Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у січні–вересні 2005 року

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці порівняно з січнем–вереснем 2004 року:

-       збільшення рівня зайнятості населення у віці 15–70 років з 56,8% до 57,9%;

-       зниження рівня безробіття населення у віці 15–70 років (за методологією МОП) з 8,6%  до 7,0%;

-       зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 4,8% до 4,5% економічно активного населення працездатного віку;

-       зростання попиту на робочу силу на 11,8%;

-       збільшення обсягів працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості на 6,9%;

-       зростання кількості економічно неактивного населення працездатного віку на 1,5%;

-        зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати  на 35,0%;

-        зростання реальної заробітної плати на 18,0%;

-       скорочення плинності працівників на 0,2%;

-       зменшення кількості працівників, які:

• переведені з ініціативи адміністрації на скорочений графік роботи на 16,0%;

• знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації на 9,6%;

• вивільнені з причин скорочення штатів на 13,2%;

• вчасно не отримали заробітну плату на 0,7%;

-    зменшення суми боргу з виплати заробітної плати у січні–вересні 2005 року на 1,7%.

Доповідь підготовлено за матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, даними державних статистичних спостережень підприємств, установ та організацій, адміністративною інформацією державної служби зайнятості.

При використанні даних посилання на джерело інформації є обов'язковим.

Динаміка основних показників ринку праці

1.      Показники економічної активності

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15–70 років за січень–вересень 2005р., порівняно з відповідним періодом 2004р., збільшилась на 0,1% і становила 22,3 млн. осіб, з яких  68,5% складали мешканці міської місцевості, 31,5 % – сільські жителі. Чисельність економічно активного населення працездатного віку знизилась за зазначений період на 0,9% та становила відповідно 20,5 млн. осіб або 91,7% від зазначеної категорії населення віком 15–70 років.

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років в цілому по країні не змінився та склав 62,2%, а для населення працездатного віку знизився з 71,3% до 70,8%. Це сталося за рахунок зниження рівня економічної активності у міського населення працездатного віку, в той час як для зазначеної вікової групи населення сільської місцевості спостерігалося зростання цього показника, про що свідчать дані наступної діаграми.

Діаграма 1

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років в середньому за січень-вересень 2004–2005рр.

Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком  від 30 до 49 років, проте найнижчий – у молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років.

Таблиця 1. Рівень економічної активності населення за статтю, віковими групами та місцем проживання в середньому за січень–вересень 2005р.

 (% до загальної кількості  населення відповідної вікової групи)

2.      Показники зайнятості

Чисельність зайнятого населення віком 15–70 років в Україні в середньому за січень–вересень 2005р. порівняно з відповідним періодом 2004р., збільшилась на 382,8 тис. осіб, або на 1,9% та становила 20,7 млн. осіб. Чисельність зайнятого населення працездатного віку також збільшилася на 159,6 тис. осіб або на 0,9% та становила 18,9 млн. осіб.

Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період в цілому по Україні з 56,8% до 57,9%, а у населення працездатного віку з 64,8% до 65,5%. Ця тенденція склалася через зростання обсягів зайнятості населення сільської місцевості, в той час як серед міських жителів кількість зайнятого населення скоротилася. Внаслідок цього  рівень зайнятості сільського населення перевищив відповідний показник для міських мешканців на відміну від ситуації 2004 року.   

Діаграма 2

Рівень зайнятості населення віком 15–70 років в середньому за січень–вересень 2004–2005рр.

                Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 40–49  років, а найнижчий – у молоді віком 15–24 роки та осіб у віці 60–70 років.

Таблиця 2. Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання в середньому за січень–вересень 2005р.

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

Серед регіонів країни найвищий рівень зайнятості в середньому за січень–вересень 2005р. спостерігався у м.Києві (63,5%), а найнижчий – у Івано-Франківській області (51,4%),  (дані таблиці 3).

Таблиця 3. Динаміка зайнятості населення за регіонами України

( в середньому за період)

У січні–вересні 2005р. кожен четвертий зайнятий громадянин (23,7%) працював  у сільському, лісовому господарстві та мисливстві, майже кожен п'ятий – у промисловості (21,8%), кожен  сьомий – у оптовій та роздрібній торгівлі , торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту (13,7%). Суттєве зростання обсягів зайнятості у січні–вересні 2005 року порівняно з відповідним періодом 2004р. спостерігалося у сільському господарстві (на 282,2 тис. осіб або на 6,1%), оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з їхремонту (на 106,6 тис.осіб або на 3,9%), будівництві ( на 95,4 тис. осіб або на 9,2%).

У  січні–вересні 2005р. збереглася тенденція до збільшення питомої ваги працюючих у  секторі самостійної зайнятості та скорочення частки найманих працівників. Наразі кожен 14-й найманий працівник повідомив, що працював на умовах усної домовленості з роботодавцем, тобто без офіційного оформлення трудових відносин (у січні–вересні 2004 – відповідно кожен 15-й працівник).

Таблиця 4. Кількість зайнятого населення за статусами зайнятості

Тенденція до збільшення обсягів зайнятості населення у секторі самостійної зайнятості була сформована через зростання кількості працюючих в особистих селянських господарствах на 303,6 тис. осіб або на 11,1%. Внаслідок чого, кількість зайнятих у такий спосіб осіб віком 15–70 років досягла 3,0 млн. осіб у січні–вересні 2005 року  (проти 2,7 млн. осіб у цьому періоді 2004 року). Наразі збільшення зайнятості в особистих селянських господарствах відбулося через залучення осіб пенсійного віку, чисельність яких зросла в 1,5 рази та становила 959,7 тис. або  майже третину працюючих у цьому секторі самостійної зайнятості.

3.      Показники безробіття

Головною тенденцією ринку праці в Україні є стале зниження рівня безробіття, яке розпочалося у 2000–2001рр., а з 2002р. доповнилося і такими важливими ознаками оздоровлення ринку праці як скорочення довготривалого безробіття.

 Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по країні у січні–вересні 2005р., порівняно з відповідним періодом попереднього року, знизився на 1,6 в.п. та становив 7,0% економічно активного населення зазначеного віку. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) по Україні у вересні 2005р. складав 5,1% та був нижчим, ніж у  більшості країн Євросоюзу (діаграма 3).

Діаграма 3

Рівень безробіття населення в Україні та країнах Євросоюзу за вересень 2005р.

Джерело даних: інтернет-сторінка Євростату – http://www.europa.eu.int/comm/eurostat (станом на 26.12.2005р.).

Кількість безробітних у віці 15–70 років у цілому по країні в середньому за січень–вересень 2005р. порівняно з показником за відповідний період 2004р. скоротилася на 354,2 тис. осіб, або на 18,6% та становила 1,6 млн. осіб.  Серед цієї категорії економічно активного населення три чверті складали мешканці міської місцевості (1,2 млн. осіб), решту – сільські безробітні (388,2 тис. осіб).

В залежності від типу місцевості причини  скорочення обсягів безробіття носили різний характер. У міській місцевості загальне скорочення безробіття населення віком 15–70 років (на 188,9 тис. осіб або на 14%) відбулося в основному за рахунок безробітних працездатного віку (на 177,3 тис. осіб або на 13,3%). Цей процес супроводжувався зниженням обсягів зайнятості (населення віком 15–70 років на 80,5 тис. осіб або на 0,6%; працездатного віку - на 45,5 тис.осіб або на 0,3%), а відповідно скороченням кількості економічно активного міського населення (на 269,4 тис.осіб або на 1,7%; працездатного віку – на 222,8 тис. осіб або на 1,5%). Зниження економічної активності у міській місцевості сталося за рахунок вибуття зі складу робочої сили пенсіонерів за віком, інвалідністю або на пільгових умовах та осіб працездатного віку, які виконують домашні (сімейні) обов'язки або доглядають дітей, хворих та інших членів сім"ї.

У сільській місцевості скорочення обсягів безробіття проходило більш інтенсивно. Зокрема кількість безробітних селян віком 15–70 років за січень–вересень 2005 року, порівняно з відповідним періодом 2004 року зменшилася більш як на чверть (на 165,3 тис. осіб або на 29,9%), в основному за рахунок безробітних селян працездатного віку (на 163,6 тис. осіб або на 29,7%). Це  зумовлено зростанням обсягів зайнятості населення у сільській місцевості (для вікової групи 15–70 років – на 463,3 тис.осіб або на 7,5%; працездатного віку – на 205,1 тис. осіб або на 3,7%). Водночас збільшення економічної активності населення цієї місцевості (на 298,0 тис. осіб або на 4,4%) відбулося за рахунок зростання понад третину категорії економічно активних селян пенсійного віку (на 256,5 тис.осіб або на 37,4%). Низький рівень пенсійного забезпечення осіб старшого віку сільської місцевості вимушує їх відновлювати свою трудову діяльність, в основному в особистих селянських господарствах, для отримання додаткового засобу існування.

Внаслідок загального впливу вищезазначених факторів, рівень безробіття населення віком  15–70 років (за методологією МОП), розрахований  в середньому за січень–вересень 2005 року, порівняно з відповідним періодом 2004 року у сільського населення  знизився майже на третину  до 5,5% , а  у міського – лише на 1,1 відсотковий пункт до 7,6%.  

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) знизився на 1,5 відсоткових пункта та становив у січні–вересні п.р. 7,6% економічно активного населення цієї вікової групи. Зазначений показник був вищим серед чоловіків працездатного віку (7,7%), порівняно з жінками (7,4%), та у міського населення (8,1%) на відміну від сільського (6,4%).

Діаграма 4

Рівень безробіття населення віком 15–70 років в середньому за січень–вересень 2004–2005рр.

За віковими групами найвищий рівень безробіття, спостерігався серед молоді у віці 15–24 роки, а найнижчий серед осіб старшого віку.

Таблиця 5. Рівень безробіття  населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами  та місцем проживання в середньому за січень–вересень 2005р.

(% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

Рівень безробіття (за методологією МОП) населення працездатного віку в 1,7 раза перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахований за відповідною методикою, тобто по відношенню до економічно активного населення  працездатного віку (у жінок – у 1,2 раза, чоловіків – у 2,4 раза, міського населення – у 2,5 раза більше). Водночас у сільській місцевості цей показник на 1,0 в.п. був нижчим порівняно з рівнем зареєстрованого безробіття. Зазначена ситуація пояснюється тим, що сільські мешканці працездатного віку навіть за умови наявності низькодоходної зайнятості в особистих селянських господарствах, реєструвалися на обліку в державній службі зайнятості, оскільки потребували державної соціальної допомоги.   В той час як лише 41% міських безробітних працездатного віку перебували на обліку в державній службі зайнятості, кількість  зареєстрованих безробітних селян цієї вікової групи на 15,9% перевищила відповідну чисельність безробітних сільської місцевості, визначених за методологією МОП.

  Діаграма 5

Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання в середньому за січень–вересень 2004–2005 рр.

 Слід зазначити, що за регіонами максимальне значення рівня безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років спостерігалось у Черкаській області (9,8%), а мінімальне – у м.Севастополі (2,3%).

Діаграма 6

Рівень безробіття населення віком 15–70 (за методологією МОП) за регіонами України в середньому за січень–вересень 2005р.

 Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років в середньому за січень–вересень 2005р., по відношенню до аналогічного періоду 2004р., знизився в усіх регіонах за винятком Одеської області, де цей показник зріс з 5,1% до 5,3% економічно активного населення  зазначеного віку. Найбільше зниження цього показника відбулося у Тернопільській (на 4,2 в.п.), Сумській (на 3,8 в.п.) та Чернівецькій (на 3,3 в.п.) областях та м.Севастополі (на 3,3 в.п.).

Основними причинами безробіття, як зареєстрованого, так і за методологією МОП, найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням; вивільнення з економічних причин[3]; неможливість знайти роботу після закінчення  навчальних закладів.

Слід зазначити, що у січні–вересні 2005р. порівняно з аналогічним періодом 2004р. намітились позитивні тенденції щодо скорочення кількості безробітних (за методологією МОП), які не працювали з вищезазначених причин. Зокрема, за цей період кількість безробітних (за методологією МОП), вивільнених з економічних причин зменшилася на 33,0%, звільнених за власним бажанням – на 22,5%, не влаштованих після закінчення навчального закладу – на 39,0%.

Таблиця 6. Динаміка безробіття населення (за методологією МОП) за регіонами

(в середньому за період)

Продовжує скорочуватись кількість незайнятих осіб працездатного віку, які припинили пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за січень–вересень 2004р. ця категорія осіб скоротилася на чверть (25,3%) та становила у січні–вересні 2005р. 304,1 тис. осіб.

Слід відмітити, що кількість осіб, які не шукали роботу через те, що не знали де і як її шукати, яким чином організувати власну справу або були переконані у відсутності підходящої роботи в середньому за січень–вересень п.р. складала 242,3 тис.осіб, або 2,9% економічно неактивного населення працездатного віку. Остання категорія громадян як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи  за умови сприятливої кон'юктури на ринку праці могли запропонувати свою робочу силу, а отже могли б розглядатися як безробітні. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 10,0%, проти 7,6%, розрахованого за методологією МОП.

Діаграма 7

Пропозиція робочої сили у працездатному віці в середньому за січень–вересень 2005р.

у % до економічно активного населення працездатного віку

Слід відмітити, що стала тенденція до зниження рівнів безробіття серед населення працездатного віку пояснюється за рахунок скорочення пропозиції робочої сили.

 А саме, через скорочення  тих осіб, які тривалий час не могли знайти роботу або просто  залишили ринок праці України через еміграцію чи зневіреність. Про це свідчить стійке зростання економічно неактивного населення у працездатному віці впродовж січня–вересня останніх трьох років: 2003р. – 8237,6 тис. осіб,  2004р. – 8306,4 тис. осіб, 2005 р. – до 8434,0 тис. осіб. 

За адміністративними даними  державної служби зайнятості за допомогою у пошуках роботи до цієї установи у січні–вересні 2005р. звернулося 1348,4 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 3,7% менше, ніж за відповідний період 2004р. Серед цієї категорії громадян майже кожен другий (47,3%) раніше займав місце робітника, майже кожен четвертий (24,6%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії.

На обліку в державній службі зайнятості на 1 жовтня 2005р. перебувало 809,4 тис. незайнятих громадян, що на 14,4% менше, ніж на відповідну дату минулого року.

У січні–вересні п.р тенденція до зниження обсягів зареєстрованого безробіття переважала. Внаслідок цього, середньомісячна чисельність зареєстрованих незайнятих громадян, які мали статус безробітних, за січень–вересень 2005р. становила 922,2 тис. осіб, що на 7,2% менше ніж за відповідний період 2004 року. Зареєстровані безробітні складали  4,5% економічно активного населення працездатного віку. Слід відмітити, що спостерігалася значна диференціація цього показника за регіонами, де рівень зареєстрованого безробіття коливався від 10,4% у Тернопільській області  до 0,5% у м.Києві.

Таблиця 7. Зареєстроване безробіття за регіонами

Одним із позитивних явищ на ринку праці впродовж січня–вересня 2005р. було скорочення довготривалого безробіття серед осіб, які перебували на обліку у державній службі зайнятості. Так, кількість безробітних, які перебували на обліку цієї установи більше одного року, порівняно з січнем–вереснем 2004р. скоротилася на 29,0% та на 1 жовтня 2005р. становила 112,8 тис. осіб, або 14,4% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних.

Наразі, серед безробітних (за методологією МОП) тенденція до скорочення обсягів довготривалого безробіття за означений період носила більш інтенсивний характер.

Зокрема кількість осіб, які шукали роботу понад один рік, скоротилась більш як на третину (на 37,7%) і складала 442,4 тис.безробітних або 30,1% серед осіб, які шукали роботу.

Адміністративні дані державної служби зайнятості свідчать про позитивну тенденцію щодо зростання потреби підприємств у працівниках. Так, кількість вільних робочих місць та вакантних посад, офіційно заявлених роботодавцями до цієї установи, порівняно з 1 жовтня 2004р., зросла на 11,8% та становила 218,1 тис.

Таблиця 8. Попит та пропозиція робочої сили в Україні у січні–вересні 2004-2005рр.

(на кінець звітного періоду)

За регіонами України найбільше зростання потреби у працівниках відбулося у Чернігівській області – в 1,5 раза, Житомирській області – в 1,4 раза. Проте зниження цього показника спостерігалося у Черкаській (на 19,9%), Сумській (на 15,5%), Рівненській (на 10,1%), Хмельницькій (на 6,0%) та Чернівецькій (на 3,4%) областях.

У загальній кількості вільних робочих місць та вакантних посад кожне четверте припадало на обробну промисловість, дев'яте – на будівництво, десяте – на оптову й роздрібну торгівлю, торгівлю транспортними засобами та послуги з ремонту.

Таблиця 9. Попит на робочу силу за видами економічної діяльності[5]

 (на 1 жовтня)

Внаслідок загального збільшення попиту на робочу силу, навантаження зареєстрованого незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) станом на 1 жовтня 2005р. складало 4 особи проти 5 на  відповідну дату 2004р. За категоріями робочих місць навантаження зареєстрованого незайнятого населення на вільні робочі місця становило: для робітників – 3 особи; службовців – 4; на місця, що можуть бути укомплектовані працівниками, які не потребують спеціальної підготовки – 8 та працівників сільського господарства – 13 осіб.

Слід зазначити, що за регіонами країни навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на 1 жовтня 2005р., порівняно з відповідною датою 2004 року, найбільше знизилося у Житомирській (з 10 до 6 осіб), Херсонській (з 12 до 8), Львівській (з 12 до 9) та Тернопільській (з 14 до 11), Чернігівській (з 8 до 5 осіб) областях. Водночас, найбільша варіація між пропозицією робочої сили та попитом на неї спостерігається у Черкаській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській та Чернівецькій областях, де показник навантаження коливався від 16 до 11 осіб на одне вільне робоче місце.

Порівняно з відповідними даними по країнах СНД, показник навантаження в Україні був нижчим, ніж у Вірменії, Грузії, Киргизстані, Азербайджані, Таджикистані (Таблиця 10).

Таблиця 10. Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)

(на кінець періоду, осіб)

Примітка. В графах за січень–вересень 2004-2005рр., по Таджикистану наведено дані на кінець серпня, за   2004р. – на кінець листопада.

Джерело інформації: Статистичний бюлетень Міждержавного Статкомітету СНД "Статистика СНГ", жовтень 2005р.

В умовах зростання кількості вільних робочих місць збільшується і можливість забезпечення роботою незайнятих громадян. За сприяння служб зайнятості за січень–вересень 2005р. було працевлаштовано 834,1 тис. незайнятих осіб, що на 6,9% більше, ніж за відповідний період 2004р. Рівень працевлаштування за січень–вересень 2005р. (відношення кількості працевлаштованих осіб до кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку) порівняно з січнем–вереснем 2004р. зріс з 32,4% до 35,5%. Найвище значення цього показника було у м.Києві (59,6%), а найнижче – у Львівській області (25,8%).

Щомісячна динаміка рівня працевлаштування незайнятих громадян за січень–вересень 2004–2005рр. відображена в діаграмі 8.

Діаграма 8

Рівень працевлаштування незайнятих громадян за січень–вересень 2004–2005рр.

у % до тих, які перебували на обліку

 Серед незайнятих громадян, працевлаштованих у січні–вересні 2005 року через державну службу зайнятості, кожен четвертий отримав роботу в обробній промисловості, п’ятий – у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, у оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення, порівняно з відповідним періодом 2004р., спостерігалося у сільському господарстві (на 21,7 тис. осіб). Для забезпечення тимчасової зайнятості та соціального захисту незайнятого населення організовано оплачувані громадські роботи. На таких роботах упродовж січня–вересня 2005р. працювали 366,1 тис. осіб, що на 0,6% більше, ніж за січень–вересень 2004р. В основному, це були особи, які мали статус безробітних (99,5%). Середня тривалість таких робіт у розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, за січень–вересень 2005р. становила 12 днів проти 13 днів за відповідний період 2004р. Загалом на організацію та проведення громадських робіт за січень–вересень 2005р. було витрачено 65,9 млн.грн., що в 1,3 раза більше, ніж за січень–вересень 2004р.

З метою отримання нової професії або спеціальності в навчальні заклади усіх типів впродовж січня–вересня 2005р. направлено 121,3 тис. безробітних проти 112,7 тис. осіб за січень–вересень 2004р. Професійне навчання за цей період пройшли 122,3 тис. осіб, що на 3,3% більше, ніж за січень–вересень 2004р.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям за січень–вересень 2005р. становили 897,6 млн.грн. Середній розмір допомоги у вересні 2005р. склав 181,55 грн., що дорівнює 54,7% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (332 грн.).

Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу впродовж зазначеного місяця, становила 604,0 тис. осіб, або 77,4% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного на 1 жовтня 2005р.

4. Використання робочої сили

Використання робочої сили у січні–вересні 2005р. характеризувалося зменшенням обсягів вимушеної неповної зайнятості та підвищенням ефективного використання робочого часу.

Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації були переведені на скорочений робочий день (тиждень), за січень–вересень п.р. порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилась на 16,0%, а в промисловості – на 7,3%. На 9,6% скоротилася кількість працівників, яким надавались вимушені адміністративні відпустки, у промисловості  відповідно   на 5,7%. Розміри вимушеної неповної зайнятості характеризують нижче наведені дані.

Таблиця 11. Динаміка вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності

Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини впродовж січня–вересня 2005р. в середньому 168 годин, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) – 195 годин, в промисловості – 158 та 206 годин відповідно. Питома вага втрат з названих причин у фонді робочого часу, що відповідає режиму роботи підприємств, скоротилась і становить 1,1%, а рік тому – 1,4%.

Загалом за січень–вересень 2005р. кожним працівником у середньому відпрацьовано 1224 години, що складає 85,4% фонду робочого часу, встановленого на підприємствах, що на рівні відповідних минулорічних показників.

У січні–вересні п.р.  також відмічалося  незначне зниження мобільності робочої сили. Так, коефіцієнт валового обороту робочої сили (відношення кількості прийнятих та вибулих до середньооблікової кількості працівників) складав 41,4% проти 41,5% у відповідному періоді 2004р. Коефіцієнт прийому залишився на рівні відповідного періоду 2004р., а коефіцієнт звільнення зменшився на 0,1 в.п.

Таблиця 12. Рух робочої сили

Характерно, що переважна більшість працівників (82,3%), як і в минулому році, залишила робочі місця за власним бажанням. Водночас кількість працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів, порівняно до відповідного періоду минулого року зменшилась  на 12,8 тис. осіб, або на 13,2%.

За даними державної служби зайнятості фактичні обсяги вивільнення робочої сили були в 3,3 раза менші за передбачені підприємствами, установами та організаціями. Зниження обсягів вивільнення працівників за січень–вересень 2005р. порівняно з відповідним періодом 2004р. відбулося в більшості видів економічної діяльності, крім фінансової діяльності, рибного господарства, будівництва, оптової й роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту, операцій з нерухомістю, здавання під найм та послуг юридичним особам. Найбільш суттєвим це явище було у освіті (на 36,8%), охороні здоров'я та соціальній допомозі (на 25,7%), сільському господарстві (на 23,4%), державному управлінні (на 21,9%). За регіонами найбільше скорочення обсягів вивільнення працівників спостерігалося у Хмельницькій області (на 33,8%), Івано-Франківській (на 27,3%), Волинській (на 26,1%), Миколаївській (на 25,8%) областях, Автономній Республіці Крим (на 25,1%).

5. Заробітна плата найманих працівників

У січні–вересні 2005р. зберігалися високі темпи зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати, що в більшій мірі зумовлено активною соціальною політикою держави, а також зменшенням обсягів неповної зайнятості.

Діаграма 9

Динаміка  номінальної заробітної плати

Середньомісячна номінальна заробітна плата у січні–вересні 2005р. становила 764,28 грн. та перевищила на 35,0% відповідний показник у попередньому році і на 68,7% встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (453 грн.).

За останні п’ять років розмір мінімальної заробітної плати збільшився у 4,5 раза  (з 74 грн. на початок 2000р. до 332 грн. у вересні 2005р.), що у певній мірі сприяло зростанню заробітної плати в усіх видах економічної діяльності.

Динаміка рівня номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності наведена у таблиці 13.

Таблиця 13. Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності

У 2005р. продовжує зберігатись високий ступінь диференціації регіонів за рівнем оплати праці. Найвищий її рівень за січень–вересень залишається у м.Києві – 1239,05 грн. Серед інших регіонів співвідношення середнього рівня у Донецькій (919,47 грн.) та Тернопільській (516,12 грн.) області становило 1,8 раза.

Під впливом економічного зростання та постійного підвищення законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати останніми роками спостерігається стійка тенденція до зменшення частки низькооплачуваних і відповідно збільшення середньо та високооплачуваних працівників.

Діаграма 10

Розподіл кількості найманих працівників за розмірами номінальної заробітної плати, нарахованої за вересень 2005 року

Питома вага тих, хто мали нарахування у розмірі понад 500 грн. за останні п’ять років зросла від 9,1% у вересні 2000р. до 61,1%  у вересні 2005р. Водночас за означений період у 5,5 раза зменшилась кількість працівників, які отримали заробітну плату у межах 332 грн. (мінімальної заробітної плати у вересні 2005р.).

6. Реальна заробітна плата

Зміни в економічній та фіскальній політиці, стабілізація споживчих цін забезпечили в останні п'ять років стійку динаміку збільшення реальної заробітної плати, яка є одним із важливих індикаторів стану рівня життя. Починаючи з січня 2001р. середній темп приросту реальної заробітної плати щомісячно становили 1,4%. За січень–вересень 2005р. порівняно з відповідним періодом минулого року приріст показника склав 18,0 %.

Динаміку реальної заробітної плати характеризують дані, наведені у таблиці 14.

Таблиця 14. Динаміка реальної заробітної плати

При зростанні у вересні 2005р. по відношенню до серпня споживчих цін на 0,4% реальна заробітна плата збільшилась на 2,5%, а відносно вересня 2004р. – на 19,4 %. Серед регіонів цей показник коливався від 9,8% у Запорізькій до 24,6% у Тернопільській області.

7. Стан виплати заробітної плати

На відміну від минулорічних тенденцій щодо скорочення заборгованості із виплати заробітної плати (на 40,4%, або на 901 млн. грн.) у січні–вересні 2005р. вона зменшилась лише на 1,7% або на 18,8 млн.грн. і на 1 жовтня становила 1092,5 млн.грн. Частка боргу у фонді оплати праці, нарахованого усім працівникам за вересень п.р., дорівнювала 11% проти 18,2% рік тому.

У регіональному аспекті зменшення суми боргу відмічалося у 13 регіонах – від 0,2% у Харківській області до 40,1% у Херсонській. Найбільший приріст суми боргу у січні–вересні зафіксовано у Кіровоградській (на 44,8%), Рівненській (на 40,4%) областях та м.Севастополі (на 65,8%).

Діаграма 11

Динаміка заборгованості із виплати заробітної плати

(на початок періоду)

Примітка. Загальна сума боргу включає дані економічно активних підприємств, суб’єктів господарювання, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також економічно неактивних підприємств.

На економічно активних підприємствах сума невиплаченої заробітної плати у січні–вересні п.р. зменшилась на 5,8% і на 1 жовтня становила 551,4 млн.грн., або 50,5% загальної суми боргу. Найвищі темпи зменшення заборгованості спостерігались у Хмельницькій (на 39,7%), Дніпропетровській (на 22,5%), Донецькій (на 20,0%), Миколаївській (на 8,8%) областях та м. Києві (на 23,7%). Поряд з цим мало місце збільшення суми боргу у 16 регіонах – від 0,6% у Полтавькій області до 85,2% у м.Севастополі.

Серед видів економічної діяльності зменшення обсягу боргу за січень–вересень п.р. спостерігався на підприємствах пошти та зв’язку (на 58,1%), у готельному (на 46,0%) та рибному (34,4%) господарстві, авіаційному транспорті (на 24,8%), сільському господарстві (на 14%). Найвищі темпи збільшення заборгованості у державному управлінні (в 6,4 раза більше), на підприємствах, які здійснюють допоміжні транспортні послуги (в 2,1 раза більше), лісовому господарстві (на 91,8%), установах культури (на 82,0%) та освіти (на 51,1%).

У промисловості заборгованість з виплати заробітної плати з початку п.р. зменшилась на 11,2%, або 32,2 млн.грн. Зокрема на підприємствах по видобуванню кам’яного вугілля він зменшився на 25,3%, або на 32,5 млн.грн.

З кожних 100 грн., невиплачених економічно активними підприємствами, 46 грн. заборгували своїм працівникам підприємства промисловості, ще 20 грн. – сільського господарства.

Кількість працівників економічно активних підприємств, які вчасно не отримали заробітну плату на 1 жовтня п.р. становила 491,5 тис. осіб, що на 0,7% менше, ніж на відповідну дату минулого року. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 849 грн., що майже дорівнює середній заробітній платі за вересень.

8. Основні методологічні визначення та поняття