Методологічні положення класифікації та аналізу стану економічно активного населення

Загальні положення

Ці методологічні положення містять основи класифікації та показники стану економічно активного населення. Положення розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4.05.1993 р. № 326 “Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики”, та Плану дій на 1999 рік щодо реалізації програми зайнятості населення на 1997-2000 роки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 257.

При розробці положень враховані національний досвід та особливості України, конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці (МОП), рекомендації Міжнародних конференцій статистиків праці, досвід Бюро статистики праці Міністерства праці США.

Методологічні положення адресовані статистикам та економістам, які займаються дослідженням економічно активного населення, проблемами зайнятості та безробіття.

Зайнятість та безробіття - найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. Разом з інформацією про інші аспекти економіки вказана інформація  є базою для оцінки та аналізу макроекономічної політики уряду. Зокрема, рівень безробіття, поряд з реальним валовим внутрішнім продуктом та інфляцією широко застосовується як загальний показник поточного стану економіки країни. Результати політики стабілізації цін, платіжного балансу та структурних перетворень у першу чергу оцінюють з точки зору їхнього впливу на зайнятість та доходи населення в цілому і його окремих груп.

Наявність надійної  статистики ринку праці, яка збирається на постійній основі, все частіше визнається основним фактором для впровадження і оцінки ефективності діяльності у сфері зайнятості. Міжнародний Валютний Фонд  визначає стандартний перелік найважливіших показників для виконання аналізу макроекономічного становища країни (СПАМ), у який входять  дані про зайнятість, безробіття та заробітну  плату і доходи, які повинні подаватися у звіті щоквартально і відповідати визначенням Міжнародної Організації Праці (МОП). Усі рішення щодо проведення кредитної  політики, спрямування коштів, використання робочої сили та інвестицій базуються на таких даних.

Перехід до ринкової економіки, що супроводжується лібералізацією трудового законодавства, зростанням питомої ваги зайнятих у недержавному та неформальному секторах економіки ознаменувався значними ускладненнями  макроекономічного моніторингу економічної активності населення України. Через відсутність механізмів одержання об'єктивної інформації про стан ринку праці на початку 90-х років більшість незайнятого у офіційному секторі економіки населення працездатного віку фактично випала з поля зору органів державної статистики. Недосконалими були і статистичні дані про зайняте населення.

Деякі критерії зайнятості та безробіття, передбачені міжнародними стандартами, можливо застосувати лише під час особистого опитування, тобто проводячи обстеження домашніх господарств. Взагалі обстеження домашніх господарств - найбільш гнучкий з усіх інструментів збору статистичної інформації. Під час його проведення можливе охоплення усіх груп населення країни, усіх сфер економічної діяльності та категорій трудящих, включаючи сумісників, тимчасово, випадково та неповністю зайнятих, тощо.

Розробка цих положень є важливою складовою в реформуванні національної системи статистики праці та в удосконаленні методології аналізу економічної активності населення України. Одним з важливих завдань, яке ставили перед собою розробники положень, було визначення і тлумачення основних термінів, що використовуються в українській економічній лексиці взагалі, і в аналізі економічно активного населення зокрема. Незважаючи на те, що в міжнародних стандартних класифікаціях, конвенціях та рекомендаціях МОП, в світовій економічній літературі давно застосовують загальновизнані терміни та їх визначення, в Україні ця проблема ще не вирішена до кінця.

Розробники висловлюють щиру подяку фахівцям Статистичного бюро Міжнародної організації праці пп. Ігорю Чернишеву та Ральфу Хусмансу за надану консультативну допомогу та корисні поради під час підготовки видання.

 Розділ І. Вибіркові обстеження економічно активного населення в Україні

 Джерелами інформації про зайнятість та безробіття (економічно активне населення) можуть бути:

1)    переписи населення;

2)    вибіркові обстеження домашніх господарств (сімей);

3)    переписи та вибіркові обстеження підприємств;

4)    адміністративний перепис та облік, наприклад, обов’язкова періодична звітність підприємств, картотеки центрів зайнятості (органів соціального страхування безробітних) тощо.

Названі джерела інформації відрізняються охопленням та періодичністю, складністю та вартістю роботи, якістю та оперативністю даних. Різні джерела мають як певні переваги, так і недоліки (в залежності від запитів користувачів), а тому їх доцільно взаємодоповнювати.

Найбільш гнучким з усіх інструментів збору статистичної інформації є вибіркові обстеження домашніх господарств.

Інформацію про економічну активність населення в Україні одержують за результатами вибіркових обстежень домашніх господарств, що проводяться з жовтня 1995 року.

У відповідності до  Державної Програми  реформування державної статистики на період до 2002 року,  затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 року № 971, у жовтні 1995 року органи державної статистики започаткували проведення щорічних вибіркових обстежень домашніх господарств з питань зайнятості та безробіття  (вибіркове обстеження робочої сили - ВОРС).

Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками (інтерв’юерами) шляхом безпосереднього опитування осіб, які входять до складу домогосподарств.

Мета обстежень - визначення обсягів економічно активного населення, сфер прикладання праці, реального обсягу пропозиції робочої сили в цілому по Україні та її областях, причин безробіття та його тривалості.

Робота по підготовці національного ВОРС розпочалась ще у 1992 році і постійно проводилась спільно з фахівцями Статистичного бюро Міжнародної організації праці (МОП). Для формування вибіркової сукупності, відпрацювання організаційних та методологічних положень, інструктивних матеріалів у листопаді 1993 року було проведено експериментальне вибіркове обстеження, яке охоплювало 0.1% населення країни.

Вибірка для проведення обстежень 1995-1997 років будувалась шляхом використання 5% генеральної вибірки, сформованої у 1992 році за  матеріалами перепису населення 1989 року для проведення соціально-демографічних та інших обстежень. У 1995 році обстеженням було охоплено 183 тис. домашніх господарств, при цьому, було опитано 376 тис. осіб; у 1996 відповідно - 40 тис. домашніх господарств та 81,5 тис. осіб; у 1997-41тис. домашніх господарств та 86,7 тис. осіб. Таким чином, розмір вибіркової сукупності для обстеження 1995 року становив 1% постійного населення країни у віці 15-70 років, а в 1996 та 1997 роках-0,2%. Практичний досвід проведення зазначених щорічних обстежень та аналіз отриманих результатів показали, що діючий план вибірки має недоліки та потребує вдосконалення. Крім того проведення обстежень один раз на рік недостатньо для адекватного відображення динамічних змін, що характерні впродовж року для сучасного ринку праці, а також для забезпечення користувачів оперативною інформацією про процеси, що відбуваються в цій сфері.

З метою створення інтегрованої системи показників і інформаційної бази даних для аналізу стану ринку праці в Україні, у відповідності до Наказу Держкомстату України від 22 лютого  1999 року №75 з 1 кварталу 1999 року запроваджено щоквартальні вибіркові обстеження з питань економічної активності (надалі ВОРС). Проведення зазначених обстежень базується на новій вибірковій сукупності, що сформована за рекомендаціями експертів Світового банку та Міжнародної Організації Праці (Г.Колтона, В.Верма).

Відповідно до методології проведення обстеження з питань економічної активності, вибіркова сукупність домогосподарств, що підлягають опитуванню щоквартально, складатиме близько 30 тисяч з  щоквартальною 25%ротацією. Вступ до ротаційної схеми здійснено під час проведення щорічного обстеження у грудні 1998 року. В основу формування нової вибіркової сукупності покладено вимоги щодо:

ефективного функціонування вибірки впродовж п’яти років;

репрезентативність квартальних даних для загальнодержавного рівня та річних для регіонального рівня;

Проведення обстежень з питань економічної активності передбачає комплекс організаційних заходів та підготовчих робіт:

методологічного характеру: розробку, апробацію, затвердження  та тиражування інструментарію, що включає Анкету, картки - додатки до неї, щоденник та  методологічне керівництво інтерв'юера, лист “звернення до населення”;

організаційного характеру:

проведення інструктивних  нарад з питань організації та методології  проведення обстеження для працівників регіональних органів статистики;

підбір та навчання інтерв’юерів;

здійснення роз’яснювальної роботи серед населення;

збір інформації шляхом безпосереднього опитування громадян за місцем їх постійного проживання;

уточнення списків проживаючих у відібраних для обстеження домогосподарствах;

обробка інформації ,

польовий контроль роботи інтерв'юерів;

здійснення логічного та арифметичного контролю якості отриманих анкет;

кодування окремих відповідей та введення анкет на ПК до бази даних;

агрегація показників на регіональному рівні та їх логічний контроль;

узагальнення та контроль бази даних обстеження на національному рівні;

розрахунок вагових коефіцієнтів та отримання на їх базі оцінок показників, що розповсюджені на генеральну сукупність населення у віці 15-70 років;

розробка показників якості інформації та її репрезентативності для різних рівнів використання;

узгодження даних вибіркового  обстеження з відповідними показниками поточної статистичної звітності;

побудова таблиць для публікації. 

За участю фахівців Статистичного бюро МОП періодично проводилися ( у 1995-1998 рр.) експертні оцінки отриманих результатів на різних рівнях агрегації, а також їх співставлення як між собою, так і з даними адміністративних джерел (статистики підприємств та державної служби зайнятості).

Опитування населення проводиться при допомозі анкети за формою №1-ЕАН, що затверджена Наказом Держкомстату України від 22 лютого 1999 року №75 ( надалі Анкета). Зміст запитань розроблявся  у відповідності до вимог міжнародних стандартів Статистичного бюро МОП. Анкета будувалася за принципом логічної послідовності запитань, за якими населення класифікується за економічною активністю за трьома основними групами: як зайняте, безробітне або економічно неактивне.

Зайнятим особам ставляться запитання про вид економічної діяльності, статус зайнятості, професію, тривалість робочого часу, наявність або бажання мати  додаткову роботу або заняття, що приносить доход, причини тимчасової незайнятості та ін. Безробітним ставляться запитання стосовно причин їхньої незайнятості, тривалості та способів пошуків роботи, готовності приступити до роботи, тощо. Усім респондентам ставляться загальні запитання, що  стосуються їх соціально-демографічних характеристик: статі, віку, сімейного стану, освіти.

Апробація Анкети проведення ВОРС здійснювалася спільно з фірмою  FMI- контактором проекту Агенції США з міжнародного розвитку в рамках проекту реформування системи зайнятості в Україні.

Розділ ІІ. Класифікація економічно активного населення

1.1. Економічно активне населення

Економічно активне населення складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили для ринкового виробництва товарів та послуг , а також  деяких вид неринкового виробництва.  що входять до Системи національних рахунків та балансів (СНР) та є економічною діяльністю.

Все населення країни розподіляється на три взаємовиключні та вичерпні категорії (див. додаток 1):

зайняті,

безробітні,

економічно неактивні (поза робочою силою).

До складу економічно активного населення (робочої сили) входять тільки ті особи, які займались економічною діяльністю, або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як “зайняті” та “безробітні”(у визначенні МОП).

1.1.1. Населення, активне у даний момент (або робоча сила).

 В рамках національної концепції економічно активного населення, застосовується поняття “населення, активне у даний період” стосовно короткого періоду часу- обстежуваного тижня.

Концепція “Економічної активності, або робочої сили” передбачає віднесення осіб до однієї з трьох взаємовиключних категорій, в залежності від характеру їхньої діяльності впродовж короткого обстежуваного періоду (тиждень або день), на основі правил пріоритетності: зайняті, безробітні, та особи, які є поза робочої сили тобто економічно неактивні. Відповідно до цих правил зайнятості надається перевага перед безробіттям, а безробіттю - перед відсутністю економічної активності. Цю залежність можна представититак:

Н=Еа+Ен,                                             (1)

де:

Н - все населення ,

Еа - економічно активне населення (робоча сила),

Ен - економічно неактивне населення (поза робочої сили)

Еа = З+Б                                              (2)

де:

З-зайняті економічною діяльністю,

Б-безробітні (у визначенні МОП)

Правила пріоритетності забезпечують безпосередній взаємозв’язок між зайнятістю, робочим часом і доходом від трудової діяльності, що можливо використовувати для аналізу продуктивності праці.

1.1.2. Економічно неактивне населення (поза робочою силою) включає:

осіб молодше 15 та старше 70 років.

осіб у віці 15-70 років, встановленому для обліку економічно активного населення, які не можуть бути класифіковані як “зайняті” та “безробітні”, а саме:

а) пенсіонерів по інвалідності та на пільгових умовах;

б) осіб, зайнятих в домогосподарстві;

в) учнів та студентів;

г) зневірених;

д) осіб з сезонним характером роботи;

є) незайнятих з інших причин.

1.1.3. “Зневірені”

Особливою категорією економічно неактивного населення є “зневірені” особи, які впродовж обстежуваного періоду:

а) були “без роботи”, тобто не працювали за наймом або на власному підприємстві;

б) були “тепер готові приступити до роботи”, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві впродовж наступних двох тижнів;

в) “не займались пошуками роботи” впродовж останніх чотирьох тижнів, тому що не вірили у можливість знайти її (після неодноразових невдалих спроб знайти роботу втратили надію на працевлаштування).

За методологією МОП  зневірені відносяться до категорії економічно неактивного населення, проте дані про їх чисельність використовуються для оцінки загального обсягу пропозиції робочої сили та попиту на неї.

Методика обчислення рівня безробіття, що застосовується Європейською комісією ООН, передбачає віднесення зазначеної категорії осіб до числа безробітних.

1.2.   Зайняті

Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб.

Роботою вважається люба діяльність в межах виробництва, визначених СНР, і вона охоплює все ринкове виробництво деякі види неринкового виробництва. Оскільки поняття зайнятості досить широке, облік чисельності зайнятих доповнюється даними про робочий час. Це доцільно робити для того, щоб виділити серед працюючого населення підгрупи в залежності від міри участі у складі робочої сили.

Зайнятими економічною діяльністю (надалі зайняті) вважаються особи у віці від 15 до 70 років, які:

працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грошовому або натуральному вигляді, працювали індивідуально (самостійно) або у окремих громадян на власному (сімейному) підприємстві;

працювали впродовж 30 годин на тиждень безкоштовно на підприємстві, у бізнесі,  що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому підсобному сільському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

особи, які тимчасово були відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес) але не працювали впродовж обстежуваного з незалежних від них особисто обставин.

Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну платню (за наймом), але також і заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, включаючи виробництво в особистому підсобному сільському господарстві (дачній або присадибній ділянці), з метою  власного споживання виробленої продукції.

В рамках концепції робочої сили зайнятості надається перевага перед будь-яким іншим видом активності/не активності.

До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки.

Добровільна діяльність є неекономічним видом діяльності і має три визначальні риси: а) вона не повинна оплачуватись;  б) вона виконується за власним бажанням, без примусу, на відміну, наприклад, від строкової військової служби;  в) вона виконується для організації, громади чи особи, з якою відсутні родинні зв’язки, поза власного домашнього господарства.

1.3.   Безробітні

З 1991 р. по 1995 р. єдиним джерелом інформації про безробіття в Україні був адміністративний облік безробітних державною службою зайнятості. Однак, як свідчить міжнародний і вітчизняний досвід, за допомогою у пошуках роботи до служб зайнятості переважно звертаються менш конкурентноздатні на ринку праці особи, соціально вразливі категорії населення, котрі становлять меншу частку загального числа непрацюючих. Чимало безробітних психологічно не схильні, чи взагалі не бажають реєструватися на біржах праці, і покладаються у пошуках роботи на власні сили, друзів, родичів.

1.3.1. Офіційне визначення безробітних.

Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” (стаття 2) безробітними “визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові приступити до підходящої роботи”.

Використання тільки адміністративних та юридичних норм і вимог (перш за все обов’язкової реєстрації у центрах зайнятості, розповсюдження офіційного статусу тільки на працездатне населення працездатного віку) не відображатиме реальну ситуацію на ринку праці. За своїм призначенням інформація про зареєстроване безробіття може використовуватися, в основному, для власних потреб державної служби зайнятості (системи страхування від безробіття) - для прогнозування, планування та фінансування державної політики і програм зайнятості.

У відповідності з концепцією робочої сили безробіття трактується як ситуація повної відсутності роботи.

1.3.2. Міжнародні стандартні та критерії визначення безробіття.

Міжнародні стандартні та критерії визначення безробіття стосуються виключно дій особи впродовж певного періоду часу, незалежно від наявності чи відсутності у неї законних нетрудових доходів (дивідендів, процентів, ренти, пенсії чи стипендії), або права на одержання допомоги по безробіттю. Також у міжнародних стандартах не згадується верхня вікова межа для вимірювання економічно активного населення та його складових - зайнятості і безробіття. В багатьох індустріальних країнах верхня межа активності населення на 7-9 років перевищує законодавчо встановлений вік виходу на пенсію. Для міжнародних порівнянь, як правило, використовують показник безробіття, розрахований за даними вибіркових обстежень робочої сили.

Відповідно до критеріїв міжнародних стандартів (МОП) до безробітних відносяться особи у віці від 15 до 70 років, які у звітний період:

а) “не мали роботи (прибуткового зайняття)”

б) “активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню”, тобто робили конкретні кроки протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом  чи на власному підприємстві.

в) були “готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів”, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві впродовж наступних двох тижнів;

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також проходять навчання за направленням державної служби зайнятості населення.

1.3.3.Критерій пошуку роботи

Відповідно до міжнародних стандартів для того, щоб особа вважалася безробітною, вона повинна активно шукати роботу. Пошук роботи визначається, як здійснення конкретних  кроків впродовж останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом  чи  організувати  власну справу.

“Активний пошук роботи” передбачає не тільки пошук роботи за наймом, але й  здійснення конкретних заходів з метою організації власної справи та  включає наступні способи :

реєстрацію в державній службі зайнятості чи приватних фірмах працевлаштування;

звернення безпосередньо до роботодавців;

розсилання письмових резюме (стислої інформації про професійну підготовку та кар’єру);

передачу оголошень, об’яв в газети чи реакцію на них;

звернення за сприянням працевлаштування до родичів і друзів;

звернення за ліцензіями та дозволами;

пошук землі, будівель, приміщень, машин, устаткування і фінансових ресурсів для створення власного підприємства.

1.3.4.Критерій готовності приступити до роботи.

Готовність приступити до роботи означає, що при наявності робочого місця людина повинна бути здатною почати працювати впродовж наступних двох тижнів. Мета критерію готовності полягає у тому, щоб виключити осіб, які шукають роботу з метою приступити до неї пізніше (наприклад, студенти вузів, які під час обстеження шукали роботу, щоб приступити до неї лише після закінчення навчального закладу).

У випадках, коли звичайні способи пошуку роботи непридатні, коли ринок праці достатньо не організований або обмежений за масштабами, коли здатність поглинути робочу силу у даний момент обмежена, можливе застосування послаблення стандартного визначення безробіття, тобто використання тільки критеріїв пошуку роботи (а) та готовності приступити до роботи (в) для визначення статусу безробітної особи.

Розділ ІІІ. Методика аналізу  економічно активного населення

2.1. Рівень економічної активності.

Аналітичним поняттям економічної активності населення є рівень економічної активності, що характеризує рівень участі населення обстежуваного віку (15 - 70 років) у робочій силі, та  розраховується як відношення економічно активного населення до загальної чисельності населення у віці 15 - 70 років:

РЕа=Еа/Н*100%,                                                        (3)

де РЕа - рівень економічної активності

2.2.   Характеристики зайнятості населення

2.2.1. Рівень зайнятості

Характеристикою трудової активності населення є показник рівня зайнятості (Рз), що розраховується як відношення (у відсотках) чисельності зайнятих до чисельності населення у віці від 15 до 70 років, за виключенням осіб, які знаходяться на утриманні в інституційних установах (у виправно-трудових закладах, психіатричних лікарнях , лепрозоріях тощо).

Рівень зайнятості визначається за формулою:

Рз=З/н*100,                                                  (4)

де

З  - чисельність зайнятого населення у віці від 15 до 70 років;

Н  - загальна чисельність населення у віці від 15 до 70 років. (дивись додаток 1, приклад 1, п.3.)

Іншими характеристиками зайнятості є такі показники:

фактична тривалість робочого періоду (дня чи тижня), повний робочий час, неповний робочий час;

добровільна неповна зайнятість;

неповна зайнятість з економічних причин;

характер роботи (постійна/тимчасова);

наявність роботи, але тимчасова відсутність на роботі;

професія (рівень кваліфікації), галузь, статус зайнятості;

розмір заробітку;

наявність сумісництва, додаткової роботи (вторинної зайнятості).

2.2.2.Неповний робочий час

Поняття неповного робочого часу визначається як регулярна робота протягом робочого часу, що коротший за нормальний.

“Зайнятими неповний робочий час” вважаються особи, які відпрацювали менше 35 (30) годин впродовж обстежуваного тижня, при нормальній тривалості робочого періоду 40 (36) годин.

Якщо особа працює за сумісництвом, то необхідно враховувати час, відпрацьований на всіх роботах. Таким чином, індивідуальний робочий час включає всі види діяльності впродовж звітного періоду, у тому числі вторинну зайнятість.

2.2.3. Добровільна неповна зайнятість

“Добровільну неповну зайнятість” становлять особи, які працюють неповний робочий час виключаючи тих, які працювали  на добровільних засадах і відносилися до регулярно зайнятих. Під цим розуміється звичайний статус, що ґрунтується на трудовому договорі (контракті) між працівником та роботодавцем на тривалий або навіть на невизначений час.

2.2.4.Неповна зайнятість з економічних причин

До “неповністю зайнятих з економічних причин” (або вимушено неповністю зайнятих) відносяться всі особи найманої праці чи зайняті на власних підприємствах, які вимушено працювали менше нормального робочого часу, встановленого для даного виду діяльності або вимушено тимчасово не працювали взагалі та шукали іншу основну або додаткову роботу та готові були до неї приступити.

Розрізняють дві головні форми неповної зайнятості з економічних причин:

  видиму, ознакою якої є недостатній обсяг зайнятості,

невидиму, що характеризується низьким доходом, недовикористанням кваліфікації, низькою продуктивністю праці та іншими характеристиками.

2.2.5. Видима неповна зайнятість

В статистичній практиці головним чином використовується аналіз видимої неповної зайнятості.

Видима неповна зайнятість визначається на підставі трьох критеріїв:

1) робота менше робочого часу нормальної тривалості;

2) вимушений характер такої роботи;

3) пошук іншої роботи і готовність приступити до неї.

Для того, щоб віднести особу до цього підкласу зайнятості, всі три критерії повинні задовольнятись одночасно.

Неповністю зайняті є частиною зайнятого населення, а тому це поняття не стосується безробітних чи економічно неактивного населення. І навпаки, безробітний або економічно неактивна особа не можуть бути неповністю зайнятими.

Для вимірювання неповної зайнятості застосовуються два показники:

а) чисельність неповністю зайнятих осіб;

б) масштаби видимої неповної зайнятості - сумарна кількість годин чи днів, до досягнення нормальної тривалості робочого часу, що існує у звітному періоді для можливої додаткової зайнятості кожної неповністю зайнятої особи.

2.3. Вимірювання безробіття

2.3.1.Загальні характеристики безробіття

Характеристиками безробіття є:

 рівень безробіття;

 тривалість безробіття;

 причини безробіття:

 втрата роботи (вимушене звільнення з різних причин),

 звільнення за власним бажанням,

 повторне входження на ринок праці,

 нові учасники ринку праці;

 тимчасове звільнення (відсутність пошуків нової роботи) чи пошуки (нової) роботи;

 пошуки роботи з повним чи неповним робочим днем;

 професія, галузь, та статус за останнім місцем роботи;

 тривалість незайнятості.

2.3.2.Показники рівня безробіття

Для аналізу ситуації, що склалася на ринку праці доцільно застосувати декілька показників рівня безробіття:

 Рівень безробіття (за методологією МОП )-Рб-1;

 Рівня зареєстрованого безробіття - Рб-2т, Рб-2е;

 Рівня довготривалого безробіття -Рб-3(1,2);

 Рівень безробіття з  різних причин - Рб-4;

 Розширений показник рівня безробіття - Рб-5;

 Рівень загального дефіциту попиту на працю Рб-6.

Рб-1 - Рівень безробіття (за методологією МОП) - є звичайним показником рівня безробіття, що розраховується за стандартами Міжнародної Організації Праці, як процентне відношення загального числа безробітних у віці 15-70 років  (Б) до чисельності економічно активного населення цього віку (Еа), тобто до суми зайнятих та безробітних   (З + Б):

Рб-1=Б/Еа*100%=(Б/(З+Б))*100%                                                        (5)

Рб-2т - показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Бз) на дату ( початок  звітного періоду) або в середньому за період (квартал, рік)  до загальної чисельності працездатного населення працездатного віку (Нп).

Рб-2т=( Бз/Нп)*100%                                                                            (6)

Рб-2е- показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Бз) на початок відповідного періоду  до економічно активного населення працездатного віку (Еап).

Рб-2е=(Бз/ Еап)*100%                                                                            (7)

 Показник рівня довготривалого безробіття -Рб-3(1,2)  розраховується як процентне відношення числа безробітних всіх або тільки зареєстрованих в державній службі зайнятості, які шукали роботу понад 3  місяці і більше (Бде або Бдз ) до:

економічно активного населення (Еа);

працездатного населення працездатного віку (Нп)

Рб-3(1)= (Бде/ Еа)*100%;                                                                       (8)

Рб-3(2)= (Бдз/ Нп)*100%                                                                        (9)

Рб-4 - показник безробіття серед осіб, яки втратили роботу з різних причин, що є процентним відношенням числа осіб, які втратили роботу за причинами (Бвр) до економічно активного населення (Еа).

Рб-4= Бвр/ Еа*100%                                                                              (10)

Рб-5 - розширений показник рівня безробіття, що розраховується як процентне відношення суми чисельності безробітних (Б) та зневірених (Зн) до суми чисельності економічно активного населення (Еа) та зневірених.

Рб-5= ((Б +Зн)/( Еа +Зн))*100%                                                            (11)

Рб-6 - показник безробіття, що характеризує загальний дефіцит попиту на працю і розраховується як відношення суми чисельності безробітних (Б), зневірених (Зн) та вимушено неповністю зайнятих осіб (Нз) до суми чисельності економічно активного населення (Еа) та зневірених осіб.

Рб-6=((Б+ Зн+Нз) /(Еа+ Зн))*100%                                                       (12)

Приклади розрахунків розглянутих вище показників зайнятості і безробіття наведені у додатку 2.

2.3.3 Основні типи безробіття.

Основними типами безробіття є:

 фрикційне,

 структурне,

 циклічне.

Фрикційне безробіття пов’язане з пошуками або очікуванням роботи. Це безробіття буває серед осіб, які зайняті пошуками робочого місця, що відповідає їхній кваліфікації та індивідуальним уподобанням щодо умов праці. Фрикційне безробіття виникає внаслідок того, що:

ринкам праці притаманний динамізм (постійно відбуваються звільнення та працевлаштування;

випадкові коливання попиту спричинюють, з одного боку, банкрутства і звільнення, а з іншого, створення нових підприємств і робочих місць;

на ринку праці постійно з’являються нові люди, які займаються пошуком роботи, в той час як інші можуть виходити із складу робочої сили);

 інформаційні потоки про стан ринку праці є недосконалими тобто потрібен певний час для того, щоб безробітні і роботодавці, які мають вакансії, знайшли один одного.

Сезонне безробіття є різновидом фрикційного безробіття, і виникає у випадках, коли причини, що мають кліматичний (літо, зима) характер, призводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань.

Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Дане безробіття виникає тому, що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурі робочих місць. Наприклад, географічне переміщення сім’ї заради працевлаштування дорослої особи не може здійснитись миттєво.

Фрикційне та структурне безробіття мають відносно сталий характер і разом утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди будуть існувати фрикційне і структурне безробіття.

Циклічне безробіття спричинюється спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупного попиту (витрат). Коли, не зважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.

3. Значення термінів, що вживаються для цілей цих методологічних положень

Безробіття - явище, коли частина економічно активного населення є бездіяльною (не працює) через відсутність відповідної роботи.

Безробіття сезонне є різновидом фрикційного безробіття, і виникає у випадках, коли причини, що мають кліматичний (літо, зима) характер, призводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань.

Безробіття структурне є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Дане безробіття виникає тому, що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурі робочих місць. Наприклад, географічне переміщення сім’ї заради працевлаштування дорослої особи не може здійснитись миттєво.

Безробіття фрикційне пов’язане з пошуками або очікуванням роботи. Це безробіття буває серед осіб, які зайняті пошуками робочого місця, що відповідає їхній кваліфікації та індивідуальним уподобанням щодо умов праці.

Безробіття циклічне спричинюється спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупного попиту (витрат). Коли, не зважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.

Безробітні (стандартне визначення МОП) - особи, які не мають роботи, активно її шукають і готові приступити до неї впродовж наступних двох тижнів.

Безробітні зареєстровані - визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові приступити до підходящої роботи (відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”).

Безкоштовно працюючі члени сім`ї -  особи, які працюють без оплати на сімейному підприємстві, що очолює родич, який проживає у тому ж домашньому господарстві ( у випадку , якщо ця діяльність відноситься до економічної).

Вибіркові обстеження домашніх господарств з питань економічної активності (вибіркове обстеження робочої сили - ВОРС) - обстеження населення, що проводяться за місцем постійного проживання спеціально підготовленими обліковцями (інтерв’юерами) шляхом безпосереднього опитування осіб, які входять до  складу домогосподарств. Вказані обстеження базуються на вибіркових методах спостереження, проводяться за методологією Міжнародної Організації Праці.

Додаткова робота (заняття) - інша крім основної робота (заняття) за контрактом або  трудовою угодою  робота ( сумісництво , тимчасова робота та т. ін.)

Домашнє господарство складається з осіб, які разом проживають та ведуть спільне господарство.

Економічно активне населення (або робоча сила) особи віком 15-70 років, які протягом певного періоду забезпечують пропозицію праці для виробництва товарів і послуг. До економічно активних відносяться зайняті і безробітні особи.

Економічно неактивне населення - особи, які не мають роботи і не займаються її пошуками, тобто не можуть бути класифіковані як “зайняті” або “безробітні”.    

До складу цієї категорії населення включаються:

учні та студенти  ;

пенсіонери ;

особи, які зайняті в домашньому господарстві,  вихованням дітей та доглядом за хворими;

особи, які зневірились  знайти роботу (див. “зневірені”);

інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Зайнятість - це економічна діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Зайнятість характеризується чисельністю працюючих осіб.

Зайнятість неповна -   особи найманої праці чи зайняті на власних підприємствах, працюючі або тимчасово відсутні на роботі, які працювали менше нормального робочого часу, встановленого для даного виду діяльності.

Розрізняють дві форми неповної зайнятості: видиму  та невидиму. Ознакою видимої неповної зайнятості  є недостатній обсяг зайнятості, яка поділяється на добровільну (прийняті на неповний робочий день) та вимушену (переведені на скорочений режим роботи, надання відпусток без оплати). Невидима неповна зайнятість  характеризується низьким рівнем доходу, недовикористанням за  кваліфікацією, низькою продуктивністю праці та інше.

Зайняті економічною діяльністю вважаються особи у віці 15-70 років, які відпрацювали протягом обстежуваного тижня хоча б 1 годину ( в особистому підсобному сільському господарстві не менше 30 годин) незалежно від того, чи  була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота та виконували роботу за  винагороду за наймом на умовах повного    або неповного робочого часу, працювали індивідуально (самостійно) або у окремих громадян, на власному (сімейному) підприємстві, безкоштовно працюючі члени домашнього господарства , зайняті в особистому підсобному  сільському господарстві, а також  тимчасово відсутні на роботі.

Зневірені  -  це  особи, які не мали роботи, готові приступити до неї,   але на обстежуваному тижні припинили  пошуки роботи, тому  що  тривалий час  не можуть її знайти і вичерпали всі можливості для її одержання.

Незайняті - особи у віці від 15 до 70 років, які протягом обстежуваного тижня були безробітними або економічно неактивними.

Населення, активне у даний момент (теж саме що економічно активне населення) - показує поточну ситуацію на ринку праці відносно економічної активності населення. Це миттєва фотографія  зайнятості та безробіття впродовж конкретного обстежуваного тижня.

Працюючі за наймом -особи, які уклали письмовий трудовий договір (контракт ) або мають усну домовленість з адміністрацією підприємства, установи, організації або власником підприємства про умови трудової діяльності, за яку працівник отримує оплату згідно угоди.

Працюючі не за наймом - роботодавці та особи, які зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю .

Попит на робочу силу - бажання і здатність роботодавців використовувати найману працю при даному рівні заробітної плати в економіці.

Працездатне населення в працездатному віці - особи у працездатному віці (чоловіки  16 - 59 років і жінки 16 - 54 років включно), за винятком непрацюючих   інвалідів 1 і 2 групи та  непрацюючих осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.

Професійна належність - це  належність до відповідної  професії,  визначеної  згідно  Класифікатору  професій,  затвердженого  та введеного в дію  наказом Держстандарту  України № 257 від 27 липня1995 року. Зазначений класифікатор побудований відповідно з Міжнародною  стандартною  класифікацією професій  1988 року (ISCO-88) в частині концептуальних положень, структурної побудови  та головних характеристик професійних угрупувань.

Робота (зайняття) - люба діяльність в межах виробництва, визначена системою національних рахунків ООН (СНР), і вона охоплює все ринкове виробництво, а також деякі види неринкового виробництва.

Робота основна - робота, яку респондент виконував на обстежуваному тижні і вважає для себе основною, внаслідок отримання від цієї роботи більшого доходу чи заробітку  (незалежно від її характеру: постійна, на певний строк, одноразова). У випадку внутрішнього сумісництва основною вважається робота, яка дорівнює нормальній тривалості робочого часу, встановленого для даного виду робіт.  

Робота постійна - особа, яка працює на основі трудового договору, укладеного на невизначений строк.

Робота за наймом - це така робота, при якій особа укладає явний (письмовий або усний) або умовний трудовий договір, що гарантує їй базову винагороду, яка прямо не залежить від доходу одиниці, де вона працює (ця одиниця може бути підприємством, корпорацією, безприбутковою організацією, державним закладом чи домашнім господарством).

Робота на власному підприємстві - це робота, винагорода за яку прямо залежить від прибутку (або можливості його одержання), який одержують від виробництва товарів та послуг (власне споживання вважається частиною прибутку).

Роботодавці - це особи, які працюють самостійно або з одним чи декількома партнерами на власному підприємстві (в установі чи організації), і які в цій якості наймають на постійній основі для роботи на своєму підприємстві “найманих працівників”.

Рівень безробіття -  відношення (у відсотках) кількості безробітних до економічно активного населення (робочої сили) або до працездатного населення працездатного віку по відповідній віковій групі, статі, географічним ознакам .

Рівень зайнятості   - визначається як відношення чисельності зайнятого населення до всього  населення або населення по відповідній віковій групі, за  статтю та регіонами.

Самостійно зайняті - це особи, які самостійно займаються підприємницькою діяльністю чи працюють на своєму власному підприємстві, самостійно чи з декількома партнерами, не наймаючи на постійній основі  “найманих працівників” для роботи на них.

Тимчасово   відсутні на роботі - особи, які мають роботу або заняття, але на обстежуваному тижні не працювали з нижче зазначених причин: хвороба; травма, догляд за хворими; щорічна або компенсаційна відпустка, вихідні дні; встановлена відпустка з вагітності, пологів та догляду за дитиною  до досягнення нею відповідного віку; відпустка, пов`язана з навчанням ; відпустка без збереження заробітної плати (з ініціативи адміністрації або за власним бажанням); специфіка виробництва або діяльності; вимушена зупинка виробництва; приступив до роботи або залишив її під час обстежуваного тижня; інші причини відсутності , які дають право повернення на роботу.

ЛІТЕРАТУРА

Современные международные рекомендации по статистике труда. Москва, Финстатинформ, 1994.

Статистика труда для стран с переходной экономикой. На примере стран Центральной и Восточной Европы и бывшего СССР. Под редакцией Игоря Чернышева. Москва, Финстатинформ, 1996.

Chernyshev Igor, with a contribution by Guy Standing. Statistics for emerging labour markets in transition economies. International Labour Office, Geneva, 1997.

Ralf Hussmanns, Farhad Mehran and Vijay Verma. Surveys of economically active population, employment, unemployment and underemployment: An ILO manual on concepts and methods. International Labour Office, Geneva, 1990.

Положення Ради (ЄЕС) №577/98 від 9.03.1998 року “Про організацію проведення вибіркового обстеження з питань економічної активності населення у країнах співдружності”.

Резолюция, относящаяся к измерению и анализу неполной занятости, принятая на 16-той Международной конференции статистиков труда, октябрь 1998 года.

Додаток1 (до пункту 1.1.1) 

Додаток 2 (до пунктів 3.2.1; 3.3.2)

Приклади розрахунку показників зайнятості і безробіття.

Приклад 1.

За даними вибіркового обстеження з питань економічної активності, що було проведено в листопаді 1998 року,  населення України  у віці 15-70 років за рівнем економічної активності мало наступний розподіл.

1. Залежність між трьома основними категоріями концепції “Економічної активності або робочої сили”:

Н= (З+Б) + Ен = Еа + Ен = (22998,4+2937,1)+10713,7=36649,2,

де:

Н - все населення у віці 15-70 років,

Еа - економічно активне населення (робоча сила),

Ен - економічно неактивне населення (поза робочої сили)

З - зайняті економічною діяльністю,

Б - безробітні (у визначенні МОП)

2.      Рівень економічної активності. розраховується як:

РЕа=Еа/Н*100%=25935,5 / 36649,2*100= 70,8%,

де:

РЕа - рівень економічної активності;

3.      Рівень зайнятості (Рз) визначається за формулою:

Рз=З/Н*100%=22998,4/36649,2*100%=62,8%,    

4. Рівень безробіття (за методологією МОП) (Рб-1) розраховується за стандартами Міжнародної Організації Праці:

Рб-1=Б/Еа*100%=(Б/(З+Б))*100%=2937,1/25935,5*100%=11,3%,

Приклад 2

Відповідно до даних державної статистичної звітності за формою №2-ПН, на обліку в державному центрі зайнятості на 1 січня 1999 року перебувало:

1003,2 тис. громадян, які мали статус безробітного;

за даними щорічного розрахунку чисельності трудових ресурсів кількість працездатного населення працездатного віку становила - 27208,1 тис. осіб; економічно активного населення працездатного віку - 21003,8 тис. осіб.;

Слід зауважити, що працездатне населення працездатного віку перевищує кількість економічно активного населення працездатного віку, тому що враховує економічно неактивне населення цього віку.

1. Рівень зареєстрованого безробіття, у % до працездатного населення працездатного віку (Рб-2т) становитиме:

Рб-2т=( Бз/Нп)*100% = 1003,2/27208,1*100%=3,7%

де:

Бз - чисельність безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості на  1 січня 1999 року;

Нп - чисельність працездатного населення працездатного віку .

2. Рівень зареєстрованого безробіття, у % до економічно активного населення працездатного віку (Рб-2е):

Рб-2е=(Бз/ Еап)*100% =1003,2/21003,8*100%=4,8%

де:

Еап - економічно активне населення працездатного віку.

Приклад 3.

Відповідно до даних державної статистичної звітності за формою №2-ПН за 1998 рік та вибіркового обстеження економічної активності населення, проведеного у листопаді 1998 року, безробітні мали наступний розподіл за тривалістю безробіття:

Враховуючи те, що чисельність працездатного населення працездатного віку за даними щорічного розрахунку становила - 27208,1 тис. осіб, а чисельність економічно активного населення становила 25935,5 тис. осіб, визначимо показники довготривалого безробіття:

1.    Рб-3(1)= (Бде/ Еа)*100%= =(273,7+300,0+662,1+246,9+222,9+278,4+254,8)/ 25935,5*100= =2238,8/25935,5*100=8,6%,

2.    Рб-3(2)= (Бдз/ Нп)*100%= =(185,3+130,6+125,5+129,9+78,3+59,9+13,3)/27208,1*100 =

=722,8/27208,1*100 = 2,7%,

де: Бде - чисельність всіх безробітних, які не працювали впродовж 3-ох місяців і більше,

Бдз - чисельність безробітних, зареєстрованих в Державній службі зайнятості, які не працювали впродовж 3-ох місяців і більше,

Еа - економічно активне населення,

Нп - працездатне населення працездатного віку

3.    При цьому відомо, що з числа економічно неактивного населення 766,7 тис., це особи, які зневірились знайти роботу. Таким чином можна визначити розширений показник рівня безробіття:

Рб-5=((Б+Зн)/(Еа+Зн))*100%=

=((2937,1+766,7)/(25935,5+766,7))*100%=

 =3703,8/26702,2*100%=13,9%

Приклад 4

За даними вибіркового обстеження з питань економічної активності, що було проведено в листопаді 1998 року визначимо - показник безробіття серед осіб, яки втратили роботу з різних причин (Рб-4), що є процентним відношенням числа осіб, які втратили роботу за причинами (Бвр) до економічно активного населення (Еа).

При цьому чисельність економічно активного населення у 1998 році становила 25935,5 тис. осіб.

Рб-4= Бвр/ Еа*100%

Результати розрахунків наведено в наступній таблиці: