

Діаграма 4

Порівняння показника рівня безробіття населення, визначеного за методологією МОП,

по Україні та країнах Євросоюзу у червні 2006 року

у % до економічно активного населення у віці 15-74 років, для України – у віці 15-70 років

Діаграма 5

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) по Україні та Євросоюзу (в цілому)

у січні–червні 2006 року

у % до економічно активного населення у віці 15-74 років, для України – у віці 15-70 років

Примітка: Дані сезонно не скориговані, їх джерело - інтернет-сторінка Євростату: http://www.europa.eu.int/comm/eurostat (станом на 18.10.2006р.)

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) у І півріччі 2006р. знизився на 1,1 в.п. та становив 7,4% економічно активного населення цієї вікової групи. Зазначений показник був вищим серед жінок працездатного віку (7,5%), порівняно з чоловіками (7,3%) та у міського населення (7,6%) на відміну від сільського (6,8%).

За віковими групами найвищий рівень безробіття спостерігався серед молоді у віці

15–24 роки, а найнижчий - серед осіб пенсійного віку.

Таблиця 5. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у І півріччі 2006 року

(% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку
	Всього	15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70	Працездатного віку
Все населення	6,8	12,6	7,4	6,9	6,2	4,7	0,1	7,4
жінки	6,6	13,8	7,0	7,1	6,2	3,7	0,0	7,5
чоловіки	7,0	11,7	7,8	6,8	6,2	5,7	0,2	7,3
міське населення	7,2	14,1	7,5	6,9	6,4	4,9	0,1	7,6
сільське населення	5,9	9,5	7,3	6,9	5,6	4,5	0,0	6,8

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) в 1,8 раза перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 1,4 раза, чоловіків – у 2,3 раза, міського населення – у 2,6 раза більше). Водночас у сільській місцевості цей показник на 0,6 в.п. був нижчим порівняно з рівнем зареєстрованого безробіття. Це пояснюється тим, що через низькі доходи селяни більш активно звертаються до державної служби зайнятості з метою отримання роботи та державної соціальної допомоги. Так, у І півріччі п.р. кількість зареєстрованих безробітних селян цієї вікової групи на 9,3% перевищила відповідну чисельність безробітних (за методологією МОП) сільської місцевості (у I півріччі 2005р. - на 8,6%). Проте лише близько половини (48,4%) міських безробітних працездатного віку перебували на обліку в державній службі зайнятості.

Діаграма 6

Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку

за статтю та місцем проживання у І півріччі 2005–2006рр.

у % до економічно активного населення працездатного віку

Слід зазначити, що максимальне значення рівня безробіття (за методологією МОП) спостерігалось у Тернопільській області (9,6%), а мінімальне – у м.Севастополі (2,9%).

Діаграма 7

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за регіонами

України у І півріччі 2006 року

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років знизився в усіх регіонах. Найбільше зниження цього показника відбулося у Черкаській (на 1,9 в.п.), Херсонській (на 1,6 в.п.), Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Львівській областях та м.Севастополі (на 1,5 в.п.).

Таблиця 6. Динаміка безробіття населення (за методологією МОП) за регіонами

(в середньому за період)

	В середньому за І півріччя 2005 року				В середньому за І півріччя 2006 року
	всього населення, у віці 15–70 років		з нього, працездатного віку		всього населення, у віці 15–70 років		з нього, працездатного віку
	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %
Україна	1744,3	7,9	1733,8	8,5	1518,5	6,8	1517,4	7,4
Автономна Республіка Крим	60,2	6,4	59,5	6,7	51,6	5,4	51,4	5,8
Вінницька	61,8	8,0	61,1	8,6	53,1	6,8	53,0	7,4
Волинська	46,8	10,0	46,8	10,8	41,2	8,7	41,2	9,3
Дніпропетровська	104,8	6,3	104,7	6,9	87,7	5,3	87,7	5,7
Донецька	151,2	6,7	148,9	7,1	129,1	5,7	129,0	6,1
Житомирська	68,6	10,8	68,3	12,0	59,0	9,3	59,0	10,2
Закарпатська	44,8	7,8	44,8	8,3	36,6	6,3	36,5	6,7
Запорізька	64,3	7,1	64,3	7,7	56,2	6,2	56,2	6,7
Івано-Франківська	53,3	9,5	53,3	10,2	49,5	8,5	49,5	9,1
Київська	63,3	7,5	63,3	8,2	51,8	6,1	51,8	6,7
Кіровоградська	48,3	9,7	48,3	10,7	41,1	8,2	41,1	9,0
Луганська	99,6	8,7	97,9	9,2	85,4	7,5	85,4	8,0
Львівська	111,1	9,6	110,8	10,5	93,7	8,1	93,7	8,8
Миколаївська	61,9	10,4	61,9	11,1	55,4	9,2	55,4	9,9
Одеська	67,0	6,1	67,0	6,8	55,1	5,1	55,1	5,5
Полтавська	53,5	7,3	53,0	7,9	50,5	6,8	50,5	7,2
Рівненська	51,4	10,2	50,9	10,5	48,6	9,5	48,6	10,1
Сумська	46,5	7,9	46,5	8,4	43,4	7,4	43,4	7,8
Тернопільська	45,2	10,0	45,2	11,0	45,1	9,6	45,1	10,6
Харківська	98,7	7,2	98,4	7,8	82,0	5,9	81,8	6,4
Херсонська	53,3	9,9	53,3	10,5	45,3	8,3	45,3	9,0
Хмельницька	60,9	9,5	60,9	10,6	57,4	8,9	57,4	10,1
Черкаська	70,0	11,1	68,7	11,8	59,9	9,2	59,9	10,3
Чернівецька	40,9	10,2	39,2	11,1	37,2	9,3	37,2	10,6
Чернігівська	45,3	8,3	45,3	9,2	42,6	7,8	42,6	8,8
м.Київ	63,1	4,5	63,0	4,8	54,5	3,8	54,5	4,1
м.Севастополь	8,5	4,4	8,5	4,9	5,5	2,9	5,1	2,9

Основними причинами безробіття, як зареєстрованого, так і визначеного за методологією МОП, найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням; вивільнення з економічних причин[2]; неможливість знайти роботу після закінчення навчальних закладів.

Слід зазначити, що зберігаються позитивні тенденції щодо скорочення кількості безробітних, які не працювали з вищезазначених причин. Зокрема, за цей період кількість безробітних (за методологією МОП), які втратили роботу з економічних причин, зменшилася на 21,7%, звільнених за власним бажанням – на 3,7%, не влаштованих після закінчення навчального закладу – на 11,3%.

Продовжує скорочуватись кількість незайнятих осіб працездатного віку, які припинили пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за І півріччя 2005р. ця категорія осіб скоротилася більш як на третину (на 38,2%) та становила у І півріччі п.р. 209,4 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у І півріччі 2006р. складала 184,4 тис. осіб, або 2,2% економічно неактивного населення працездатного віку (у І півріччі 2005р. відповідно – 260,5 тис. осіб, або 3,1%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 9,1%, проти 7,4%, розрахованого за методологією МОП (у І півріччі 2005р. - 11,1% та 8,5% відповідно).

Діаграма 8

Пропозиція робочої сили працездатного віку у І півріччі 2006 року

у % до економічно активного населення працездатного віку

За адміністративними даними державної служби зайнятості за допомогою у пошуках роботи до цієї установи впродовж І півріччя 2006р. звернулося 855,1 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 5,7% менше, ніж у І півріччі 2005р. Серед цієї категорії громадян кожен другий (49,5%) раніше займав місце робітника, майже кожен четвертий (23,7%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Статус безробітних впродовж І півріччя п.р. отримали 529,0 тис. зареєстрованих державною службою зайнятості незайнятих осіб, що на 7,2 % менше, ніж у цьому періоді 2005р.

Середньомісячна чисельність зареєстрованих безробітних, порівняно з І півріччям 2005р., зменшилась на 10,7% та становила у І півріччі п.р. 871,2 тис. осіб, що складає більш як половину кількості безробітних, визначених за методологією МОП. Зареєстровані безробітні складали 4,2% економічно активного населення працездатного віку.

За рівнем показника зареєстрованого безробіття серед країн СНД Україна посідає друге місце після Вірменії (діаграма 9).

Діаграма 9

Рівень зареєстрованого безробіття серед країн СНД у червні 2006 року

у % до економічно активного населення, на кінець звітного періоду

Примітка. По Таджикистану дані наведено на кінець травня.

Джерело інформації: Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в І полугодии 2006 года", липень 2006р.

Спостерігалася значна диференціація цього показника за регіонами, де рівень зареєстрованого безробіття коливався від 9,8% у Тернопільській області до 0,5% у м.Києві.

Таблиця 7. Зареєстроване безробіття за регіонами

	І півріччя 2005р.				І півріччя 2006р.
	Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб	у % до:			Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб	у % до:
		економічно активного населення працездатного віку	населення працездатного віку	безробітних працездатного віку (за методологією МОП)		економічно активного населення працездатного віку	населення працездатного віку	безробітних працездатного віку (за методологією МОП)
Україна	975,8	4,8	3,5	56,3	871,2	4,2	3,1	57,4
Автономна Республіка Крим	38,8	4,4	3,2	65,2	33,5	3,8	2,7	65,2
Вінницька	43,9	6,2	4,6	71,8	41,9	5,9	4,4	79,1
Волинська	27,5	6,4	4,5	58,8	25,9	5,9	4,2	62,9
Дніпропетровська	59,6	3,9	2,8	56,9	47,0	3,0	2,2	53,6
Донецька	62,2	3,0	2,2	41,8	51,0	2,4	1,8	39,5
Житомирська	38,0	6,7	5,0	55,6	33,0	5,7	4,3	55,9
Закарпатська	28,1	5,2	3,7	62,7	25,5	4,7	3,4	69,9
Запорізька	36,0	4,3	3,2	56,0	32,7	3,9	2,9	58,2
Івано-Франківська	35,8	6,9	4,4	67,2	32,6	6,0	4,0	65,9
Київська	29,1	3,8	2,8	46,0	25,8	3,3	2,5	49,8
Кіровоградська	31,4	6,9	5,1	65,0	27,3	6,0	4,4	66,4
Луганська	35,9	3,4	2,4	36,7	33,7	3,2	2,3	39,5
Львівська	59,9	5,7	3,9	54,1	51,9	4,9	3,4	55,4
Миколаївська	28,8	5,2	3,9	46,5	29,9	5,4	4,0	54,0
Одеська	31,6	3,2	2,2	47,2	30,4	3,1	2,1	55,2
Полтавська	40,3	6,0	4,4	76,0	39,6	5,7	4,4	78,4
Рівненська	40,7	8,4	6,0	80,0	36,2	7,6	5,3	74,5
Сумська	31,4	5,6	4,3	67,5	30,2	5,4	4,1	69,6
Тернопільська	48,8	11,9	7,6	108,0	41,6	9,8	6,5	92,2
Харківська	50,8	4,0	2,9	51,6	44,8	3,5	2,5	54,8
Херсонська	33,0	6,5	4,8	61,9	26,9	5,3	3,9	59,4
Хмельницька	32,3	5,6	4,1	53,0	30,5	5,4	3,9	53,1
Черкаська	44,2	7,6	5,7	64,3	39,7	6,8	5,1	66,3
Чернівецька	31,9	9,0	6,0	81,4	25,9	7,3	4,8	69,6
Чернігівська	26,8	5,5	4,0	59,2	25,6	5,3	3,9	60,1
м.Київ	7,2	0,5	0,4	11,4	6,4	0,5	0,4	11,7
м.Севастополь	1,8	1,0	0,8	21,2	1,7	1,0	0,7	33,3

Серед безробітних осіб, які перебували на обліку у державній службі зайнятості на 1 липня 2006р., середня тривалість безробіття залишилась на рівні відповідного періоду минулого року та складала 7 місяців. Наразі за результатами опитування населення з питань економічної активності, серед безробітних працездатного віку (за методологією МОП), середня тривалість безробіття скоротилася з 7 місяців у І півріччі 2005р. до 6 місяців у відповідному періоді п.р. Слід відмітити позитивну динаміку скорочення довготривалого безробіття. Кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, порівняно з даними рік тому, скоротилася більш як на третину (36,4%) та на 1 липня 2006р. становила 88,8 тис. осіб, або 11,8% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних. Кількість безробітних працездатного віку (за методологією МОП), які шукали роботу понад один рік, відповідно скоротилася майже на чверть (26,1%) і складала 366,5 тис. (25,5% від загальної кількості тих, які шукали роботу).

Зростання попиту на робочу силу було характерною особливістю ринку праці. За адміністративними даними державної служби зайнятості кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, установах, організаціх на кінець червня п.р. становила 250,9 тис., що на 22,0 % більше ніж на цю дату 2005р.

Таблиця 8. Попит та пропозиція робочої сили в Україні у І півріччі 2005–2006рр.

(на кінець звітного періоду)

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб		Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб
	2005р.	2006р.	2005р.	2006р.	2005р.	2006р.
Січень	1028,5	932,6	170,2	214,5	6	4
Лютий	1050,7	953,1	167,1	212,4	6	4
Березень	1049,9	937,6	188,9	221,5	6	4
Квітень	1013,4	892,3	197,5	237,2	5	4
Травень	944,7	829,7	207,2	255,5	5	3
Червень	877,6	767,6	205,7	250,9	4	3

У загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне четверте припадало на обробну промисловість, сьоме – на оптову й роздрібну торгівлю, торгівлю транспортними засобами та послуги з ремонту, одинадцяте – на будівництво.

Таблиця 9. Попит на робочу силу за видами економічної діяльності

(на кінець періоду)

	Червень 2006р., осіб	У % до
	Червень 2006р., осіб	грудня 2005р.	червня 2005р.
Всього	250906	134,4	122,0
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	26208	252,0	148,1
Рибне господарство	321	167,2	120,7
Промисловість	80215	121,9	107,6
добувна	10827	80,1	70,8
обробна	63754	135,5	117,2
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	5634	107,2	115,7
Будівництво	23907	137,0	117,5
Оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту	38506	194,3	180,5
Готелі та ресторани	4152	219,1	224,4
Транспорт і зв’язок	14730	120,2	125,4
Фінансова діяльність	3983	84,2	103,3
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	17446	112,6	111,6
Державне управління	16644	86,7	102,6
Освіта	4440	112,7	100,5
Охорона здоров’я та соціальна допомога	12132	123,7	104,8
Колективні, громадські та особисті послуги	8222	145,5	132,8

Зростання потреби в працівниках відбулося в усіх видах економічної дільності, окрім добувної промисловості. Значне збільшення цього показника, порівняно з відповідним періодом минулого року, спостерігалось у готелях та ресторанах (в 2,2 раза), оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послугах з ремонту (в 1,8 раза) та сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (в 1,5 раза).

За регіонами України найбільше цей показник зріс у Закарпатській (в 2,1 раза), Волинській (в 1,8 раза) областях та м.Севастополі (в 1,9 раза). Проте він знизився у Донецькій області (на 5,6%).

Звертає на себе увагу тенденція щодо зростання попиту на посади керівників підприємств, фахівців, технічних службовців, робітників сфери обслуговування та торгівлі, кваліфікованих робітників, операторів і складальників устаткування та машин, а також на осіб найпростіших професій.

Таблиця 10. Попит на робочу силу за професійними групами у червні

(на кінець періоду)

	Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб		Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб		Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб
	2005р.	2006р.	2005р.	2006р.	2005р.	2006р.
Всього	877,6	767,6	205,7	250,9	4	3
у т.ч. за професійними групами:
Законодавці, вищі державні службовці, керівники	54,7	53,3	11,6	12,8	5	4
Професіонали	44,7	39,6	18,9	18,2	2	2
Фахівці	77,4	66,2	16,9	19,0	5	3
Технічні службовці	46,5	41,4	4,8	7,1	10	6
Робітники сфери обслуговування та торгівлі	121,9	102,4	13,8	24,4	9	4
Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, рибо-розведення та рибальства	38,5	32,9	3,3	5,8	12	6
Кваліфіковані робітники з інструментом	94,7	81,6	62,5	65,4	2	1
Оператори та складальники устаткування і машин	150,4	139,5	44,9	50,6	3	3
Найпростіші професії	223,3	193,6	29,0	47,6	8	4
Особи без професії	25,5	17,1	-	-	х	х

Співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу визначає кон’юнктуру на ринку праці. Так, внаслідок загального збільшення попиту на робочу силу та скорочення зареєстрованого незайнятого населення, навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) зменшилося з 4 осіб на кінець червня 2005р. до 3 осіб на відповідну дату п.р.

Слід зазначити, що за регіонами країни навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на кінець червня 2006р., порівняно з відповідною датою 2005р, найбільше знизилося у Івано-Франківській (з 15 до 8 осіб), Черкаській (з 21 до 15) та Вінницькій (з 11 до 6 осіб) областях. Водночас найбільша невідповідність між пропозицією робочої сили та попитом на неї була у Черкаській, Івано-Франківській, Тернопільській, Рівненській та Вінницькій областях, де показник навантаження коливався від 21 до 11 осіб на одне вільне робоче місце.

Порівняно з відповідними даними по країнах СНД, показник навантаження в Україні був нижчим, ніж у Вірменії, Грузії, Киргизстані, Таджикистані, Азербайджані, Казахстані (таблиця 11).

Таблиця 11. Навантаження незайнятого населення на одне вільне

робоче місце (вакантну посаду) у червні

(на кінець періоду, осіб)

	2005р.	2006р.
Україна	4	3
Азербайджан	6	4
Білорусь	2	1
Вірменія	121	95
Грузія	33	61
Казахстан	4	4
Киргизстан	20	15
Молдова	4	3
Росія	2	2
Таджикистан	5	5

Примітка. По Таджикистану дані наведено на кінець травня. Джерело інформації: Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в І полугодии 2006 года", липень 2006р.

До основних напрямків державної політики у сфері зайнятості, починаючи з 2005р., віднесено завдання щодо щорічного створення 1 млн. робочих місць. За даними Мінпраці України у І півріччі п.р. було створено 542,0 тис. робочих місць або 54,2% від річного завдання (у І півріччі 2005р., - 493,9. тис., або 49,4% відповідно). Із загальної кількості робочих місць майже три чверті (71,2%) створено фізичними особами підприємцями, і лише 28,8% - юридичними особами.

Основний обсяг створення робочих місць припадає на торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (274,0 тис. або 50,5% від загального обсягу створених робочих місць), переробну промисловість (61,9 тис. або 11,4%), траспорт і зв’язок (39,7 тис. або 7,3%).

В умовах формування інноваційної моделі розвитку національної економіки об’єктивним явищем є ліквідація певної частини робочих місць, що відповідає сучасним вимогам ринкової конкуренції. Частково це явище також пояснюється широким застосуванням тимчасових контрактів для найму робочої сили. У І півріччі п.р. було ліквідовано 267,8 тис., або 49,4% по відношенню до кількості робочих місць, створених у цьому періоді.

В умовах зростання кількості вільних робочих місць збільшується і можливість забезпечення роботою незайнятих громадян. За сприяння служб зайнятості у І півріччі 2006р. було працевлаштовано 556,3 тис. незайнятих осіб або 31,6% загальної кількості тих, що перебували на обліку у цьому періоді (у І півріччі 2005р. - 29,4%).

Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у І півріччі 2006р. через державну службу зайнятості, майже половину складають жінки (48,9%) та молодь у віці до 35 років (49,9%). Кожен четвертий отримав роботу в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, п’ятий – у оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту, в обробній промисловості. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення, порівняно з відповідним періодом 2005р., спостерігалося у оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту (на 6,9 тис. осіб), сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 5,3 тис. осіб).

За регіонами найвище значення цього показника було у м.Києві (60,3%), а найнижче – у Львівській області (23,4%).

Щомісячна динаміка рівня працевлаштування незайнятих громадян в цілому по Україні у І півріччі 2005–2006рр. відображена в діаграмі 10.

Діаграма 10

Рівень працевлаштування незайнятих громадян у І півріччі 2005–2006рр.

у % до тих, які перебували на обліку

Слід відмітити, що кількість незайнятих громадян, які були зняті з обліку через самостійне працевлаштування та інші причини у І півріччі 2006р., порівняно з відповідним періодом 2005р., скоротилася на 31,4 тис. осіб, або на 7,0% та становила 418,8 тис. осіб. Зменшення зазначеної категорії громадян спостерігалось у більшості регіонів країни, найбільше – у м.Києві (на 31,3%), Чернівецькій (на 18,0%) та Херсонській (на 17,0%) областях. Проте у 7 регіонах було зафіксовано зростання кількості громадян, знятих з обліку з наведених причин. Зокрема значне збільшення цієї категорії відбулося у м.Севастополі (на 13,1%) та Миколаївській області (на 10,8%).

Крім того, дострокову пенсію оформлено 18,4 тис. громадян передпенсійного віку, що на 7,0% більше, ніж за відповідний період 2005р.

Через неможливість знайти підходящу роботу та низьку вартість робочої сили чимало громадян України стають учасниками трудових міграцій. Аналіз даних про обсяги офіційного працевлаштування свідчить про підвищення мобільності робочої сили, орієнтованої працювати за кордоном.

Так, за даними державної служби зайнятості, згідно інформації офіційних посередників з працевлаштування, кількість громадян України, працевлаштованих за кордоном, порівняно з І півріччям 2005р., збільшилась на 7,4% і у цьому періоді п.р складала 29,4 тис.осіб.

Основними країнами офіційного працевлаштування залишаються Кіпр, Греція, Ліберія, Сполучене Королівство. Серед країн СНД найбільш привабливою у забезпеченні роботою є Російська Федерація.

Офіційні посередники найбільш активно працевлаштовують українських громадян на закордонні підприємства, які працюють у сфері транспорту та зв’язку (87,8% від загальної кількості працевлаштованих), будівництві (3,4% ), рибному (4,2%) та сільському господарстві (1,0%).

Наразі, офіційне працевлаштування за наймом, тобто на контрактній основі, є найбільш розповсюдженою формою оформлення трудових відносин мігрантів із зарубіжними роботодавцями. У І півріччі п.р. на такій основі було працевлаштовано 99,7% громадян и тільки 0,3% громадян виконували роботу за договором підряду на виконання певного виду послуг.

У зазначеному періоді майже дві третини контрактів (61,1%) були укладені на термін від 6 місяців до 1 року, а понад третина (38,2%) - до півроку. Середня їх тривалість складала 7 місяців.

Як свідчать офіційні дані за I півріччя п.р. – 83,2% працевлаштованих громадян України за кордоном на момент виїзду ніде не працювали, в тому числі 0,7% вперше одержали роботу.

Одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація громадських робіт. На таких роботах упродовж І півріччя п.р. працювали 238,8 тис. осіб, що на 1,6% менше, ніж за І півріччя 2005р. В основному це були особи, які мали статус безробітних (99,6%). Середня тривалість таких робіт у розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, у І півріччі 2006р. становила 12 днів, як і в І півріччі 2005р. Загалом на організацію та проведення громадських робіт у вказаному періоді було витрачено 46,9 млн.грн., що в 1,3 раза більше, ніж у відповідному періоді 2005р.

Для забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційної структури безробітних потребі у працівниках державною службою зайнятості здійснюється профорієнтація незайнятого населення та його професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). З цією метою в навчальні заклади усіх типів упродовж І півріччя 2006р. направлено 85,9 тис. безробітних проти 84,1 тис. осіб у І півріччі 2005р. , з них завершили навчання у цьому періоді 85,2 тис. осіб, що на 4,7% більше, ніж у І півріччі 2005р. Із загальної кількості незайнятих громадян майже кожний другий (58,7%) навчався з метою підвищення своєї кваліфікації, а кожний червертий (27,0%) пройшов перепідготовку на іншу професію.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям у І півріччі 2006р. становили 756,5 млн.грн. Середній розмір допомоги у червні 2006р. склав 220,06 грн., що дорівнює 62,9% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (350 грн.). Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу впродовж зазначеного місяця, становила 582,8 тис. осіб, або 77,8% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного на 1 липня 2006р.

4. Використання робочої сили

Використання робочої сили у І півріччі 2006р. характеризувалося зменшенням обсягів вимушеної неповної зайнятості та підвищенням ефективного використання робочого часу.

Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації були переведені на скорочений робочий день (тиждень), за січень–червень 2006р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилась на 28,5%, а у промисловості – на 17,8%. На 23,4% скоротилася кількість працівників, яким надавались вимушені адміністративні відпустки, у промисловості – відповідно на 24,7%. Розміри вимушеної неповної зайнятості характеризують нижче наведені дані.

Таблиця 12. Динаміка вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності

	Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації
	працювали неповний робочий час				перебували у відпустках
	тис. осіб		у % до середньо облікової кількості працівників		тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників
	І пів. 2005р.	І пів. 2006р.	І пів. 2005р.	І пів. 2006р.	І пів. 2005р.	І пів. 2006р.	І пів. 2005р.	І пів. 2006р.
Всього	716,9	512,9	6,3	4,5	151,6	116,1	1,3	1,0
у тому числі:
сільське господарство та пов’язані з ним послуги	72,4	52,0	6,9	5,7	8,3	9,8	0,8	1,1
промисловість	337,1	277,0	9,9	8,2	105,2	79,2	3,1	2,3
будівництво	59,5	42,1	13,1	9,0	21,6	16,0	4,7	3,4
транспорт і зв'язок	155,2	81,8	15,8	8,2	6,9	4,0	0,7	0,4

Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини протягом січня–червня 2006р. в середньому 158 годин, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) – 165 год., в промисловості – 149 та 163 год. відповідно. Загалом питома вага втрат із названих причин у фонді робочого часу, що відповідає режиму роботи підприємств, скоротилась і становила 1,0% (у I півріччі 2005р. – 1,2%).

Загалом за січень–червень 2006р. кожним працівником у середньому відпрацьовано 825 годин, що складає 88,7% фонду робочого часу, встановленого на підприємствах, що є на рівні відповідних показників 2005р.

Впродовж І півріччя 2006р. спостерігалося деяке зменшення мобільності робочої сили, причому за рахунок зменшення абсолютної та відносної кількості звільнень. Коефіцієнт валового обороту робочої сили (відношення кількості прийнятих і вибулих до середньооблікової кількості працівників) становив 26,2%, проти 26,4% у 2005р.

Таблиця 13. Рух робочої сили

	Кількість штатних працівників
	тис. осіб		у % до середньооблікової кількості працівників
	І пів. 2005р.	І пів. 2006р.	І пів. 2005р.	І пів. 2006р.
Прийнято	1492,6	1499,5	13,2	13,2
Вибуло	1502,3	1483,6	13,2	13,0
у тому числі:
у зв’язку зі скороченням штатів	54,8	59,6	0,5	0,5
з причин плинності кадрів	1224,8	1278,3	10,8	11,2

Характерно, що переважна більшість працівників (86,2%), як і в січні–червні 2005р., залишила робочі місця за власним бажанням. Кількість працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів, порівняно з відповідним періодом 2005р., збільшилася на 4,8 тис. осіб, або на 8,8%.

5. Заробітна плата найманих працівників

У І півріччі п.р зберігалися високі темпи зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати, які істотно перевищували темпи зростання ВВП (105,0%), що в значній мірі було обумовлено активною соціальною політикою держави, легалізацією доходів від трудової діяльності, а також зменшенням обсягів неповної зайнятості.

Діаграма 11

Динаміка номінальної заробітної плати у 2005-2006рр.

Середньомісячна номінальна заробітна плата у I півріччі 2006р. становила 966,90 грн. та перевищила на 33,4% відповідний показник у попередньому році і в 1,9 раза розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що діяв у цьому періоді 2006р. (496 грн.).

Збереження високих темпів зростання заробітної плати зумовлено підвищенням рівня мінімальної заробітної плати порівняно з відповідним періодом минулого року на 20,7% (з 290 до 350 грн.), що дозволило наблизити розмір цього соціального стандарту до прожиткового мінімуму для працездатної особи. З 1 квітня 2006р. таке співвідношення досягло 70,6%.

Крім вищезазначеного важливим фактором зростання заробітної плати став процес легалізації доходів, який з одного боку стимулюється розвитком системи загальнообов’язкового пенсійного та соціального страхування та ростом зацікавленості у ньому найманих працівників, а з іншого – заходами, що вживаються фіскальними органами.

Високі темпи приросту заробітної плати у I півріччі 2006р. зафіксовано як у виробничій сфері діяльності, зокрема на підприємствах сільського (на 36,9%), лісового (на 29,4%) господарства, оптової та роздрібної торгівлі (30,3%) та зайнятих видобуванням кам'яного, бурого вугілля і торфу (32,6%), так і в організаціях, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів: зокрема у державному управлінні – на (64,6%), закладах культури та спорту – на 47,2%, охорони здоров'я та соціальної допомоги – на 34,9%, освіти – на 33,0%. Найвищий темп приросту заробітної плати до відповідного періоду попереднього року в установах державного управління зумовлений проведенням упорядкування умов оплати праці працівників органів виконавчої влади згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.

Диференціація розміру заробітної плати у I півріччі поточного року, як і раніше, визначалася видом економічної діяльності. Найбільш оплачуваними в країні у січні-червні залишалися працівники фінансової сфери, авіаційного транспорту та допоміжних транспортних послуг, а серед промислових видів діяльності – зайняті на підприємствах по виробництву коксу, продуктів нафтоперероблення, металургії та оброблення металу, добувної промисловості: розмір оплати праці у цих видах діяльності перевищив середній по економіці в 1,5-2 рази.

Незважаючи на високі темпи приросту значно нижчою залишається заробітна плата працівників сільського, рибного господарства, охорони здоров’я та соціальної допомоги, текстильної промисловості, виробництва шкіри і шкіряного взуття. Співвідношення рівня зарплати в зазначених видах діяльності із середнім показником по економіці не перевищувало 66%. Це свідчить про низьку вартість робочої сили у видах діяльності, які забезпечують надання соціально важливих послуг.

Динаміка рівня номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності наведена у таблиці 14.

Таблиця 14. Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності за січень-червень 2006р.

	У середньому на одного штатного працівника
	грн.	у % до відповідного періоду попереднього року	Довідково: січень-червень 2005р.
Всього	966,90	133,4	724,61
Сільське господарство та пов’язані з ним послуги	483,32	136,9	352,92
Лісове господарство та пов’язані з ним послуги	800,66	129,4	618,59
Рибне господарство	555,21	120,5	460,61
Промисловість	1130,12	126,8	891,39
Будівництво	1001,19	127,7	783,74
Оптова й роздрібна торгівля	842,62	130,3	646,51
Готелі і ресторани	681,48	133,6	510,00
Транспорт та зв'язок	1275,19	128,9	989,43
наземний	1164,52	130,2	894,38
водний	1013,86	118,3	857,11
авіаційний	1921,81	125,5	1531,63
допоміжні транспортні послуги	1458,95	125,2	1165,65
пошта та зв’язок	1158,65	131,7	879,55
Фінансова діяльність	1869,03	132,8	1407,70
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	1079,63	136,4	791,70
з них дослідження та розробки	1186,24	130,7	907,67
Державне управління	1417,70	164,6	861,12
Освіта	771,94	133,0	580,21
Охорона здоров'я та соціальна допомога	615,16	134,9	456,06
Колективні, громадські та особисті послуги	773,72	144,5	535,43
з них діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту	788,77	147,2	535,73

Надмірна диференціація розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності підприємств є головним чинником регіональної диференціації.

Найвищу заробітну плату у І півріччі 2006р. отримували працівники підприємств м.Києва (1605 грн.) та регіонів, де сконцентровані підприємства гірничо-металургійного комплексу: Донецької (1127 грн.), Дніпропетровської (1076 грн.), Запорізької (1020 грн.) областей. Найнижчі показники були у Західних та Поліських регіонах: Тернопільській (684 грн.), Волинській (715 грн.), Вінницькій (722 грн.), Хмельницькій (726 грн.), Чернігівській (730 грн.) та Житомирській (732 грн.) областях.

Останніми роками спостерігається позитивна тенденція скорочення низькооплачуваних і зростання частки середньо- та високооплачуваних працівників. Якщо у червні минулого року нарахування понад 1000 грн. мали 23,0% працівників, то у червні поточного року відповідно 39,2%.

Діаграма 12

Розподіл кількості найманих працівників за розмірами номінальної заробітної плати, нарахованої за червень 2006 року

Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить про наявність значної міжгалузевої диференціації та відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників як у сфері послуг, так і виробництва. Наприклад, в установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний та професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у червні 2006р. лише у 38,1% працюючих нарахована заробітна плата була понад 1000 грн., в установах охорони здоров’я та соціальної допомоги ще менше – у 17,9%. Разом з тим, серед зайнятих у сфері фінансової діяльності зазначена категорія складала більше половини (61,4%).

Ще більш високий ступінь диференціації спостерігається у виробничих видах діяльності. Так, на підприємствах по виробництву коксу та продуктів нафтоперероблення понад три чверті працівників (79,1%) отримали заробітну плату більше 1000 грн., разом з тим на підприємствах текстильної промисловості та пошиття одягу, виробництва шкіри та шкіряного взуття зазначена категорія не перевищувала 21% працюючих.

Таким чином в економіці країни рівень заробітної плати практично визначається належністю до певної сфери економічної діяльності, а не формується під впливом загальновизнаних світовою практикою чинників, якими є кількість, якість та результати праці.

Нарахований фонд оплати праці штатних працівників у півріччі п.р. зріс на 34,1% і склав 66,1 млрд. грн. Порівняно з I півріччям 2005 р. суттєвих змін у структурі фонду оплати праці не зафіксовано: 63,4% складав фонд основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками та посадовими окладами), ще третину (31,6%) – фонд додаткової заробітної плати. Основними складовими останнього були доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів та премії за виробничі результати (71,2% від фонду додаткової заробітної плати). Питома вага інших заохочувальних та компенсаційних виплат (матеріальна допомога, соціальні пільги тощо) залишилась незначною і склала 5,0% фонду оплати праці.

6. Реальна заробітна плата

Одним із важливих індикаторів стану рівня життя населення є показник реальної заробітної плати. За 6 місяців 2006р., порівняно з відповідним періодом минулого року, цей показник збільшився на 22,9%.

Серед регіонів показник темпу росту реальної заробітної плати у I півріччі 2006р. коливався від 117% у Донецькій та Полтавській до 133% у Хмельницькій областях, що обумовлено регіональною диференціацією зростання споживчих цін.

Динаміку реальної заробітної плати характеризують дані, наведені у таблиці 15.

Таблиця 15. Динаміка реальної заробітної плати

	Індекс реальної заробітної плати до відповідного періоду попереднього року, %
	2005р.	2006р.
Січень	113,5	122,8
Січень–лютий	114,3	122,6
Січень–березень	114,8	123,6
Січень–квітень	115,3	123,8
Січень–травень	116,4	123,4
Січень–червень	117,0	122,9

7. Стан виплати заробітної плати

Важливим чинником щодо забезпечення соціальних гарантій працівників є фактор своєчасності виплати заробітної плати. Аналіз динаміки загальної суми боргу з виплати заробітної плати працівникам за останні роки свідчить про постійне її скорочення, проте існує тенденція коливання показника упродовж року: збільшення у першому півріччі і скорочення на кінець року. Так, протягом першого півріччя 2006р. загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати збільшилася на 14,6%, або на 140,7 млн.грн. Для порівняння: за відповідний період попереднього року збільшення показника становило 20,7%, або 230,1 млн.грн.

Діаграма 13

Динаміка суми заборгованості з виплати заробітної плати у січні–червні 2005–2006рр.

(у % до 1 січня відповідного року)

Обсяг невиплаченої заробітної плати на 1 липня п.р. дорівнював 1101,0 млн.грн., або 8,8% фонду оплати праці, нарахованого за червень п.р. (проти 14,0% рік тому). Має місце значне коливання цього співвідношення за видами економічної діяльності: від 47,9% у сільському господарстві до 0,2% в освіті. У регіональному розрізі найвищий рівень такого показника зафіксовано у Хмельницькій (19,9%), Кіровоградській (18,7%), Луганській (18,0%) і Донецькій (17,1%) областях. Найнижчий рівень (0,6%) – у м.Києві.

Основна частка заборгованої заробітної плати на початок липня не виплачена підприємствами промисловості (48,0%) та сільського господарства (23,5%), при цьому третина всього обсягу боргу утворена на підприємствах двох областей: Донецької (25,1%) та Луганської (10,3%).

У структурі загальної суми боргу на економічно активних підприємствах накопичено більше половини зазначеної суми – 53,8%, у суб’єктів господарювання, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом (далі підприємства-банкрути), – 34,6%, решта (11,6%) – на економічно неактивних підприємствах.

Збільшення загальної суми заборгованості з виплати заробітної плати у січні–червні п.р. зумовлено зростанням боргів працівникам економічно активних підприємств на 28,1%, або на 129,7 млн.грн. На 1 липня п.р. зазначена сума дорівнювала 591,8 млн.грн., з неї 62,9%, або 372,0 млн.грн. становить борг із заробітної плати, нарахованої за роботи, виконані у січні–травні п.р. Торік заборгованість із виплати поточної заробітної плати на відповідну дату становила майже половину (49,0%, або 374,0 млн.грн.) загальної суми боргу економічно активних підприємств.

Серед видів економічної діяльності найбільш суттєвий приріст суми невиплаченої заробітної плати протягом січня–червня п.р. зафіксовано у промисловості – на 69,5 млн.грн., або на 31,2% в основному за рахунок підприємств, зайнятих видобуванням кам’яного, бурого вугілля і торфу (на 25,6 млн.грн., або на 24,0%), а також підприємств із виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (на 22,1 млн.грн., або майже в 2 рази).

У сільському господарстві заборгованість з виплати заробітної плати зменшилася на 6,0 млн.грн., або 5,8%.

У регіональному аспекті приріст суми боргу на економічно активних підприємствах спостерігався у переважній більшості регіонів країни, найвищими темпами – у Закарпатській (у 3,0 р.б.), Рівненській (у 2,0 р.б.), Запорізькій (в 1,9 р.б.) областях та м.Києві (у 2,1 р.б.). Водночас у 5 регіонах зафіксовано зменшення боргу: від 5,2% у Сумській до 22,8% у Чернівецькій областях.

На початок липня 2006р. вчасно не отримали заробітну плату 458,0 тис. осіб, що становить 4,1% від загальної кількості штатних працівників. Серед них п’ята частина працівників (20,8%) мала заборгованість терміном більше трьох місяців, тоді як рік тому таких працівників було понад чверть (29,2%). Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 1059 грн., що майже дорівнює середній заробітній платі за червень п.р.

Динаміку щодо скорочення кількості працівників економічно активних підприємств, яким не виплачено заробітну плату за тривалістю заборгованості по окремих видах економічної діяльності, наведено в діаграмі 14.

Діаграма 14

(у % до загальної кількості працівників, які мали заборгованість)

Заборгованість з виплати заробітної плати з бюджетів усіх рівнів з початку року зросла майже у 13 разів і на 1 липня становила 3,8 млн.грн., або 0,6% обсягу боргу економічно активних підприємств. Більше ніж три чверті (79,1%) утвореного боргу складали невиплати за рахунок місцевих бюджетів.

Протягом січня-червня п.р. заборгованість із виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності збільшилась на 39,9% і на 1 липня склала 15,3 млн.грн. (порівняно з аналогічною датою минулого року приріст становив 16,0%). За цей же період обсяг заборгованості потерпілим на виробництві та при виконанні трудових обов’язків за рахунок коштів підприємств зменшився на 18,5% і на початок липня становив 14,3 млн.грн. Порівняно з 1 липня 2005р., заборгованість із зазначених виплат скоротилася удвічі.

Сума заробітної плати, не виплаченої працівникам підприємств-банкрутів порівняно з 1 січнем п.р. збільшилася на 3,2% і на 1 липня становила 380,9 млн.грн.

На підприємствах, які призупинили виробничо-господарську діяльність (економічно неактивні), відбулось зменшення обсягів невиплаченої заробітної плати в основному у зв’язку з початком процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. На 1 липня п.р. сума боргу зазначених підприємств становила 128,3 млн.грн., що на 0,6% менше, ніж на початок року.

8. Основні методологічні визначення та поняття

*Обстеження населення з питань економічної активності*	Проводяться органами державної статистики з 1995 року. У 1995–1998рр. проводилися раз на рік, 1999–2003рр. – щоквартально, в останньому місяці кожного кварталу, а з січня 2004 року впроваджені в практику постійної роботи Держкомстату України з щомісячною періодичністю.
*Основа проведення обстежень*	Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками (статистиками) шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15–70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає сукупність домогосподарств, відібраних в усіх регіонах країни на науково обґрунтованих засадах, з урахуванням схеми ротації, за якою кожне відібране домогосподарство повинно опитуватися 6 разів.
*Охоплення населення опитуванням*	Щомісячна вибіркова сукупність домогосподарств становить 18,5 тис. Впродовж січня-червня п.р. було опитано 87,7 тис. респондентів віком 15–70 років, що складає 0,25% постійного населення України зазначеного віку. Кількість проведених інтерв'ю становила 197,2 тис. Рівень участі відібраних домогосподарств в обстеженні складав: у міській місцевості – 79,8% та 87,4% у сільській.
	Обстеженню підлягають: усі члени домогосподарства у віці 15–70 років (включно), які постійно проживають у цьому домашньому господарстві (незалежно від наявності прописки та її характеру).
	Обстеженню не підлягають: а) домогосподарства, у яких: - всі особи знаходяться поза віковими межами (молодше 15 та старше 70 років); - проживає одинока особа, яка має явні розумові чи інші відхилення, через які неспроможна надати об'єктивну інформацію, необхідну для заповнення анкет; б) особи, які належать до нижче зазначених категорій: - студенти та учні всіх типів навчальних закладів, які виїхали та тимчасово проживають в іншій місцевості і підлягають опитуванню за місцем їх навчання; - особи, які перебувають на військовій строковій службі, а також курсанти, які проживають у казармах; - особи, які перебувають в інституціональних закладах (у місцях позбавлення волі, будинках – інтернатах, будинках для осіб похилого віку тощо); - особи, які в період відвідування домогосподарства були тимчасово відсутні та їхнє повернення не очікується впродовж наступних 12 місяців.
*Період проведення обстежень*	Опитування населення здійснюється у третій декаді кожного місяця з 21 по 30 (31) число (включно).
*Звітний період*	Звітним періодом є обстежуваний тиждень (з понеділка по неділю), що включає 15 число місяця.
*Методологічна основа*	Основні визначення та поняття, розроблені за рекомендаціями Міжнародної Організації Праці та 13-ої Міжнародної конференції статистиків праці від 29 жовтня 1982 року з урахуванням національних особливостей законодавчої та нормативної бази.
*Економічно активне населення*	Складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж звітного періоду займалися економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікувалися як «зайняті» або «безробітні», визначені за методологією МОП.
*Рівень економічної активності*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості економічно активного населення віком 15–70 років до всього обстеженого населення означеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
*Зайняті економічною діяльністю (надалі - зайняті)*	Вважаються особи віком 15–70 років, які: - працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину: - за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; - працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності; - особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
*Рівень зайнятості*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15–70 років до всього населення означеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
*Безробітні, визначені за методологією МОП*	Особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам: а) «не мали роботи (прибуткового заняття)»; б) «активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню», тобто робили конкретні кроки, протягом останніх чотирьох тижнів, з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві; в) були «готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів», тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві. До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також ті, що проходять навчання за направленням державної служби зайнятості населення.
*Рівень безробіття, визначений за методологією МОП*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.
*Зареєстровані безробітні*	Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” (стаття 2) це - працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку чи інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (відповідно до змін, внесених згідно із Законом України від 23.02.2006р. № 3483-IV).
*Рівень зареєстрованого безробіття*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної чисельності населення працездатного віку. З метою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення з питань економічної активності, проводиться розрахунок середньої за період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік) чисельності зареєстрованих безробітних. Відповідний показник рівня безробіття визначається по відношенню до економічно активного населення працездатного віку за відповідний період.
*Рівень працевлаштування*	Відношення (у відсотках) чисельності працевлаштованих осіб до кількості незайнятих, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж певного періоду.
*Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)*	Показник розраховується як відношення кількості зареєстрованих у державній службі зайнятості громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, до кількості вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами та організаціями на відповідну дату.
*Економічно неактивне населення*	Особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні». До складу цієї категорії населення включаються незайняті особи, які належать до таких соціальних груп: "- учні та студенти; "- пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; "- особи, які зайняті в домашньому господарстві; "- особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу; - особи, зайнятість яких упродовж року носить сезонний характер; - інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом через хворобу, навчання тощо.
*Зайняті у неформальному секторі економіки*	Визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки здійснюється починаючи з 1999 року відповідно до "Методики визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки України", затвердженої наказом Держкомстату України від 29.02.2000р. №73. Вказана методика розроблена на основі положень Резолюції щодо статистики зайнятості в неформальному секторі, що прийнята на 15-ій Міжнародній конференції статистиків праці (МКСП) у 1993 році. За національною методологією до неформального сектору включаються всі особи, які були зайняті на незареєстрованих підприємствах, що за своїм розміром (чисельністю працюючих) відносяться до сектору домашніх господарств. Віднесення підприємств до неформального сектору повинно одночасно відповідати наступним критеріям: - ринкова спрямованість; - обмежене число працівників; - відсутність державної реєстрації підприємницької діяльності. З урахуванням національних особливостей щодо поширення неформальних трудових відносин, критерії визначення кількості зайнятих у цьому секторі розширені за рахунок включення осіб, які працювали за усною домовленістю з роботодавцем в офіційному секторі, тобто без укладення офіційного трудового договору (контракту), що надає їм мінімальні соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства.
*Рівень участі зайнятого населення у неформальному секторі економіки*	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятих у неформальному секторі економіки віком 15–70 років до всього зайнятого населення зазначеного віку або за відповідною соціально-демографічною ознакою.
Оцінка надійності основних показників економічної активності населення, отриманих на базі щомісячних вибіркових обстежень	У додатках 1 та 2 наведені результати розрахунків величини стандартної та граничної похибок вибірки для довірчої імовірності 0,95 та коефіцієнта варіації для оцінки відносних показників зайнятості та безробіття у І півріччі п.р. по Україні та регіонах. Коефіцієнт варіації (CV) використовується як показник придатності даних для аналізу. Так, якщо CV <= 5%, то оцінка вважається надійною; якщо 5% < CV <= 10% - оцінка є придатною для кількісного та якісного аналізу. Якщо 10 < CV <= 25% - оцінка придатна лише для якісного аналізу, 25% < CV <= 50% оцінка вважається не надійною, CV понад 50% - інформація не оприлюднюється через неприйнятність її до застосування.
*Середньооблікова кількість штатних працівників*	Охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством та отримують заробітну плату, крім працівників малих підприємств та зайнятих у фізичних осіб. У цій кількості також не враховуються тимчасово відсутні працівники, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством), зайняті на умовах договорів цивільно-правового характеру, сумісники. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу. Показник обчислюється в середньому за період (місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік). За звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця. За певний період обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному періоді та діленням одержаної суми на кількість місяців у зазначеному періоді.
*Номінальна заробітна плата*	Нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Номінальна заробітна плата включає обов’язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок з доходів фізичних осіб, збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
*Реальна заробітна плата*	Характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги і рівня податків й обов’язкових платежів.
*Індекс реальної заробітної плати*	Характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари та послуги і ставок податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої номінальної заробітної плати (без урахування податку з доходів фізичних осіб та відрахувань до фондів державного соціального страхування) на індекс споживчих цін за той же період.
*Заборгованість з виплати заробітної плати*	Це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам облікового складу, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам та працюючим за договорами, а також звільненим працівникам. При цьому заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок з доходу фізичних осіб та суми зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена.
*Умовні позначення, що використо-вуються у доповіді*	0,0 (нуль) – явище існувало, але у вимірах, менших за ті, що можуть бути виражені використаними в таблиці цифровими розрядами; X (знак ікс) – заповнення рубрики за характером явища не має сенсу; "з них" – означає, що наведені не всі доданки загальної суми; "у тому числі" – означає, що наведені всі доданки загальної суми.

Додаток 1

Оцінка надійності показника рівня зайнятості населення у віці 15-70 років за регіонами у І півріччі 2006р.

	Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV),%
Україна	57,9	0,3	0,6	0,6
Автономна Республіка Крим	58,7	1,5	3,0	2,6
Вінницька	58,2	1,3	2,5	2,2
Волинська	57,8	2,2	4,3	3,8
Дніпропетровська	58,9	0,9	1,8	1,6
Донецька	58,9	1,0	2,0	1,7
Житомирська	58,4	1,1	2,1	1,9
Закарпатська	58,8	1,8	3,5	3,1
Запорізька	58,6	1,3	2,6	2,3
Івано-Франківська	52,6	1,7	3,3	3,2
Київська	58,8	1,7	3,4	2,9
Кіровоградська	56,9	1,5	2,9	2,6
Луганська	55,7	1,2	2,3	2,1
Львівська	55,9	1,3	2,5	2,3
Миколаївська	58,0	1,4	2,8	2,4
Одеська	55,8	1,7	3,4	3,1
Полтавська	58,6	1,2	2,3	2,0
Рівненська	55,5	1,4	2,6	2,4
Сумська	58,3	1,6	3,1	2,7
Тернопільська	52,6	2,4	4,7	4,6
Харківська	58,7	1,0	1,9	1,7
Херсонська	58,2	2,2	4,2	3,7
Хмельницька	57,9	1,1	2,2	1,9
Черкаська	58,1	1,7	3,3	2,9
Чернівецька	54,6	2,0	3,8	3,6
Чернігівська	58,6	1,7	3,3	2,9
м.Київ	63,4	1,3	2,5	2,0
м.Севастополь	62,6	1,7	3,4	2,8

Додаток 2

Оцінка надійності показника рівня безробіття населення у віці 15-70 років за регіонами у І півріччі 2006р.

	Рівень безробіття населення у віці 15-70 років, %	Стандартна похибка вибірки (SE), %	Гранична похибка вибірки (LSE), %	Коефіцієнт варіації (CV), %
Україна	6,8	0,2	0,5	3,5
Автономна Республіка Крим	5,4	0,8	1,5	14,0
Вінницька	6,8	0,7	1,3	10,0
Волинська	8,7	1,0	1,9	11,3
Дніпропетровська	5,3	0,5	1,1	10,3
Донецька	5,7	0,6	1,2	10,6
Житомирська	9,3	1,2	2,3	12,3
Закарпатська	6,3	0,7	1,4	11,6
Запорізька	6,2	1,0	1,9	15,5
Івано-Франківська	8,5	1,3	2,5	15,2
Київська	6,1	0,6	1,1	9,5
Кіровоградська	8,2	0,8	1,6	10,0
Луганська	7,5	0,7	1,3	9,1
Львівська	8,1	0,7	1,4	8,8
Миколаївська	9,2	0,9	1,8	10,2
Одеська	5,1	0,7	1,3	13,4
Полтавська	6,8	0,7	1,5	11,0
Рівненська	9,5	0,9	1,8	9,6
Сумська	7,4	0,7	1,4	9,4
Тернопільська	9,6	1,3	2,6	14,0
Харківська	5,9	0,5	1,0	8,3
Херсонська	8,3	1,5	2,9	18,2
Хмельницька	8,9	1,3	2,5	14,3
Черкаська	9,2	1,2	2,3	12,9
Чернівецька	9,3	1,1	2,1	11,3
Чернігівська	7,8	0,9	1,9	12,2
м.Київ	3,8	0,4	0,9	11,4
м.Севастополь	2,9	1,2	2,3	41,6

2] Вивільнення у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності або штату працівників підприємств, установ, організацій.