Архів: 2007|2006| 2005| 2004

Статистично аналітичний огляд стану ринку праці у 2006 році

 

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці порівняно з 2005 роком:

-         щодо економічної активності населення працездатного віку:

§          збільшення рівня економічної активності з 70,9% до 71,2% населення відповідного віку;

§          збільшення рівня зайнятості  з 65,4% до 65,9% населення відповідного віку;

§          зростання обсягів самостійної зайнятості – на 6,5%;

§          зниження рівня безробіття економічно активного населення відповідного віку:

ú    визначеного за методологією МОП з 7,8%  до 7,4%;

ú    зареєстрованого з 4,4% до 3,8%;

§          скорочення тривалості пошуку роботи безробітними (за методологією МОП) з 7 до 6 місяців;

§          зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 27,7%;

-         зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 36,4% до 39,7%;

-         підвищення рівня мобільності робочої сили:

§          рівня прийому з 27,4% до 28,2%;

§          рівня вибуття з 29,2% до 29,9%;

-         підвищення рівня повної зайнятості працівників з 97,2% до 97,8%;

-         збільшення обсягів вивільнення працівників з причин скорочення штатів  на 6,5%;

-         зменшення кількості працівників, які з ініціативи адміністрації переведені на скорочений графік роботи – на 26,3% та тих, які знаходилися у адміністративних відпустках - на 31,5%;

-         зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати  на 29,2% та  реальної - на 18,3%;

-         зменшення суми боргу з виплати заробітної плати - на 16,0%;

-         скорочення кількості працівників, які вчасно не отримали заробітну плату – на 55,4%.

 

Доповідь підготовлено за матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, даними державних статистичних спостережень підприємств, установ та організацій, адміністративною інформацією державної служби зайнятості.

 

При використанні даних посилання на джерело інформації є обов'язковим.

 

 

Динаміка основних показників ринку праці

 

 

Одиниця виміру

2005р.

2006р.

2006р. до 2005р., у %

Економічно активне населення 

тис. осіб

 

 

 

у віці 15-70 років

22280,8

22245,4

99,8

працездатного віку

20481,7

20545,9

100,3

Рівень економічної активності населення

у % до населення відповідної вікової групи

 

 

 

у віці 15-70 років

62,2

62,2

х

працездатного віку

70,9

71,2

х

Зайняте населення

тис. осіб

 

 

 

у віці 15-70 років

20680,0

20730,4

100,2

працездатного віку

18886,5

19032,2

100,8

Рівень зайнятості населення

у % до населення відповідної вікової групи

 

 

 

у віці 15-70 років

57,7

57,9

х

працездатного віку

65,4

65,9

х

Кількість населення віком 15-70 років, зайнятого  у неформальному секторі економіки

тис. осіб

4436,3

4623,3

104,2

у % до загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи

21,5

22,3

х

Безробітне населення

(за методологією МОП)

 

 

 

 

у віці 15-70 років

 тис. осіб

1600,8

1515,0

94,6

працездатного віку

1595,2

1513,7

94,9

зареєстроване у державній службі зайнятості, працездатного віку

891,9

784,5

88,0

Рівень безробіття населення (за методологією МОП)

у % до економічно активного населення відповідної вікової групи

 

 

 

у віці 15-70 років

7,2

6,8

х

працездатного віку

7,8

7,4

х

Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку

у % до економічно активного населення працездатного віку

4,4

3,8

х

у % до населення працездатного віку

3,2

2,8

х

Рівень економічної неактивності населення

у % до населення відповідної вікової групи

 

 

 

у віці 15-70 років

37,8

37,8

х

працездатного віку

29,1

28,8

х

Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості

тис. осіб

2887,7

2700,4

93,5

 з них

 

 

 

 

працевлаштовано

 

1049,8

1070,8

102,0

Рівень працевлаштування

у % до тих, які перебували на обліку

36,4

39,7

х

Взяли участь у громадських роботах

тис. осіб

419,2

437,4

104,4

Проходили професійне навчання

тис. осіб

193,3

203,4

105,2

Потреба в робочій силі

на кінець періоду,

тис. осіб

186,6

170,5

91,3

Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, вакантну посаду

на кінець періоду,

осіб

5

5

100,0

Середній розмір допомоги по безробіттю

у грудні, гривень

192,89

251,48

130,4

у % до законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати

58,1

62,9

х

Кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю

на кінець періоду,

тис. осіб

642,7

558,1

86,8

у % до тих, які перебували на обліку на кінець періоду

72,9

73,5

х

Кількість працівників, які знаходились у відпустках з ініціативи адміністрації

у % до середньооблікової кількості штатних працівників

1,8

1,2

х

Кількість працівників, які з  ініціативи адміністрації переведені на скорочений графік роботи

у % до середньооблікової кількості штатних працівників

7,4

5,4

х

Рівень прийому робочої сили

у % до середньооблікової кількості штатних працівників

27,4

28,2

х

Рівень вибуття працівників

у % до середньооблікової кількості штатних працівників

29,2

29,9

х

Середньомісячна заробітна плата:

- номінальна

 

гривень

806

1041

129,2

- реальна

у % до відповідного періоду попереднього року

120,3

118,3

х

Сума заборгованості із виплати заробітної плати

на кінець періоду,

млн. грн.

960,3

806,4

х

у % до 1 січня

86,4

84,0

х

Кількість працівників, яким вчасно не виплачено заробітну плату

на кінець періоду,

тис. осіб

371,0

165,3

44,6

 

1.      Показники економічної активності

 

Дані вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності свідчать, що протягом останніх шести років на ринку праці України переважали тенденції до зниження рівня економічної активності населення. Цей процес формувався внаслідок інтенсивного скорочення обсягів безробіття на фоні  уповільненого приросту кількості зайнятого населення та супроводжувався вибуттям зі складу робочої сили населення працездатного віку внаслідок обмеження можливостей щодо гідного працевлаштування.

На відміну від вищезазначених тенденцій у 2006 році ситуація на ринку праці набула позитивних ознак. Середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15–70 років у 2006р., порівняно з 2005р., зменшилась на 0,2%  виключно за рахунок вибуття зі складу робочої сили осіб пенсійного віку та становила 22,2 млн. осіб. Водночас ця категорія осіб працездатного віку за вказаний період зросла на  64,2 тис. осіб та становила 20,5 млн. осіб. Із зазначеної кількості громадян 19,0 млн. осіб були зайняті економічною діяльністю, а решта – 1,5 млн. осіб відповідно до методології Міжнародної Організації Праці (МОП) класифікувалися як безробітні.

Структуру та динаміку економічної активності населення працездатного віку наведено в  діаграмі 1.

 

Діаграма 1

Економічна активність населення працездатного віку у 2000–2006рр.

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років у 2006р., порівняно з 2005р.,  не змінився і становив 62,2%, а для населення працездатного віку зріс з 70,9% до 71,2%.

Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком  від 30 до 49 років, проте найнижчий –  для молоді віком 15–24 років та осіб пенсійного віку.

 

Таблиця 1. Рівень економічної активності населення за статтю, віковими групами

 та місцем проживання у 2005-2006рр.

 

(% до загальної кількості  населення відповідної вікової групи)

 

Всього

У тому числі за віковими групами, років

Працездатного віку[1]

15–24

25–29

30–39

40–49

50–59

60–70

2006р.

Все населення

62,2

40,8

81,4

85,1

84,7

63,4

21,4

71,2

жінки

56,8

36,1

73,4

80,1

83,0

55,7

19,3

67,8

чоловіки

68,2

45,4

89,3

90,3

86,6

72,9

24,6

74,5

міське населення

61,3

38,7

82,6

86,0

85,2

61,9

13,2

70,9

сільське населення

64,2

46,2

78,3

83,1

83,4

67,3

35,7

71,8

2005р.

Все населення

62,2

40,2

81,4

84,2

84,3

64,8

22,9

70,9

жінки

57,0

35,5

73,5

79,8

82,9

57,2

20,3

67,6

чоловіки

67,9

44,7

89,2

88,8

85,9

74,2

26,7

74,1

міське населення

61,3

38,1

83,1

84,9

84,6

63,6

15,2

70,5

сільське населення

64,1

45,5

77,2

82,7

83,6

67,8

35,9

71,8

 

 

2.      Показники зайнятості

 

Чисельність зайнятого населення   віком 15–70 років у 2006р., порівняно  з 2005р., збільшилась на 50,4 тис. осіб, або на 0,2% та становила 20,7 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 19,0 млн., або 91,8%. Рівень зайнятості населення віком  15–70 років відповідно зріс за означений період в цілому по Україні з 57,7% до 57,9%, а у населення працездатного віку з 65,4% до 65,9%. Зростання рівня зайнятості відбулося за рахунок жителів міської місцевості працездатного віку, в той час як в сільській місцевості аналогічний показник знизився.

 

Діаграма 2

 

Рівень зайнятості населення віком 15–70 років

       

 

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 30 – 49 років, а найнижчий – у осіб віком 60 – 70 років та молоді у віці 15 - 24 років.

 

Таблиця 2. Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами  та місцем проживання  у 2005-2006рр.

 

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

 

Всього

У тому числі за віковими групами, років

Працездатного  віку[1]

15–24

25–29

30–39

40–49

50–59

60–70

2006р.

Все населення

57,9

35,1

75,4

79,9

79,6

60,4

21,3

65,9

жінки

53,0

30,6

68,1

75,2

77,9

53,7

19,3

62,8

чоловіки

63,5

39,4

82,6

84,7

81,5

68,7

24,5

69,0

міське населення

56,8

32,5

76,3

80,7

80,0

58,9

13,2

65,5

сільське населення

60,5

41,5

73,1

77,9

78,6

64,4

35,7

67,0

2005р.

Все населення

57,7

34,2

75,2

78,6

78,8

61,6

22,8

65,4

жінки

53,1

30,4

67,8

74,4

77,5

54,9

20,3

62,4

чоловіки

62,8

37,9

82,5

82,9

80,3

70,0

26,6

68,2

міське населення

56,5

31,8

76,3

79,2

78,7

60,3

15,1

64,7

сільське населення

60,5

40,4

72,4

77,4

79,1

65,1

35,9

67,1

 

Зростання рівнів зайнятості населення спостерігалось у більшості регіонів країни, крім Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької та Чернігівської областей. Найвищий рівень зайнятості у 2006р. був у м.Києві (63,6%),  а найнижчий – у Тернопільській області (51,1%) (таблиця 3).

 

Таблиця 3. Зайняте населення за регіонами

(в середньому за період)

 

2005р.

2006р.

всього, у віці 15–70 років

з них працездатного віку

всього, у віці 15–70 років

з них працездатного віку

тис. осіб

у %

тис. осіб

у %

тис. осіб

у %

тис. осіб

у %

Україна

20680,0

57,7

18886,5

65,4

20730,4

57,9

19032,2

65,9

Автономна Республіка Крим

906,1

58,7

833,1

66,6

908,6

59,0

834,8

66,8

Вінницька

723,0

57,6

650,6

65,9

722,6

57,7

653,3

66,2

Волинська

429,9

57,5

394,7

63,2

430,2

57,6

396,8

63,3

Дніпропетровська

1573,8

58,4

1434,3

66,8

1582,0

58,9

1451,5

67,8

Донецька

2124,9

58,7

1980,5

68,7

2132,3

59,2

1998,5

69,7

Житомирська

570,6

57,9

505,6

64,4

568,1

57,9

512,5

65,5

Закарпатська

551,0

60,0

512,5

66,1

543,3

59,0

508,5

65,4

Запорізька

846,0

58,2

770,7

66,3

850,6

58,6

778,2

67,2

Івано-Франківська

522,5

51,6

479,3

57,1

522,3

51,5

483,6

57,4

Київська

791,0

58,6

720,2

66,8

791,7

58,8

727,0

67,5

Кіровоградська

457,5

56,5

416,0

65,7

458,9

57,1

418,8

66,6

Луганська

1054,4

55,4

978,7

64,5

1054,6

55,8

986,1

65,4

Львівська

1064,6

55,8

960,3

61,0

1070,1

56,1

970,0

61,5

Миколаївська

539,8

57,3

497,7

65,3

542,7

57,7

502,7

66,1

Одеська

1028,1

55,6

936,1

62,6

1039,2

56,2

950,9

63,7

Полтавська

690,3

58,3

627,1

67,4

692,7

58,6

630,8

68,0

Рівненська

461,6

55,2

435,6

62,4

465,4

55,7

436,7

62,3

Сумська

546,0

58,1

514,1

68,6

542,2

57,9

513,7

68,9

Тернопільська

425,1

52,6

379,3

57,7

411,7

51,1

374,0

56,7

Харківська

1297,2

58,4

1188,2

66,2

1305,8

58,8

1199,5

66,9

Херсонська

499,9

57,5

460,5

65,6

504,6

58,3

461,0

65,9

Хмельницька

586,0

57,9

515,6

63,7

585,0

57,9

515,4

63,7

Черкаська

578,7

57,0

521,7

66,0

580,8

57,4

524,0

66,4

Чернівецька

361,7

54,5

312,1

57,0

363,4

54,7

315,3

57,3

Чернігівська

517,9

59,8

453,0

66,8

502,3

58,4

439,6

65,3

м. Київ

1352,0

63,3

1250,0

70,2

1375,6

63,6

1283,1

71,3

м. Севастополь

180,4

60,6

159,0

66,3

183,7

61,4

165,9

69,3

 

Серед зайнятого населення віком 15-70 років,  кожен четвертий  працював у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві; кожен п'ятий – у промисловості; кожен  сьомий – у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Найбільш інтенсивне збільшення зайнятості у 2006р. спостерігалося у фінансовій діяльності, будівництві, торгівлі, освіті, а також у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг і операціях з нерухомістю. Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване у сільському господарстві, переробній промисловості, охороні здоров'я та у сфері діяльності готелів та ресторанів.

Зростання обсягів зайнятості відбувалося за рахунок збільшення кількості працюючих у секторі самостійної зайнятості на фоні скорочення найманих працівників. Частка найманих працівників порівняно з 2005р. скоротилася на 0,8 в.п., у тому числі в  сільській  місцевості - на 2,5 в.п. Цей показник в цілому по країні у 2006р. становив 81,0%, у тому числі у міській місцевості - 93,4%, а у сільській – 54,0%.  Кожен тринадцятий найманий працівник працював на умовах усної домовленості з роботодавцем.

Серед зайнятого населення віком 15-70 років питома вага осіб, які самостійно забезпечували себе роботою, у 2006р. становила 19,0% проти 18,2%  у 2005р.

Розвиток самостійної зайнятості  відбувався в основному за рахунок активізації трудових відносин у неформальному секторі економіки України. Кількість зайнятих у цьому  секторі економіки у 2006р. складала 4,6 млн. осіб, або 22,3% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років (у 2005р. – 4,4 млн. осіб та 21,5% відповідно).

 

Діаграма 3

Зайнятість населення віком 15-70 років у неформальному секторі економіки

у 2000-2006рр.

Неформальний сектор економіки у 2006р., як і в 2005р., був єдиним місцем прикладання праці  для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. Проте у міській місцевості зайнятість у цьому секторі не набула суттєвого розповсюдження завдяки більш сприятливій кон'юнктурі на ринку праці та наявності попиту на робочу силу в офіційному секторі.

Внаслідок поширення зайнятості в особистих селянських господарствах, сільськогосподарське виробництво залишається переважаючим видом діяльності неформального сектору економіки (71,6% зайнятих у цьому секторі, або 69,8% усіх зайнятих у зазначеному виді діяльності). Іншими розповсюдженими видами економічної діяльності населення у цьому секторі економіки виступають торгівля, будівництво, транспорт та зв’язок  (таблиця 4).

 

Таблиця 4. Зайнятість у неформальному секторі економіки за видами економічної діяльності

 

 

2000р.

2001р.

2002р.

2003р.

2004р.

2005р.

2006р.

Всього, тис. осіб

2985,1

3276,4

3484,7

3461,1

3939,5

4436,3

4623,3

у тому числі у % до підсумку:

 

 

 

 

 

 

 

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво

71,1

73,2

74,4

73,1

70,2

72,0

71,6

Будівництво

4,7

4,4

4,7

5,9

6,1

6,9

7,7

 Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів

15,9

15,2

13,8

13,7

15,0

12,8

11,8

Діяльність транспорту та зв'язку

1,4

1,7

1,6

1,5

1,6

1,4

1,2

Інші види економічної діяльності

6,9

5,5

5,5

5,8

7,1

6,9

7,7

 

У неформальному секторі економіки в основному працюють особи працездатного віку. Так у 2006р. їх частка складала 79,7%, серед яких кожен другий був у віці до 35 років.

Таблиця 5. Зайнятість населення у неформальному секторі економіки  за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2006 році

 

Всього

У тому числі за віковими групами (років), у % до загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи

Працездатного віку[1], тис. осіб

тис. осіб

у % до

загальної кількості зайнятих

відповідного періоду минулого року

15–24

25–29

30–39

40–49

50–59

60–70

Все населення

4623,3

22,3

104,2

30,4

19,3

17,4

16,7

20,6

65,3

3683,7

жінки

2249,2

22,4

102,7

30,4

18,6

16,1

15,4

22,4

71,2

1608,0

чоловіки

2374,1

22,2

105,7

30,5

19,8

18,6

18,1

18,7

58,0

2075,7

міське населення

1319,4

9,3

100,6

13,5

10,1

8,9

8,2

6,8

16,9

1211,0

сільське населення

3303,9

50,5

105,7

62,9

43,8

37,6

37,4

52,3

96,7

2472,7

 

3.      Показники безробіття

 

Тенденція щодо скорочення обсягів безробіття збереглася у 2006р. Кількість безробітних (за методологією МОП)  у віці 15–70 років у 2006р., порівняно з 2005р., скоротилася на 85,8 тис. осіб, або на 5,4% та становила 1,5 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міської місцевості (1,1 млн. осіб), решту – сільські жителі (401,5 тис. осіб). Загальне скорочення безробіття населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 81,5 тис. осіб, або на 5,1%).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні  знизився на 0,4 в.п. та становив 6,8% економічно активного населення зазначеного віку.

Цей показник був нижчим, ніж в середньому по країнах Євросоюзу (діаграма 4).

 

Діаграма 4

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) по Україні та країнах Євросоюзу (25 країн) у 2006 році

 у % до економічно активного населення у віці 15 років і старше , для України – у віці 15-70 років

 

Примітка: Джерело даних – інтернет-сторінка Євростату:

http://www.europa.eu.int/comm/eurostat  (станом на 05.04.2007р.)

 

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП)  знизився з 7,8% у 2005р. до 7,4% у 2006р. Більш суттєве зниження цього показника спостерігалося  серед чоловіків, на відміну від жінок, та серед міського населення на відміну від сільського населення, показник якого залишився на рівні 2005р.

 

Діаграма 5

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2005 – 2006рр.

 

За віковими групами найвищий рівень безробіття спостерігався серед молоді у віці 15–24 років, а найнижчий - серед осіб  пенсійного віку.

 

Таблиця 6. Рівень безробіття  населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами  та місцем проживання  у  2005-2006рр.

 

(% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

 

 

Всього

У тому числі за віковими групами, років

Працездатного віку[1]

15–24

25–29

30–39

40–49

50–59

60–70

2006р.

  Все   населення

6,8

14,1

7,3

6,2

6,0

4,7

0,1

7,4

жінки

6,6

15,3

7,2

6,2

6,1

3,7

-

7,4

чоловіки

7,0

13,2

7,4

6,2

5,9

5,7

0,2

7,3

міське населення

7,3

16,1

7,6

6,2

6,1

4,9

0,2

7,7

сільське населення

5,8

10,1

6,7

6,2

5,7

4,4

0,0

6,6

2005р.

  Все   населення

7,2

14,9

7,6

6,7

6,5

4,9

0,3

7,8

жінки

6,8

14,4

7,7

6,7

6,5

4,0

0,2

7,7

чоловіки

7,5

15,2

7,5

6,6

6,5

5,7

0,3

7,9

міське населення

7,8

16,7

8,1

6,8

7,0

5,2

0,5

8,3

сільське населення

5,7

11,1

6,3

6,4

5,4

4,0

0,1

6,6

 

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) майже в 2 рази перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 1,5 раза, чоловіків – у 2,6 раза, міського населення – у 2,9 раза більше). У сільській місцевості цей показник дорівнював значенню показника  зареєстрованого  безробіття.

 

 Діаграма  6

Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання у 2005–2006рр.

у % до економічно активного населення працездатного віку

 

 

   

 

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років знизився майже в усіх регіонах. Найбільше зниження цього показника відбулося у Черкаській (на 0,9 в.п.),  Житомирській (на 0,7 в.п.),  Луганській(на 0,6 в.п.) областях та м.Києві (на 0,8 в.п.).

Слід зазначити, що максимальне значення цього показника спостерігалось у Рівненській та Чернівецькій  областях (по 9,3%), а мінімальне – у м.Києві (3,5%).

 

Таблиця 7. Безробітне населення (за методологією МОП) за регіонами

( в середньому за період)

 

2005р.

2006р.

всього населення, у віці 15–70 років

з нього, працездатного віку

всього населення, у віці 15–70 років

з нього, працездатного віку

тис. осіб

у %

тис. осіб

у %

тис. осіб

у %

тис. осіб

у %

Україна

1600,8

7,2

1595,2

7,8

1515,0

6,8

1513,7

7,4

Автономна Республіка Крим

52,6

5,5

52,2

5,9

48,6

5,1

48,5

5,5

Вінницька

52,4

6,8

52,1

7,4

50,7

6,6

50,7

7,2

Волинська

41,9

8,9

41,9

9,6

41,5

8,8

41,3

9,4

Дніпропетровська

91,9

5,5

91,8

6,0

85,4

5,1

85,4

5,6

Донецька

140,2

6,2

138,9

6,6

129,3

5,7

129,2

6,1

Житомирська

61,9

9,8

61,7

10,9

57,0

9,1

57,0

10,0

Закарпатська

41,3

7,0

41,3

7,5

41,3

7,1

41,3

7,5

Запорізька

62,3

6,9

62,3

7,5

58,3

6,4

58,3

7,0

Івано-Франківська

50,3

8,8

50,3

9,5

47,0

8,3

47,0

8,9

Київська

55,9

6,6

55,9

7,2

52,0

6,2

51,9

6,7

Кіровоградська

44,0

8,8

44,0

9,6

41,3

8,3

41,3

9,0

Луганська

88,8

7,8

88,0

8,2

82,4

7,2

82,4

7,7

Львівська

102,4

8,8

102,3

9,6

96,8

8,3

96,8

9,1

Миколаївська

55,2

9,3

55,2

10,0

53,0

8,9

53,0

9,5

Одеська

58,3

5,4

58,3

5,9

56,0

5,1

56,0

5,6

Полтавська

54,2

7,3

53,9

7,9

52,2

7,0

52,2

7,6

Рівненська

49,5

9,7

49,2

10,1

48,0

9,3

48,0

9,9

Сумська

45,2

7,6

45,1

8,1

45,8

7,8

45,8

8,2

Тернопільська

42,3

9,1

42,3

10,0

41,8

9,2

41,8

10,1

Харківська

91,6

6,6

91,5

7,2

85,5

6,1

85,4

6,6

Херсонська

49,0

8,9

49,0

9,6

48,4

8,8

48,4

9,5

Хмельницька

55,9

8,7

55,9

9,8

55,2

8,6

55,2

9,7

Черкаська

62,9

9,8

62,2

10,7

56,9

8,9

56,9

9,8

Чернівецька

39,5

9,8

38,7

11,0

37,3

9,3

37,3

10,6

Чернігівська

44,4

7,9

44,4

8,9

45,5

8,3

45,5

9,4

м. Київ

60,6

4,3

60,6

4,6

50,1

3,5

50,1

3,8

м. Севастополь

6,3

3,4

6,2

3,8

7,7

4,0

7,0

4,0

 

Основними причинами незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2006р. виступали: звільнення за власним бажанням (37,4%), вивільнення з причин економічного характеру[2] (30,0%), непрацевлаштованість після закінчення навчальних закладів (17,0%), звільнення у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору (10,3%).

 

Діаграма 7

 

Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2005-2006рр.

у % до загальної кількості безробітних

 

 

Продовжує скорочуватись кількість незайнятих осіб працездатного віку, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за 2005р. ця категорія осіб скоротилася більш як на чверть (на 27,7%) та у 2006р. становила 202,1 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у  2006р. складала 162,7 тис. осіб, або 2,0% економічно неактивного населення працездатного віку (у 2005р. відповідно – 234,2 тис. осіб, або 2,8%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 9,0%, проти 7,4%, розрахованого за методологією МОП (у  2005р. – 10,0% та 7,8%  відповідно).

 

Діаграма 8

Пропозиція робочої сили працездатного віку  у  2006 році

% до економічно активного населення працездатного віку

 

 

 

За адміністративними даними державної служби зайнятості послугами цієї установи у 2006р. скористалися 2,7 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 6,5% менше, ніж у 2005р. Серед таких осіб майже кожен другий (47,3%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (25,1%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Статус безробітних впродовж  2006р. набули 1,1 млн. незайнятих осіб, що на 8,7 % менше, ніж у 2005р. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2005р., зменшилась на 12,0% та становила у 2006р. 784,5 тис. осіб, що складає понад половину кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.

За останні шість років зниження обсягів зареєстрованого безробіття відбулося за рахунок населення міської місцевості, де кількість зареєстрованих безробітних скоротилась більш як удвічі (з 904,5 тис. осіб у  2000р. до 386,7 тис.осіб у 2006р.). Натомість у сільській місцевості переважала тенденція до зростання зазначеної категорії громадян, яка за 6 років зросла на 45,1%.

 

Діаграма 9

Кількість зареєстрованих безробітних у 2000-2006рр.

(в середньому за період )

 

 

Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2006р. склав 3,8% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (5,0%), порівняно з чоловіками (2,8%) та у населення сільскої місцевості (6,6%), порівняно з міськими жителями (2,7%).

За показником рівня зареєстрованого безробіття Україна посідає друге місце після Вірменії серед країн СНД (діаграма 10).

Діаграма 10

Рівень зареєстрованого безробіття серед країн СНД у 2006 році

у % до економічно активного населення, на кінець звітного періоду

 

 

Примітка: Джерело інформації - Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в 2006 году", січень 2007р. (за попередніми даними національних статистичних служб).

 

Для зареєстрованого безробіття притаманна суттєва регіональна диференціація. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття у 2006р. спостерігався у Тернопільській області, а найнижчий - у м.Києві.

 

 

Таблиця 8. Зареєстроване безробіття  за регіонами

 

 

2005р.

2006р.

Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб

у % до:

Середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, тис. осіб

у % до:

економічно активного населення працездатного віку

населення працездатного віку

безробітних працездатного віку (за методологією МОП)

економічно активного населення працездатного віку

населення працездатного віку

безробітних працездатного віку (за методологією МОП)

 Україна

891,9

4,4

3,2

55,9

784,5

3,8

2,8

51,8

Автономна Республіка Крим

34,3

3,9

2,8

65,7

29,1

3,3

2,4

60,0

Вінницька

38,4

5,5

4,0

73,7

35,7

5,1

3,7

70,4

Волинська

25,2

5,8

4,2

60,1

22,8

5,2

3,7

55,2

Дніпропетровська

54,4

3,6

2,6

59,3

42,7

2,8

2,0

50,0

Донецька

57,9

2,7

2,0

41,7

47,9

2,3

1,7

37,1

Житомирська

34,3

6,0

4,5

55,6

30,2

5,3

4,0

53,0

Закарпатська

26,4

4,8

3,5

63,9

23,4

4,3

3,1

56,7

Запорізька

33,2

4,0

2,9

53,3

30,1

3,6

2,7

51,6

Івано-Франківська

33,7

6,4

4,1

67,0

30,4

5,7

3,7

64,7

Київська

26,6

3,4

2,5

47,6

23,0

3,0

2,2

44,3

Кіровоградська

28,5

6,2

4,6

64,8

24,1

5,2

3,9

58,4

Луганська

34,0

3,2

2,3

38,6

31,9

3,0

2,2

38,7

Львівська

55,7

5,2

3,6

54,4

47,9

4,5

3,1

49,5

Миколаївська

27,4

5,0

3,7

49,6

26,0

4,7

3,5

49,1

Одеська

29,0

2,9

2,0

49,7

27,1

2,7

1,9

48,4

Полтавська

37,8

5,6

4,2

70,1

35,8

5,2

3,9

68,6

Рівненська

37,4

7,7

5,5

76,0

33,2

6,8

4,9

69,2

Сумська

29,5

5,3

4,0

65,4

27,8

5,0

3,8

60,7

Тернопільська

42,5

10,1

6,6

100,5

35,1

8,4

5,5

84,0

Харківська

46,0

3,6

2,6

50,3

41,3

3,2

2,3

48,4

Херсонська

29,8

5,8

4,3

60,8

23,6

4,6

3,4

48,8

Хмельницька

28,2

4,9

3,6

50,4

26,7

4,7

3,4

48,4

Черкаська

39,7

6,8

5,1

63,8

34,8

6,0

4,5

61,2

Чернівецька

27,7

7,9

5,2

71,6

22,2

6,3

4,2

59,5

Чернігівська

25,5

5,1

3,8

57,4

23,8

4,9

3,6

52,3

м.Київ

7,0

0,5

0,4

11,6

6,3

0,5

0,4

12,6

м.Севастополь

1,8

1,1

0,8

29,0

1,6

0,9

0,7

22,9

 

 

Середня тривалість зареєстрованого безробіття за рік не змінилася та на кінець 2006р. становила 6 місяців. Натомість, за результатами опитування населення з питань економічної активності, серед безробітних працездатного віку (за методологією МОП), середня тривалість безробіття скоротилася з 7 місяців у  2005р. до 6 місяців у 2006р.

Слід відмітити позитивну динаміку скорочення довготривалого безробіття. Кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, порівняно з даними за 2005 р., зменшилася на чверть (22,8%) та на кінець 2006р. становила 84,8 тис. осіб, або 11,2% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних. Кількість безробітних працездатного віку (за методологією МОП), які шукали роботу понад один рік, також  скоротилася на 17,8% і складала у 2006р. 370,9 тис. осіб (25,7% від загальної кількості тих, які шукали роботу).

За адміністративними даними державної служби зайнятості кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, установах, організаціх на кінець грудня 2006р. становила 170,5 тис., що на 8,7 % менше, ніж на цю дату 2005р.

 

 

Таблиця 9. Попит та пропозиція робочої сили у 2005–2006рр.

(на кінець  періоду)

 

 

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб

Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

Січень

1028,5

932,6

170,2

214,5

6

4

Лютий

1050,7

953,1

167,1

212,4

6

4

Березень

1049,9

937,6

188,9

221,5

6

4

Квітень

1013,4

892,3

197,5

237,2

5

4

Травень

944,7

829,7

207,2

255,5

5

3

Червень

877,6

767,6

205,7

250,9

4

3

Липень

852,4

738,1

210,4

246,1

4

3

Серпень

827,4

715,4

210,6

245,4

4

3

Вересень

809,4

701,5

218,1

237,9

4

3

Жовтень

797,0

682,8

214,6

226,6

4

3

Листопад

852,5

731,4

200,9

199,6

4

4

Грудень

903,5

780,9

186,6

170,5

5

5

 

 

У загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне четверте припадало на переробну промисловість, сьоме – на торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, десяте – на будівництво.

Зниження потреби в працівниках у 2006р. відбулося у переважній більшості видів економічної діяльності, окрім виробництва та розподілення електроенергії, газу та води; торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльності готелів та ресторанів, а також в освіті.

 

 

Таблиця 10. Попит на робочу силу за видами економічної діяльності у 2006р.

 

(на кінець періоду)

 

 

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць

У тому числі

всього, тис. осіб

у % до 2005р.

місця робітників

посади службовців

місця, які не потребують професійної підготовки

 Всього

170,5

91,3

100,5

45,8

24,2

Сільське господарство,  мисливство та лісове господарство

8,1

77,8

4,3

1,2

2,6

 Промисловість

55,8

84,8

42,3

6,3

7,2

   добувна промисловість

8,0

59,7

7,1

0,6

0,3

   переробна промисловість

41,7

88,6

30,4

5,1

6,2

   виробництво та  розподілення  електроенергії, газу та води

6,1

115,4

4,8

0,6

0,7
 Будівництво

17,0

97,2

13,2

1,8

2,0

 Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

24,1

121,8

15,1

5,4

3,6

 Діяльність готелів та  ресторанів

2,4

124,0

1,6

0,3

0,5

 Діяльність транспорту та зв’язку

11,4

93,3

7,4

3,2

0,8

 Фінансова діяльність

3,7

77,9

0,2

3,4

0,1

 Операції з нерухомим майном, оренда,  інжиніринг та надання послуг підприємцям

15,5

99,9

7,0

3,8

4,7

 Державне управління

14,2

74,0

3,2

10,6

0,4

 Освіта

4,1

103,8

1,2

2,2

0,7

 Охорона здоров’я та надання  соціальної допомоги

8,5

86,9

2,0

6,1

0,4

Інші види економічної діяльності

5,7

97,8

3,0

1,5

1,2

 

За регіонами України найбільше зниження потреби в працівниках на кінець 2006р., порівняно з відповідним періодом 2005р., відбулося в Тернопільській (на 41,6%), Миколаївській (на 41,3%) та Хмельницькій (на 40,2%) областях. Проте  цей показник значно зріс у  Волинській  (в 1,5 раза) та Рівненській (в 1,7 раза) областях.

Слід відмітити, що впродовж останніх 6 років навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче  місце скоротилося  з 17 до 5 осіб. Названа тенденція сформувалася за рахунок інтенсивного зростання попиту на робочу силу у 2000-2005рр. В той час, як у 2006р. потреба у працівниках скоротилася на 8,7%, що призвело до стабілізації показника навантаження на рівні попереднього року.

Діаграма 11

Попит на робочу силу в Україні

(на кінець періоду)

 

Навність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках.

Зокрема найвищий рівень навантаження незайнятого населення на вільні робочі місця характерний для професій кваліфікованих робітників сільського та  лісового господарств, риборозведення та рибальства, працівників найпростіших професій та  технічних службовців.

 

Таблиця 11. Попит та пропозиція робочої сили за професійними групами

 

(на кінець періоду)

 

 

Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку  в державній службі зайнятості, тис. осіб

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб

Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

Всього

903,5

780,9

186,6

170,5

5

5

у т.ч. за професійними групами:

 

 

 

 

 

 

Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)

56,0

55,2

12,7

10,6

4

5

Професіонали

48,1

44,0

18,6

14,5

3

3

Фахівці

78,4

67,6

17,4

15,4

5

4

Технічні службовці

46,7

42,4

5,1

5,3

9

8

Працівники сфери торгівлі та послуг

120,6

100,5

12,4

14,5

10

7

Кваліфіковані робітники сільського та  лісового господарств, риборозведення та рибальства

41,5

37,9

2,3

1,9

18

20

Кваліфіковані робітники з інструментом

95,4

79,5

56,0

50,7

2

2

Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин

153,5

138,5

39,6

33,4

4

4

 Найпростіші професії[3]

263,3

215,3

22,5

24,2

12

9

 

Примітка: Назви професійних груп приведені у відповідність до нової редакції Класифікатора професій (ДК 003:2005), яку прийнято і надано чинності наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 року №375.

 

За регіонами країни навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на кінець 2006р., порівняно з відповідним періодом 2005р, найбільше знизилося у Рівненській (з 20 до 11 осіб) та Волинській (з 11 до 6 осіб) областях. Суттєве зростання цього показника спостерігалось в Тернопільській (з 24 до 33 осіб) та Хмельницькій (з 9 до 15 осіб) областях.

 

Таблиця 12. Попит та пропозиція робочої сили за регіонами

 

(на кінець періоду)

 

 

Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб

Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

Україна

903,5

780,9

186,6

170,5

5

5

Автономна Республіка Крим

36,1

29,3

5,3

5,3

7

6

Вінницька

42,2

37,3

3,0

2,7

14

14

Волинська

24,8

19,3

2,2

3,3

11

6

Дніпропетровська

51,1

41,3

18,2

17,6

3

2

Донецька

54,4

46,0

34,8

28,8

2

2

Житомирська

33,7

29,5

3,3

2,7

10

11

Закарпатська

26,1

21,5

3,4

3,6

8

6

Запорізька

34,6

31,9

6,7

7,2

5

4

Івано-Франківська

33,8

29,8

2,0

1,5

17

20

Київська

27,0

22,5

7,0

6,1

4

4

Кіровоградська

29,2

25,0

3,8

3,0

8

8

Луганська

35,1

33,4

9,3

7,2

4

5

Львівська

52,2

42,5

4,9

4,7

11

9

Миколаївська

31,7

25,4

4,0

2,3

8

11

Одеська

31,6

29,4

5,7

5,6

6

5

Полтавська

41,3

37,8

5,3

4,6

8

8

Рівненська

36,1

32,9

1,8

3,0

20

11

Сумська

30,5

27,0

2,6

1,9

12

14

Тернопільська

43,8

35,7

1,8

1,1

24

33

Харківська

47,5

43,5

12,5

12,5

4

3

Херсонська

27,5

22,8

2,2

1,5

12

15

Хмельницька

30,2

30,4

3,5

2,1

9

15

Черкаська

41,1

35,1

1,5

1,3

27

27

Чернівецька

26,7

20,6

1,8

1,6

15

13

Чернігівська

25,9

22,8

3,9

4,4

7

5

м.Київ

7,4

6,7

33,9

32,3

0,2

0,2

м.Севастополь

1,9

1,5

2,2

2,6

1

1

 

Порівняно з відповідними даними по країнах СНД, показник навантаження в Україні був нижчим, ніж у Вірменії та Киргизстані, але вищим, ніж у Білорусі, Росії, Молдові та Казахстані (таблиця 13).

 

Таблиця 13. Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)

 

(на кінець періоду, осіб)

 

 

2005р.

2006р.

Україна

5

5

Азербайджан

6

5

Білорусь

2

1

Вірменія

99

78

Казахстан

4

4

Киргизстан

23

12

Молдова

4

3

Росія

3

2

Таджикистан

5

5

 

Примітка: По Таджикистану дані наведено на кінець листопада.

Джерело інформації: Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в 2006 году", січень 2007р. (за попередніми даними національних статистичних служб).

 

За сприянням державної служби зайнятості за 2006р. було працевлаштовано  понад 1,1 млн. незайнятих осіб., або  більше  третини (39,7%) незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2005р. відповідно – 1,0 млн. та 36,4% відповідно).

Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у 2006р. через державну службу зайнятості, майже половину складають жінки (49,4%) та молодь  у віці до 35 років (50,6%). Майже кожен п’ятий отримав роботу в переробній промисловості; торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; шостий – сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення, порівняно з 2005р., спостерігалося у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (на 12,3 тис. осіб); сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 6,8 тис. осіб); операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (на 5,2 тис. осіб).

Зростання рівня працевлаштування населення спостерігалось у більшості регіонів.  Найвище значення цього показника було у м.Києві (67,6%), а найнижче – у Чернівецькій області (31,4%).

 

Таблиця 14. Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за регіонами у 2006 році

 

 

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку впродовж звітного періоду – всього, тис. осіб

З них працевлаштовано, тис. осіб

У  % до

загальної кількості незайнятих громадян

2005р.

Україна

2700,4

1070,8

39,7

102,0

Автономна Республіка Крим

104,3

39,1

37,5

100,2

Вінницька

116,6

46,3

39,7

104,9

Волинська

81,7

34,7

42,5

101,9

Дніпропетровська

170,4

73,9

43,3

100,5

Донецька

183,0

72,3

39,5

92,6

Житомирська

99,5

40,2

40,4

100,9

Закарпатська

73,2

29,9

40,8

98,1

Запорізька

111,6

44,8

40,1

101,1

Івано-Франківська

108,6

46,5

42,9

100,2

Київська

76,7

31,5

41,0

99,7

Кіровоградська

83,5

32,4

38,8

102,5

Луганська

114,5

44,2

38,6

100,7

Львівська

142,7

48,5

34,0

111,1

Миколаївська

83,4

30,8

36,9

107,4

Одеська

93,6

37,2

39,8

103,3

Полтавська

118,0

44,9

38,1

104,0

Рівненська

100,8

34,1

33,8

103,1

Сумська

92,4

37,5

40,6

95,6

Тернопільська

108,4

36,7

33,9

105,2

Харківська

145,4

59,7

41,1

100,4

Херсонська

81,4

32,2

39,6

123,2

Хмельницька

93,3

37,5

40,2

103,8

Черкаська

116,2

46,0

39,5

105,2

Чернівецька

63,9

20,1

31,4

102,5

Чернігівська

78,4

31,7

40,4

100,3

м.Київ

51,1

34,6

67,6

101,7

м.Севастополь

7,8

3,5

44,7

99,9

 

Слід відмітити, що кількість незайнятих громадян, які були зняті з обліку без вирішення питання працевлаштування у 2006р., порівняно з 2005р., скоротилася на 82,7 тис. осіб, або на 9,2% та становила 813,7 тис. осіб. Крім того, дострокову пенсію оформлено 35,1 тис. громадян передпенсійного віку, що  на 8,1% менше, ніж у 2005р.

Одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація оплачуваних громадських робіт. На таких роботах упродовж 2006р. працювали 437,4 тис. безробітних осіб, що на 4,4% більше, ніж у 2005р. Середня тривалість громадських  робіт у розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, у 2006р. становила 12,5 дня проти 13,2 дня у 2005р.  При цьому на організацію та проведення таких робіт у 2006р. було витрачено 111,3 млн.грн., що на 23,2% більше, ніж у 2005р.

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних державною службою зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних  закладах усіх типів упродовж 2006р. проходили професійне навчання 203,4 тис. безробітних, що на 5,2% більше ніж у 2005р., з них завершили навчання у цьому періоді 161,7 тис. осіб. Із загальної кількості безробітних, які завершили навчання, кожен другий (60,3%) навчався з метою підвищення своєї  кваліфікації, кожен червертий (27,3%) пройшов перепідготовку на іншу професію, а решта (12,4%) - вперше отримали професійну освіту.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям у 2006р. становили 1,5 млрд.грн. Середній розмір допомоги у грудні 2006р. склав 251,48 грн., що дорівнює 62,9% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (400 грн.).

 

Діаграма 12

 

Співвідношення середньої допомоги по безробіттю та середньої заробітної плати у грудні 2000-2006рр.

 

 

 

Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу впродовж зазначеного місяця, становила 550,5 тис. осіб, або 72,5% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного на кінець 2006р.

 

4. Використання робочої сили

 

Використання робочої сили у 2006р. характеризувалося значним зменшенням обсягів вимушеної неповної зайнятості та підвищенням ефективного використання робочого часу.

Так, кількість  працівників, які з ініціативи адміністрації були переведені на скорочений робочий день (тиждень), порівняно з попереднім роком зменшилась на 26,3%, у промисловості – на 20,6%. Майже на третину скоротилася кількість працівників, яким надавались вимушені адміністративні відпустки. Рівень повної зайнятості найманих працівників зріс в цілому по економіці з 97,2% у 2005р. до 97,8% у 2006р., у промисловості – з  95,0% до 95,2% відповідно.

 

Таблиця 15. Динаміка вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності

 

 

Кількість  працівників, які з ініціативи адміністрації

працювали неповний робочий час

перебували у відпустках

тис. осіб

у % до середньооблікової кількості працівників

тис. осіб

у % до середньооблікової кількості працівників

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

Всього

842,2

620,4

7,4

5,4

200,4

137,2

1,8

1,2

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

 

сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги

88,8

69,2

8,5

7,6

14,0

12,5

1,3

1,4

промисловість

414,6

329,1

12,1

9,8

142,3

93,6

4,2

2,8

будівництво

70,6

50,2

15,3

10,5

24,9

17,6

5,4

3,7

діяльність транспорту і зв'язку

162,5

96,6

16,4

9,7

7,2

4,0

0,7

0,4

 

Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини протягом  2006р. в середньому 199 годин, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) – 245 год., в промисловості – 191 та 240 год. відповідно. Загалом питома вага втрат із названих причин у фонді робочого часу, що відповідає  режиму роботи підприємств, скоротилась і становила 0,8% (у 2005р. – 1,1 %).

Загалом за 2006р. кожним працівником у середньому відпрацьовано 1672 години, що складає 87,0% фонду робочого часу, встановленого на підприємствах, та на 0,6 в. п. більше,  ніж за 2005р.

Впродовж 2006р. спостерігалося зростання мобільності робочої сили. Так, коефіцієнт валового обороту робочої сили (відношення кількості прийнятих і вибулих до середньооблікової кількості працівників) становив 58,1%, проти 56,5% у 2005р. При цьому збільшення коефіцієнту прийому становило 0,8 в.п., коефіцієнту звільнення – 0,7 в.п.

 

Таблиця 16. Рух робочої сили

 

 

Кількість штатних працівників

тис. осіб

у % до середньооблікової кількості  працівників

2005р.

2006р.

2005р.

2006р.

Прийнято

3116,9

3220,9

27,4

28,2

Вибуло

3321,4

3417,2

29,2

29,9

 у тому числі :

 

 

 

 

 у зв’язку зі скороченням штатів

125,0

133,2

1,1

1,2

 з  причин плинності кадрів

2749,3

2949,7

24,1

25,8

 

Характерно, що переважна більшість працівників (86,3%), як і у попередні роки, залишила робочі місця за власним бажанням. Кількість працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів, порівняно з 2005р. збільшилася  на 8,2 тис. осіб, або на 6,5%.

 

5. Заробітна плата найманих працівників

 

Протягом 2006р. у сфері оплати праці зберігалася стабільна тенденція підвищення її рівня, про що свідчать дані щомісячного державного статистичного спостереження підприємств, установ, організацій з питань статистики праці.

Діаграма 13

 

Динаміка  номінальної заробітної плати у 2005-2006рр.

 

 

 

Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2006р. становила 1041 грн. та перевищила відповідний показник у попередньому році на 29,2% і відповідно розміри соціальних гарантій, які діяли у грудні 2006р., а саме: у 2,1 раза – розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (505 грн.) та у 2,6 раза – розмір мінімальної заробітної плати (400 грн.).

Як один з основних важелів на підвищення рівня оплати праці вплинуло збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Впродовж 2006р. мінімальний рівень оплати праці у законодавчому порядку підвищився з 350 грн. у січні до 400 грн. у грудні. Це дозволило наблизити розмір мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатної особи. З 1 грудня 2006р. таке співвідношення досягло 79,2%.

Збільшення розмірів номінальної заробітної плати у 2006р. відбулося на підприємствах усіх видів економічної діяльності. Найбільше зростання (у 1,5 раза) зафіксоване у державному управлінні, що обумовлено упорядкуванням оплати праці в частині підвищення посадових окладів, ставок працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, судів та інших органів. На третину збільшилась заробітна плата працівників закладів культури та спорту, організацій, що здійснюють операції з нерухомим майном та надають послуги підприємцям, підприємств сільського господарства та мисливства, виробництва транспортних засобів та неметалевої мінеральної продукції. Темпи приросту показника середньомісячної заробітної плати працівників закладів освіти та охорони здоров’я у 2006р. порівняно з 2005р. значно уповільнились і склали 26–27%.

Суттєвим залишається рівень міжгалузевої диференціації у рівнях оплати праці. Найбільш оплачуваними в країні у 2006р. були працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, у яких розмір заробітної плати у 2 рази перевищив середній по економіці. Серед промислових видів діяльності на підприємствах по виробництву коксу, продуктів нафтоперероблення та добування паливно-енергетичних корисних копалин рівень оплати праці у 1,5–1,6 раза перевищив середній по країні.

Разом з тим рівень оплати праці працюючих у закладах освіти та охорони здоров’я залишається на третину нижчим за середній показник по економіці. Взагалі кожен п’ятий працівник цієї сфери отримує заробітну плату на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи. Це свідчить, що вартість робочої сили у видах діяльності, які забезпечують надання соціально важливих послуг, поки що залишається низькою.

Також при збереженні постійно високих темпів приросту значно нижчою залишається заробітна плата працівників сільського господарства, рибальства та рибництва, а також текстильного виробництва, виробництва одягу, хутра та виробництва шкіри, виробів зі шкіри. Співвідношення рівня оплати праці в зазначених видах діяльності із середнім по економіці не перевищило  66%.

Динаміка рівня номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності наведена у таблиці 17.

 

Таблиця 17. Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності у 2006 році

 

 

У середньому на одного штатного працівника

грн.

у % до

довідково:

2005р.

відповідного періоду попереднього року

середнього рівня по економіці

Всього

1041

129,2

136,7

806

Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги

553

133,2

140,6

415

Лісове господарство та пов’язані з ним послуги

851

127,4

134,0

668

Рибальство, рибництво

607

121,6

133,2

499

Промисловість

1212

125,4

130,0

967

Будівництво

1140

127,5

126,1

894

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

898

125,9

140,2

713

Діяльність готелів та ресторанів

735

129,8

131,9

566

Діяльність транспорту та зв'язку

1328

125,6

125,4

1057

діяльність наземного транспорту

1227

127,6

124,0

961

діяльність водного транспорту

1093

117,7

126,8

929

діяльність авіаційного транспорту

2053

126,6

131,6

1622

додаткові транспортні  послуги та допоміжні операції

1513

124,2

119,8

1218

діяльність пошти та зв’язку

1191

123,2

136,1

967

Фінансова діяльність

2050

132,0

123,5

1553

Операції з нерухомим майном,  оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

1193

132,6

135,0

900

з них дослідження та розробки

1323

126,2

135,5

1048

Державне управління

1578

145,3

157,3

1087

Освіта

806

125,9

149,2

641

Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги

658

127,2

147,2

517

Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту

828

133,7

155,0

620

з них діяльність у сфері культури та  спорту, відпочинку і розваг

842

134,1

163,9

628

 

Диференціація розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності є головним чинником міжрегіональних відмінностей. 

Лише 5 регіонів мають заробітну плату, вищу за середню по Україні (м. Київ – 1729 грн., Донецька область – 1202 грн., Дніпропетровська – 1139 грн., Запорізька – 1091 грн. та Київська – 1058 грн.). Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався у Тернопільській (727 грн.), Волинській (773 грн.), Чернігівській (790 грн.), Хмельницькій (792 грн.), Вінницькій (793 грн.) та Житомирській (793 грн.) областях, де він становив 70–76% від середнього по економіці. 

 Останніми роками спостерігається позитивна тенденція скорочення низькооплачуваних і відповідно зростання частки середньо- та високооплачуваних працівників.

Діаграма 14

 

Динаміка кількості працівників, яким заробітну плату нараховано у межах законодавчо встановлених державних соціальних стандартів, що діяли у грудні відповідного року

 

 

Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить про наявність значної міжгалузевої диференціації та відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників як у сфері послуг, так і виробництва. Наприклад, в установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний та професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у грудні 2006р. лише у 4,8% працюючих нарахована заробітна плата була понад 2000 грн., в установах охорони здоров’я та соціальної допомоги ще менше – у 2,1%. Разом з тим, серед зайнятих у сфері фінансової діяльності,  зазначена категорія складала третину. 

Такі саме відмінності у рівнях оплати праці спостерігаються у  виробничих видах діяльності. Так, на підприємствах металургійного виробництва, з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення третина працівників отримали заробітну плату більше 2000 грн., разом з тим на підприємствах текстильного виробництва, виробництва одягу, хутра та виробництва шкіри, виробів зі шкіри зазначена категорія не перевищувала 3% працюючих.

Таким чином, в економіці країни поки що зберігається ситуація, коли рівень заробітної плати практично визначається належністю до певної сфери економічної діяльності, а не формується під впливом загальновизнаних світовою практикою чинників, якими є кількість, якість та результати праці.

Нарахований фонд оплати праці штатних працівників у 2006р. зріс на 29,7% і становив 142,9 млрд. грн. У структурі фонду оплати праці суттєвих змін не зафіксовано: 62%, як і торік, складав фонд основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками та посадовими окладами), третину (33,1%) – фонд додаткової заробітної плати. Основними складовими останнього були доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів та премії за виробничі результати (67,8% від фонду додаткової заробітної плати). Питома вага інших заохочувальних та компенсаційних виплат (матеріальна допомога, соціальні пільги тощо) залишилась незначною і склала 5,2% фонду оплати праці.

 

6. Реальна заробітна плата

 

В останні роки спостерігається стабільна динаміка збільшення реальної заробітної плати. Показник формується під впливом відносного зростання як номінальної заробітної плати, так і споживчих цін, і є одним із важливих індикаторів стану рівня життя. Щорічну динаміку реальної заробітної плати характеризують дані таблиці 18.

 

Таблиця 18. Динаміка реальної заробітної плати

 

 

Індекс реальної заробітної плати,  %

грудень до грудня попереднього року

до попереднього року

2006р. до відповідного року

2002р.

115,6

118,2

203,0

2003р.

113,8

115,2

176,2

2004р.

120,8

123,8

142,3

2005р.

131,5

120,3

118,3

2006р.

111,7

118,3

x

 

Серед регіонів показник темпу росту реальної заробітної плати у 2006р. коливався  від 112,5% у м. Севастополі до 127% у Хмельницькій області, що обумовлено регіональною диференціацією зростання номінальної заробітної плати та споживчих цін.

7. Стан виплати заробітної плати

 

Важливим чинником щодо забезпечення соціальних гарантій працівників є фактор своєчасності виплати заробітної плати. Аналіз динаміки загальної суми боргу з виплати заробітної плати працівникам за останні роки свідчить про постійне її скорочення. Якщо у 2005р. сума боргу зменшилась на 13,6%, або на 150,9 млн. грн., то у 2006р. вона скоротилася на 16,0%, або на 153,9 млн. грн.

Діаграма 15

Динаміка суми заборгованості із виплати заробітної плати

на 1 січня відповідного року

 

 

Упродовж минулого року заборгованість коливалась у межах від 960 млн. грн. на початку 2006р. до 806 млн. грн. на 1 січня 2007р. Динаміка показника була неоднозначною: у І півріччі  спостерігалося його збільшення до 1101 млн. грн. на 1 липня 2006р., протягом ІІ півріччя тенденція змінилась на протилежну. Зменшення обсягу заборгованості порівняно з початком року вдалося досягти виключно завдяки виплатам у грудні 2006р. У цьому місяці загальний   обсяг   невиплаченої   заробітної   плати  зменшився  на  19,0%, або на 189,7 млн. грн. Причому зменшення спостерігалось на підприємствах практично усіх видів економічної діяльності, а найбільше –  у  промисловості (на 89,9 млн. грн., або на 18,2%).

У цілому обсяг невиплаченої заробітної плати на 1 січня 2007р. дорівнював 5,4% фонду оплати праці, нарахованого за грудень 2006р., проти 8,2% на цю ж дату минулого року. Має місце значне коливання цього співвідношення за видами економічної діяльності: від 32,9% у сільському господарстві до 0,1% у державному управлінні та освіті. У регіональному розрізі на 1 січня п. р. найвищий рівень такого показника зафіксовано у Кіровоградській – 15,6%, Тернопільській – 12,2%, Луганській – 11,4%, Хмельницькій – 11,3% областях, та Автономній Республіці Крим – 10,2%. Найнижчий рівень (0,3%) – у м. Києві.

Протягом 2006р. загальна сума невиплаченої заробітної плати скоротилась у переважній більшості регіонів України. Найбільше у Донецькій (на 49,4 млн. грн., або 21,7%.), Вінницькій (на 20,3 млн. грн., або 40,0%) Дніпропетровській (на 18,2 млн. грн., або 27,8%) та Хмельницькій (на 18,1 млн. грн., або 35,9%) областях.

Погашення суми заборгованості із виплати заробітної плати було забезпечено в основному завдяки поліпшенню розрахунків по заробітній платі з найманими працівниками економічно активних підприємств, що характеризують дані, наведені у таблиці 19.

 

Таблиця 19. Динаміка заборгованості із виплати заробітної плати за типами підприємств

 

(на 1 січня, млн. грн.)

 

 

2005р.

2006р.

2007р.

всього

у % до

2006р.

підсумку

Всього

1111,2

960,3

806,4

84,0

100,0

  у тому числі

 

 

 

 

 

економічно активні підприємства

585,0

462,1

315,4

68,2

39,1

підприємства-банкрути

367,3

369,2

394,7

106,9

49,0

економічно неактивні

158,9

129,0

96,3

74,6

11,9

 

Упродовж 2006р. заборгованість працівникам економічно активних підприємств зменшилась на 31,8%, або на 146,7 млн. грн., і на 1 січня 2007р. становила 315,4 млн. грн. При цьому більше двох третин (214,6 млн. грн.) невиплаченої заробітної плати – це борг за роботи, що були виконані в січні–листопаді 2006р.

Найбільш вагоме зменшення суми невиплаченої заробітної плати у 2006р. зафіксовано у промисловості – на 80,6 млн. грн., або 36,2%, зокрема за рахунок підприємств з добування вугілля, лігніту і торфу (на 78,8 млн. грн., або 74,1%) а також виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (на 7,5 млн. грн., або 30,8%).

Також  значно  зменшилася  сума невиплаченої заробітної плати у сільському господарстві – на 59,1 млн. грн., або 57,2%, будівництві – на 10,2 млн. грн., або 22,7% та на підприємствах наземного транспорту – на 7,8 млн. грн., або 44,2%.

У регіональному розрізі зменшення суми боргу економічно активних підприємств спостерігалося у 20 регіонах, де темпи зниження складали від 13,0% у Чернігівській області до 77,2% у Волинській. У решті регіонів спостерігалося збільшення боргу від 7,8% у Закарпатській області до 79,8% у Харківській.

Підприємствами   приватної   форми   власності   не  виплачено  на  початок  2007р.   177,6 млн. грн. (56,3% боргу економічно активних підприємств), державної форми власності – 94,9 млн. грн. (30,1%), ще 42,2 млн. грн., або 13,4%, – підприємствами комунальної форми власності.

Заборгованість із виплати заробітної плати із бюджетів усіх рівнів на 1 січня 2007р. року становила 0,5 млн. грн., або 0,2% обсягу боргу економічно активних підприємств. Більше половини зазначеної суми (53,7%) складали борги за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Протягом 2006р. заборгованість працівникам з виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності зменшилася на третину і на початок 2007р. становила 7,3 млн. грн. За цей же період обсяг заборгованості потерпілим на виробництві за рахунок власних коштів підприємств зменшився на 11,2% і на початок п. р. становив 15,5 млн. грн.

На 1 січня 2007р. вчасно не отримали заробітну плату 165,3 тис. осіб, що становить 1,5% загальної кількості працівників, охоплених спостереженням. Рік тому ці показники складали відповідно 371,0 тис. осіб та 3,4%. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 1341 грн., що на 28,8% більше середньомісячної заробітної плати за 2006р.

Серед регіонів найбільша питома вага працівників, яким не виплачено заробітну плату, зафіксована у Житомирській (5,1% до загальної кількості штатних працівників регіону), Львівській (3,5%), Кіровоградській (3,2%), Луганській та Хмельницькій (по 2,7%) областях.

Тривалість і розмір заборгованості з виплати заробітної плати працівникам підприємств окремих видів діяльності наведено у таблиці 20.

 

Таблиця 20. Стан виплати заробітної плати на 1 січня 2007 року

 

 

Кількість працівників економічно активних підприємств, яким не виплачено заробітну плату

Сума боргу в середньому на одного працівника, грн.

тис. осіб

у % до загальної кількості працівників

у т.ч. за кількістю місяців, %

до 3

від 3 до 6

понад 6

Всього

165,3

1,5

70,4

16,1

13,5

1341

Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги

34,2

4,4

68,7

12,9

18,4

902

Промисловість

79,3

2,5

68,8

19,5

11,7

1387

Будівництво

11,2

2,4

72,6

11,8

15,6

1887

Діяльність транспорту та зв’язку

6,8

0,7

66,9

20,0

13,1

1838

Освіта

0,5

0,0

68,9

12,0

19,1

1321

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

1,4

0,1

79,9

3,6

16,5

1471

 

Сума заробітної плати, невиплаченої працівникам підприємств-банкрутів, протягом 2006р. збільшилась на 6,9% і на 1 січня 2007р. становила 394,7 млн. грн.

У регіональній структурі найбільша частка боргу підприємств-банкрутів припадає на Донецьку (31,8%) та Луганську (10,0%) області. Більше половини суми заборгованості підприємств-банкрутів (59,7%) утворена у промисловості, ще 22,6% – у сільському господарстві.

У Рівненській, Донецькій та Сумській областях зазначеними підприємствами не виплачено на початок п. р. близько двох третин загальної суми боргу (від 62,1% до 73,4%). У Вінницькій, Херсонській, Запорізькій, Черкаській, Хмельницькій областях частка боргу таких підприємств складала більше половини (від 54,7% до 59,5%).

Якщо в цілому по країні на економічно неактивні підприємства припадає восьма частина суми боргу, то ситуація у регіонах має значні відмінності. Найбільше заборгували своїм працівникам економічно неактивні підприємства Тернопільської (50,4% від загальної суми боргу в регіоні), Волинської (43,7%) та Київської (40,8%) областей. У м. Києві на таких підприємствах утворено більше третини загальної суми невиплаченої заробітної плати, у Полтавській області – понад чверть.

Серед економічно неактивних підприємств найбільша частка боргу (43,2%) утворена у сільському господарстві.

 

8. Основні методологічні визначення та поняття

 

Обстеження населення з питань економічної активності

Проводяться органами державної статистики з 1995 року. У 1995-1998рр. проводилися раз на рік, 1999-2003рр. - щоквартально, в останньому місяці кожного кварталу, а з січня 2004 року впроваджені в практику постійної роботи Держкомстату України з щомісячною періодичністю. 

Основа проведення обстежень

Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками (статистиками) шляхом безпосереднього  опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15-70 років (включно), які проживають у  домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає  сукупність домогосподарств,  відібраних в усіх регіонах країни  на науково обґрунтованих засадах, з урахуванням схеми ротації,  за якою кожне відібране  домогосподарство  повинно опитуватися 6 разів. 

Охоплення населення опитуванням

Щомісячна вибіркова сукупність  домогосподарств становить 18,5 тисяч. Впродовж  2006 року було опитано 142,3 тис. респондентів віком 15-70 років, що складає 0,40%  постійного населення України зазначеного віку.  Кількість проведених інтерв'ю становила 394,7 тис. Рівень участі відібраних домогосподарств в обстеженні складав: у міській місцевості - 79,8% та   88,2% в сільській місцевості.

Обстеженню підлягають:

усі члени домогосподарства у віці 15-70 років (включно), які постійно проживають в цьому домашньому господарстві (незалежно від наявності прописки та її характеру).

Обстеженню не підлягають:

а) домогосподарства, у яких:
- всі особи молодші 15 та старші 70 років;
 - проживає одинока  особа, яка  має  явні  розумові  чи інші відхилення, через  які неспроможна надати об'єктивну інформацію, необхідну для заповнення анкет.

б) особи, які належать до нижче зазначених категорій:

,- студенти та учні всіх типів навчальних закладів, які виїхали та тимчасово проживають в іншій місцевості і підлягають опитуванню за місцем їх навчання;

.- особи, які перебувають на військовій строковій службі (крім осіб, призваних на військово-навчальні збори), а також курсанти, які проживають в казармах;

 - особи, які перебувають в інституціональних закладах (у місцях позбавлення волі, будинках - інтернатах, будинках для осіб похилого віку тощо);

.- особи, які в період відвідування домогосподарства були тимчасово відсутні та їхнє повернення не очікується впродовж наступних 12 місяців.

Період проведення обстежень

Опитування населення  здійснюється у третій декаді кожного місяця з 21 по 30 (31) число (включно).

Звітний період

Звітним періодом є обстежуваний тиждень (з понеділка по неділю), що включає 15 число місяця.

Методологічна основа

Основні  визначення  та поняття, розроблені за рекомендаціями  Міжнародної  Організації  Праці та  13-ої  Міжнародної  конференції статистиків  праці від 29 жовтня 1982 року, з урахуванням національних особливостей законодавчої  та нормативної бази.

Економічно активне населення

Складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж звітного періоду займалися економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікувалися як «зайняті» або «безробітні»,  визначені за методологією МОП.

Рівень економічної активності

Визначається як відношення (у відсотках) чисельності економічно активного  населення віком 15-70 років   до всього населення означеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.

Зайняті економічною діяльністю (надалі - зайняті)

Вважаються особи віком 15–70 років, які:

 - працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину:

 - за  наймом за  винагороду  в  грошовому  чи   натуральному вигляді,  індивідуально (самостійно),  у  окремих  громадян  або  на власному (сімейному) підприємстві;

 - працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;

 - особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.

Рівень зайнятості

Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15–70 років  до всього населення зазначеного віку чи населення  за відповідною соціально-демографічною ознакою.

Безробітні,  визначені за методологією  МОП

Особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам:

а)  не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом  чи на власному підприємстві;

в) були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві.

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також проходять навчання за направленням державної служби зайнятості населення.

Рівень безробіття, визначений за методологією МОП

Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних  віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або  відповідної соціально-демографічної ознаки.

Зареєстровані безробітні

Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” (стаття 2) - це   працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи  не мають заробітку чи інших, передбачених законодавством, доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу,   готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (відповідно до змін, внесених згідно із Законом України від 23.02.2006р. № 3483-IV).

Рівень зареєстрованого безробіття

Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної чисельності населення працездатного віку.

 З метою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення з питань економічної активності проводиться розрахунок середньомісячної чисельності зареєстрованих безробітних (за квартал, І півріччя, 9 місяців, рік). Відповідний показник рівня безробіття визначається по відношенню до економічно активного населення працездатного віку за відповідний період.  Слід відмітити, що через недостатню кількість вільних робочих місць в офіційному секторі та розповсюдження неформальної зайнятості у сільській місцевості чисельність зареєстрованих безробітних в окремі періоди перевищує обсяги безробіття, визначеного за методологією МОП.

Рівень працевлаштування

Відношення (у відсотках) чисельності працевлаштованих осіб до кількості незайнятих, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж певного періоду.

Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)

Показник розраховується як відношення кількості зареєстрованих у державній службі зайнятості громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, до кількості вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами та організаціями на відповідну дату.

Економічно неактивне населення

Особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні».
До складу цієї категорії населення включаються незайняті особи, які належать до таких соціальних груп:

- пенсіонери  за віком, по інвалідності та на пільгових умовах;
 - учні та студенти;
 - особи, які  зайняті в домашньому господарстві;
 - особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу;

- особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її знайти;
- інші особи, які  не  мали необхідності у працевлаштуванні з інших причин.

Зайняті у неформальному секторі  економіки

Визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки здійснюється починаючи з 1999 року відповідно до "Методики визначення обсягів зайнятості у неформальному секторі економіки України", затвердженої наказом Держкомстату України від 29.02.2000р. №73. Вказана методика розроблена на основі положень  Резолюції щодо статистики зайнятості в неформальному секторі, що прийнята  на 15-ій Міжнародній конференції статистиків праці (МКСП) у 1993 році.

За національною методологією до неформального сектору включаються всі особи, які були зайняті на незареєстрованих підприємствах, що за своїм розміром (чисельністю працюючих) відносяться до сектору домашніх господарств. Віднесення підприємств  до неформального сектору повинно одночасно відповідати  наступним критеріям:

  -  ринкова спрямованість;

  -  обмежене число працівників;

  -  відсутність державної реєстрації підприємницької  діяльності.

З урахуванням національних особливостей щодо поширення неформальних трудових відносин, критерії визначення  кількості зайнятих у цьому секторі  розширені за рахунок включення осіб, які працювали за усною домовленістю з роботодавцем в офіційному секторі, тобто без укладення  офіційного трудового договору (контракту), що надає їм мінімальні соціальні гарантії  відповідно до чинного  законодавства.

Рівень участі зайнятого населення у неформальному секторі економіки

Визначається, як відношення (у відсотках) кількості  зайнятих у неформальному секторі економіки віком 15–70 років до всього зайнятого  населення зазначеного віку або за  відповідною соціально-демографічною ознакою.

Оцінка надійності основних показників економічної активності населення, отриманих на базі щомісячних вибіркових обстежень

У додатках 1 та 2 наведені результати розрахунків величини  стандартної та граничної похибок  вибірки для довірчої імовірності 0,95 та коефіцієнта варіації для оцінки відносних показників  зайнятості та безробіття за 2006 рік по Україні та регіонах. Коефіцієнт варіації (CV) використовується як показник придатності даних для аналізу. Так, якщо CV <= 5%, то оцінка вважається надійною; якщо 5% < CV <= 10% - оцінка є придатною для кількісного та якісного аналізу. Якщо 10% < CV <= 25% - оцінка придатна лише для якісного аналізу, 25% < CV <= 50%  оцінка вважається не надійною,  CV понад 50% - інформація не оприлюднюється через неприйнятність її до застосування.

Середньооблікова кількість штатних працівників

Охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством та отримують заробітну плату, крім працівників малих підприємств та зайнятих у фізичних осіб. У цій кількості також  не враховуються  тимчасово відсутні працівники, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством), зайняті на умовах договорів цивільно-правового характеру, сумісники.

Зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу.

Показник  обчислюється в середньому  за  період  (місяць, квартал, півріччя,       9 місяців, рік).

За звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні та ділення одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця.

За певний період обчислюється шляхом підсумовування  середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному періоді та ділення одержаної суми на кількість місяців у зазначеному періоді.

Номінальна заробітна плата

Нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Номінальна заробітна плата включає обов’язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок з доходів фізичних осіб, збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Реальна заробітна плата

Характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари та послуги і рівня податків й обов’язкових платежів.

Індекс реальної  заробітної плати

Характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари та послуги і ставок податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої номінальної заробітної плати (без урахування податку з доходів фізичних осіб та відрахувань до фондів державного соціального страхування) на індекс споживчих цін за той же період.

Заборгованість з виплати заробітної плати

Це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам облікового складу, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам та працюючим за договорами, а також звільненим працівникам.

При цьому заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок з доходу фізичних осіб та суми зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена.

Умовні позначення, що використовуються у доповіді

0,0 (нуль) – явище існувало, але у вимірах, менших за ті, що можуть бути виражені використаними в таблиці цифровими розрядами;

X (знак ікс) – заповнення рубрики за характером явища не має сенсу;

"з них" – означає, що наведені не всі доданки загальної суми;

"у тому числі" – означає, що наведені всі доданки загальної суми;

- (тире) – явища не було.

 

 

Додаток 1

Оцінка надійності показника рівня зайнятості населення у віці 15-70 років  за регіонами у 2006 році

 

 

Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років, %

Стандартна похибка вибірки (SE), %

Гранична похибка вибірки (LSE), %

Коефіцієнт варіації (CV), %

Україна

57,9

0,3

0,6

0,5

Автономна Республіка Крим

59,0

1,3

2,5

2,2

Вінницька

57,7

1,2

2,4

2,1

Волинська

57,6

1,7

3,3

3,0

Дніпропетровська

58,9

0,9

1,8

1,5

Донецька

59,2

0,8

1,6

1,4

Житомирська

57,9

1,0

2,0

1,7

Закарпатська

59,0

1,6

3,1

2,7

Запорізька

58,6

1,0

2,0

1,7

Івано-Франківська

51,5

1,4

2,7

2,7

Київська

58,8

1,4

2,7

2,4

Кіровоградська

57,1

1,1

2,2

1,9

Луганська

55,8

1,0

2,0

1,8

Львівська

56,1

1,3

2,5

2,3

Миколаївська

57,7

1,4

2,7

2,4

Одеська

56,2

1,5

2,9

2,7

Полтавська

58,6

1,0

2,0

1,7

Рівненська

55,7

1,5

2,9

2,7

Сумська

57,9

1,4

2,7

2,4

Тернопільська

51,1

1,8

3,5

3,5

Харківська

58,8

0,7

1,4

1,2

Херсонська

58,3

1,5

2,9

2,6

Хмельницька

57,9

1,2

2,4

2,1

Черкаська

57,4

1,2

2,4

2,1

Чернівецька

54,7

1,7

3,3

3,1

Чернігівська

58,4

1,4

2,7

2,4

м. Київ

63,6

1,0

2,0

1,6

м. Севастополь

61,4

2,0

3,9

3,3

 

 

Додаток 2

Оцінка надійності показника рівня безробіття населення у віці 15-70 років за регіонами у 2006 році

 

 

Рівень безробіття населення у віці 15-70 років, %

Стандартна похибка вибірки (SE), %

Гранична похибка вибірки (LSE), %

Коефіцієнт варіації (CV), %

Україна

6,8

0,2

0,4

2,9

Автономна Республіка Крим

5,1

0,6

1,2

11,8

Вінницька

6,6

0,6

1,2

9,1

Волинська

8,8

1,1

2,2

12,5

Дніпропетровська

5,1

0,5

1,0

9,8

Донецька

5,7

0,4

0,8

7,0

Житомирська

9,1

0,8

1,6

8,8

Закарпатська

7,1

0,7

1,4

9,9

Запорізька

6,4

0,7

1,4

10,9

Івано-Франківська

8,3

1,0

2,0

12,0

Київська

6,2

0,6

1,2

9,7

Кіровоградська

8,3

1,1

2,2

13,3

Луганська

7,2

0,7

1,4

9,7

Львівська

8,3

0,8

1,6

9,6

Миколаївська

8,9

0,9

1,8

10,1

Одеська

5,1

0,6

1,2

11,8

Полтавська

7,0

0,6

1,2

8,6

Рівненська

9,3

0,9

1,8

9,7

Сумська

7,8

0,7

1,4

9,0

Тернопільська

9,2

1,3

2,5

14,1

Харківська

6,1

0,5

1,0

8,2

Херсонська

8,8

1,3

2,5

14,8

Хмельницька

8,6

1,1

2,2

12,8

Черкаська

8,9

1,1

2,2

12,4

Чернівецька

9,3

1,0

2,0

10,8

Чернігівська

8,3

0,9

1,8

10,8

м. Київ

3,5

0,3

0,6

8,6

м. Севастополь

4,0

0,6

1,2

15,0

 

[1] Жінки віком 15-54 років, чоловіки -15-59 років, див. методологічні визначення та поняття.

[2] Вивільнені з причин скорочення штату працівників через реорганізацію або ліквідацію діяльності.

[3] Включаючи осіб без професії.