Доповідь

” 15 “ червня 2005р.

№ 9/1-1-21/214

РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ ЗА 2004 РІК

Доповідь підготовлено за матеріалами державних статистичних спостережень: щоквартального в 2003 році та щомісячного в 2004 році, вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, даних державної служби зайнятості,  звітності підприємств, установ та організацій.

Більш детальні характеристики показників ринку праці будуть розміщені у статистичних збірниках „Економічна активність населення України у 2004 році” та „Праця  України у 2004 році”, що мають вийти з друку у липні 2005 року.

Звертаємо увагу, що показники, розраховані за матеріалами вибіркових обстежень  населення, та рівні зареєстрованого безробіття за 2003 рік, були перераховані у зв'язку зі змінами організаційного і методологічного характеру та приведенням їх у відповідність до нових даних демографічної статистики, отриманих за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Детальна інформація щодо зазначених змін наведена у методологічних поясненнях.

При використанні даних доповіді посилання на джерело інформації є обов'язковим.

Відповідальна за випуск Н.В. Григорович

Динаміка основних показників ринку праці

(в середньому за період)

1.      Показники економічної активності

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, чисельність економічно активного населення віком 15–70 років у 2004 році, порівняно з 2003 роком, зросла  на 0,1% і становила 22,2 млн. осіб, з яких  69,8% складали мешканці міської місцевості, 30,2 % – сільські жителі.

Рівень економічної активності населення  віком  15–70  років зріс з 61,8% за     2003р. до 62,0% за 2004р. Зазначена тенденція сформувалася під впливом збільшення цього показника у населення сільської місцевості з 59,5% до 61,2%, про що свідчать дані наступної діаграми.

Діаграма 1

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років

Серед населення працездатного віку рівень економічної активності складав 71,1%. Серед зазначеної вікової групи населення, найвище значення цього показника було характерним для осіб віком 30-49 років, проте найнижче у молоді віком 15-24 роки та осіб віком 60-70 років.

Таблиця 1. Рівень економічної активності населення за статтю, віковими групами та місцем проживання в 2004р.

 (% до загальної кількості  населення відповідної вікової групи)

1 Жінки віком 15-54 років, чоловіки – 15-59 років, див. методологічні пояснення.

2. Показники зайнятості

Чисельність зайнятого населення віком 15–70 років в Україні у 2004 році, порівняно з 2003 роком, збільшилась на 0,7% та становила 20,3 млн. осіб. Рівень зайнятості населення зазначеного віку відповідно зріс за означений період в цілому по Україні з 56,2% до 56,7%. 

Діаграма 2

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років

Цей показник для населення працездатного віку складав 64,6% та був вищим у чоловіків  порівняно з жінками та у міського населення, порівняно з сільським. Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб від 30 до 49 років, а найменший у молоді віком 15-24 роки та осіб віком 60-70 років.

Таблиця 2. Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2004р.

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

Серед регіонів країни найвищий рівень зайнятості у 2004 році спостерігався  у м.Києві, а найнижчий у Тернопільській області.

Таблиця 3. Динаміка зайнятості населення за регіонами України

 2 Див. методологічні пояснення.

В умовах збільшення чисельності зайнятого населення за 2004 рік, в порівнянні з 2003 роком, спостерігається зміна структури зайнятих за видами економічної діяльності. Відбулось збільшення даного показника у сільському, лісовому та рибному господарстві (на 2,7 в.п.), оптовій й роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послугах з ремонту, готелях та ресторанах і інших видах економічної діяльності (на 0,5 в.п.), будівництві і фінансовій діяльності та операціях з нерухомістю, здаванні під найм та послугах юридичним особам (на 0,1 в.п.). Поряд з цим, зменшилась чисельність зайнятих в добувній та обробній промисловості, виробництві електроенергії, газу та води  (на 2,2 в.п.), освіті, охороні здоров'я та соціальній допомозі (на 1,1 в.п.), транспорті та зв'язку (на 0,6 в.п.).

Як і в минулі роки, спостерігається тенденція до скорочення чисельності працюючих за наймом та збільшення зайнятих у секторі самостійної зайнятості. Так, у  2004р. порівняно з 2003р. кількість працюючих за наймом на підприємствах, установах, організаціях та у окремих громадян скоротилася на 682,8 тис.осіб (на 3,9%) та становила  17,0 млн. осіб або 83,6% усіх зайнятих. Поряд з цим, кількість працюючих у секторі самозайнятості  зросла на 40,0% і становила 3,2 млн.осіб.

Таблиця 4. Кількість зайнятого населення за статусами зайнятості

3.      Показники безробіття

Кількість громадян у віці 15-70 років, які з різних причин не мали роботи, або прибуткового зайняття у 2004 році, порівняно з даними за 2003 рік, зменшилася на 1,1%. Серед цієї категорії населення 1,9 млн. громадян  активно шукали роботу, готові були приступити до неї, намагались організувати власну справу, або знайшли роботу та чекали відповіді, тобто за методологією Міжнародної Організації Праці (МОП) відносилися до безробітних. Рівень безробіття населення віком 15 – 70 років  (за методологією МОП) у цілому по країні в середньому за 2004 рік становив  8,6% економічно активного населення зазначеного віку, проти 9,1% за 2003 рік. Впродовж минулого року рівень безробіття (за методологією МОП) по Україні мав тенденцію до зниження. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) по Україні був нижчим ніж в цілому по 25 країнах Євросоюзу, відповідно 8,6% та 9,0%, а також у порівнянні з такими країнами як: Польща, Словаччина, Литва, Іспанія, Греція, Латвія, Франція, Німеччина, Естонія та Фінляндія (діаграма 3).

Діаграма 3

Рівень безробіття населення в Україні та країнах Євросоюзу

в середньому за 2004р.

Джерело даних: інтернет-сторінка Євростату – http://www.europa.eu.int/comm/eurostat (станом на 03.06.2005р.)

Кількість безробітних у віці 15–70 років у цілому по країні за 2004 рік порівняно з показником за 2003 рік, скоротилася на 101,3 тис.осіб, або на 5,0%. Це відбулося  в основному за рахунок зменшення чисельності безробітного населення міської місцевості на 206,0 тис. осіб або на 13,3%. Відповідно рівень безробіття населення віком 15 – 70 років (за методологією МОП) за зазначений період у цілому по країні скоротився  з 9,1% до 8,6%, а  у міського населення – з 9,9% до 8,7%.   

Діаграма 4

Динаміка зайнятості та безробіття населення віком 15-70 років

у березні 2003 - грудні 2004рр.

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) за 2004 рік складав 9,2% та був вищим серед чоловіків, порівняно з жінками, та сільського населення на відміну від міського. За віковими групами найвищий рівень безробіття, як і в попередньому періоді, спостерігався серед молоді у віці 15-24 роки.

Таблиця 5. Рівень безробіття  населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами  та місцем проживання у 2004р.

(% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

Рівень безробіття (за методологією МОП) населення працездатного віку майже удвічі перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахований за відповідною методикою, тобто по відношенню до економічно активного населення  працездатного віку.  При цьому його варіація за статтю та місцевістю була наступною: у жінок таке перевищення складало 1,4 раза, у чоловіків – 2,8 , у міського населення – 2,5, а в сільського населення – 1,3 раза.

Діаграма 5

Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання в середньому за 2004р.

Слід зазначити, що по регіонах максимальне значення рівня безробіття  (за методологією МОП) серед населення у віці 15-70 років спостерігалось у Рівненській області (12,5%), а мінімальне у м.Києві (4,8%).

Діаграма 6

Рівень безробіття населення (за методологією МОП)

за регіонами України у 2004р.

Таблиця 6. Динаміка безробіття населення (за методологією МОП)  за регіонами

³ Рівень безробіття (за методологією МОП) розрахований  у відсотках  до економічно активного населення  відповідного віку.

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15 – 70 років за 2004 рік, по відношенню до 2003 року, зменшився у більшості регіонів. Найбільше зниження цього показника відбулося у м.Севастополі (на 6,4 в.п.), Запорізькій (на 2,3 в.п.), Миколаївській (на 2,1 в.п.), Івано-Франківській (на  1,8 в.п.) областях. За цей період найбільше збільшення рівня безробіття спостерігалось у Чернівецькій (на 2,1 в.п.) та Вінницькій областях (на 2,5 в.п.).

Як і в попередні роки, у 2004р. спостерігається значний вплив сезонності на показники рівня  безробіття населення працездатного віку, як зареєстрованого, так і за методологією МОП.

Діаграма 7

Безробіття серед  економічно активного населення працездатного віку

у І – ІV кварталах 2004р.

Основними причинами безробіття, як зареєстрованого, так і за методологією МОП, найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням (33,9%); вивільнення з економічних причин4 (32,9%); неможливість знайти роботу після закінчення  навчальних закладів (18,0).

Продовжує скорочуватись кількість незайнятих осіб працездатного віку, які припинили пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені).  Порівняно з показником за 2003 рік ця категорія осіб скоротилася на 29,8% та становила в 2004 році 443,4 тис. Слід відмітити, що відповідно до рекомендацій міжнародних організацій, зневірені особи також можуть бути віднесені до безробітних.

З урахуванням цієї категорії населення, рівень безробіття працездатного віку  становив би 11,1%, проти 9,2%, розрахованого за методологією МОП. Відповідно, ці показники дорівнювали б: в міській місцевості 10,7% та 9,1%, в сільській – 12,1% та 9,3%.

Діаграма 8

Пропозиція робочої сили у працездатному віці в середньому за 2004р.

4 Вивільнення  у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності або штату працівників підприємств, установ, організацій.

До державної служби зайнятості за допомогою у пошуках роботи за 2004 рік звернулося 1896,9 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 6,6% більше, ніж за 2003р. Серед цієї категорії громадян майже кожен другий (47,6%) раніше займав місце робітника, майже кожен четвертий (23,3%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії.

На обліку в державній службі зайнятості на 1 січня 2005 року всього перебувало 998,9 тис. незайнятих громадян, що на 0,5% менше, ніж на відповідну дату минулого року.

Середньомісячна чисельність зареєстрованих незайнятих громадян, які мали статус безробітних порівняно з 2003р. зменшилася на 4,7% та становила за 2004 рік    975,5 тис. осіб, або 4,7% економічно активного населення працездатного віку. Слід відмітити, що спостерігалася значна диференціація цього показника за регіонами, де рівень зареєстрованого безробіття коливався від 10,5% у Тернопільській та 8,0% у Рівненській областях  до 0,6% у м. Києві.

Таблиця 7. Зареєстроване безробіття  за регіонами

Серед країн СНД Україна посідає друге місце (після Вірменії) за рівнем   зареєстрованого безробіття (діаграма 9).

Діаграма 9

Рівень зареєстрованого безробіття серед країн СНД

 у  2004р.

Джерело даних: Статистичний довідник "Содружество независимых государств в 2004 году".

Примітка: По Україні рівень зареєстрованого безробіття розраховано у відсотках  до економічно активного населення працездатного віку.

Одним з позитивних явищ ринку праці впродовж 2004 року було скорочення довготривалого безробіття серед осіб, які перебували на обліку у державній службі зайнятості. Так, кількість безробітних, які перебували на обліку цієї установи більше одного року, порівняно з 2003 роком скоротилася на 8,5% та на 1 січня 2005р. становила 156,8 тис. осіб, або 16,0% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних.

Наразі, серед безробітних (за методологією МОП) спостерігалася аналогічна тенденція, зокрема  частка осіб, які шукали роботу понад один рік,  скоротилась на 7,5 в.п.  і складала  42,5%  всіх безробітних.

Діаграма 10

Середня тривалість безробіття

Таблиця 8. Безробітне населення (за методологією МОП) за тривалістю пошуку роботи

 (у віці 15–70 років)

Слід відзначити позитивну тенденцію щодо зростання потреби підприємств у працівниках. Так, кількість вільних робочих місць та вакантних посад, порівняно з 1 січня 2004р., зросла на 20,0% та становила 166,5 тис.

Діаграма 11

Попит та пропозиція робочої сили в Україні у 2004р.

(на початок місяця)

Найбільше зростання потреби у працівниках відбулося у фінансовій діяльності, добувній промисловості, готелях і ресторанах, оптовій і роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту.

У загальній кількості вільних робочих місць та вакантних посад кожне четверте припадало на обробну промисловість, десяте – на оптову й роздрібну торгівлю, торгівлю транспортними засобами та послуги з ремонту, одинадцяте – на будівництво.

Внаслідок загального збільшення попиту на робочу силу, навантаження зареєстрованого незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) станом на 1 січня 2005 року показник навантаження склав 6 осіб проти 7 на відповідну дату 2004 року. За категоріями робочих місць навантаження зареєстрованого незайнятого населення на вільні робочі місця на зазначену дату становило: для робітників – 4 особи; службовців – 5; на місця, що можуть бути укомплектовані працівниками, які не потребують спеціальної підготовки, – 18  та працівників сільського господарства – 31 осіб.  

Таблиця 9. Попит на робочу силу за видами економічної діяльності

 (на початок року)

За регіонами України найбільше зростання потреби у працівниках відбулося у Дніпропетровській, Хмельницькій, Полтавській, Київській областях  – в 1,5 раза та в Одеській області – в 1,4 раза. Проте зниження цього показника спостерігалося у Івано-Франківській (на 37,9%), Закарпатській (на 20,6%), Черкаській (на 13,0%), Тернопільській (на 8,8%), Сумській (на 8,7%), Житомирській (на 5,3%), Чернівецькій (на 3,3%) та Вінницькій (на 3,2%) областях.

Слід зазначити, що за регіонами країни навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на 1 січня 2005р., порівняно з відповідною датою 2004 року, найбільше знизилося у Херсонській (з 22 до 17 осіб), Волинській (з 17 до 13), Дніпропетровській (з 7 до 4), Київській (з 8 до 5), Одеській (з 10 до 7), Полтавській (з 11 до 8) та Хмельницькій ( з 11 до 8 осіб) областях. Водночас найбільша варіація  між пропозицією робочої сили та попитом на неї спостерігається у Тернопільській, Івано-Франківській, Черкаській, Рівненській, Чернівецькій, Херсонській, Вінницькій областях, де показник навантаження коливався від 31 до 16 осіб на одне вільне робоче місце.

В умовах зростання кількості вільних робочих місць збільшується і можливість забезпечення роботою незайнятих громадян. За сприяння служб зайнятості за 2004 рік було працевлаштовано 984,2 тис. незайнятих осіб, що на 12,2% більше, ніж за 2003р.

Рівень працевлаштування за 2004 рік (відношення чисельності працевлаштованих осіб до незайнятих громадян, які перебували на обліку) порівняно з 2003р. збільшився з 30,9% до 33,9%. За регіонами України  найвище значення цього показника було у містах Києві (59,6%) та Севастополі (42,9%), Сумській області (41,4%).

Серед працевлаштованих незайнятих громадян за вказаний період кожен четвертий отримав роботу в обробній промисловості, п’ятий – у оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту, шостий – у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення, порівняно з 2003 роком, спостерігалося у готелях та ресторанах (на 47,0%), рибному господарстві (на 46,5%), сільському господарстві (на 30,4%), оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту (на 22,9%).

Для забезпечення тимчасової зайнятості та соціального захисту незайнятого населення організовано оплачувані громадські роботи. На таких роботах упродовж 2004 року працювали 414,2 тис. осіб, що на 9,4% більше, ніж за 2003 рік. В основному це були особи, які мали статус безробітних (99,6%). Середня тривалість таких робіт у розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, за 2004р. становила 14 днів, як і за 2003р. Загалом на організацію та проведення громадських робіт за 2004р. було витрачено 67,3 млн.грн., що в 1,3 раза більше, ніж за 2003р.

Збільшення кількості нових робочих місць в усіх сферах економіки є одним із стратегічних заходів активного державного регулювання стану ринку праці. Але кількість робочих місць, яка щорічно вводиться в дію, не відповідає існуючим обсягам безробіття. Так, за 2004р. введено в дію 189,6 тис. нових робочих місць, що складає 91,8% від запланованої кількості (за 2003р. – 180,6 тис. та 91,1%). Кожне третє нове робоче місце створене на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі, майже кожне четверте – в обробній промисловості.

З метою отримання нової професії або спеціальності в навчальні заклади усіх типів впродовж 2004 року направлено 145,2 тис. безробітних проти 134,6 тис. осіб за 2003р. Професійне навчання за цей період пройшли 145,9 тис. осіб, що на 10,2% більше, ніж за 2003р.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям за 2004р. становили 1091,0 млн.грн. Середній розмір допомоги у грудні 2004р. склав 146,37 грн., що дорівнює 61,8% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (237 грн.). Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу впродовж зазначеного місяця, становила 813,5 тис. осіб, або 82,9% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного на 1 січня 2005р.

4. Використання робочої сили

Використання робочої сили у 2004 році характеризувалося зменшенням обсягів вимушеної неповної зайнятості та підвищенням ефективного використання робочого часу.

Кількість  працівників, які з ініціативи адміністрації були переведені на скорочений робочий день (тиждень), за минулий рік порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилась на 24,8%, а в промисловості - на 25,5%.  На 41,4% скоротилася кількість працівників, яким надавались вимушені адміністративні відпустки, у промисловості відповідно - на 37,4%. Розміри вимушеної неповної зайнятості характеризують нижче наведені дані.

Таблиця 10. Динаміка вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності

Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини впродовж року в середньому 220 годин, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) – 255 годин, в промисловості – 214 та 278 годин відповідно. Загалом питома вага втрат з названих причин у фонді робочого часу, що відповідає  режиму роботи підприємств, скоротилась і становить 1,4%, а рік тому – 2,3%.

Загалом за 2004 рік кожним працівником у середньому відпрацьовано 1672 годин, що складає 86,2% фонду робочого часу, встановленого на підприємствах. У минулому році ці показники становили 1638 годин та 84,8% відповідно.

Впродовж минулого року також відмічалося  підвищення мобільності робочої сили. Так, коефіцієнт валового обороту робочої сили (відношення кількості прийнятих та вибулих до середньооблікової кількості працівників) складав 55,9%, проти 54,8% у відповідному періоді 2003р. Причому коефіцієнт прийому збільшився на 1,8 в.п., а коефіцієнт звільнення зменшився на 0,7 в.п.

Таблиця 11. Рух робочої сили

Характерно, що переважна більшість працівників (80,9%), як і в минулому році, залишила робочі місця за власним бажанням. Водночас кількість працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів, порівняно до відповідного періоду минулого року зменшилась  на 27%.

За даними державної служби зайнятості фактичні обсяги вивільнення робочої сили були в 3,1 раза менші за передбачені підприємствами, установами та організаціями. Зниження обсягів вивільнення працівників за 2004 рік порівняно з 2003 роком відбулося за всіма видами економічної діяльності, крім державного управління та виробництва електроенергії, газу та води, рибного господарства та готелів і ресторанів. Найбільш суттєвим це явище було у добувній промисловості (на 58,0%), сільському та рибному господарстві (на 37,7%), обробній промисловості (на 36,6%), організаціях, що здійснюють операції з нерухомістю (на 27,4%), на підприємствах транспорту і зв’язку (на 26,3%). За регіонами найбільше скорочення обсягів вивільнення працівників спостерігалося у Вінницькій (на 46,3%), Закарпатській (на 45,2%), Чернівецькій (на 43,2%), Донецькій (на 41,7%), Черкаській (на 40,3%) областях.

5. Заробітна плата найманих працівників

Зберігалися високі темпи  зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати, що зумовлено позитивною динамікою основних показників виробництва, зменшенням обсягів неповної зайнятості та активною соціальною політикою держави.

Діаграма 12

Динаміка середньомісячної номінальної заробітної плати

Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2004р. становила 589,62 грн. та  перевищила на 27,5%  відповідний показник у попередньому році і на 52,5% встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (386,73 грн.).

Таблиця 12. Співвідношення рівня номінальної заробітної плати та основних державних соціальних гарантій

За останні чотири роки розмір мінімальної заробітної плати збільшився у 3,2 раза  (з 74 грн. у 2000р. до  237 грн. у 2004р.), що у певній мірі сприяло зростанню заробітної плати в усіх видах економічної діяльності.

Динаміка рівня заробітної плати за видами економічної діяльності наведена у таблиці 13.

Таблиця 13. Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності

( грн.)