Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

Побудова ІСЦ складається з наступних етапів:

• визначення регіонів та базових підприємств для реєстрації цін (тарифів);

• формування споживчого набору товарів (послуг) – представників;

• визначення порядку збору інформації про ціни і тарифи (період, періодичність, інструментарій);

• визначення формули розрахунків;

• формування бази зважування;

• розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін.

При визначенні ІСЦ використовується така термінологія.

Індекс цін – відносний показник у коефіцієнтах або відсотках, який характеризує зміну цін у часі (індекс динаміки) або у просторі (територіальний індекс).

Реєстрація цін – метод збору інформації про ціни на товари (послуги), що включені до споживчого набору на відібраній сукупності базових підприємств.

Базове підприємство – підприємства торгівлі, сфери послуг, ринки, де здійснюється реєстрація цін (тарифів) на споживчі товари (послуги).

Ціна – грошове відображення вартості товару (послуги).

Поточна ціна – ціна в означений період часу на базовому підприємстві на момент її реєстрації.

Товар (послуга) - представник – це сукупність видів товарів (послуг), які є однорідними за своїми споживчими властивостями та призначенням і мають однакові тенденції щодо зміни цін.

Вид товару, його властивості – повна, докладна характеристика товарів (послуг), що відібрані для спостереження.

Група товарів (послуг) – сукупність товарів (послуг)-представників, які об’єднані за споживчим призначенням та походженням.

Середня ціна товару (послуги)-представника – ціна розрахована на базі зареєстрованих цін на конкретні товари (послуги) в базових підприємствах.

Середня ціна по регіону – ціна, розрахована на основі середніх цін на товар (послугу)-представник, зареєстрованих в адміністративно-територіальних одиницях.

База зважування – розрахункова структура споживчих витрат за рік за даними обстеження умов життя домогосподарств.

Питома вага – частка споживчих витрат на купівлю товарів (послуг)-представників, яка визначена на основі фактичних споживчих витрат домогосподарств.

Індивідуальний індекс – індекс, отриманий на основі середніх цін товару (послуги)-представника у звітному та попередньому місяцях.

Базисний період – період часу, для якого індекс приймається за 100.

Індекс споживчих цін – середньозважений індекс цін усіх індивідуальних та групових індексів.

Ланцюговий індекс – результат послідовного множення значень місячних індексів.

Регіони – Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ та Севастополь.

Адміністративно-територіальна одиниця – міста Київ, Сімферополь, Севастополь, обласні центри, райцентри та інші міста.

Спостереження за змінами цін (тарифів) проводиться в усіх регіонах країни. Інформація про ціни (тарифи) збирається в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі та інших адміністративно-територіальних одиницях, які відібрані з урахуванням чисельності міського населення, а також представництва у соціально-економічному і географічному положенні регіонів та фактору насиченості споживчого ринку товарами і послугами.

Відбір базових підприємств здійснюється спеціалістами територіальних органів державної статистики. При цьому до спостереження залучаються підприємства торгівлі та сфери послуг усіх форм власності та ринки, розташовані як у центральних районах адміністративно-територіальної одиниці, так і віддалені від центру та різні за розмірами (великі, середні, дрібні). Для забезпечення репрезентативності базових підприємств використовуються дані статистики торгівлі щодо розподілу роздрібного товарообороту за формами власності та обстеження умов життя домогосподарств щодо грошових витрат на купівлю товарів та отримання платних послуг за місцем придбання. Структура відібраних базових підприємств переглядається щорічно.

До його складу, в першу чергу, входять найбільш представницькі та найважливіші для споживання домогосподарств товари та послуги.

Відбір товарів та послуг-представників проводиться таким чином, щоб індекс відображав динаміку цін значно більшого числа товарів та послуг, які купують домогосподарства, ніж тих, що вказані у наборі, оскільки з багатьма близькими видами товарів та послуг відбуваються схожі цінові зміни.

Товари та послуги, що є малоприйнятними з моральної або соціальної точки зору, але користуються значним попитом у населення, також включаються до набору, оскільки вони складають суттєві статті витрат домогосподарств (наприклад, алкогольні напої, тютюнові вироби).

Набір включає 270 товарів (послуг)-представників.

Визначений централізовано споживчий набір товарів (послуг)-представників залишається незмінним протягом певного часу і є відправним пунктом для відбору конкретних товарів та послуг для реєстрації у регіонах.

Спостереження за динамікою цін ведеться за конкретними видами товарів і послуг.

Конкретні види товарів і послуг відбираються безпосередньо працівниками територіальних органів державної статистики з урахуванням попиту населення на ці товари, присутності їх на споживчому ринку та регулярної наявності у продажу протягом тривалого часу.

Реєстрація цін проводиться щомісячно:

• в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі - з 1 по 25 число;
• в інших адміністративно-територіальних одиницях - з 1 по 20 число.

Реєстрація цін одного й того ж товару (послуги) на одному й тому ж підприємстві проводиться у ті ж числа, що і у попередньому місяці. Відхилення може становити не більше 2 - 3 днів.

Реєструється фактична ціна товару з урахуванням податків, які сплачує населення (ПДВ, акциз та інші непрямі податки).

На кожний товар (послугу)–представник заповнюється окремий “Бланк реєстрації цін на споживчі товари та послуги”, куди заносяться ціни (тарифи) та докладна характеристика відібраних видів товарів (послуг). Характеристика товару має важливе значення, оскільки дає реєстратору інформацію, на який товар необхідно реєструвати ціни. Якщо вона недостатньо детальна, існує вірогідність реєстрації цін на товари різної якості, що не допускається при розрахунках індексів. Тому характеристика повинна вміщувати повну назву товару, країни та підприємства-виробника, марку, сорт, вид, величину тари тощо.

Бланк складається з двох розділів: розділу А (підприємства (установи) торгівлі, сфери послуг усіх форм власності) і розділу Б (ринки). Ціни на продовольчі і непродовольчі товари, які реалізуються на організованих ринках юридичними особами, включаються у розділ А, фізичними - розділ Б. Ціни (тарифи) на послуги заносяться тільки у розділ А.

Формула, яка використовується для розрахунку ІСЦ, виводиться з класичної формули Ласпейреса, яка порівнює поточну вартість споживчого набору у базисному періоді (чисельник) з базисною вартістю цього ж набору у базисному періоді (знаменник).

Ця формула є більш універсальною порівняно зі стандартною формулою Ласпейреса, оскільки в ній використовується безперервний ланцюг розрахунків. Розрахунок ІСЦ за квартал, період з початку року і т.п. визначається “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів споживчих цін.

Основою інформаційної бази для формування вагової структури (вагових коефіцієнтів) є дані, отримані за результатами обстежень умов життя домогосподарств (ОУЖД).

Вагові коефіцієнти відображають відносну значимість товарів (послуг), яка вимірюється їх часткою у споживанні домогосподарств, і  віддзеркалюють ступінь впливу зміни  цін (тарифів) кожного товару (послуги) на величину загального ІСЦ. За допомогою вагових коефіцієнтів здійснюється агрегація індексів з найнижчого рівня до найвищого.

Перегляд вагової структури здійснюється щорічно. Процедури перегляду та переходу на нові вагові коефіцієнти відповідають міжнародним стандартам, що дозволяє розраховувати ІСЦ за різні періоди з використанням різних базисних років.

Для визначення вагової структури використовуються споживчі грошові витрати домогосподарств, які проживають у міських поселеннях. До споживчих грошових витрат не входять прибутковий та інші прямі податки, заощадження, внески в Пенсійний фонд, відрахування на соціальне страхування, а також вартість товарів і послуг, що витрачаються на цілі інвестицій, нагромадження та товари, для яких не існує реальної ринкової ціни (власне споживання сільськогосподарської продукції, виготовленої в особистих підсобних господарствах).

Основним принципом формування вагової структури для розрахунку ІСЦ є максимальне охоплення даних щодо споживчих грошових витрат домогосподарств.

Вагові коефіцієнти розраховуються як частка споживчих грошових витрат на кожний товар (послугу) у загальних споживчих грошових витратах домогосподарств за рік, при цьому кожний товар (послуга) має свою питому вагу у розрахунку ІСЦ, яка визначається з точністю до 0,00001.

Для розрахунку індексів споживчих цін за регіонами використовуються вагові коефіцієнти, розраховані на рівні 8 економічних районів, запропонованих для угруповання областей у рамках програми "Україна 2010" Радою по вивченню продуктивних сил.  Вагові коефіцієнти по кожному з  економічних районів розраховуються на базі даних щодо споживчих грошових витрат домогосподарств, які проживають у міських поселеннях, за результатами ОУЖД. Методологічні принципи формування системи вагових коефіцієнтів є єдиними для всіх економічних районів.

Вагові коефіцієнти за економічними районами   використовуються для розрахунку ІСЦ по кожному регіону, що входить у відповідний економічний район. Місто Київ у зв’язку з його особливим статусом та відмінною моделлю споживання розглядається  як окремий район,  таким чином Центральний район поділяється на два: м. Київ  та  Київська і Черкаська області.

Розрахунок вагових коефіцієнтів проводиться поетапно та має ряд особливостей.

Основними етапами розрахунку є:

Метод умовного включення застосовується до незначних витрат домогосподарств на товари (послуги), які не включені  до споживчого набору. Такі витрати відносяться до витрат  на товари (послуги)–представники, близькі за своїми споживчими властивостями та включені  до споживчого набору. В основу цього методу покладено припущення, що ціна товарів з незначними витратами змінюється пропорційно зміні цін товарів зі споживчого набору.

Наприклад, витрати на чорну ікру є дуже незначними і при формуванні вагових коефіцієнтів додаються до витрат на рибну ікру; при визначенні вагових коефіцієнтів на сумки довключаються витрати на  гаманці тощо.

У разі, коли декільком позиціям зі споживчого набору відповідає тільки одна стаття витрат, застосовується метод дезагрегації. При цьому витрати розподіляються експертним шляхом з урахуванням додаткових джерел інформації, а саме: обсягів продажу товарів на міських ринках за даними статистики торгівлі.

Наприклад, у споживчому наборі "морква" та" буряк" – це окремі товари-представники,  в ОУЖД - це одна стаття витрат. Оскільки за даними статистики торгівлі 60% відсотків товарообігу припадає на моркву, 40% - на буряк, витрати  розподіляються відповідним чином.

Деякі  статті витрат домогосподарств із числа "Інші" безпосередньо включаються до конкретних товарів (послуг) - представників.

Наприклад, витрати домогосподарств по статті "Інші види масла" включаються до позиції "Масло вершкове" зі споживчого набору.

Після того, як відповідність між статтями витрат ОУЖД та товарами (послугами) - представниками зі споживчого набору встановлена, розробляється детальна схема розподілу статей витрат домогосподарств по позиціях набору товарів (послуг)-представників для розрахунку ІСЦ.

На третьому етапі  здійснюється  коригування окремих статей витрат домогосподарств, оскільки дані щодо деяких покупок не завжди знаходять своє повне відображення у статтях витрат ОУЖД через їх незначний розмір, або через те, що  покупки здійснюються рідко. Це може призвести до заниження вагових коефіцієнтів по цих товарах і до завищення по інших. З огляду на це,  вагові коефіцієнти окремих товарів (послуг) – представників коригуються на основі додаткової інформації, отриманої з інших джерел, зокрема, статистики роздрібної торгівлі.

Наприклад, обсяг роздрібного товарообороту алкогольних напоїв у 2005 році порівняно з 2004 роком  збільшився на 15%, а витрати домогосподарств – на 5%. Витрати домогосподарств на купівлю горілки та загальні витрати за 2005 рік коригуються шляхом їх  збільшення на 10%.

Споживчі витрати домогосподарств на деякі товари (послуги) можуть бути досить суттєвими,  однак на них дуже проблематично  чітко визначити ціни, зокрема, через низьку прозорість у певних сферах.

Це відноситься, наприклад, до оренди житла або послуг репетиторів. В такому разі використовуються ті ж самі методи формування вагових коефіцієнтів, що й для товарів з незначними витратами, а саме: їх витрати відносяться відповідно на квартирну плату та  середню освіту.

Окремий підхід застосовується при  формуванні вагових коефіцієнтів на житлово-комунальний компонент. Відповідно до концепції побудови ІСЦ для визначення частки витрат на житлово-комунальні послуги використовується метод нарахування, оскільки при використанні фактично сплачених сум питома вага послуг зменшиться (можливо, за рахунок заборгованості зі сплати), а товарів - невиправдано збільшиться. Таким чином, вагові коефіцієнти для розрахунку індексів на житлово-комунальні послуги визначаються на основі показника "нараховано до сплати"  після виключення призначеної субсидії на житлово-комунальні послуги.

Наприклад, повна сума сплати за житлово-комунальні послуги становить 100 грн., при цьому домогосподарству було нараховано 20 грн.  безготівкової субсидії. Таким чином, сума сплати з урахуванням наданої субсидії становить 80 грн. Саме ця сума враховується при формуванні вагового коефіцієнту.

У зв’язку з тим, що окремі статті витрат ОУЖД не враховуються при формуванні вагових коефіцієнтів, витрати, які враховані, нормалізуються з тим, щоб сума вагових коефіцієнтів   становила 1 (або 100%).  В результаті такої процедури кожному товару (послузі)-представнику у розрахунках ІСЦ надається додаткова вага.

Розрахунки середніх цін та індивідуальних індексів цін на регіональному рівні складаються з двох етапів.

Перший етап включає розрахунки середніх цін на кожний товар (послугу) у кожній адміністративно-територіальній одиниці за поточний та попередній місяці на основі порівняльних цін, зареєстрованих у підприємствах торгівлі та сфери послуг.

Середні ціни по кожній адміністративно-територіальній одиниці на кожний товар (послугу)-представник та їх індивідуальні індекси передаються до регіональних управлінь статистики.

На другому етапі визначаються середні ціни за попередній та поточний періоди по регіонах на основі середніх цін на кожний товар (послугу)-представник, одержаних від адміністративно-територіальних одиниць, як середньоарифметичні зважені. За базу зважування приймається питома вага середньорічної чисельності наявного міського населення адміністративно-територіальної одиниці, де проводиться реєстрація, у загальній чисельності наявного міського населення регіону.

Індекси цін по регіонах розраховуються шляхом ділення середньої ціни поточного місяця на середню ціну попереднього місяця.

Середні ціни та індивідуальні індекси на кожний товар (послугу) – представник у кожній адміністративно-територіальній одиниці та регіонах за поточний та попередній місяці є базою для розрахунку індексів на товари (послуги)-представники, групи та індексу споживчих цін по регіонах і країні в цілому.