Методологічні положення статистики зовнішньої торгівлі України товарами

1.  Основні терміни статистики зовнішньої торгівлі

У Методології використовуються основні терміни у наступних значеннях:

1. Економічна територія країни – це географічна територія, що знаходиться під керуванням уряду країни, у межах якої вільно обертаються робоча сила, товари і капітал.

В економічну територію країни також включаються:

а) повітряний простір, територіальні води і континентальний шельф, розташований у міжнародних водах, у відношенні яких країна користується виключними правами або які знаходяться під її юрисдикцією, чи на які вона претендує у відношенні рибальства, видобутку палива і мінеральної сировини з морського дна;

б) територіальні анклави даної країни в країнах іншого світу (за кордоном) – чітко окреслені ділянки землі, що розташовані на території інших країн і використовуються урядом, що володіє ними чи орендує їх для дипломатичних, військових чи інших цілей – посольств, консульств, представництв, військових баз, наукових станцій, та інших об’єктів – з офіційної політичної згоди уряду тієї країни, на території якої вони фактично розташовані. Економічна територія даної країни не містить у собі територіальні анклави, які використовуються іноземними урядами, міжнародними організаціями і фізично розташовані усередині географічних меж даної країни;

в) будь-які вільні зони або митні склади1).

2. Інший світ – це будь-яка територія, не включена до економічної території країни. Інший світ складається з економічних територій інших країн, міжнародних територій та територіальних анклавів інших країн та міжнародних організацій в межах національних кордонів країни.

3. Інституційна одиниця (сім'я, юридичні особи, їх об'єднання, уряд) має центр економічного інтересу і є резидентом країни, коли з певної місцевості в межах економічної території країни ця одиниця здійснює, або має намір здійснювати економічну діяльність та операції в значних обсягах у тривалий період часу.

4. Перехід права власності на товари може бути юридичним, фізичним або економічним. Перехід права власності може мати місце при операціях, в яких одна сторона (учасник операції) передає економічну вартість іншій стороні та отримує в обмін рівнозначну вартість (економічна вартість у разі міжнародної торгівлі товарами представлена товарами та платіжними засобами) або один учасник операції передає економічну вартість іншому учаснику операції, але не отримує натомість ніякого товару, послуги або активу.

Існує три випадки, де перехід права власності умовно враховується, навіть якщо він не мав місця:

    a) Товари в операціях між підприємствами (філіями/дочірніми підприємствами) прямих інвестицій та материнськими компаніями. У разі таких операцій юридично власність на товари може залишатися без змін у такій ситуації, але де-факто зміна власності умовно враховується; операції, до яких залучені товари і які здійснюються між підприємствами прямого інвестування та їх дочірніми компаніями або іншими відповідними підприємствами, необхідно реєструвати так, ніби дійсно мала місце зміна власності;

    б) Товари, що відсилаються за кордон для переробки. Товари, що відсилаються за кордон для переробки і очікуються назад як нові товари, необхідно реєструвати як експорт, навіть якщо вони можуть не бути продані нерезиденту, у той час, коли товари, отримані назад, реєструються як імпорт, навіть якщо вони не були придбаними у нерезидента;

    в) Товари у фінансовій оренді. Товари у фінансовій оренді, коли орендар приймає на себе права, ризики, винагороди та відповідальність, пов’язану з володінням на практиці. На практиці на оренду терміном рік або більше перехід права власності від орендодавця до орендаря умовно враховується, коли організовано фінансову оренду, навіть коли юридично орендовані товари залишаються власністю орендодавця.

5. Митна територія України – це територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

6. Статистична територія – це територія країни, у відношенні до якої здійснюється збір даних, тобто ввезені на статистичну територію або вивезені з неї товари повинні враховуватись у статистиці зовнішньої торгівлі.

7. Резиденти – фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які проживають на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, представництва тощо, з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном.

8. Нерезиденти – фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які проживають за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, представництва тощо, з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм.

9. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності – фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і проживають на території України;

– юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні з місцезнаходженням на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, з 100% іноземними інвестиціями;

– структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

– спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і мають постійне місцезнаходження на території України;

– інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

10. Фізичні особи – фізичні особи, які переміщують товари через митний кордон України без мети здійснення підприємницької діяльності.

11. Фізичні особи (підприємці) – зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності фізичні особи, які переміщують товари через митний кордон України з метою здійснення підприємницької діяльності.

12. Митний кордон держави – межі митної території України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

13. Вантажна митна декларація – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

14. Товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

15. Транспортні засоби – будь-які засоби повітряного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

16. Вітчизняні товари – товари, що мають для митних цілей статус таких, які знаходяться у вільному обігу на митній території України, тобто товари:

–  повністю вироблені в Україні;

– виготовлені в Україні з товарів, повністю вироблених та (або) випущених для вільного обігу на її території.

17. Іноземні товари – товари, не зазначені у п.16 цього розділу.

18. Митний режим – сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються2).

19. Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

20. Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

21. Транзит – митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

22. Переробка на митній території України – митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

23. Переробка за межами митної території України – митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну.

24. Тимчасове ввезення (вивезення) – митний режим, відповідно до   якого   товари    можуть    ввозитися  на  митну  територію  України  чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

25. Митний склад – митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

26. Спеціальна митна зона – це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

27. Реімпорт товарів – митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

28. Реекспорт товарів – митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

29. Знищення або руйнування – митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

30. Відмова на користь держави – митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

31. Магазин безмитної торгівлі – митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

32. Переміщення товарів здійснюється відповідно до розділу VІІІ Митного кодексу України.

 2.  Задачі статистики зовнішньої торгівлі товарами

Статистика зовнішньої торгівлі товарами враховує міжнародну торгівлю товарами і не торкається міжнародної торгівлі послугами.

Статистика зовнішньої торгівлі товарами призначена для вирішення наступних задач:

– сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності, розширенню зовнішньоторговельних зв'язків;

– забезпечення матеріалами для проведення міжнародних зустрічей та переговорів;

– забезпечення повного і достовірного обліку даних про експорт та імпорт України;

– аналізу основних тенденцій, структури і динаміки зовнішньоторговельних товаропотоків держави, які ув'язані з аналізом макроекономічної ситуації в країні;

– інформаційного забезпечення вищих органів державної влади та управління при прийнятті ними рішень у сфері зовнішньої торгівлі і державного регулювання зовнішньої торгівлі;

– аналізу кон'юнктури ринку України;

– складання зовнішньоторговельного балансу України;

– надання даних статистики зовнішньої торгівлі для розробки платіжного балансу держави;

– розрахунку різного роду індексних показників зовнішньої торгівлі (індексів середніх цін, фізичного обсягу та умов торгівлі);

– підготовки вихідних даних для прогнозування макроекономічних показників у рамках статистичної системи національних рахунків і платіжного балансу України;

– забезпечення зіставлення даних взаємної торгівлі держави з даними зовнішньоторговельних партнерів;

– рішення інших задач, що обумовлені національним статистичним законодавством України.

3. Джерела формування даних статистики зовнішньої торгівлі та облік товарів

Статистичні спостереження за обсягами зовнішньої торгівлі товарами здійснюються на основі даних, що містяться у вантажних митних деклараціях (ВМД), які заповнюють декларанти при митному оформленні товарів, а також статистичних звітів підприємств і організацій України по товарах, що не підлягають митному декларуванню, та інформації щодо ввезення (вивезення) товарів фізичними особами не для комерційних цілей.

У якості загального керівного принципу облік товарів здійснюється на момент, коли вони ввозяться у межі або вивозяться за межі економічної території країни.

У митній статистиці зовнішньої торгівлі України облік ввезення та вивезення товарів при водних, залізничних, автомобільних, повітряних перевезеннях ведеться за датою оформлення вантажної митної декларації.

Моментом експорту (імпорту) товарів, що не підлягають митному декларуванню, вважається дата оформлення приймально-здавального акту або дата платіжного документу за зазначені товари.

Відповідно до Положення про Державний комітет статистики України, затвердженого Указом Президента України від 19 січня 2004 року №60/2004, Держкомстат має право здійснювати експертні оцінки та розрахунки (дорахунки) окремих статистичних показників.

Облік товарів, переміщуваних трубопровідним транспортом (нафта, нафтопродукти, вода, аміак та ін.) здійснюється в зв'язку з особливістю їхнього декларування по даті останнього транспортного документа, а для природного газу – по даті останнього дня місяця, в якому здійснювалося митне оформлення товару.

Враховуючи особливості декларування товарів, що переміщуються стаціонарними засобами, Держкомстатом проводяться дорахунки:

– з природного газу дорахунки проводяться на основі щомісячних довідок енергетичних компаній про поставки експорту-імпорту зазначених товарів. У наступному місяці проводиться корегування розрахункових даних. З обсягів експорту-імпорту газового конденсату дорахунки Держкомстатом не проводяться. Приймаються показники, наведені у вантажних митних деклараціях;

– з імпорту нафти сирої дорахунки проводяться на основі щомісячних довідок про імпорт нафти в Україну у розрізі країн-постачальників у натуральному вимірі. Дорахунки проводяться на основі додаткової інформації нафто-газо-енергетичних компаній;

– з експорту нафти сирої дорахунки Держкомстатом не проводяться. Приймаються показники, наведені у вантажних митних деклараціях.

Крім цього, здійснюється збір інформації за 2 формами державної статистичної звітності:

1) Щомісячно – “Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування”. Звіт надають усі підприємства-резиденти України, які самостійно здійснюють експортно-імпортні операції з товарами, що не проходять митного декларування. До товарів, що не проходять митного декларування, належать:

– риба та всі види морепродуктів, що продані з українських (або зафрахтованих Україною) суден за кордоном, у тому числі й на іноземні судна, які перебувають у територіальних водах іноземних держав або у відкритому морі;

– товари, видобуті з дна у відкритому морі та реалізовані нерезидентам або придбані в них (якщо на них не оформлено українську вантажну митну декларацію);

– ввезені до держави риба та інші морські продукти, здобуті в територіальних водах іноземних держав за умов концесії (якщо на концесійні товари не оформлялась українська вантажна митна декларація);

– товари, передані в оренду строком на 1 рік і більше (якщо на них не оформлено українську вантажну митну декларацію), проставляються у звітності за повною вартістю орендованого товару на момент ввозу (вивозу) – наприклад: морські, риболовецькі судна, транспортні засоби, газо- і нафтобурильні вишки та інше устаткування, що діє на території країни більше ніж 1 рік;

– переливи електроенергії загальною електромережею (якщо на них не оформлено українську вантажну митну декларацію);

– продукція високих технологій, отримана у відкритому космосі на космічних суднах України (або орендованих нею) та продана нерезиденту;

– продукція високих технологій, отримана у відкритому космосі на іноземних суднах та придбана Україною;

– інші товари, на які не оформлено вантажну митну декларацію, якщо їх вартість перевищує суму вартісного порогу, встановленого національним законадавством.

2) Щоквартально – “Звіт про придбання (продаж) товарів для забезпечення життєдіяльності транспортних засобів, потреб пасажирів та членів екіпажу”. Звіт надають усі транспортні компанії, агентства, товариства та всі підприємства, організації і установи України, які здійснюють придбання (продаж) у морських, річкових портах, аеропортах, на залізничних, автобусних міжнародних вокзалах та заправних станціях товарів, необхідних для технічного забезпечення і експлуатації транспортних засобів (суден, літаків, поїздів, вантажних та легкових автомобілів тощо), а також товарів, необхідних для забезпечення потреб пасажирів та членів екіпажу (бортове харчування, товари першої потреби та довготривалого користування, медикаменти та інше). При складанні звіту використовуються локальні коди:

01 – товари для технічного забезпечення та експлуатації транспортних засобів (дизельне паливо, бензин, мазут, мастило, вода та інші),

02 – продовольчі товари (товари, придбані для забезпечення харчування пасажирів та членів екіпажу),

03 – непродовольчі товари (товари першої потреби та довготривалого користування, медикаменти та інші).

4. Сфера охоплення даних статистики зовнішньої торгівлі товарами

У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України враховуються всі товари, що додаються до запасів матеріальних ресурсів України або відраховуються з них у результаті їх ввезення (імпорту) у межі чи вивезення (експорту) за межі її митної території.

Товари, які переміщуються транзитом через митну територію України, тимчасово ввозяться або вивозяться з неї (за винятком товарів, призначених для внутрішньої або зовнішньої переробки), не поповнюють і не скорочують запасів матеріальних ресурсів України і не підлягають включенню в статистику зовнішньої торгівлі товарами.

5. Межі сфери статистичного спостереження

Під межами сфери статистичного спостереження розуміється статистичний поріг, тобто таке мінімальне значення вартості, ваги, інших показників, що характеризують переміщувані товари, нижче якої вони не враховуються в статистиці зовнішньої торгівлі.

Статистичному спостереженню підлягають товари, митна вартість яких перевищує суму, що встановлена національним законодавством для письмового декларування товарів митним органам.

Вартісний і кількісний пороги митного обліку товарів, переміщуваних фізичними особами, а також відправлені по пошті чи через кур'єрську службу, встановлюються національним законодавством.

Статистичний поріг при оформленні вантажної митної декларації та поданих статистичних звітів для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців складає 100 євро.

Для фізичних осіб статистичний поріг становить 200 євро (300 євро для одиничного товару) з кількісним обмеженням 50 кг.

6. Система торгівлі

Система торгівлі характеризується визначенням статистичної території країни і переліком товарних потоків, що підлягають включенню в імпорт та експорт.

Статистична територія – це частина економічної території країни, у відношенні якої збираються статистичні дані.

Існують дві загальноприйняті системи торгівлі, по яких ведеться статистика міжнародної торгівлі товарами: загальна і спеціальна.

Система торгівлі називається загальною, якщо статистична територія країни збігається з її економічною територією. На підставі загальної системи обліку зовнішньої торгівлі у статистиці зовнішньої торгівлі України враховуються всі товари, що ввозяться на економічну територію України, або ті, що вивозяться з цієї території.

Спеціальна система торгівлі використовується тоді, коли статистична територія складає лише частину економічної території країни і застосовується тоді, коли статистична територія охоплює лише зону вільного товарного обігу, тобто ту її частину, на якій товари можуть переміщуватися без митних обмежень. Не враховуються в обсяги зовнішньої торгівлі товарами дані з експорту-імпорту вільних (спеціальних) економічних зон та митних складів.

В Україні застосовується загальна система обліку зовнішньої торгівлі.

До імпорту за загальною системою торгівлі включаються:

– товари, що ввозяться для внутрішнього споживання (для вільного обігу);

– товари, що ввозяться в митному режимі реімпорту;

– товари, що ввозяться для переробки на митній території України;

– товари, що ввозяться після переробки поза митною територією України;

– товари, ввезені на митну територію держави і розміщені на митному складі обліковуються після випуску у вільний обіг;

– ввезені товари, від яких особа відмовилась на користь держави;

– іноземні товари, що ввозяться для реалізації в магазинах безмитної торгівлі;

– іноземні товари, тимчасово ввезені на митну територію України терміном на один рік і більше;

– товари, що ввозяться з території іноземних держав і розміщуються в митному режимі спеціальної митної зони;

– товари, що ввозяться на митну територію України у спеціальні економічні зони;

– товари, що ввозяться на митну територію держави і призначені для попередження та ліквідації стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі товари, призначені для безкоштовної роздачі особам, що постраждали в результаті надзвичайних ситуацій, товари, необхідні для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і життєдіяльності аварійно-рятувальних формувань;

– товари, що не проходять митного декларування (див. підрозділ 3);

– придбання (продаж) товарів для забезпечення життєдіяльності транспортних засобів, потреб пасажирів та членів екіпажу (див. підрозділ  3);

– дорахунки по енергоносіях (див. підрозділ 3).

До експорту за загальною системою торгівлі включаються: 

– товари, що вивозяться з України відповідно до митного режиму експорту;

–  товари, що вивозяться з митної території держави при завершенні дії митного режиму переробки на митній території;

–  товари, що вивозяться для переробки поза митною територією;

–  товари, що вивозяться з митної території держави і розміщуються під митний режим реекспорту;

–  товари, що вивозяться з митної території України зі спеціальних економічних зон;

– вітчизняні товари, що розміщуються для реалізації в магазинах безмитної торгівлі;

– вітчизняні товари, що вивозяться тимчасово за межі митної території держави терміном на один рік і більше;

–  товари, що вивозяться з митної території держави і призначені для попередження та ліквідації стихійних лих і інших надзвичайних ситуацій, у тому числі товари, призначені для безкоштовної роздачі особам, що постраждали в результаті надзвичайних ситуацій, товари, необхідні для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і життєдіяльності аварійно-рятувальних формувань;

 –  товари, що не проходять митного декларування (див. підрозділ 3);

 – придбання (продаж) товарів для забезпечення життєдіяльності транспортних засобів, потреб пасажирів та членів екіпажу (див. підрозділ 3);

–  дорахунки по енергоносіях (див. підрозділ 3).

Крім цього, до обсягів експорту-імпорту товарів повинні включатися товари, що ввозяться (вивозяться) фізичними особами у вартості вище національного статистичного порогу (на даний момент облік цих товарів здійснюється не в повному обсязі).

Не враховуються в статистиці зовнішньої торгівлі України  категорії товарів, визначені у наступних митних режимах:

–  товари, що переміщуються транзитом через територію України;

– товари, що тимчасово ввозяться або вивозяться за межі митної території держави терміном до одного року, за винятком орендованих терміном на один рік і більше;

– товари, що розміщуються на митний ліцензійний склад у спеціальну економічну зону та призначаються для вивезення за межі України;

– іноземні товари, які знищуються або зруйновані на території України;

– товари, що вивозяться або ввозяться, та від яких особа відмовилась на користь держави;

– товари, що переміщуються між територіями спеціальних економічних зон та митною територією України;

– товари, що розміщуються у режимі митний склад при їх ввезенні на митну територію України.

Категорії товарів, перераховані нижче, мають особливості, які необхідно враховувати при включенні їх у митну статистику зовнішньої торгівлі України або виключенні з неї.

7. Категорії товарів, що підлягають обліку  в статистиці зовнішньої торгівлі товарами

При ввезенні на територію України та вивезенні з цієї території в статистиці зовнішньої торгівлі товарами враховуються наступні товари:

1. Немонетарне золото, дорогоцінні метали, що не виступають у якості платіжного засобу, цінні папери, банкноти і монети, що не знаходяться в обігу.

2. Товари, реалізовані по рахунках держави, що включають товари цивільного і військового призначення, наприклад, для здійснення урядами регулярних комерційних операцій, товари, що поставляються по лінії державних програм зовнішньої допомоги, як безоплатна допомога, позика, товарообмінні операції (бартер) або передача міжнародним організаціям, а також військові репарації і реституції.

3. Гуманітарна та технічна допомога.

4. Товари, передані як дарунки.

5. Товари, орендовані терміном на один рік і більше.

6. Товари військового призначення.

7. Товари, переміщувані в рамках консигнаційних угод.

8. Товари, що ввозяться в якості внеску у статутний фонд і вивіз товарів власного виробництва підприємствами з іноземними інвестиціями.

9. Товари ввезені (вивезені) для переробки.

10. Товари, які використовуються як носії інформації та засоби програмного забезпечення. Ця категорія включає, наприклад, упаковані комплекти дискет або компакт-дисків з комп'ютерним програмним забезпеченням загального користування (крім розробленого за індивідуальним замовленням), керівництва для користувачів, а також аудіо- і відеоматеріали, записані з метою використання в комерційних цілях.

11. Повернені товари. Раніше експортовані товари враховуються як імпорт на дату їх повернення. Раніше імпортовані товари враховуються як експорт на дату їх повернення.

12. Товари, що перетинають кордон України в результаті операцій між головними корпораціями та підприємствами їх прямого інвестування (філіями або відділеннями).

13. Виловлена риба, мінерали з морського дна, що вивантажуються з іноземного судна в національному порту або придбані національним судном у відкритому морі в іноземного судна.

14. Бункерне паливо, баласт, бортові запаси та інші матеріали враховуються за таких умов:

– продажу їх іноземним морським, річковим суднам і літальним апаратам на економічній території держави;

– придбанні їх національними морськими, річковими суднами або літальними апаратами з іноземних морських, річкових суден або літальних апаратів на економічній території держави чи вивантажені з іноземних морських, річкових суден або літальних апаратів у національному порту.

15. Товари, що відправляються поштою або через кур'єрську службу. Товари підлягають обліку, якщо обсяг або вартість їх перевищує рівень, установлений законодавством України.

16. Товари, переміщувані фізичними особами, в обсягах або вартістю, що перевищує рівень, установлений законодавством України для обов’язкового письмового декларування.

17. Товари ввезені (вивезені) для взаємного товарообміну або купівлі (продажу) між конкретними юридичними особами.

8. Категорії товарів, які не підлягають обліку у статистиці зовнішньої торгівлі товарами

1. Товари, вартість яких не перевищує поріг статистичного спостереження.

2. Вітчизняна й іноземна валюта (крім такої, що використовується для нумізматичних цілей), цінні папери.

3. Товари, що не є предметом комерційних операцій (включаються в обсяги зовнішніх послуг):

– товари, переміщувані фізичними особами в обсягах або вартістю, що не перевищує рівень, установлений законодавством України для письмового декларування;

– періодичні видання (газети, журнали), що розсилаються за прямою передплатою;

– товари, придбані для власних потреб дипломатичними представництвами, збройними силами, науковими організаціями чи іншими представництвами України на території країни їх розміщення;

 – матеріальні носії, розроблені на замовлення, що містять об'єкти інтелектуальної діяльності, у т.ч. воєнного, спеціального і подвійного призначення, і не призначені безпосередньо для реалізації на споживчому ринку.

4. Товари, тимчасово ввезені (вивезені) терміном до 1 року.

5. Товари, загублені чи знищені після вивозу з економічної території країни-експортера, але до ввозу на економічну територію призначеної країни-імпортера, не підлягають включенню в статистику імпорту призначеної країни-імпортера (хоча вони включаються в статистику експорту країни-експортера).

6. Товари для забезпечення діяльності вітчизняних організацій за кордоном.

7. Товари, переміщувані через митний кордон між військовими частинами держави, дислокованими на митній території держави і за межами цієї території.

8. Товари, що поставляються в порядку рекламації, гарантійного обслуговування.

9. Транспортні засоби, переміщувані через кордон держави з метою технічного обслуговування.

10. Товари, переміщувані через кордон держави з метою ремонту.

11. Виставочні експонати.

12. Товари, переміщувані для проведення видовищних і спортивних заходів.

13. Товари, що поставляються в рахунок застави.

14. Зразки товарів.

15. Переміщувана через кордон «транспортувальна» тара, наприклад, порожні пляшки, що повертаються для повторного використання.

16. Відходи, що утворилися в результаті переробки товарів на митній території держави і переробки для внутрішнього споживання.

17. Природний газ, що поставляється в підземні сховища газу.

18. Товари, переміщувані трубопровідним транспортом, необхідні для проведення пусконалагоджувальних робіт.

19. Товари, раніше завезені і поміщені під інший митний режим на митній території держави, що були враховані в імпорті держави, при зміні митного режиму повторно не враховуються в митній статистиці зовнішньої торгівлі держави.

20. Риба, виловлена у відкритому морі національним судном країни та відвантажена на її економічній території.

21. Товари, що ввозяться для забезпечення іноземних анклавів на території України.

9. Категорії товарів, які враховуються окремо для розрахунку узагальнених показників імпорту та експорту з метою складання національних рахунків і платіжного балансу

Для розрахунку загальних показників зовнішньої торгівлі товарами з метою складання національних рахунків і платіжного балансу в статистиці зовнішньої торгівлі враховуються окремо наступні категорії товарів:

– виловлена риба, морепродукти, мінерали з морського дна і врятований вантаж, продані національним судном в іноземному порту або національним судном іноземному судну у відкритому морі;

 – бункерне паливо, бортовий провіант, баласт, кріпильне оснащення та інші матеріали, придбані національним судном або літальним апаратом за межами митної території країни;

 – бункерне паливо, бортовий провіант, баласт і кріпильне оснащення, надані національним судном або літальним апаратом іноземному судну або літальному апарату за межами економічної території країни чи вивантажені національним судном або літальним апаратом в іноземному порту;

– товари, які переміщуються через кордон держави з метою ремонту;

– товари, придбані міжнародними організаціями на економічні території країни розміщення, для власного використання.

10. Показники митної статистики зовнішньої торгівлі

Для формування статистики зовнішньої торгівлі України використовуються наступні показники:

1) звітний період;

2) напрямок товаропотоку (ввезення або вивезення, у т.ч. реекспорт, реімпорт); 

3) ознака  ЄДРПОУ експортера (імпортера);

4) торгуюча країна;

5)  країна відправлення;

6)  країна призначення;

7)  країна походження;

8)  валюта;

9)  характер угоди;

10) вид транспорту на кордоні;

11) кількість товару в додатковій одиниці виміру;

12) додаткова одиниця виміру;

13) номер товару;

14) код товару;

15) основний та попередній митні режими;

16) особливості переміщення товарів через митний кордон країни;

17) вага нетто (кг);

18) статистична або митна вартість товару;

19) фактурна вартість;

20) ознаки експортного контролю;

21) дата оформлення ВМД.

11. Класифікація товарів

Для класифікації і кодування товарів у статистиці зовнішньої торгівлі застосовується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (далі – ГС) та Комбінованій номенклатурі Європейського Союзу (далі – КН ЄС).

Десятизначний цифровий товарний код УКТЗЕД має таку структуру:

– перші шість знаків відповідають коду ГС ;

– сьомий та восьмий знаки відповідають коду КН ЄС;

– дев'ятий та десятий знаки відповідають деталізації коду товару на національному рівні України.

Класифікаційна структура УКТЗЕД

Невід'ємну частину УКТЗЕД складають примітки до розділів і груп. Ці примітки регламентують класифікацію товарів відповідно до груп, товарних позицій, підпозицій, категорій, підкатегорій УКТЗЕД, призначених для прийняття рішень з класифікації в цілому й уточнюють типи товарів, охоплюваних товарними позиціями, підпозиціями, категоріями та підкатегоріями.

На основі розробки перехідних ключів відділом статистики Євростату Держкомстатом підготовлено та проведено розрахунки щорічних баз даних на основі Міжнародної стандартної торгової класифікації (МСТК), яка з точки зору економічного аналізу є найбільш зручною. В ній товари класифікуються в залежності від стадії виробництва по секціях, розділах, групах, класах та підкласах. Також розробляються дані з класифікації за широкими економічними категоріями (ШЕК) з використанням МСТК. Ця класифікація групує великі економічні класи товарів по їх кінцевому призначенню, які приблизно відповідають трьом основним класам товарів в СНР – капітальні товари, проміжні товари і споживчі товари.

12. Статистична вартість товарів

З метою забезпечення порівняності даних статистики міжнародної торгівлі товарами статистична вартість товарів визначається:

– для експортованих товарів – у цінах ФОБ

– для імпортованих товарів – у цінах СІФ.

Вартість у цінах ФОБ включає вартість товарів і вартість послуг по доставці товарів до кордону країни-експортера. Вартість у цінах СІФ включає вартість товарів, вартість послуг по доставці товарів до кордону країни-експортера і вартість послуг по доставці товарів від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.

Статистична вартість розраховується шляхом перерахунку вартості товарів у долари США за курсом, встановленим Національним банком України на день оформлення ВМД. Для товарів, які подаються за статистичними звітами, перерахунок вартості товарів у долари США здійснюється на основі середньомісячного та середньоквартального офіційних курсів валют, встановлених Національним банком України.

Види умов постачання товарів, що застосовуються при формуванні  статистики зовнішньої торгівлі України, визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “ІНКОТЕРМС” (2000), що застосовуються в Україні.

Статистична вартість експортованих товарів, що вивозяться морським (чи іншим водним) транспортом, розраховується в цінах ФОБ (“вільно на борту”) у пункті вивозу.

Якщо товари відправляються з держави іншими видами транспорту і ціни ФОБ не можуть бути застосовані, в порту вивозу застосовуються ціни ФСА (“франко-перевізник”).

Статистична вартість експортованих товарів в умовах, коли неприйнятні ні ФОБ, ні ФCA (наприклад, експорт по залізниці або трубопроводу), розраховується на базі цін ДAФ (“постачання до кордону” країни-експортера).

Статистична вартість імпортованих товарів, що ввозяться морським (чи іншим водним) транспортом, розраховується в цінах CIФ (“вартість, страхування, фрахт”) у порту ввозу.

Статистична вартість імпортованих товарів, у випадках ввозу іншими видами транспорту та у випадках, коли умова СІФ неприйнятна, визначається в цінах СІП (“перевезення і страхування оплачені”) у порту ввозу.

Статистична вартість окремих товарів визначається у відповідності з наступними рекомендаціями:

а) немонетарне золото, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, колекційні монети з дорогоцінних металів, що не виступають як платіжний засіб, враховуються в експорті та імпорті по їх комерційній вартості;

б) цінні папери, банкноти і монети, які не знаходяться в обігу, оцінюються за вартістю паперу, металу і витрат на їх друкування і штампування, а не по їх номінальній вартості;

в) товари, які використовуються у якості носіїв інформації і засобів програмного забезпечення, таких як упаковані комплекти дискет чи лазерних дисків CD-ROM із записаними на них комп'ютерними програмами і  даними, розробленими для загального чи комерційного використання (але не розробленими за індивідуальним замовленням), оцінюються на основі суми вартості носіїв інформації (дискети, компакт-диски і т.п.) і вартості самої інформації;

г) товари, що ввозяться (вивозяться) на переробку, оцінюються за їх повною вартістю, а не за вартістю, доданою в процесі переробки. У повну вартість товарів включається вартість давальницької сировини, вартість переробки цієї сировини та вартість сировини переробника, якщо вона додається.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну або експортуються з неї, та порядок застосування передбачені  розділом XI Митного кодексу України (закон України від 11 липня 2002 року № 92-ІV) та відповідають ст.7 ГАТТ/СОТ.

13. Кількісний облік товарів

У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України класифікація одиниць кількісного обліку побудована за рекомендаціями стандартних одиниць виміру Всесвітньої митної організації.

Показники ваги враховуються на основі ваги “нетто”, у кілограмах. Вага “нетто” для товарів, що декларуються:

а) для товарів, що переміщуються в упакованому виді:

– маса товарів, що декларуються в первинній упаковці і надходять в такому упакуванні в роздрібний продаж, коли первинне упакування не може бути відділене від товару до його споживання без порушення споживчих властивостей товарів;

– маса товарів, що декларуються без врахування будь-якого упакування в інших випадках;

б) для товарів, переміщуваних без упакування (насипом, наливом, навалом) чи трубопровідним транспортом  –  загальна маса товарів.

Під терміном "упакування" розуміються будь-які вироби і матеріали, що призначені для упакування, захисту, розміщення і кріплення або розподілу товарів, за винятком пакувальних матеріалів (солома, папір, скловолокно, стружка і т.д.), ввезених навалом.

У необхідних випадках для збору та обробки статистичних даних ведеться паралельний облік товарів по кількості, вираженій у додаткових одиницях виміру (штуки, літри, кубічні метри та ін.). Ці одиниці виміру вказуються у відповідній графі УКТЗЕД “Додаткова одиниця виміру”.

14. Країни-партнери

У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України країнами-партнерами вважаються:

при експорті – країна призначення товару;

при імпорті – країна походження товару.

Облік експорту товарів ведеться по торгуючій країні, якщо на момент вивозу товару країна призначення невідома.

Облік імпорту товарів ведеться по країні відправлення:

–  для товарів, у момент постачання яких країна походження невідома;

–  для реімпортних товарів;

– для товарів, включених до групи 97 УКТЗЕД (твори мистецтва, предмети колекціонування та антикваріат);

– для товарів, що надійшли як гуманітарна допомога.

Країною призначення є остання країна, до якої (наскільки це відомо на момент вивозу) повинні бути доставлені товари, незалежно від того, до якої країни вони були відправлені спочатку, і були вони чи ні предметом будь-яких комерційних чи інших операцій, що змінюють їх юридичний статус.

Торгуюча країна при експорті – країна, у якій зареєстрована чи постійно проживає особа, що виступає контрагентом вітчизняної особи при здійснені ним зовнішньоекономічної угоди.

Країна походження товару – країна, у якій товар був повністю вироблений або достатньо перероблений відповідно до критеріїв або порядку, визначеному Митним кодексом України. При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн,  регіон або частина країни, якщо є необхідність їхнього виділення для цілей визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими в даній країні, відповідно до Митного кодексу України, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених в цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-8 цього розділу.

Якщо у виробництві товарів беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки.

Критерій достатньої переробки визначається:

– правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

– правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків вартості товару, одержаного в результаті переробки;

– переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми.

Перелік таких виробничих та технологічних операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису  та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн встановлюються та застосовуються з дотриманням вимог Митного кодексу України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Не  відповідають критеріям достатньої переробки:

1) операції, пов’язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

15. Особливості  поширення даних статистики зовнішньої торгівлі товарами

Задоволення потреб користувачів є одним із основних завдань органів державної статистики. В даний час існує багато способів і засобів поширення інформації, які відповідають потребам різних категорій користувачів та зумовлені стрімким розвитком сучасних інформаційних технологій. Статистична інформація поширюється у друкованому вигляді, на компакт-дисках, засобами електронного зв’язку тощо.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про державну статистику” зі змінами та доповненнями, одним з основних обов’язків органів державної статистики є забезпечення рівного доступу до статистичної інформації юридичних і фізичних осіб. Статистичні дані надаються всім користувачам одночасно, незалежно від способу їхнього поширення.

Безкоштовне надання органам державної влади та органам місцевого самоврядування  статистичної інформації, передбаченої планом державних статистичних спостережень або окремими  рішеннями Кабінету Міністрів України, здійснюється органами державної статистики у межах коштів, виділених на зазначені цілі з державного бюджету України.

Надання статистичної інформації, розробка якої не передбачена планом державних статистичних спостережень, здійснюється на платній основі за рахунок коштів замовників, а на запити органів державної влади - за рахунок коштів відповідного бюджету.

Всім категоріям користувачів надається вільний доступ до відкритих інформаційних фондів веб-сайтів органів державної статистики та Державної митної служби України.

З метою підвищення довіри до даних статистики зовнішньої торгівлі товарами України, що публікуються, та для їх правильної інтерпретації:

– до статистичних публікацій включається інформація про джерела та методологічні пояснення формування статистичних даних;

– інформування користувачів про стан зовнішньої торгівлі товарами здійснюється щомісяця шляхом розміщення статистичних даних в мережі Інтернет;

– дані регулярно оновлюються (при одержанні додаткової інформації) з урахуванням потреби користувачів у достовірній статистиці.

Узагальнені показники експорту та імпорту, а також дані по основних країнах-партнерах і товарних групах УКТЗЕД публікуються Держкомстатом та Держмитслужбою щомісячно, щоквартально та щорічно.

Формування і публікація даних по статистиці зовнішньої торгівлі товарами здійснюються Держкомстатом щомісяця, зовнішньоторговельно-го балансу країни – щокварталу. Щомісяця публікуються статистичні дані по експорту-імпорту товарів у розрізі країн-партнерів, товарної структури (на 2 знаки ГС), про об'єми давальницької сировини і продукції з неї (у розрізі країн-партнерів, товарної структури), обсягах зовнішньої торгівлі 27 регіонів України. У щоквартальних бюлетенях публікуються зовнішньоторговельний баланс країни, інформація щодо розподілу обсягів зовнішньої торгівлі товарами відповідно до форм власності підприємств і організацій країни, дані про вартісні обсяги товарів (у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року).

Річні збірники Держкомстату, крім перерахованих вище даних, містять інформацію по кількісних і вартісних показниках на 4 знаки ГС, а також дані по товарній структурі кожної країни-партнера.

Забезпечення Держкомстатом статистичною інформацією центральних органів виконавчої влади, Національного банку України, яке здійснюється на постійній основі для виконання ними функціональних обов’язків, організоване у відповідності з двосторонніми угодами.

Інформація щодо експорту-імпорту товарів надається Держкомстатом за запитами міжнародним організаціям: ООН, ЄЕК ООН, МВФ, Євростату, ОЕСР, ФАО, СОТ, ЮНКТАД, Європейському банку реконструкції та розвитку, ЧЕС, посольствам, Статкомітету СНД, статистичним установам окремих держав, іншим міжнародним організаціям. Крім того, відповідна інформація надається у міжнародні статистичні збірники, бюлетені, запитальники тощо. Поширення даних статистики зовнішньої торгівлі товарами здійснюється у відповідності з вимогами Спеціального стандарту поширення даних МВФ.

В рамках виконання міжурядових/міждержавних програм довгострокового економічного співробітництва України з іншими країнами світу, підготовки офіційних візитів керівників держави готується інформація щодо двосторонньої торгівлі між державами. Інформація щодо статистики зовнішньої торгівлі товарами за окремими договорами з відомствами та керівним органам країни надається Держкомстатом в електронному і друкованому вигляді.  

Оновлення даних здійснюється щомісячно. Остаточне уточнення даних проводиться один раз на рік при підготовці щорічних збірників.

Термін розповсюдження даних щорічно затверджується постановою Кабінету Міністрів України згідно з Планом державних статистичних спостережень.

Щоквартально публікуються індекси зовнішньої торгівлі товарами, які забезпечують можливість більш глибокого аналізу тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі держави, зокрема індекси середніх цін, фізичного обсягу і умов торгівлі.

16. Конфіденційність інформації

Інформація щодо зовнішньої торгівлі товарами України, надана  органами державної статистики державним органам, підприємствам, установам, організаціям і громадянам, може використовуватися в порядку, визначеному Законом України “Про державну статистику” зі змінами та доповненнями.

Згідно з статтею 21 цього Закону первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, дані окремих вантажних митних декларацій, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов’язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

Відповідно до Протоколу №4 від 21.03.2001р. Угоди про інформаційне співробітництво між Держмитслужбою України та Держкомстатом України від 28.03.1997р., інформація, яку відповідно до зазначеної Угоди Державна митна служба України надає Держкомстату України (в розрізі вантажних митних декларацій), є конфіденційною і не підлягає розповсюдженню та передачі третім особам. Держкомстат України використовує її виключно в цілях формування показників статистики зовнішньоекономічних зв'язків України, з обов'язковим посиланням на її джерело.

У зв'язку з тим, що конфіденційною вважається інформація, яка міститься у вантажних митних деклараціях, стосовно конкретної угоди відносно безпосереднього учасника зовнішньоекономічної діяльності, а також відповідно до статті 9 Закону України "Про державну статистику", Держкомстат України бере на себе зобов'язання розповсюджувати статистичні дані тільки у зведеному виді (рівень агрегації визначається Держкомстатом самостійно).

Враховуючи те, що інформація стосовно зовнішньої торгівлі, надана митним органам суб'єктами господарської діяльності, не залежно від форм їх власності, а також фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, може бути використана виключно в митних цілях, надання відомостей щодо експортно-імпортних операцій конкретних учасників зовнішньоекономічної діяльності заборонено і може здійснюватись виключно у випадках, передбачених законодавчими актами держави та тільки Державною митною службою України.

Поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.

Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об’єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Відповідно до статті 22 Закону України “Про державну статистику” зі змінами та доповненнями, заборона стосовно поширення статистичної інформації не розповсюджується на:

– знеособлену статистичну інформацію у незведеному вигляді, яка не дозволяє визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента;

– інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів і видів діяльності підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством.

17. Забезпечення порівнянності статистичних даних

Одним із найважливіших питань статистики міжнародної (зовнішньої) торгівлі товарами залишаються питання порівнянності даних.

Проведення аналізу даних статистики зовнішньої торгівлі товарами надає можливість визначити причини розходження даних, які є наслідком дії багатьох факторів. Непорівняність може бути пов’язана (розділ VII, п.158 вищеназваних методологічних рекомендацій) з відмінностями в охопленні, різними методами трактування окремих товарів (наприклад, товари військового призначення, корабельні запаси, конфіденційні дані), зростанням вартості в країнах-посередниках, розбіжностями в класифікації товарів, запізненням у наданні звітності, конвертацією валюти, методами визначення країн-партнерів та торгівлею через треті країни-посередники, відмінностями в оцінці, включаючи розбіжності в умовах поставки CІФ/ФОБ.

Певна незіставність залишиться внаслідок змін у джерелах даних, помилок у збиранні даних або обробці та відправленні результатів, фальшивих документів або неспроможності комерсантів забезпечити точною інформацією.

Одним із методів вивчення узгодження даних статистики зовнішньої торгівлі є метод дзеркальної статистики. 

При підготовці цього розділу Держкомстатом враховано Методику проведення зіставного аналізу даних митної статистики взаємної торгівлі країн СНД, яка  затверджена керівниками митних служб держав-учасників Співдружності 14 травня 1999 року, та методику проведення зіставлення даних основних країн партнерів у зовнішній торгівлі товарами, затверджену наказом Держкомстату України від 29.12.2000р. № 419.

В Україні з січня 1997 року інформація по зовнішній торгівлі товарами готується на основі даних вантажних митних декларацій (ВМД), статистичних звітів підприємств і організацій України по товарах, що не підлягають митному декларуванню, а також дорахунків Держкомстату за оперативною інформацією Мінпаливенерго та НАК Нафтогаз України по обсягах природного газу, нафти та електроенергії (у зв'язку з недообліком їх Держмитслужбою України). Крім того, Держкомстатом отримана від Держмитслужби база даних ВМД за 1996 рік та проведені необхідні дорахунки і сформована інформаційна база по зовнішній торгівлі товарами на тій же методологічній основі, за якою  інформація збирається з 01.01.97р.

Більшість країн світу зосереджують адміністративні та регламентуючі аспекти роботи своїх митних органів на товарах, що імпортуються. Саме ці товари підлягають оподаткуванню, крім того, до них застосовуються методи тарифного та нетарифного регулювання з метою захисту інтересів споживачів та національного виробника. В результаті більш ретельного огляду імпорту описи імпортованих товарів є, як правило, більш конкретними. Крім того, кількість додаткових даних, які звичайно додаються при оформленні імпортної декларації, в країнах набагато більша кількості документів при оформленні експорту товарів. З метою вдосконалення роботи щодо отримання ввізного мита товарні класифікації, що використовуються при митному оформленні товарів, постійно доповнюються, корегуються та розширюються за рахунок разагрегації конкретного коду товару.

Обмін даними може означати просто обмін даними між партнерами для цілей зіставлення або заміну даних про імпорт одного партнера даними про експорт другого партнера. Наприклад, статистичні дані Канади про імпорт товарів з США приймаються і використовуються статистичними органами Сполучених Штатів як експорт до Канади.

У випадку, коли у дзеркальній статистиці використовується інформація декількох країн, кінцеві висновки можуть бути підготовлені як на основі двохсторонніх розбіжностей з даними конкретних країн, так і на основі агрегованих даних країн-партнерів. Метод дзеркальної статистики передбачає проведення узгодженості, зіставлення показників імпорту товарів однієї конкретної країни з відповідними показниками експорту товарів країни-партнера.

Розходження в обліку товарів – це наслідок дії багатьох факторів, головними з яких є:

1. Методологічні розходження в обліку:

– Невідповідність географічної, економічної і статистичної територій держави.

–  Здійснення обліку у зовнішній торгівлі товарами за різними системами:  загальною або  спеціальною системами торгівлі.

–  Використання у країнах-партнерах різних класифікаторів країн, товарів, валют.

– Різниця в методології збору даних по статистиці зовнішньої торгівлі товарами (включення або невключення даних по товарах, що не підлягають митному декларуванню; товарів, придбаних в портах для забезпечення життєдіяльності транспортних засобів та членів екіпажу; дорахунків по “човниковій торгівлі” та  т.і.).

–  Різниці в методиках обліку орендованих товарів.

–  Різниця в методиках обліку ремонту основних фондів у країнах ЄС та інших країнах світу.

– Повторна класифікація товарів з метою забезпечення конфіденційності.

–  Методологічна різниця між торгуючою країною і країною походження або країною відправлення товарів, торгуючою країною і країною кінцевого призначення.

–  Різниця статистичної вартісної оцінки товарів при здійсненні операцій: експорт оцінюється за умови поставки ФОБ, імпорт – за умови поставки CIФ.

–  Різниця обмінних курсів валют: реєстрація вартості товарів повинна здійснюватись у національній валюті країни, навіть коли угода укладена в іншій валюті. Використання різних обмінних курсів експортерами і імпортерами може приводити до розходжень. Значні розходження виникають у зв'язку з різною періодичністю проведення перерахунків обсягів торгівлі у доларах США (на основі щоденних, щодекадних, середньомісячних, середньоквартальних, середньорічних курсів валют до національної одиниці).

– Часова різниця, що є результатом руху товарів, які зареєстровані у різний період часу експортерами та імпортерами країн (час знаходження товарів у дорозі; час на здійснення митних формальностей; судна, що виготовлені за кордоном, можуть бути зареєстровані як експорт країни виробництва, але будуть включені як імпорт у країні власнику тільки при перетині судном митного кордону та  т.і.).

2. Товари можуть  бути продані під час транзиту з однієї країни до іншої (так званий перерваний транзит у зв’язку зі змінами торговельної угоди).

3. Наявність у законодавстві конкретної країни преференцій або навпаки додаткових митних зборів та акцизів на конкретні види товару.

4. Поступки і спрощення, передбачені національним законодавством країни:

– Країни дозволяють спеціальні поступки щодо найкрупніших торговельних фірм (наприклад, поставки змішаних продуктів, частини транспортних засобів можуть бути задекларовані під одним товарним кодом).

– Країни можуть мати різні статистичні пороги, нижче значення яких по вартості або кількості конкретного товару оформлення ВМД не вимагається.

5. Товари можуть бути класифіковані імпортерами та експортерами під різними товарними кодами (один із засобів ухилення від сплати податків).

6. Заниження митної вартості товарів при імпорті (ухилення від податків).

7. Уникнення від декларування товарів.

8. Невірне визначення у ВМД країни-контрагента (з метою  неповернення валютної виручки).

9. Декларування країни власника митного складу, до якого надходить товар, яка є посередником у країнах-членах ЄС (подальший перепродаж здійснюється без перетинання митних кордонів).

10. Завищення вартості товарів (у зв`язку з встановленням урядом країни мінімальних або індикативних цін на товари).

11. Завищення експортної вартості.

12. Декларування зовсім інших товарів з більшою вартістю.

13. Неправдиві дані, заявлені у ВМД.

14. Помилки при збиранні і обробці даних.

Ця непорівняність може бути значно зменшена завдяки прийняттю та впровадженню у практику роботи конкретних країн концепцій та визначень, запропонованих Статвідділом ООН у методологічних рекомендаціях СМТТ, версія 2.

Враховуючи зазначене, рекомендовано, щоб країни періодично проводили двосторонні або багатосторонні дослідження узгодженості даних або впроваджували обміни даними таким чином, щоб їх статистика була більш достовірною та корисною для національних цілей та міжнародної порівнянності.

Аналіз причин розбіжностей даних у взаємовідносинах з конкретними країнами дає можливість підвищити достовірність та якість статистичної інформації щодо зовнішньої торгівлі товарами.

Додаток

Умови поставки товарів

Вибірка з офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)

Видання МТП N 560 Введені в дію з 01.01.2000 р.

Види транспорту та відповідні їм терміни ІНКОТЕРМС - 2000

Будь-який вид транспорту

Виключно морський і внутрішній водний транспорт

EXW

EX WORKS (... named place)

ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця)

Термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов'язані з завантаженням товару.

FCA

FREE CARRIER (... named place)

ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця)

Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

FAS

FREE ALONGSIDE SHIP (... named port of shipment)

ФРАНКО ВЗДОВЖ БОРТУ СУДНА (... назва порту відвантаження)

Термін "франко вздовж борту судна" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар розміщений біля борту судна у названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Термін FAS зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Це правило становить відхід від попередніх версій "інкотермс", які покладали обов'язки щодо митного очищення товару для експорту на покупця.

Проте, якщо сторони бажають, щоб покупець узяв на себе обов'язки з експортного очищення товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

FOB

FREE ON BOARD (... named port of shipment)

ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження)

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

CFR

COST AND FREIGHT (... named port of destination)

ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення)

Термін "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Термін CFR зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CPT.

CIF

COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination)

ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення)

Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.

CPT

CARRIAGE PAID TO (... named place of destination)

ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)

Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

CIP

CARRIAGE AND INSURANCE PAID TO (... named place of destination)

ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО

(... назва місця призначення)

Термін "фрахт/перевезення та страхування оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIP від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару у відання першого з них.

Термін CIP зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

DAF

DELIVERED AT FRONTIER (... named place)

ПОСТАВКА ДО КОРДОНУ (... назва місця поставки)

Термін "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном "кордон" може розумітися будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому сторонам надзвичайно важливо завжди точно визначати відповідний кордон шляхом зазначення у терміні конкретного місця та пункту.

Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу та всі ризики й витрати такого розвантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, за умови, що товар доставляється до сухопутної межі. Якщо поставка буде мати місце в порту призначення, на борту судна або на причалі (набережній), слід застосовувати терміни DES або DEQ.

DES

DELIVERED EX SHIP (… named port of destination)

ПОСТАВКА З СУДНА (... назва порту призначення)

 Термін "поставка з судна" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на борту судна в названому порту призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до названого порту призначення до розвантаження. Якщо сторони бажають покласти на продавця витрати й ризики розвантаження товару, слід застосовувати термін DEQ.

Цей термін може застосовуватися виключно у випадках доставки товару морським або внутрішнім водним транспортом, чи то в змішаних перевезеннях, коли товар прибуває в порт призначення на судні.

DEQ

DELIVERED EX QUAY (… named port of destination)

ПОСТАВКА З ПРИЧАЛУ (... назва порту призначення)

Термін "поставка з причалу" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на причалі (набережній) у названому порту призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до названого порту призначення та розвантаженням товару на причал (набережну). Термін DEQ покладає на покупця обов'язок здійснити митне очищення товару для імпорту та сплату всіх податків, мит і інших зборів і витрат, якими супроводжується імпорт товару.

Це правило становить відхід від попередніх версій "інкотермс", які покладали обов'язки щодо митного очищення товару для імпорту на продавця.

Якщо сторони бажають включити у зобов'язання продавця сплату всіх або частини витрат, що підлягають сплаті при імпорті товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися виключно у випадках доставки товару морським або внутрішнім водним транспортом чи то в змішаних перевезеннях, коли товар вивантажується з судна на причал (набережну) в порту призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця витрати й ризики, пов'язані з переміщенням товару з причалу до іншого місця (складу, терміналу, транспортної станції і т. ін.) у порту або за межами порту, слід застосовувати термін DDU або DDP.

DDU

DELIVERED DUTY UNPAID (… named place of destination)

ПОСТАВКА БЕЗ СПЛАТИ МИТА (... назва місця призначення)

Термін "поставка без сплати мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.

Проте, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо проходження ввізних митних процедур і несення витрат і ризиків, пов'язаних із цим, або сплати деяких витрат, якими супроводжується імпорт товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися незалежно від використовуваного виду транспорту, але якщо поставка повинна мати місце на борту судна або на причалі (набережній) в порту призначення, слід застосовувати термін DES або DEQ.

DDP

DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination)

ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення)

Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Якщо термін EXW покладає на продавця мінімальний обсяг обов'язків, термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця.

Цей термін не повинен застосовуватися, якщо продавець прямо чи побічно не в змозі одержати імпортну ліцензію.

Проте, якщо сторони бажають виключити із зобов'язань продавця сплату деяких витрат, що підлягають сплаті при імпорті товару (таких, як податок на додану вартість - ПДВ), це повинно бути чітко визначене у відповідному застереженні в договорі купівлі-продажу.

Якщо сторони бажають покласти на покупця всі ризики і витрати щодо імпорту товару, слід застосовувати термін DDU.

Цей термін може застосовуватися незалежно від використовуваного виду транспорту, але якщо поставка повинна мати місце на борту судна або на причалі (набережній) в порту призначення, слід застосовувати терміни DES або DEQ.

Література:

1. Статистика международной торговли товарами: концепции и определения, ООН, 1998 год.

2. Проект Единой методологии таможенной статистики внешней торговли государств-участников СНГ, Совет руководителей таможенных служб государств-участников СНГ, Москва, 2004 год.

3. Проект методології митної статистики зовнішньої торгівлі України, Держмитслужба, Київ, 2004 рік.

4. Методологія статистики зовнішньої торгівлі товарами, Великобритания, Д.Рафлз, 1998 рік.

5. Статистика внешней торговли в СССР и государствах преемниках, Всемирный банк, т.18, 1995 год, статья Г.Зарубина и Б.Камински “Зеркальная статистика: границы ее применения при измерении внешней торговли”.

6. Методика проведения сравнительного анализа  данных таможенной статистики взаимной торговли стран СНГ, 1999 год.

7. Методика проведення співставлення даних основних країн-партнерів у зовнішній торгівлі товарами (метод дзеркальної статистики), Держкомстат, Київ, 2000 рік.

8. Митний Кодекс України, Держмитслужба, Київ, 2002 рік.

9. Руководство по платежному балансу, 5 издание, МВФ,1993 год.

10. Система  Национальных Счетов 1993, МВФ. ООН, Евростат, ОSED, Мировой банк, 1993 год.

11. ІНКОТЕРМС, Умови поставки товарів за офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 рік), надруковано: "Урядовий кур"єр", № 63, 3 квітня 2002 рік, "Урядовий кур"єр", № 68, 10 квітня 2002 рік.