МЕТОДИКА ЩОДО ВІДБОРУ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ ТА СФЕРИ ПОСЛУГ  ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ІНДЕКСУ СПОЖИВЧИХ  ЦІН

Методика щодо відбору підприємств торгівлі та сфери послуг (далі – Методика) визначає методологічні засади й основні етапи відбору підприємств торгівлі та сфери послуг для статистичного спостереження  за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги), яке проводиться органами державної статистики України.

Методика призначена для використання працівниками органів державної статистики, які займаються методологічним керівництвом, організацією та проведенням статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) для розрахунку індексу споживчих цін, міністерствами, іншими органами виконавчої влади, науковими організаціями, навчальними закладами, іншими користувачами статистичної інформації.

Передмова

Методика підготовлена з метою вдосконалення відбору підприємств торгівлі та сфери послуг для розрахунку індексу споживчих цін з урахуванням наявних статистичних даних. Методика сприятиме підвищенню якості й надійності результатів спостережень за умови забезпечення раціонального ефективного використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Ця Методика передбачає уніфікацію методологічних та організаційних підходів, порядку проведення, етапів відбору підприємств для спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги), що сприятиме підвищенню достовірності первинних даних та, відповідно,  якості індексу споживчих цін, адаптації методологічних засад побудови цього показника до міжнародних стандартів та підвищенню співставності показників України та ЄС.

Методика базується на загальних вимогах Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін (далі – Методологічні положення), затверджених наказом Держкомстату від 14.11.2006 №519.

1. Загальні положення

Індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховується в Україні з 1991 року в рамках опрацювання системи макроекономічних показників і характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. ІСЦ є найважливішим показником, який використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення, рішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) здійснюється за вибірковим колом підприємств торгівлі, сфери послуг та ринків. Відбір підприємств є одним з найважливіших етапів роботи, який забезпечує отримання об’єктивної інформації щодо динаміки цін. Розвиток споживчого ринку регіонів, одним із проявів чого є виникнення розгалуженої мережі підприємств торгівлі та сфери послуг, для яких притаманні різні форми обслуговування та напрями цінової політики, ставить першочергове завдання щодо забезпечення репрезентативності відібраних підприємств для споживчого ринку кожного міського поселення.

У зв’язку з цим відбір підприємств торгівлі та сфери послуг для реєстрації цін є важливим процесом, його правильність та чіткість здійснення – одна з передумов досягнення якості та достовірності показника ІСЦ. Відібрані підприємства мають репрезентувати споживчий ринок кожного міського поселення, де проводиться спостереження за змінами цін (тарифів).

Для відбору підприємств торгівлі та сфери послуг використовується стратифікована багатоступенева вибірка з імовірністю, пропорційною розміру.

Процес відбору підприємств торгівлі та сфери послуг складається з таких основних етапів:

• визначення кількості котирувань цін за товарами (послугами)-представниками;

• розподіл кількості котирувань цін за товарами-представниками між підприємствами торгівлі та ринками;

• формування генеральної сукупності (основи вибірки) для кожного міського поселення, де проводиться реєстрація цін;

• формування вибіркової сукупності;

• відбір базових підприємств для реєстрації цін.

Держкомстат здійснює методологічне керівництво, проводить розрахунки кількості котирувань цін на товари (послуги)-представники та структури витрат на купівлю товарів за місцем придбання.

 Працівники територіальних органів державної статистики, які відповідають за організацію та проведення статистичних спостережень за змінами споживчих цін (тарифів) на товари (послуги), розподіляють загальну кількість котирувань цін між підприємствами торгівлі та ринками,  формують основу вибірки та вибіркову сукупність, проводять відбір базових підприємств для реєстрації цін, здійснюють актуалізацію переліку базових підприємств.

2. Словник термінів

При відборі підприємств торгівлі та сфери послуг використовується така термінологія.

Базове підприємство – об’єкти торгівлі, ресторанного господарства, підприємства сфери послуг, ринки, де здійснюється реєстрація цін (тарифів) на споживчі товари (послуги).

Відбір стратифікований – відбір, в якому генеральну сукупність розбивають на страти (типові групи одиниць) за будь-якою ознакою, а потім у кожній з них проводять систематичний або випадковий відбір; це спосіб формування вибірки з урахуванням структури генеральної сукупності, що передбачає її попередню структуризацію і незалежний відбір елементів у кожній складовій.

Вибіркова сукупність – сукупність статистичних одиниць, відібраних за певними правилами з генеральної сукупності для проведення статистичного спостереження.

Генеральна сукупність (основа вибірки) – сукупність усіх активних статистичних одиниць із заданими характеристиками, які планується вивчати й досліджувати при проведенні статистичного спостереження.

Котирування ціни – ціна визначеного товару (послуги), отримана в процесі реєстрації цін.

Критерії формування сукупності одиниць статистичного спостереження – ознаки, на підставі яких проводиться класифікація та відбір одиниць статистичного спостереження.

Медіана – значення ознаки, яке припадає на середину впорядкованого (ранжованого) ряду і поділяє його навпіл – на дві рівні за обсягом частини.  

Об’єкт роздрібної  торгівлі – місцева одиниця (структурний підрозділ) суб’єкта господарювання, у якій здійснюється продаж споживчих товарів безпосередньо населенню для особистого споживання.

Об’єкт ресторанного господарства  – місцева одиниця (структурний підрозділ) суб’єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення та в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.

Одиниця статистичного спостереження – первинний елемент об’єкта статистичного спостереження, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації в ході статистичного спостереження.

Ознаки одиниці статистичного спостереження – властивості, які відображають сутність, характер та особливості одиниці статистичного спостереження.

Підприємство – це статистична одиниця, що здійснює виробництво товарів та послуг, є самостійною у прийнятті рішень щодо використання своїх засобів, і є найбільш незалежною з огляду на фінансові та виробничі функції. Підприємство здійснює один або декілька видів економічної діяльності в одному чи декількох місцях. Підприємство складається з однієї або більше місцевих одиниць.

Послуги – діяльність суб’єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників – особисті, колективні, громадські. Послуги є результатом різнорідної діяльності, яка здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), змінюють стан одиниць, які споживають ці послуги.

Реєстрація цін – метод збору інформації щодо цін (тарифів) на товари (послуги), що включені до споживчого набору, на відібраній сукупності базових підприємств шляхом їх відвідування.

Ринок – це створений в установленому порядку на відведеній земельній ділянці за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування суб’єкт господарювання або його відокремлений підрозділ, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Споживча ціна (тариф) – фактична ціна (тариф) на товар (послугу), реалізований у вільному продажу в базових підприємствах з урахуванням ПДВ, акцизу та інших непрямих податків.

Страта – внутрішньо однорідна за певною ознакою частина одиниць генеральної сукупності.

Тип об’єкта  роздрібної торгівлі та ресторанного господарства – сукупність характерних ознак діяльності об’єктів роздрібної торгівлі (асортимент, форми організації, обслуговування тощо).

Товар (послуга)-представник – це сукупність товарів (послуг), які є однорідними за своїми споживчими властивостями та призначенням і мають однакові тенденції щодо зміни цін.

Товар – конкретний товар (марка, модель).

Товарооборот – обсяг продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу та мережу ресторанного господарства.

Фізична особа-підприємець – зареєстрована в установленому порядку фізична особа з метою здійснення підприємницької діяльності.

Ціна – грошове відображення вартості товару (послуги) за його кількісну одиницю.

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у порядку, встановленому законодавством.

3. Визначення кількості котирувань цін за товарами  (послугами)-представниками

Визначення кількості котирувань цін (тарифів) здійснюється на державному рівні за всіма товарами (послугами)-представниками, що входять до складу споживчого набору. 

Кількість котирувань цін розраховується для міських поселень у залежності від середньорічної чисельності наявного міського населення, тобто відповідно до  страт, які використані для відбору міських поселень, а саме:

• міські поселення з чисельністю населення понад 100000 осіб;

• 50000 – 100000 осіб;

• 25000 – 50000 осіб;

• до 25000 осіб.

та м. Києва, для якого характерна особлива модель споживання.

Оскільки основним принципом визначення кількості котирувань цін є забезпечення високої точності ІСЦ за умови оптимальних витрат часу та матеріальних ресурсів, тому кількість котирувань цін (тарифів) може бути різною та визначається згідно з параметрами (вагові коефіцієнти, вартість реєстрації цін та умовна дисперсія індексів цін (тарифів)) за формулою:

                                    ,                               (1)

де: ni – кількість котирувань цін (тарифів) i-го товару (послуги)-представника;

Wi – ваговий коефіцієнт  i-го товару (послуги);

Vі – умовна дисперсія індексів цін (тарифів) i-го товару (послуги)-представника;

Сі – вартість реєстрації цін (тарифів) i-го товару (послуги)-представника;

Сj – вартість реєстрації цін (тарифів) за типом j-го підприємства торгівлі (сфери послуг).

Вагові коефіцієнти, що застосовуються для визначення кількості котирувань цін, відповідають розрахунковій структурі споживчих грошових витрат усього населення, яка використовується для розрахунків ІСЦ. При цьому для всіх страт застосовуються єдині середньоукраїнські вагові коефіцієнти,  за винятком м.Києва, для якого використовуються власні вагові коефіцієнти. Вагові коефіцієнти мають важливе значення, оскільки чим більшою є вага товару (послуги)-представника, тим більшим буде вплив зміни його цін на величину ІСЦ, і, відповідно, за такими товарами (послугами)-представниками кількість котирувань цін буде більшою.

Вартість реєстрації цін визначається часом, витраченим реєстратором на збір цін у підприємстві торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг, ринках, а саме повідомлення керівника підприємства про проведення реєстрації, знаходження потрібного товару або його замінника, реєстрацію ціни (тарифу). Ця вартість стосується витрат часу лише у підприємстві торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг, на ринку і не враховує час, витрачений на те, щоб дістатися до місця реєстрації.

Умовна дисперсія індексів цін характеризується відхиленням величини індексів цін конкретних товарів (послуг) від індексу ціни товару (послуги)-представника. Індекс ціни товару (послуги)-представника є середнім геометричним індексів цін конкретних товарів, відібраних для реєстрації відповідно до визначення товару (послуги)-представника. Одні товари визначаються однорідною динамікою цін, іншим притаманні різні за величиною, а іноді й за напрямами зміни цін. Чим меншою є дисперсія індексів, тим меншу кількість реєстрацій цін слід провести для отримання досить точної оцінки динаміки ціни товару (послуги)-представника. Наприклад, якщо всі індекси цін конкретних товарів є однаковими, тоді точну оцінку зміни ціни товару (послуги)-представника можна отримати шляхом проведення реєстрації лише однієї ціни. Дисперсія індексів цін найбільше залежить від самого товару (послуги)-представника і в меншій мірі – від типу підприємства торгівлі (сфери послуг). Різні підприємства можуть продавати (надавати) різний асортимент товарів (послуг), тому може існувати деяка дисперсія індексів між різними типами підприємств, проте серед підприємств одного типу дисперсія достатньо мала.

Розрахунки кількості котирувань цін (тарифів) складаються з таких етапів.

На першому етапі визначаються ті товари (послуги)-представники, на які діють єдині ціни (тарифи), що регулюються (встановлюються) відповідними органами виконавчої влади (наприклад, електроенергія, природний газ, послуги пошти та зв’язку тощо). Для таких позицій кількість котирувань цін дорівнює одиниці.

Водночас за деякими товарами (послугами)-представниками кількість котирувань цін визначається на регіональному рівні для кожного міського поселення, де проводиться спостереження за змінами споживчих цін,  з урахуванням фактичного стану споживчого ринку, оскільки кількість котирувань цін залежить від кількості діючих тарифів, видів товарів (послуг), підприємств, що продають (надають) відповідні товари (послуги) в кожному з міських поселень. Це стосується таких позицій, як скраплений газ, кам’яне вугілля, квартирна плата, міський транспорт, Інтернет, кабельне телебачення тощо. Для таких послуг на державному рівні кількість котирувань цін умовно дорівнює одиниці, а фактична кількість визначається для кожного міського поселення.

Приклад. Якщо у містах з чисельністю населення понад 1 млн. осіб перевезення пасажирів здійснюються різними видами міського транспорту (метрополітеном, автобусами, трамваями, тролейбусами та маршрутними таксомоторами), то в міських поселеннях з чисельністю населення до 25 тис. осіб, можливо тільки маршрутними таксомоторами.

На другому етапі за кожним товаром (послугою)-представником визначається вартість реєстрації цін.

Вартість реєстрації відрізняється в залежності від товару (послуги)-представника та типу підприємства торгівлі (сфери послуг). Окремі товари легко визначити та знайти за їх характеристикою (наприклад, легше знайти та описати масло вершкове, ніж жіночий одяг). Одні товари залишаються незмінними протягом довгого періоду часу (наприклад, продукти харчування, а також багато послуг, такі як ремонт взуття чи послуги перукарень), інші часто змінюються і у зв’язку з цим потребують заміни. Тобто існують фактори, які мають вплив на час, який потрібен для реєстрації цін. Таким чином, кожний товар (послуга)-представник характеризується за такими критеріями:

• легко (важко) визначити товар (послугу), що відповідає характеристиці товару (послуги)-представника, ціна на який реєструється у підприємстві торгівлі (сфери послуг);

• низька (висока) частота змін характеристик товарів (послуг).

Відповідно до цих критеріїв товари (послуги)-представники класифіковані за категоріями:

• товари (послуги), які "легко реєструвати", тобто вони мають досить прості характеристики, які не зазнають частих змін, та їх легко знайти. В розрахунку кількості котирувань таким товарам відповідає умовний коефіцієнт 2;

• товари (послуги), які "важко реєструвати", тобто вони мають складну характеристику з високою частотою її змін – коефіцієнт 6;

• товари (послуги), які не належать до перших двох категорій – коефіцієнт 4.

Елементом вартості також є типи підприємств торгівлі (сфери послуг).

У супермаркетах, де реєструється більше цін, вартість реєстрації однієї ціни зазвичай менше, ніж вартість реєстрації однієї ціни у маленьких  магазинах, де реєструється менша кількість цін. Це пов’язане з тим, що реєстратор в обох випадках повинен сповістити керівника чи адміністратора  про проведення реєстрації, отже час, витрачений на реєстрацію ціни одного товару в супермаркеті буде меншим, ніж у маленькому магазині.

Типи підприємств торгівлі класифікуються за розмірами торгової площі:

        продовольчі магазини

1)    гіпермаркети (з торговою площею від 2500 кв.м і більше);

2)    супермаркети, універсами (з торговою площею від 400 до 2499 кв.м);

3)    середні магазини (з торговою площею від 120–400 кв.м);

4)    маленькі магазини (з торговою площею до 120 кв.м);

5)    спеціалізовані магазини.

§       непродовольчі магазини

1)    універмаги (з торговою площею від 2500 кв.м і більше);

2)    спеціалізовані магазини (з торговою площею від 2500 кв.м і більше);

3)    будинки торгівлі (з торговою площею від 1000 до 2499 кв.м);

4)    середні магазини (з торговою площею до 1000 кв.м);

5)    інші спеціалізовані магазини.

Для розрахунків кількості котирувань цін усі типи підприємств торгівлі класифікуються за такими категоріями:

       великі, такі як гіпермаркети та супермаркети. Їм присвоєний умовний коефіцієнт (-1);

       підприємства з високою концентрацією об’єктів торгівлі, такі як торговельні центри – коефіцієнт (0);

       невеликі підприємства, такі як середні, маленькі, окремі спеціалізовані магазини – коефіцієнт (+1).

Таким чином, вартість реєстрації ціни конкретного товару, наприклад борошна пшеничного, дорівнює 1 (2–1) у супермаркеті та 3 (2+1) у невеликих підприємствах, тоді як вартість реєстрації ціни чоловічого костюма – 6 (6+0) у підприємстві, розташованому в торговельному центрі, та 7 (6+1) – у невеликому підприємстві.

Класифікації за типами підприємств торгівлі та товарами (послугами)-представниками є єдиними для всіх міських поселень незалежно від чисельності наявного міського населення, однак при розрахунках кількості котирувань цін за кожною зі страт ураховуються розбіжності у переважаючих типах підприємств торгівлі.

Третім етапом у розрахунках є визначення умовної дисперсії індексів цін.

Ступінь коливання цін, тобто їхню варіацію, можна вимірювати за допомогою дисперсії або коефіцієнта варіації, який є відносною мірою варіації, тобто відношенням стандартного відхилення розподілу індексів до їх середнього значення. Однак подібні розрахунки є неможливими з огляду на відсутність суцільного обстеження цін усіх товарів (послуг).

Тому товари (послуги)-представники класифікуються на експертній основі, виходячи з умовної дисперсії їх індексів.

• Клас 1 – товари (послуги)-представники, для яких не існує дисперсії індексів, або її можна визначити як мінімальну. Це, наприклад, окремі сорти хліба.  

• Клас 2 – товари (послуги)-представники, для яких характерна невелика дисперсія індексів. До цього класу належить більша частина продуктів харчування.

• Клас 3 – товари (послуги)-представники, для яких характерна середня дисперсія індексів. До цього класу можна віднести продукти харчування зі складним описом та окремі непродовольчі товари.

• Клас 4 – товари (послуги)-представники, для яких характерна значна дисперсія індексів. До цього класу належить побутова техніка, меблі, аудіо-, відеообладнання, а також більша частина одягу та взуття.

Надалі розраховується кількість котирувань цін (тарифів) за кожним товаром (послугою)-представником за формулою (1).

 Приклад розрахунків кількості котирувань цін за окремими товарами (послугами)-представниками

На завершальному етапі результати розрахунків аналізуються для того, щоб бути впевненими в їх раціональності (наприклад, для уникнення невиправдано великої кількості котирувань за окремими товарами (послугами)-представниками). За результатами аналізу кінцеві розрахунки коригуються на основі методів логічного контролю за умови, що мінімальна кількість котирувань за кожним товаром (послугою)-представником має бути не менше 3. Тобто якщо за результатами розрахунків кількість котирувань за товаром (послугою)-представником менша за 3, за цією позицією автоматично проставляється 3 котирування. При цьому кількість котирувань за рештою товарів (послуг)-представників не зменшується.

Для міських поселень із чисельністю населення понад 1 млн. осіб кількість котирувань збільшується на поправочний коефіцієнт, отриманий шляхом співвідношення кількості наявного населення кожного зазначеного міського поселення до середньої кількості наявного населення міських поселень, що входять до першої страти.

Розрахунки кількості котирувань цін за товарами (послугами)-представниками здійснюються одночасно з переглядом споживчого набору товарів (послуг)-представників для розрахунку ІСЦ, тобто один раз на п’ять років. За необхідності (у разі різких змін у структурі споживчих грошових витрат домогосподарств або на споживчому ринку) кількість котирувань може переглядатися частіше.

Кількість котирувань цін за товарами (послугами)-представниками передається до територіальних органів державної статистики та слугує відправною точкою для  розподілу кількості котирувань між підприємствами торгівлі та ринками.

4. Розподіл кількості котирувань цін між підприємствами торгівлі та ринками

З метою забезпечення репрезентативності ІСЦ  кількість котирувань цін за товарами-представниками розподіляється між підприємствами торгівлі та ринками. Це пов’язано з тим, що суттєва частка купівлі окремих товарів, у першу чергу свіжих продуктів харчування (плодоовочева продукція, м’ясо, сало, молоко та молочна продукція, яйця тощо) та окремих непродовольчих товарів (одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, квіти тощо), здійснюється на ринках. При цьому динаміка цін на ринках і в підприємствах торгівлі на один і той самий товар часто відрізняється, оскільки ринки реагують на сплески чи падіння попиту більш оперативно.

Розподіл здійснюється територіальними органами державної статистики на основі розрахункової структури витрат домогосподарств на купівлю товарів за місцем придбання за 8 економічними районами та м.Київ за даними, отриманими за результатами обстежень умов життя домогосподарств (ОУЖД). При цьому для кожного міського поселення використовується розрахункова структура витрат того економічного району, до якого входить відповідний регіон.

Приклади.

Відповідно до розрахункової структури витрат на купівлю товарів за місцем придбання у Поліському економічному районі у 2008 році 72% м’яса птиці населення купувало в підприємствах торгівлі, а 28% – на ринках. Припустимо, що кількість котирувань цін за товаром-представником "Птиця" у міському поселенні з чисельністю населення понад 100 тис. осіб складає 10, тобто у м. Луцьку в підприємствах торгівлі та на ринках реєструється відповідно 7 цін та 3 ціни.

В усіх економічних районах майже 100% булочних виробів купується в підприємствах торгівлі, тому на ринках міських поселень реєстрація цін на цей товар не проводиться.

Водночас за окремими товарами (наприклад, картопля, деякі види овочів) купівля на 80–90% традиційно здійснюється на ринках. Оскільки на основі існуючої реєстрації цін розраховуються два індекси (споживчих та роздрібних цін), для забезпечення розрахунку останнього на підприємствах торгівлі реєструється не 2 чи 1 ціна, а 3, при цьому кількість котирувань за цими товарами відповідно збільшується, з метою недопущення викривлення структури.

Для окремих товарів довготривалого користування (наприклад, меблі, побутова техніка) розрахункова структура є орієнтовною. Це пов’язано з тим, що ці товари купуються нечасто й існує ймовірність зміщень структури витрат у той чи інший бік. У таких випадках розподіл кількості котирувань визначається на основі аналізу реального стану споживчого ринку кожного міського поселення.

Розрахункова структура витрат на купівлю товарів за місцем придбання переглядається щорічно, відповідно і розподіл кількості цін, що реєструються в підприємствах торгівлі та на ринках, здійснюється на щорічній основі.

5. Формування основи вибірки для кожного міського поселення, де проводиться реєстрація цін

Формування основи вибірки та вибіркової сукупності підприємств торгівлі та сфери послуг для кожного міського поселення здійснюється на підставі даних Реєстру статистичних одиниць (РСО),  державних статистичних спостережень зі статистики роздрібної торгівлі за ф.№3-торг (річна) "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства", №7-торг (річна) "Звіт про наявність торгової мережі та мережі ресторанного господарства", №12-торг (річна) "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них", статистики послуг  за ф.№1-послуги (річна) "Звіт про обсяги реалізованих послуг" та даних з адміністративних джерел (баз даних місцевих органів самоврядування та податкових адміністрацій).

Основа вибірки для підприємств торгівлі-юридичних осіб формується на основі складової РСО – статистичного реєстру підприємств (СРП) з урахуванням таких критеріїв:

інституційний сектор економіки, який обстежується;

тип статистичної одиниці;

організаційно-правова форма господарювання;

вид економічної діяльності;

розмір підприємства.

Основа вибірки для фізичних осіб-підприємців формується на основі адміністративних джерел та спеціальних обстежень (у разі наявності) з урахуванням таких критеріїв:

економічно активні (за адміністративними даними щодо сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів);

вид економічної діяльності, який за КВЕД відноситься до роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, послуг відповідно до переліку, наведеному в додатках 1 та 2;

наявність об’єктів торгівлі, ресторанного господарства;

адреса здійснення діяльності або місцезнаходження об’єктів торгівлі (за даними з адміністративних джерел), підприємств.

Сформована основа вибірки підприємств має таку структуру[1]:

-        ідентифікаційний код ЄДРПОУ підприємства (юридичної особи);

-        найменування підприємства;

-        місцезнаходження (юридична адреса/фактична адреса);

-        код території місцезнаходження за КОАТУУ;

-        код організаційно-правової форми господарювання за КОПФГ;

-        код інституційного сектору економіки за КІСЕ;

-        вид економічної діяльності;

-        обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг;

-        наявність об’єктів торгівлі, ресторанного господарства.

Формування основи вибірки у міських поселеннях з чисельністю населення понад 1 млн. осіб має свої особливості, оскільки є досить складною та високозатратною. У зв’язку з цим та з метою оптимальної організації процесу відбору основа вибірки  формується за  районами у містах.

Приклад. З 9 районів у 5 проводяться спостереження за змінами цін на продукти харчування, безалкогольні напої, алкоголь, тютюн та послуги ресторанного господарства, у 4 – на решту товарів та послуг. Таким чином, у 5 районах основа вибірки складається тільки з підприємств торгівлі, основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11) та спеціалізованих магазинах продовольчих товарів (52.2), підприємств ресторанного господарства (55.3, 55.4, 55.5), у 4 районах – з решти підприємств торгівлі та сфери послуг.

Водночас якщо на території району, відібраного для спостереження за змінами цін на продукти харчування, розташований непродовольчий магазин із торговою площею від 2500 м2 і більше, який відвідують мешканці всього міського поселення, він також уключається до основи вибірки цього району. Надалі формується вибіркова сукупність для кожного району в місті.

6. Формування вибіркової сукупності

Формування вибіркової сукупності здійснюється на основі процедури стратифікованого багатоступеневого відбору з елементами методу ймовірності, пропорційної розміру, та складається з таких етапів:

стратифікація сукупності статистичних одиниць;

розподілення товарообороту за товарами (товарними групами) за видами спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі (ресторанного господарства) та обсягів реалізованих послуг  за видами послуг;

визначення часток товарообороту  за видами спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі (ресторанного господарства) в загальному товарообороті та часток обсягів реалізованих послуг за  видами послуг;

розподілення кількості котирувань цін на товари (послуги)-представники за видами спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі (ресторанного господарства) та видами послуг.

6.1. Стратифікація сукупності статистичних одиниць

На першому етапі здійснюється стратифікація сукупності статистичних одиниць відповідно до класифікації  підприємств (об’єктів), основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля (ресторанне господарство) та надання послуг (Додатки 1, 2).

На другому етапі для кожного виду спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі (ресторанного господарства) та виду послуг визначаються загальні обсяги товарообороту та реалізованих послуг.  

На третьому етапі для кожного виду спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі (ресторанного господарства) та виду послуг виключаються всі підприємства (об’єкти) з обсягами товарообороту або реалізованих послуг нижчими, ніж 20% медіани.

Приклад. Якщо для маленьких продовольчих магазинів (52.11.г) медіана товарообороту складає 50 тис.грн., 20% медіанного товарообороту дорівнює 10 тис.грн. Таким чином, магазини з товарооборотом меншим, ніж 10 тис.грн., виключаються.

Результати проведених розрахунків для кожного виду спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі (ресторанного господарства) та виду послуг аналізуються, виходячи з принципа доцільності. У зв’язку з цим в окремих випадках ігноруються підприємства (об’єкти) з обсягами товарообороту або реалізованої продукції меншими, ніж 50% медіани.

Приклад. Якщо в міському поселенні наявна велика кількість об’єктів, що торгують книгами, газетами та канцтоварами (52.47.0) і при цьому більшість із них мають товарооборот менший за 50% медіани, частина таких об’єктів ігнорується без зниження репрезентативності вибірки.

6.2. Розподілення товарообороту за товарами (товарними групами) за видами спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі

Розподілення товарообороту за товарами (товарними групами) здійснюється відповідно до товарної структури кожного виду спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі з використанням даних  ф.№3-торг (річна) "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства". 

На першому етапі для підприємств (юридичних осіб) розраховується загальний товарооборот по кожному товару (товарній групі) для кожного виду спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі. Для цього дані щодо обсягів товарообороту об’єктів роздрібної торгівлі  одного виду (з однаковим кодом  виду діяльності) за ф.№3-торг підсумовуються і визначається загальний товарооборот для кожного виду спеціалізації об’єктів торгівлі (Таблиця 1).

Таблиця 1

(тис.грн.)

На другому етапі на основі даних таблиці 1 для кожного виду спеціалізації об’єктів торгівлі розраховується частка товарообороту по кожному товару (товарній групі) в загальному товарообороті кожного виду спеціалізації (Таблиця 2).

Таблиця 2

(відсотків)

На третьому етапі розраховується структура товарообороту за товарами (товарними групами) для фізичних осіб-підприємців, при цьому дані щодо загального товарообороту фізичних осіб-підприємців отримуються з адміністративних джерел (податкових адміністрацій).

Розподілення загального товарообороту за товарами (товарними групами) для фізичних осіб-підприємців (Таблиця 3) здійснюється з використанням структури товарообороту відповідних видів спеціалізації підприємств (юридичних осіб) (див. Таблицю 2), оскільки дані про структуру товарообороту фізичних осіб-підприємців відсутні.

Таблиця 3

(тис. грн.)

Підприємства ресторанного господарства та з реалізації послуг, як правило, надають послуги лише одного виду (ремонт взуття, хімічне чищення, перукарські тощо). У зв’язку з цим етапи, викладені в цьому розділі, можуть не виконуватися. Водночас усі наступні етапи відбору в ресторанному господарстві та сфері послуг здійснюються аналогічно тим, які описані для підприємств торгівлі.

6.3. Визначення часток товарообороту за видами спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі за товарами (товарними групами)

На першому етапі  отримується загальний товарооборот усіх видів спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі (підприємств (юридичних осіб) та  фізичних осіб-підприємців) за  товарами (товарними групами). Цей розрахунок здійснюється  шляхом об’єднання даних щодо розподілення товарообороту, наведених у таблицях 1 та 3. Далі дані щодо обсягів товарообороту одного й того ж товару  (товарної групи) за видами спеціалізації підсумовуються, тобто отримується обсяг загального товарообороту по кожному товару (товарній групі)  всіх видів спеціалізації об’єктів торгівлі (Таблиця 4).

Таблиця 4

(тис. грн.)

На другому етапі розраховуються частки товарообороту кожного виду спеціалізації об’єктів торгівлі по кожному товару (товарній групі) у загальному товарообороті (Таблиця 5).

Таблиця 5

(відсотків)

Приклад. Частка товарообороту гіпермаркетів (тип 52.11.а) по товару "борошно" у загальному товарообороті отримується шляхом ділення обсягу товарообороту борошна в гіпермаркетах (2565,70 тис. грн.) на весь товарооборот борошна всіх видів спеціалізації (17500,32 тис.грн.)

6.4. Розподілення кількості котирувань цін на товари-представники за видами спеціалізації об’єктів торгівлі

Кількість котирувань цін на товар-представник (див. розділ 3) розподіляється за видами спеціалізації об’єктів торгівлі  пропорційно частці товарообороту цього виду спеціалізації у загальному товарообороті за товаром (товарною групою).

З метою оптимальної організації процесу реєстрації цін при розподіленні кількості котирувань цін застосовуються такі правила.

Правило 1: не реєструються ціни в об’єктах торгівлі тих видів спеціалізації, що складають менше 5% загального товарообороту за товаром (товарною групою). Тобто якщо частка товарообороту є меншою за 5%, цей вид спеціалізації виключається.

Приклад. За даними Таблиці 5, частка товарообороту за товаром "борошно" за видом спеціалізації 52.24.0 складає 4,7%,  товарною групою "Риба і морепродукти харчові" за видом спеціалізації 52.23.0 – 1,0%, тому ці види виключаються з розрахунків. 

Надалі частки товарообороту інших об’єктів торгівлі перераховуються без видаленого виду та нормалізуються для того, щоб у підсумку вони дорівнювали 100%.

Результати перерахунків часток товарообороту видів спеціалізації об’єктів торгівлі за товарами (товарними групами) в загальному товарообороті наведено в Таблиці 6.

Таблиця 6

(відсотків)

На основі інформації, що міститься в Таблиці 6, визначаються частки товарообороту за товарами-представниками, при цьому частка товарообороту певної товарної групи за видами спеціалізації об’єкта торгівлі поширюється на  всі товари, які належать до цієї товарної групи (Таблиця 7).

Таблиця 7

Приклад. До товарної групи №020 "Крупи та бобові" за ф.№3-торг належать сім товарів-представників зі споживчого набору для розрахунку ІСЦ: рис, крупи манні, гречані, перлові та ячні, пластівці вівсяні, пшоно, бобові. Таким чином, частки товарообороту за товарною групою "Крупи та бобові" розповсюджуються на всі 7 товарів-представників за видами спеціалізації об’єктів торгівлі.

Схема відповідності кодів на рівні класів Класифікації індивідуального споживання за цілями (КІСЦ), яка використовується для розрахунку ІСЦ та товарів (товарних груп) для обстеження роздрібної торгівлі, наведена у  Додатку 3.

Правило 2: кількість котирувань цін кожного виду спеціалізації об’єктів торгівлі за товаром-представником не повинна бути менше ніж 2. З метою дотримання цього правила для об’єктів торгівлі всіх видів спеціалізації здійснюється розрахунок питомої ваги одного котирування ціни для кожного товару-представника (Таблиця 8) за формулою:

wi  = 100/ nі  x 2,                                    (2)

де ni – кількість котирувань цін за i-м товаром-представником.

Таблиця 8

¹ У підприємствах торгівлі.

Види спеціалізації об’єктів торгівлі, для яких питома вага одного котирування більша за частку товарообороту, ігноруються, при цьому частка товарообороту цих видів розподіляється між іншими видами спеціалізації об’єктів торгівлі пропорційно часткам їхнього товарообороту.

Приклад. Для рису вага котирування ціни становить 20%. Види 52.11.а, 52.11.г та 52.24.0 ігноруються, а частки їхнього товарообороту перерозподіляються між видами 52.11.б, 52.11.в.

Після виконання зазначених правил здійснюється теоретичне розподілення кількості котирувань цін за кожним товаром-представником за видами спеціалізації об’єктів торгівлі (Таблиця 9).

Таблиця 9

7. Правила формування вибірки об’єктів торгівлі для реєстрації цін

Після визначення теоретичної кількості котирувань цін за видами спеціалізації об’єктів торгівлі здійснюється формування вибірки об’єктів торгівлі.

Розподілення кількості котирувань цін між конкретними об’єктами здійснюється так, щоб уникнути надто великої кількості цін, що реєструються в одному й тому ж самому об’єкті. З цією метою застосовуються такі правила.

1. В одному об’єкті реєструється одна ціна (одне котирування) на конкретний товар.

Приклад. Для товару-представника "Олія соняшникова" в одному об’єкті торгівлі реєструється ціна на олію "Олейна", в другому – "Щедрий дар", у третьому –"Чумак" і т.д.

Застосування цього правила запобігає тій ситуації, коли всі ціни на один товар-представник реєструються в одному або двох об’єктах торгівлі. Водночас у міських поселеннях з обмеженою кількістю об’єктів торгівлі певного виду спеціалізації, тобто в тих, де кількість цінових котирувань, розрахована для цього товару-представника, перевищує кількість наявних об’єктів торгівлі, припускається здійснення більшої кількості котирувань цін в одному об’єкті торгівлі. Крім того, більш ніж одне котирування ціни на товар-представник може здійснюватися в підприємствах, що входять до єдиної мережі.

2. Кількість котирувань цін в об’єкті торгівлі обмежується в залежності від виду спеціалізації об’єктів торгівлі та розміру міських поселень. Застосування цього правила не дозволяє зосереджувати реєстрацію цін у невеликій кількості об’єктів, для чого застосовується обмеження кількості котирувань цін. (Таблиця 10).

Таблиця 10

[2] Об’єкти торгівлі, які не входять до складу мереж.

3. У кожному міському поселенні відбираються об’єкти торгівлі, розташовані як у центральній частині міського поселення, так і віддалені від центру, тобто спостереження за змінами цін охоплює всю територію міських поселень або всю територію вибраних районів у містах.

4. У міських поселеннях, для яких характерною є наявність об’єктів торгівлі, які розташовані у різних районах міста та входять в певну мережу, відбір об’єктів здійснюється так, щоб спостереженням були охоплені всі мережі. При цьому кількість цін, які реєструються у певній мережі за кожним товаром-представником, визначається пропорційно до частки загального товарообороту всіх об’єктів торгівлі цієї мережі у загальному товарообороті тих видів спеціалізації об’єктів торгівлі, до яких належить мережа.

Приклад. Розподілення кількості котирувань цін на товар-представник "масло вершкове" між мережами.

З наведеного прикладу видно, що у міському поселенні наявні мережі супермаркетів "Велика кишеня", "Еко-маркет", "Сільпо", "Фуршет". Усі вони мають торгові площі від 400 до 2499 кв.м, тобто належать до виду спеціалізації 52.11.б. Загальний товарооборот за цим видом складає 89600,0 тис.грн. Кількість цін, які необхідно зареєструвати на масло, розподіляється між мережами супермаркетів пропорційно часткам їхнього товарообороту.

За умови здійснення в об’єктах торгівлі певної мережі єдиної цінової політики для спостереження за змінами цін відбирається один супермаркет із найбільшим обсягом товарообороту. Якщо обсяги товарообороту супермаркетів визначити неможливо, відбирається супермаркет із найбільшою торговою площею. Після здійснення відбору в кожній з мереж, проводиться аналіз розташування відібраних супермаркетів у межах міста. Якщо відібрані супермаркети сконцентровані в одному районі міста, то для спостереження за змінами цін у цьому районі обираються супермаркети однієї або двох мереж. Для решти мереж обираються інші райони міста, при цьому в кожній з цих мереж відбирається  другий за величиною торгової площі супермаркет.

В обраному підприємстві реєструються ціни за переліком товарів, відібраних для спостереження в цій мережі.

8. Коригування вибірки об’єктів торгівлі для реєстрації цін

Коригування діючої вибірки об’єктів торгівлі здійснюється з урахуванням теоретичного розподілення кількості котирувань цін на товари-представники за видами спеціалізації об’єктів торгівлі.

На першому етапі аналізується кількість котирувань цін по кожному товару-представнику в кожному об’єкті торгівлі (Таблиця 11).

Таблиця 11

Надалі діюча вибірка приводиться у відповідність до теоретичного розподілення кількості котировок цін з урахуванням правил, викладених у розділі 7.

Якщо відповідно до теоретичного розподілення для означеного виду спеціалізації об’єктів торгівлі немає котирувань цін, усі котирування цін в об’єктах торгівлі цього виду виключаються.

Якщо відповідно до теоретичного розподілення для означеного виду спеціалізації об’єктів торгівлі наявні котирування цін, тоді для об’єктів торгівлі цього виду застосовується правило 1.

• якщо кількість котирувань в об’єкті торгівлі дорівнює 1, на цьому етапі роботи цей об’єкт у вибірці залишається;

• якщо кількість котирувань більше ніж 1, у цьому об’єкті торгівлі залишається лише одне котирування (обирається конкретний товар, який у цьому об’єкті торгівлі представлений  краще порівняно з іншими об’єктами торгівлі), решта котирувань виключається.

Приклад. Виключаються котирування цін у гіпермаркетах "Арсен" та "Рукавичка", оскільки за підсумками теоретичного розподілення в об’єктах торгівлі, що належать до виду спеціалізації 52.11.а, не повинна проводитися реєстрація цін. Крім того, кількість котирувань у супермаркетах "Океан","Скриня-Сільпо" (52.11.б) та в магазині "Продукти 1" (52.11.в) приведена до 1.

Після застосування правила 1 отримуємо відкориговану кількість котирувань цін за об’єктами торгівлі (Таблиця 12).

Таблиця 12

На другому етапі за кожним товаром-представником і видом спеціалізації об’єктів торгівлі порівнюється відкоригована кількість котирувань, отримана після першого етапу,  та теоретична кількість котирувань цін.

1. Якщо відкоригована кількість котирувань дорівнює теоретичній, ніякі дії не виконуються.

2. Якщо відкоригована кількість котирувань перевищує теоретичну, вона зменшується. Це досягається шляхом виключення цінових котирувань, починаючи з тих об’єктів торгівлі, де загальна кількість цінових котирувань є найбільшою. "Зайві" котирування можуть бути вилученими і в об’єктах торгівлі з найменшою загальною кількістю котирувань, що дозволить виключити з обстеження ті об’єкти, в яких реєструється дуже мало цін.

3. Якщо відкоригована кількість котирувань є меншою за теоретичну, вона повинна бути збільшена.

Це досягається шляхом запровадження реєстрації цін на товари-представники, які в цьому об’єкті торгівлі ще не обстежувалися. Це робиться, починаючи з об’єктів торгівлі, в яких загальна кількість котирувань цін є найменшою.

Якщо після розширення реєстрації в об’єктах торгівлі, вже охоплених діючою вибіркою, відкоригована кількість котирувань за видом спеціалізації об’єктів торгівлі лишається меншою за теоретичну, необхідно ввести у вибірку нові об’єкти торгівлі.

Якщо в переліку об’єктів торгівлі цього міського поселення немає об’єкта торгівлі відповідного виду спеціалізації, припускається порушення правила 1, тобто можна повернути цінові котирування, виключені під час першого етапу цього розділу.

У прикладі, що розглядається, загальна кількість котирувань цін за видом спеціалізації 52.11.б за всіма товарами-представниками виявилася меншою, ніж теоретична, і повинна бути збільшена. За видом спеціалізації об’єктів торгівлі 52.11.в фактична кількість котирувань майже за всіма товарами-представниками більша за теоретичну і повинна бути зменшена шляхом виключення з вибірки магазинів "Ластівка" та "Продукти". В той же час відповідно до теоретичного розподілення кількості котирувань цін на товар-представник "масло вершкове" слід здійснити 3 реєстрації цін в об’єктах торгівлі за видом спеціалізації 52.11.г. Отже у вибірку додатково вводяться три об’єкти торгівлі відповідного виду.

Після проведення порівнянь отримуємо кількість котирувань цін за об’єктами торгівлі відповідно до теоретичного розподілення кількості котирувань цін (Таблиця 13).

Таблиця 13

Із даних, що наведені в Таблиці 13, видно, що за підсумками  розподілення котирувань цін за об’єктами торгівлі у вибірку потрапили по два супермаркети з мереж "Сільпо" та "Вопак". Відповідно до правила 4 (див. розділ 7) для реєстрації відбираються по одному найбільшому супермаркету з цих мереж (наприклад, "Сільпо 2" та "Вопак 1"). Таким чином, у цих супермаркетах здійснюється реєстрація за всіма товарами-представниками, наведеними в прикладі з урахуванням кількості котирувань цін цих мереж.

На третьому етапі застосовується правило 2, яке обмежує загальну кількість котирувань цін в об’єкті торгівлі відповідно до його виду. За кожним об’єктом порівнюється загальна кількість котирувань цін, отримана після другого етапу, та кількість котирувань цін для об’єктів торгівлі відповідного виду (див. Таблицю 10).

Якщо загальна кількість котирувань цін в об’єкті торгівлі є більшою, ніж теоретична, вона має бути зменшена. Тому за цим об’єктом торгівлі слід виключити окремі котирування. Кількість котирувань, що виключається, дорівнює різниці між скоригованою та максимальною кількістю. Виключаються котирування цін на ті товари-представники, які є найменш представницькими для цього виду спеціалізації об’єктів торгівлі. Проте кількість котирувань, що була збільшена внаслідок недостатньої кількості об’єктів торгівлі певного виду, не виключаються.

Після застосування цього правила можлива ситуація, коли  кількість котирувань цін на товар-представник виявиться меншою за теоретичну кількість котирувань для певного виду спеціалізації об’єктів торгівлі. В такому випадку слід діяти відповідно до порядку, описаному в пункті 3 другого етапу цього розділу.

9. Відбір ринків для спостереження за змінами цін

Відповідно до розрахункової структури витрат домогосподарств на купівлю товарів за місцем придбання ціни на низку товарів реєструються на ринках. Кількість товарів, за якими проводиться реєстрація цін на ринку, не обмежена, тобто на одному ринку можуть реєструватися ціни за повним переліком відповідних товарів-представників.

До спостереження залучаються тільки організовані ринки, які  класифікуються за такими категоріями:

ринки, які відвідує населення всього міського поселення, тобто центральні продовольчі, непродовольчі, спеціалізовані непродовольчі (наприклад, будівельні);

ринки, які відвідують мешканці декількох районів міського поселення;

інші ринки, які відвідують мешканці одного з районів міського поселення.

Кількість ринків, що відбираються в міському поселенні для спостережень за змінами цін, визначається на основі максимальної кількості котирувань цін товарів-представників, що мають реєструватися на ринках.

Приклад. Відповідно до розрахованої кількості котирувань цін у міському поселенні  на ринках має реєструватися 4 ціни на свинину, 3 – на молоко та фрукти, 1 – на квіти. В такому разі має бути відібрано 4 ринки. При цьому  по свинині  на одному ринку реєструється ціна на задню частину, на другому – на лопатку, на третьому – на ребро, на четвертому – на ошийок.

Якщо кількість ринків більша за максимальну кількість котирувань цін, їх відбір здійснюється, починаючи з ринків, віднесених до першої категорії, тобто з найбільш широким асортиментом товарів. 

Якщо кількість ринків менша за максимальну кількість котирувань цін, на одному ринку припускається здійснення більшої кількості котирувань цін на товари-представники.

Приклад. На одному ринку по свинині реєструються ціни як на задню частину, так і на лопатку.

Ринки, відібрані для спостереження, повинні бути рівномірно розташованими територіально, тобто як у центральних районах міського поселення, так і віддалених від центру. Водночас їх територіальне розташування має бути оптимальним з метою усунення невиправданого переміщення реєстраторів цін. 

10. Контроль якості формування вибірки

З урахуванням того, що окремі етапи відбору підприємств торгівлі та сфери послуг для реєстрації цін здійснюються працівниками територіальних органів державної статистики, особлива увага приділяється процедурам контролю якості формування вибірки. Ці процедури реалізуються на центральному та регіональному рівнях після закінчення процесу відбору підприємств. Основними процедурами контролю є такі.

На центральному рівні:

• Контролюються результати розрахунків кількості котирувань за кожним товаром (послугою)-представником. Перевіряються мінімальні та максимальні значення кількості котирувань та їх відповідність установленим обмеженням.

• Перевіряються результати визначення структури витрат на купівлю товарів за місцем придбання. При зміні структури порівнюється нова та стара структури й аналізуються розбіжності.

На регіональному рівні:

Перевіряються сформовані основи вибірки підприємств торгівлі, сфери послуг для оцінки ступеня охоплення генеральних сукупностей, повноти представлення та ймовірності характеристик статистичних одиниць.

• Перевіряються результати стратифікації сукупностей статистичних одиниць. Усі випадки виключення з основи вибірки за стратами підприємств за "принципом доцільності" (наприклад, коли виключені об’єкти роздрібної торгівлі (ресторанного господарства) та виду послуг з обсягами товарообороту або реалізованих послуг більшими, ніж 20% медіани) повинні супроводжуватися відповідними коментарями. 

• Контролюються результати розподілення товарообороту за товарами (товарними групами) за видами спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі.

• Перевіряються результати розрахунку часток товарообороту за видами спеціалізації об’єктів роздрібної торгівлі за товарами (товарними групами).

• Контролюються результати розподілу кількості котирувань цін на товари-представники за видами спеціалізації об’єктів торгівлі. Особлива увага при цьому приділяється відповідності результатів установленим обмеженням (правило 1, 2 п. 6.4 Методики).

• Перевіряються результати формування вибірки об’єктів торгівлі для реєстрації цін та їх відповідність установленим обмеженням (розділи 7, 8 Методики).

• Перевіряються результати відбору ринків для спостереження за змінами цін.

Усі результати розрахунків (проміжні та кінцеві), виконані на центральному та регіональному рівнях, зберігаються протягом усього терміну функціонування вибірки. Результати розрахунків, виконані на регіональному рівні, за вимогою  надаються на центральний рівень для їхнього спеціального контролю.  

11. Актуалізація переліку базових підприємств торгівлі та сфери послуг

Споживчий ринок міських поселень є досить динамічним, на ньому постійно відбуваються зміни, при цьому одні підприємства торгівлі закриваються, інші працюють не досить успішно, натомість з’являються нові, з більш сучасними формами обслуговування. Крім того, змінюються споживчі звички населення щодо придбання товарів у підприємствах торгівлі різних типів або на ринках міського поселення. У зв’язку з цим перелік відібраних базових підприємств підлягає актуалізації на постійній основі з метою забезпечення його відповідності сучасному стану споживчого ринку міського поселення і, таким чином, надійності та достовірності ІСЦ.

Якщо підприємство торгівлі, відібране для обстеження, закривається або втрачає значну частину своїх покупців, робиться його заміна на інше, яке відноситься до того ж типу. Асортимент товарів, рівень цін, умови реалізації товарів (послуг) у "новому" підприємстві торгівлі мають бути ідентичними  тому, що закривається. При цьому кількість котирувань цін, що були визначені для "старого" підприємства торгівлі, присвоюється "новому".

У випадку відкриття нового підприємства торгівлі, з метою включення його до спостереження, здійснюється ознайомлення з асортиментом товарів, що пропонуються до продажу, визначається його спеціалізація та приналежність до певного типу підприємств торгівлі. Якщо  асортимент представлений товарними групами, які користуються широким попитом та  належать до відповідного сегменту цін, протягом декількох місяців  здійснюється спостереження за роботою цього підприємства. Якщо за підсумками цих спостережень приймається рішення щодо включення нового підприємства до переліку, йому присвоюється певна кількість цінових котирувань. Для цього здійснюється перерозподіл кількості котирувань цін між базовими підприємствами торгівлі відповідного виду спеціалізації, в тому числі шляхом зменшення кількості реєстрацій цін у підприємстві з найбільшою кількістю  котирувань.

Список використаної літератури

1.     Закон України "Про державну статистику" (зі змінами та доповненнями) № 2657-ХІ від 2 жовтня 1992 року.

2.     Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату від 14.11.2006 №519.

3.     Посібник для реєстраторів цін щодо спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчому ринку, уведений у дію наказом Держкомстату від 12.02.2008 №39.

4.     Положення про Реєстр статистичних одиниць та формування основ вибірки сукупностей одиниць статистичних спостережень за діяльністю підприємств, затверджене наказом Держкомстату від 16.12.2009 №481.

5.     Єріна А.М.  Організація  вибіркових обстежень: Навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2004.

6.     Резолюція щодо індексів споживчих цін – МОП, 2003.

7.     МОТ/ МВФ/ ОЭСР/ Евростат/ ЕЭК ООН/Всемирный банк. Руководство по индексам потребительских цен: Теория и практика – Вашингтон, МФВ, 2007.

8.     Pour comprendre l’indice des prix – INSEE, 1998.

9.     Документи спільних засідань ЄЕК/МОП щодо індексів споживчих цін,  Женева, 2008.

Додаток 1

КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ (ОБ’ЄКТІВ), ОСНОВНИМ ВИДОМ ДІЯЛЬНОСТІ ЯКИХ ЗГІДНО З КВЕД Є РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ ТА РЕСТОРАННЕ ГОСПОДАРСТВО ДЛЯ РОЗПОДІЛУ КІЛЬКОСТІ ЦІН

Додаток 2

КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ, ОСНОВНИМ ВИДОМ ДІЯЛЬНОСТІ ЯКИХ Є НАДАННЯ ПОСЛУГ  ДЛЯ РОЗПОДІЛУ КІЛЬКОСТІ ЦІН (ТАРИФІВ)

Додаток 3

ВІДПОВІДНІСТЬ КОДІВ ПРОДУКЦІЇ ЗА КІСЦ ТА ТОВАРАМИ (ТОВАРНИМИ ГРУПАМИ) ЗА ФОРМОЮ №3-ТОРГ