Методологічні пояснення

Середньооблікова кількість штатних працівників охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах із підприємством і отримують заробітну плату, крім тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагіт­ності та пологах або в додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством, проходять військову службу), працюючих за цивільно-правовими договорами.

Відпрацьований час – це людино-години працівників, які фактично працювали на підприємстві, включаючи тих, що були зайняті неповний робочий день (тиждень), виконували надурочну роботу, працювали у вихідні та святкові (неробочі) дні або понад місячну норму (поза графіком), а також людино-години роботи надомників.

Невідпрацьований час – це людино-години, які не були відпрацьовані з поважних або інших причин. До них належать невиходи на роботу працівників у зв’язку з відпустками (щорічними, навчальними тощо), тимчасовою непрацездатністю, тимчасовим переведенням для роботи на іншому підприємстві, відпустками без збереження заробітної плати (у тому числі на період припинення виконання робіт), переведенням на роботу з неповним робочим днем (тижнем), простоями, прогулами та страйками та іншими причинами.

Рух працівників облікового складу характеризується змінами облікової кількості штатних працівників унаслідок прийому на роботу та вибуття з різних причин.

У кількості прийнятих працівників ураховуються особи, які зараховані на підприємство наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу власника або керівника підприємства (установи, організації) у звітному періоді.

У кількість працівників, які звільнені з підприємства, включаються всі особи, які у звітному періоді залишили роботу на цьому підприємстві, незалежно від причин звільнення.

Кількість працівників, які охоплені колективними договорами – це працівники, які перебувають у штаті підприємства, незалежно від членства у профспілці, включаючи також тих, які на момент складання звіту були відсутні з різних причин (перебували у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства).

Страйки – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

 Інформацію про кількість страйків надають роботодавці в рамках обстеження підприємств із питань статистики праці.

Колективним трудовим спором відповідно до Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” називаються розбіжності, які виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Інформацію про кількість колективних трудових спорів надає Національна служба посередництва і примирення.

Фонд оплати праці - це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (крім виплат, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємств, організацій): за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки а також інші види оплати за невідпрацьований час. Фонд оплати праці включає обов’язкові відрахування: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір.

Середньомісячна (номінальна) заробітна плата працівників визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці штатних працівників за звітний місяць (період) на середньооблікову кількість штатних працівників та на кількість місяців у періоді.

Середня (номінальна) заробітна плата за відпрацьовану годину визначається шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість відпрацьованих штатними працівниками годин за відповідний період.

Індекс реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари й послуги та ставок податку з доходів фізичних осіб і обов’язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої до виплати номінальної заробітної плати (без урахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за певний період) на індекс споживчих цін за той же період.

Індекс вартості робочої сили характеризує зміну в часі середнього рівня витрат на робочу силу в розрахунку на одну годину відпрацьованого часу. Розрахунок індексу вартості робочої сили здійснюється відповідно до Методики, затвердженої наказом Держстату від 15.03.2023 № 112, що побудована на засадах регламентів ЄС від 27.02.2003 № 450/2003 стосовно індексу вартості робочої сили та від 07.07.2003 № 1216/2003 щодо забезпечення виконання Регламенту ЄС від 27.02.2003 № 450/2003.

Заборгованість із виплати заробітної плати – це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників: штатним працівникам, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам і працюючим за договорами, а також звільненим працівникам.

Заборгованою вважається сума, що включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі з фонду оплати праці, що належать до виплати, тобто за винятком обов’язкових утримань (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір), яка не виплачена до 1-го числа місяця, наступного за звітним. Дані узгоджуються з показником простроченої кредиторської заборгованості з оплати праці.